Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №750/1683/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1683/25

Провадження № 2/750/84/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Студенця О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «МРІЯ ЧЕРНІГІВ» про визнання права власності,

третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська деревообробна компанія»,

в с т а н о в и в:

у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «МРІЯ ЧЕРНІГІВ» про визнання за нею права власності на об`єкти нерухомого майна.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до письмової заяви позивача від 05.03.2020 про вступ до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «МРІЯ ЧЕРНІГІВ», її прийнято в якості пайовика в асоційовані члени та до пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . Між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення пайових внесків № 6/5, згідно умов якого позивач зобов`язалася взяти участь в реалізації статутних цілей і завдань кооперативу, шляхом прийняття на себе частки фактичних витрат по будівництву житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язався здійснити будівництво будинку та здати його в експлуатацію у другому кварталі 2021 року, передати позивачу закріплену двокімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_2 , розрахункова площа квартири 62,10 м2 на 6 поверсі та всі документи, необхідні для реєстрації права власності на нього за умови виконання позивачем, як пайовиком, зобов`язань за цим договором. Позивач свої зобов`язання виконала в повному обсязі, сплатила пай за квартиру в сумі 693360 грн., з урахуванням додаткової угоди № 1, якою передбачено внесення додаткового пайового внеску у сумі 28890 грн. Проте, відповідач, в установлений договором строк, не здав в експлуатацію житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Додатково до договору № 6/5 між позивачем та відповідачем 11.09.2020 було укладено договір про внесення пайових внесків № к5/2, відповідно до умов якого, кооператив приймає пайовика в асоційовані члени та до пайової участі у будівництві будинку. Пайовик зобов`язується взяти участь в реалізації статутних цілей і завдань кооперативу, шляхом прийняття на себе частки фактичних витрат по будівництву житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а кооператив зобов`язався здійснити будівництво будинку та, після здачі будинку в експлуатацію, передати позивачу, як пайовику, закріплену за нею комору, будівельний номер 11, розрахункова площа 2,70 м2 (надалі комора) та документи, необхідні для реєстрації права власності на неї, за умови виконання зобов`язань за цим договором. На виконання умов договору, позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 22000 грн. Позивач свої зобов`язання виконала в повному обсязі. Відповідач, в установлений договором строк, не здав в експлуатацію житловий будинок. Також, відповідачем було запропоновано позивачу укласти додаткову угоду до договору № 6/5, якою передбачено можливість в односторонньому порядку відповідачу збільшувати суму договору без будь-якого обґрунтування та необхідність внесення позивачем доплати до повністю сплаченого пайового внеску.

Також, позивач зазначає, що згідно Реєстру будівельної діяльності – портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі Реєстр) житловий будинок по АДРЕСА_1 13.09.2024 введено в експлуатацію та видано сертифікат № ЧГ122240906178 від 13.09.2024 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 26.09.2024 № 633 «Про присвоєння адреси об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна» багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими магазинами і нежитловими приміщеннями 100-135 по АДРЕСА_1 , присвоєно адресу: АДРЕСА_3 .

На прохання позивача надати Акт прийому-передачі об`єкту інвестування та інші необхідні документи, згідно укладених договорів, уповноваженою особою відповідача йому було відмовлено у видачі документів у зв`язку з не укладанням додаткової угоди та несплати доплати, та рекомендовано звернутись до суду для вирішення цього питання.

Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Логвіній Т.В.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В. від 10 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Як на підставу своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що написавши заяву від 05.03.2020 року про вступ в члени кооперативу та уклавши договори про внесення пайових внесків №6/5 та №к5/2 позивач, як пайовик, здійснила придбання квартири шляхом участі у статутній діяльності кооперативу з метою будівництва будинку, а отже в повному обсязі прийняла зміст та цілі Статуту ОК ЖБК «Мрія Чернігів». В березні 2022 року в будинок за адресою АДРЕСА_1 було влучання боєприпасів та їх уламків, а також внаслідок дії вибухової хвилі авіабомби при влучанні в сусідній будинок, поруч з будівництвом ЖК «Мрія Чернігів», внаслідок чого при проведенні Державної експертизи Запорізьким відділенням Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій», було зроблено висновок, в якому стан будинку класифікується як непридатний до нормальної експлуатації (категорія 3), відновлення експлуатаційній придатності конструкцій секції № 1 та введення її в експлуатацію можливо тільки шляхом капітального ремонту. Також було складено Акт №7 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, від 01.05.2023 року. 05.06.2023 року зборами членів ОК ЖБК «Мрія Чернігів було прийнято рішення стосовно відновлення будинку 1 секції за адресою АДРЕСА_3 , за рахунок додаткових внесків пайовиків шляхом укладання Додаткових угод до Договорів та затвердження доплат в розмірі 3400 грн. за м2. Позивач, як член кооперативу, має обов`язок виконання рішень загальних зборів кооперативу – п. 5.9 Статуту, на рівні з іншими пайовиками, які, як і позивач, знаходяться в рівних умовах та приймаючи рішення про відбудову керувались ціллю якнайшвидшої здачі в експлуатацію будинку, задля задоволення житлових потреб. Відмова позивача від підписання Додаткової угоди до Договору та невиконання рішення загальних зборів, порушує ст. 4 Закону України Про кооперацію, згідно якої основними принципами кооперації в тому числі є: соціальна справедливість, взаємодопомога та співробітництво, рівне право голосу під час прийняття рішень, безпосередня участь членів кооперативної організації в її діяльності. Виходячи з цього, позивач, порушуючи соціальну справедливість в кооперативі, за рахунок інших пайовиків, намагається реалізувати своє право на майно після відбудови.

Позивач через систему «Електронний суд» надіслала відповідь на відзив, в якій просила врахувати надані у даній відповіді на відзив пояснення, доводи, міркування і аргументи та задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача надіслав до суду заперечення, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити та зобов`язати позивача ОСОБА_1 виконати рішення кооперативу від 05.06.2023 року, підписати Додаткову угоду до Договору про внесення пайових внесків та внести доплату в розмірі 3400 грн за м2 площі згідно Договорів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2025 року, під головуванням судді ОСОБА_3 , закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 з посади судді Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.08.2025 № 6 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2025 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкуловій І.П.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 вересня 2025 року по справі призначено судове засідання для розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Також, у судовому засіданні позивач проявила ініціативу та просила суд надати сторонам час на укладення мирової угоди, у зв`язку з чим судом було оголошено перерву для надання сторонам можливості вирішити спірне питання шляхом добровільного врегулювання вказаного питання.

Позивач через систему «Електронний суд» надіслала до суду свій проєкт мирової угоди, згідно якої вона, зокрема, бере на себе обов`язок доплатити за належне їй нерухоме майно з розрахунку 3400 грн. за 1 м. кв. площ, вказаних у Договорах пайової участі №6/5 та №к5/2 протягом 15 календарних днів з моменту затвердження судом мирової угоди, а відповідач зобов`язується завершити всі будівельні та оздоблювальні роботи і передати позивачу квартиру і комору згідно акту приймання – передачі до 21.05.2026 (а.с. 217-220)

Із запропонованими позивачем умовами мирової угоди не погодився відповідач і запропонував свій проєкт мирової угоди у справі №750/1683/25, згідно якої пропонує позивачу добровільно написати заяву та вийти зі складу членів кооперативу та зобов`язується реалізувати нерухоме майно, профінансоване позивачем згідно договорів про внесення пайових внесків №6/5 від 05.03.2020 та №к5/2 від 11.09.2020 і повернути позивачу сплачені нею грошові кошти (а.с.211-212)

Таким чином, сторонами не досягнуто домовленості та мирову угоду не укладено.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив, що якщо позивач і доплатить грошові кошти у розмірі 3400 грн. за кв.м., то ця сума на сьогоднішній день не покриває витрат забудовника, хоча і погодився з тим, що будинок був відновлений перед введенням його в експлуатацію, тобто до вересня 2024 року.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлений завчасно та належним чином, заяв чи клопотань до суду не подав.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

05 березня 2020 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «МРІЯ ЧЕРНІГІВ» укладено договір про внесення пайових внесків № 6/5 за умовами якого позивач зобов`язалася взяти участь в реалізації статутних цілей і завдань кооперативу, шляхом прийняття на себе частки фактичних витрат по будівництву житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язався здійснити будівництво будинку та здати його в експлуатацію орієнтовно у другому кварталі 2021 року, передати позивачу закріплену двокімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_2 , розрахункова площа квартири 62,10 м2 на 6 поверсі та всі документи, необхідні для реєстрації права власності на нього за умови виконання позивачем, як пайовиком, зобов`язань за цим договором (а.с.8-11).

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 договору, розмір паю, вказаний в п. 2.1 розділу 2 договору, є остаточним (за винятком зміни розміру паю у відповідності до п.п. 2.6, 2.7 договору 6/4) і включає витрати кооперативу на будівництво будинку, оплату виконаних робіт і виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва будинку і здачі його в експлуатацію.

Згідно із п. 2.1 розділу 2 договору пайовик, в порядку і на умовах, передбачених цим договором, вносить пай у розмірі повного розрахунку за проектну площе в сумі 664470 грн.

При цьому, пунктом 2.6 розділу 2 договору передбачено, що у випадку збільшення цін на будівельні матеріали або вартості виконання робіт, інфляції, кооператив має право в односторонньому порядку переглянути розмір частини паю, який не внесений на момент цієї події, про що письмово сповіщає пайовика.

Пунктом 2.7 розділу 2 договору № 6/4 встановлено, що якщо загальна площа реально збудованого житлового об`єкту перевищує загальну площу за проектом, то різниця оплачується пайовиком шляхом внесення додаткового паю за ціною, яка буде встановлена в день укладення даного договору.

Враховуючи, що за даними технічної інвентаризації розрахункова площа квартири склала 64,80 м2, сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 6/5 від 05.03.2020, за умовами якої пайовиком в строк до 14.05.2021 сплачується додатковий пайовий внесок в сумі 28890 грн. (а.с. 13).

Платіжними дорученнями АТ «Кредобанк» та довідкою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «МРІЯ ЧЕРНІГІВ» підтверджується, що позивачем на користь відповідача сплачена сума паю за квартиру в повному обсязі в розмірі 693360 грн. (а.с. 12 на звороті, 13 на звороті).

11.09.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення пайових внесків № к5/2, відповідно до умов якого, кооператив приймає пайовика в асоційовані члени та до пайової участі у будівництві будинку. Пайовик зобов`язується взяти участь в реалізації статутних цілей і завдань кооперативу, шляхом прийняття на себе частки фактичних витрат по будівництву житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а кооператив зобов`язався здійснити будівництво будинку та після здачі будинку в експлуатацію передати позивачу, як пайовику, закріплену за ним комору, будівельний номер 11, розрахункова площа 2,70 м2 (надалі комора) та документи, необхідні для реєстрації права власності на неї, за умови виконання зобов`язань за цим договором (а.с.14-16).

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 договору пайовик, в порядку та на умовах, передбачених договором, вносить пай в розмірі повного розрахунку за проектну площу в сумі 22000 грн. за комору.

Платіжними дорученнями АТ «Кредобанк» та довідкою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «МРІЯ ЧЕРНІГІВ» підтверджується, що позивачем на користь відповідача сплачена сума паю за комору в повному обсязі в розмірі 22000 грн. (а.с. 17 на звороті, 18).

Позивачем на адресу відповідача неодноразово надсилалися листи щодо надання інформації про готовність будинку до експлуатації та надання документів, необхідних для оформлення права власності (від 13.11.2023, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти, який одержано 20.11.2023 у м. Хмельницький та лист від 15.12.2023, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти, який повернувся без одержання з обох відомих адрес відповідача (а.с. 20-21, 23-26).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, 13.03.2022 року будинок за адресою АДРЕСА_1 , зазнав значних пошкоджень внаслідок обстрілів та бомбардувань, було влучання боєприпасів та їх уламків.

У зв`язку з цим Запорізьким відділенням Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій», було проведено обстеження та зроблено висновок, в якому стан будинку (секція №1) класифікується як непридатний до нормальної експлуатації (категорія 3), відновлення експлуатаційній придатності конструкцій секції №1 та введення її в експлуатацію можливо тільки шляхом капітального ремонту (а.с. 78-80).

Також було складено Акт №7 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, від 01.05.2023 року (а.с. 81-82).

Загальними зборами Кооперативу від 05.06.2023 було прийнято рішення щодо початку робіт по відновленню пошкодженого будинку та затверджено суму доплати до пайових внесків в розмірі 3400 грн. за 1м2, що підтверджується копією протоколу № 1/05/06/23 загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу «Мрія Чернігів» від 05.06.2023 (а.с. 98-99).

Наказом голови кооперативу «Мрія Чернігів» від 19.06.2023 №8 встановлено доплату згідно кошторисної документації, для відновлення об`єкту Багатоквартирного житлового будинку (секція 1) у розмірі 3400 грн. за кв.м. проєктної площі квартири, згідно рішення загальних зборів кооперативу (протокол №1/05/06/23 від 05.06.2023)

До відзиву на позов відповідачем надано фото пошкодженого будинку та фото того самого будинку після його відновлення (а.с.102-103)

Згідно інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер ЧГ122240906178, перша черга багатоквартирного житлового будинку з вбудовано – прибудованими магазинами і нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 введена в експлуатацію 13.09.2024, дата завершення будівництва – 28.08.2024, про що видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (а.с.27-33)

Листом від 06.12.2023 відповідач повідомив, що оскільки позивач не з`явилася для підписання Додаткової угоди до договору, а також в разі не сплати додаткових послуг та витрат на закупівлю матеріалів, що передбачені Договором та Додатковими угодами до нього, кооператив має право реалізувати квартиру, з поверненням пайовику внесеного ним паю протягом 30 днів, після реалізації об`єкта інвестування (а.с. 22).

У відповідь на цей лист ОСОБА_1 повідомила відповідача, що у повному обсязі виконала зобов`язання за Договором про пайову участь та просила надати їй довідку про обсяг пайової участі та акт прийому – передачі квартири (а.с.23)

Відповідач у відзиві зазначив, що позивачу неодноразово в письмовому та усному порядку було доведено про необхідність підписання Додаткової угоди до Договору та внесення доплати згідно прийнятого рішення загальних зборів ОК ЖБК «Мрія Чернігів» від 05.06.2023 р. що згідно Статуту ОК ЖБК «Мрія Чернігів» є обов`язком члена Кооперативу (п. 5.2.2 Статуту). Проте, ОСОБА_1 дане рішення Кооперативу не виконала, усні та письмові повідомлення ігнорувала, та дочекавшись повного відновлення будинку за рахунок інших членів кооперативу та здачу його в експлуатацію, подала до Суду позов про визнання права власності за нею на (згідно Договором пайових внесків) нерухоме майно.

Позивач на час розгляду справи не доплатила забудовнику кошти за відбудову будинку, що був пошкоджений внаслідок бойових дій на території міста Чернігова, в якому позивач повністю оплатила квартиру та комору, право на які вона має згідно договорів про пайову участь у будівництві будинку. Здійснення доплати в розмірі 3400 грн. за кв.м. передбачено рішенням загальних зборів кооперативу, з метою відновлення будинку після пошкоджень та введення його в експлуатацію.

Разом з тим, позивач на час розгляду справи судом, яка перебуває в провадженні суду з 05.02.2025 року, змінила свою позицію та в судовому засіданні погодилася доплатити по 3400 грн. за кв.м., на виконання рішення загальних зборів кооперативу, проте відповідач вже не згоден з розміром такої доплати, посилаючись на тривале зволікання з внесенням коштів з боку позивача та інфляційними втратами.

Позивач на час розгляду справи являється діючим членом ОК ЖБК «Мрія Чернігів», пайові внески згідно договорів про пайову участь нею внесені у повному обсязі.

Проте, відповідач вважає, що оскільки позивач не внесла додатково кошти в розмірі, визначеному рішенням зборів кооперативу, що пов`язано з необхідністю відновлення пошкодженого об`єкту будівництва, позивачу мають бути повернуті внесені нею кошти у розмірі внесеного нею паю після продажу об`єктів нерухомого майна третім особам.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач вже втратила право на майно, пай за яке вона внесла своєчасно і у повному обсязі гідно умов договорів про внесення пайових внесків, а тому їй мають бути повернуті внесені нею кошти у розмірі паю.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною третьою статті 12 і частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій-третій статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також у статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява N 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10.03.2011 у справі «Сук проти України2, заява N 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02.032005 року, заяви N 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23.10.1991 у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява N 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, N 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства", заява N 44277/98).

У справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга N 66529/11) у рішенні від 14.05.2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30.01.2013 N 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234 гс 18).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115 гс 19) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445 цс 19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8 цс 21).

Укладаючи договір пайової участі в будівництві, пайовик отримує речове право, яке засвідчує правомочність його, як власника, на отримання права власності на нерухоме майно у майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено у частині першій статті 181 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про кооперацію», кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

За змістом статті 3 Закону України «Про кооперацію», метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Згідно статті 8 Закону України «Про кооперацію», статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.10.2024 року позачерговими загальними зборами членів обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Мрія Чернігів» було затверджено Статут Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Мрія Чернігів» (а.с.73-77).

Відповідно до п.1.1 вказаного Статуту, ОК «ЖБК «Мрія Чернігів» (надалі - Кооператив) є неприбутковою організацією, створюється і діє відповідно до Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про кооперацію», на підставі рішення установчих зборів, на добровільних засадах, з метою забезпечення об`єктом нерухомого майна членів (асоційованих членів) Кооперативу шляхом організації будівництва не житлових приміщень та/або житлових будинків, за власні кошти, а також для наступної їх експлуатації, обслуговування та управління.

Кооператив є юридичною особою, утвореною шляхом добровільного об`єднання громадян та/або юридичних осіб на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою будівництва (реконструкції) багатоквартирних житлових будинків для його членів (асоційованих членів) та членів їх сімей та подальшої експлуатації та управління цими об`єктами на засадах самоврядування для задоволення споживчих потреб (п.3.1 Статуту ОК «ЖБК «Мрія Чернігів»).

Згідно п.6.1 Статуту ОК «ЖБК «Мрія Чернігів», вищим органом управління кооперативу є Загальні збори членів кооперативу.

Одним із основних обов`язків члена кооперативу є виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу (п.5.2.2 Статуту).

Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 8-9), ОСОБА_1 є асоційованим членом ОК «ЖБК «Мрія Чернігів».

Згідно протоколу загальних зборів членів ОК «ЖБК «Мрія Чернігів» №1/05/06/23 від 05.06.2023 року, до порядку денного загальних зборів членів ОК «ЖБК «Мрія Чернігів», серед іншого, були включені питання щодо: звіту голови правління ЖБК «Мрія Чернігів» про ступінь пошкодження будинку за адресою: АДРЕСА_1 , (1 секція) та оголошення попередніх кошторисних розрахунків відновлювальних робіт, обговорення та прийняття рішення стосовно відновлення будинку. Загальними зборами членів ОК «Мрія Чернігів 2» № 2 від 09.06.2025 року було вирішено: ухвалити рішення щодо початку робіт по відновленню будинку за адресою: АДРЕСА_4 та затвердити суму доплати до пайових внесків в розмірі 3400 грн. за 1м2.

При розгляді даного спору по суті, суд враховує, що уклавши із відповідачем договір про пайову участь, ОСОБА_1 набула права асоційованого члена ОК «ЖБК «Мрія Чернігів», та виступала в якості особи, яка замовила у ОК «ЖБК «Мрія Чернігів» послуги із забезпечення будівництва багатоквартирного будинку, сплативши при цьому грошові кошти та маючи намір отримати у власність закінчену будівництвом квартиру в житловому багатоквартирному будинку. Одним із основних обов`язків ОСОБА_1 , відповідно до Статуту ОК «ЖБК «Мрія Чернігів», є виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу.

Позивач ініціювала даний позов в суді, оскільки вважала, що виконала умови договорів про внесення пайових внесків, за якими інвестувала кошти з метою набуття житлового приміщення та комори в багатоквартирному житловому будинку, який в ході бойових дій був пошкоджений та підлягав відновленню.

Проте, в ході розгляду справи, враховуючи, що будинок було відновлено коштом членів житлово – будівельного кооперативу та у вересні 2024 року введено в експлуатацію, позивач бажає виконати рішення загальних зборів членів житлово – будівельного кооперативу «Мрія Чернігів» від 05.06.2023 та сплатити відповідачу доплату до пайового внеску в розмірі 3400 грн. за кв.м. площі житлової квартири та комори, в які вона інвестувала кошти згідно умов договору.

Разом з тим відповідач, який у відзиві на позов зазначав, що кооператив готовий передати всі необхідні документи для реєстрації права власності за позивачем на об`єкти нерухомого майна після підписання додаткових угод та доплати за майно з розрахунку 3400 грн. за кв.м. площі, приймати таке виконання наразі відмовляється, про що в судовому засіданні заявив представник відповідача.

При цьому, представник відповідача пояснює такі дії тим, що наразі через інфляційні процеси відбулося знецінення гривні до іноземної валюти, зокрема, долара США, проте визнає той факт, що відновлювальні роботи у пошкодженому будинку були завершені до вересня 2024 року, що дало змогу ввести його в експлуатацію.

Відповідно до приписів частини 5 статті 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Таким чином, даною нормою права встановлено презумпцію добросовісності поведінки особи при здійсненні нею своїх цивільних прав та закріплено обов`язок учасників цивільного обороту дотримуватися принципів добросовісності та розумності у здійсненні своїх цивільних прав. Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію відповідного права, з урахуванням інтересів інших учасників відносин. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється у поведінці особи - носія такого права, яка, знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов`язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається, як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Представник відповідача в судовому засіданні не надав належного обґрунтування зміни своєї позиці, що була викладена у відзиві на позов з приводу готовності передати всі необхідні документи для реєстрації житлового приміщення та комори за позивачем у разі внесення нею доплати, передбаченої рішенням зборів кооперативу.

Посилання представника відповідача на знецінення гривні через інфляційні процеси суд теж не може прийняти до уваги, оскільки роботи по відновленню будинку були здійснені до вересня 2024 року, тобто будівельні матеріали та роботи визначалися за цінами, що існували на той час.

Крім того, чинним законодавством, зокрема, статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання, зокрема, втрат від інфляції, яка застосовується у разі наявності для того правових підстав.

Лише саме по собі несвоєчасне внесення коштів на відновлення пошкодженого майна, за умови, що член кооперативу повністю сплатив свій пай, не може бути підставою для позбавлення позивача майна, на яке вона розраховувала, укладаючи договори про внесення пайових внесків з метою будівництва житла.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18).

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, крім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про пайову участь, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за пайовиком, який виконав умови договору пайової участі, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Позивач мала обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого майнового права - отримання новозбудованої квартири та комори у власність, адже позивач у повному обсязі і своєчасно внесла пайові внески згідно умов договору та бажає сплатити доплату в розмірі 3400 грн. за кв.м. площі приміщень, як це було передбачено рішенням загальних зборів кооперативу, проте відповідач не бажає приймати таке виконання, змінивши свою позицію, яку раніше виклав у відзиві на позовну заяву.

Отже, позов ОСОБА_1 спрямований на захист її права на новозбудовану квартиру та комору, яке не визнається відповідачем. Способом захисту позивач обрала визнання за нею такого права, що відповідає положенням статті 16 ЦК України.

Визнання права власності є ефективним і належним способом захисту прав позивача, яка за договором пайової участі повністю сплатила узгоджену в договорі грошову суму, має бажання доплатити витрати, пов`язані з відновленням будинку в розмірі 3400 грн. за кв.м., проте не може реалізувати свої права через відмову відповідача прийняти доплату та надати необхідні документи для оформлення права власності на квартиру та комору.

Позивач позбавлена іншого способу реалізувати свої права на квартиру та комору, ніж визнання цього права у судовому порядку, а тому обраний нею спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосовним до спірних правовідносин. Спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392 ЦК України, є таким, що найбільш повно відновлює порушені права позивача.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31 цс 20), у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №569/5954/19 (провадження № 61-6542 св 22)

Суд враховує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (п. 98).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)). Постанова ВП ВС від 25.01.2022 у справі № 143/591/20.

Суд враховує ту обставину, що позивач під час розгляду справи судом визнала свій обов`язок і готова заплатити вказані кошти, що свідчить про відсутність зловживання з її боку та намір врегулювати спір. В свою чергу кооператив не може в односторонньому порядку повернути пай позивачу, а крім того, такі дії щодо асоційованого члена кооперативу, яка повністю сплатила первинний пай, лише за затримку додаткових (відновлювальних) внесків, є явно не пропорційним заходом.

Оскільки багатоквартирний житловий будинок, в якому знаходиться квартира та комора, на будівництво яких позивач сплатила пай у повному обсязі згідно умов договору, був відновлений, рішенням загальних зборів членів кооперативу затверджено доплату для здійснення такого відновлення у розмірі 3400 грн. за кв.м. площі приміщень, а тому, для повного відшкодування забудовнику вартості майна, за яке позивач сплатила пайові внески, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «МРІЯ ЧЕРНІГІВ» 229500 грн., тобто у розмірі, передбаченому рішенням загальних зборів членів житлово – будівельного кооперативу «Мрія Чернігів» від 05.06.2023.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору у зв`язку із задоволенням позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 289, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «МРІЯ ЧЕРНІГІВ» (юридична адреса: вул. Народного руху, 9, оф. 202 м. Чернігів, код ЄДРПОУ: 41355345) про визнання права власності – задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 (будівельна адреса: АДРЕСА_1 ).

Визнати право власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно: комору №11, загальною площею 2,70 м2, що знаходиться на 5 поверсі в житловому будинку по АДРЕСА_3 (будівельна адреса: АДРЕСА_1 ).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «МРІЯ ЧЕРНІГІВ» 229500 грн. (двісті двадцять дев`ять тисяч п`ятсот грн.) в рахунок відшкодування повної вартості нерухомого майна.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «МРІЯ ЧЕРНІГІВ» на користь ОСОБА_1 6262 грн. 57 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст постанови складений 22.05.2026.

Суддя