Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №523/14019/24 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/14019/24

Провадження №1-кп/523/656/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 року Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурорів Пересипської окружної прокуратури міста Одеса ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю захисника ОСОБА_5

у присутності потерпілої ОСОБА_6

в режимі відео конференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор»

за участю обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Пересипського районного суду міста Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12024162490000986 від 1.07.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого; раніше неодноразово судимого, останні рази:

- 9.04.2020 року Малиновським районним судом м. Одеси за ст.186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі. 22.08.2023 року звільнений за відбуттям строку покарання.

- 27.03.2026 року Приморським районним судом м. Одеса за ст.186 ч.4 КК України до 7 років позбавлення волі.

Зареєстрованого та проживаючого за адресом: АДРЕСА_1

у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.4 КК України, -

Встановив:

5.06.2024 року приблизно о 17:00 годині, ОСОБА_7 , будучи достовірно обізнаним, що на території України оголошений воєнний стан відповідно Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_8 за №64/2022 від 24.02.2022 року та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" за №2102-ІХ від 24.02.2022р. у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, продовженого Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» за №133/2022 від 14.03.2022р., №259/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р., №757/2022 від 7.11.2022р., №58/2023 від 6.02.2023р., №254 від 1.05.2023р., №451 від 26.07.2023р., №734 від 6.11.2023р., №49 від 5.02.2024р., №271/2024 від 6.05.2024р.; Законами України №2119-ІХ від 15.03.2022р., №2212-ІХ від 21.04.2022р., №2263-ІХ від 22.05.2022р., №2500-IX від 15.08.2022р., №2738-IX від 16.11.2022р., №2915-IX від 7.02.2023р., №3057-IX від 2.05.2023р., №3275-IX від 27.07.2023р., №3429-IX від 8.11.2023р., №3429-IX від 8.11.2023р., №3564-IX від 6.02.2024р., №3684-IX від 8.05.2024р., знаходячись на третьому поверсі між сходового майданчику у під`їзді №8 будинку №151/2, розташованому по вул. Князя Володимира Великого (Добровольського) у м. Одеса, діючи навмисно, повторно з корисливих мотивів, маючи намір на відкрите заволодіння чужим майном, коли його знайома ОСОБА_6 спустилась по сходам, наблизившись до місця його знаходження, шляхом ривку відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Redmi 9А» темно сірого кольору імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 вартістю 3500 гривень, після чого з місця злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим своїми протиправними діями спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 3500 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 при розгляді кримінального провадження на початку судового слідства свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.4 КК України не визнав, стверджуючи, що не вчиняв даного злочину.

Надалі, остаточно визначившись та змінивши свою позицію у ході судового провадження, ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні за ст.186 ч.4 КК України та пояснив, що 5.06.2024 року після обіду, точний час не пам`ятає, знаходячись в районі вул. Махачкалінської у м. Одеса, а саме в парадній будинку АДРЕСА_2 , забрав у ОСОБА_6 мобільний телефон темного кольору марки «Редмі», який потім продав перехожому.

Факт відкритого викрадення чужого майна та кваліфікацію дій, що скоїв грабіж у період дії оголошеного воєнного стану не оспорює, підтвердивши, що викладені в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності, дав покази, які не протирічать пред`явленому обвинуваченню, запевняючи, що на теперішній час в повній мірі усвідомив свою провину, заявивши, що добровільно виявив бажання проходити військову службу в ЗСУ, тим самим виправити свою вину.

Крім цього, винність обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.4 КК України повністю підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, оголошеними та долученими до обвинувального акту, а також показаннями потерпілої, дослідження яких було проведено судом у судовому засіданні.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що 5.06.2024 року приблизно о 16:00 годині випадково зустріла на вулиці ОСОБА_9 , якого раніше знала, який попросив її поспілкуватися з чоловіком, їх спільним знайомим, який мешкає в будинку АДРЕСА_2 , сам він чомусь не хотів з ним розмовляти. Піднявшись на четвертий поверх, вона постукала в двері квартири, але ніхто не вийшов, тому почала спускатися назад. Коли дійшла до сходової клітки між першим та другим поверхами, де стояв ОСОБА_10 , він несподівано вихватив з її рук, належний їй мобільний телефон марки «Редмі» та побіг з парадної, вона кинулася за ним на вулицю, кричала вслід, але він втік, жінка, яка сиділа на лавочці біля під`їзду сказала, що хлопець забіг за будинок, після цього ОСОБА_7 більше не бачила, довго чекала, надіючись, що поверне телефон, але він не з`явився, тому звернулася з заявою в поліцію.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 чітко зазначила, що саме ОСОБА_7 вчинив грабіж належного їй мобільного телефону, водночас просила суворо його не карати, не позбавляти волі, вказуючи, що мобільний телефон повернутий їй співпрацівниками поліції, будь-яких претензій до обвинуваченого не має.

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 2.07.2024 року, в ході якого у присутності понятих потерпіла ОСОБА_6 впізнала за зовнішнім виглядом та загальними прикметами під номером 3 із чотирьох пред`явлених осіб ОСОБА_7 як особу, яка 5.06.2024 року шляхом ривку відкрито заволоділа належним їй мобільним телефоном марки «Redmi 9А».

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 2.07.2024 року, в ході якого у присутності понятих свідок ОСОБА_11 впізнав за загальними прикметами під номером 4 із чотирьох пред`явлених осіб ОСОБА_7 як особу, у якого він придбав біля будинку №61 по вул. Лузанівській у м. Одесі мобільний телефон марки «Redmi 9А».

- Протоколом огляду речових доказів від 2.07.2024 року, а саме мобільного телефону марки «Redmi 9А» темно сірого кольору імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 .

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.08.2024 року за участю потерпілої ОСОБА_6 у присутності двох понятих, в ході проведення якого ОСОБА_6 детально та послідовно, знаходячись на місці події, вказала про обставини кримінального правопорушення, яке мало місце 5.06.2024 року.

- Відтвореним та переглянутим у судовому засіданні відеозаписом до протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_6 , в ході якого у присутності двох понятих зафіксоване відтворення подій, яке мало місце 5.06.2024 року у під`їзді будинку АДРЕСА_2 , де потерпіла ОСОБА_6 чітко пояснює, як малознайомий їй ОСОБА_12 попросив її підійти на 4 поверх до чоловіка, який на той час не хотів з ним спілкуватися, вона підійшла до квартири дверей, ОСОБА_7 залишився її очікувати на міжповерховій сходовій клітці між прольотами, так як їй не відчинили двері, вона почала спускатися вниз, тримаючи в руках мобільний телефон, несподівано ОСОБА_7 вихватив з її рук належний їй мобільний телефон та побіг на вулицю, вона почала кричати йому вслід, але ОСОБА_7 втік за будинок.

Таким чином, аналізуючи досліджені та оголошені у судовому засіданні докази, серед іншого протоколи пред`явлення особи для впізнання, переглянутий відео запис слідчого експерименту, оцінюючи у сукупності покази самого обвинуваченого ОСОБА_7 , детальні та послідовні пояснення потерпілої ОСОБА_6 , свідчення якої є вичерпними, не містять суперечливості, та які без сумнівів вказують на ОСОБА_7 , як на особу, яка вчинив грабіж.

Разом з цим, враховуючи покази обвинуваченого, який в ході судового слідства змінив свою позицію, повністю визнав свою вину у скоєні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст.186 ч.4 КК України, обсяг доказів, які були досліджені у судовому засіданні сторона обвинувачення та сторона захисту вважала достатнім, тому відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд, за відсутністю заперечень учасників судового провадження та за відсутністю клопотань щодо доповнення судового розгляду, дослідження інших доказів в повному обсязі, а саме допит свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 відповідно реєстру матеріалів досудового розслідування не проводив, оскільки отримані у судовому засіданні свідчення обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам скоєного кримінального правопорушення в обсязі пред`явленого обвинувачення, та докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування, як зясовано, ніким із учасників процесу не оспорюються.

За змістом положень ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Будь-яких даних, які б свідчили про недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено.

За викладених підстав, отримані у ході судового засідання докази, в тому числі покази обвинуваченого ОСОБА_7 , дані у ході судового засідання, є добровільними, змістовними, тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту пред`явленого обвинувачення, та є такими, що відповідають діючому законодавству, у зв`язку з чим суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв`язку, визначає їх допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України, будь яких істотних порушень діючого законодавства не виявлено.

При цьому судом з`ясовано правильність розуміння ОСОБА_7 змісту вказаних обставин, відсутність сумнівів у добровільності його позицій та роз`яснено про правові наслідки, а саме позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд приймає рішення у кримінальному проваджені в межах та об`ємі пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення відповідно вимог ст.337 ч.1 КПК України.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_7 своїми діями скоїв умисний злочин, передбачений ст.186 ч.4 КК України та його дії правильно кваліфіковані за кваліфікуючими ознаками, як відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, вчинений повторно, в умовах воєнного стану та його вина повністю доказана.

Відповідно до положень ст.50 ч.2 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Разом з цим суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

За правилам ст.65 ч.2 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд керується загальними засадами призначення покарання, зазначеними в ст.65 КК України, а саме враховує характер та ступінь тяжкості, суспільну небезпечність скоєного ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів майнової спрямованості, маючи не зняту та непогашену судимість скоїв нове аналогічне корисне кримінальне правопорушення, що характеризує його як особу схильну до скоєння злочинів, крім цього є засудженою особою за попереднім вироком Приморського районного суду м. Одеса від 27.03.2026 року та відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, як встановлено не має легальних джерел доходів, міцних соціальних зв’язків, утриманців, також суд враховує спосіб життя обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується негативно, як такий що сприйнятливий до зловживання алкоголем та інших препаратів, поза увагою суду не залишилася поведінка ОСОБА_7 під час судового провадження, його добровільне зізнання у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, негативне ставлення до скоєного, відсутність тяжких наслідків та матеріальних претензій, завданий збиток відшкодований шляхом повернення викраденого майна, що знайшло своє документальне підтвердження у ході судового засідання.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому згідно ст.66 КК України та обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України судом не встановлено.

З огляду реєстру матеріалів досудового розслідування та вивченням наданих до суду матеріалів встановлено, що до кримінального провадження під час досудового розслідування залучення експертів для проведення експертиз не здійснювалось, у зв`язку з чим процесуальні витрати відсутні, однак з`ясовано, що долучалися речові докази, а саме мобільний телефон марки «Redmi 9А» темно сірого кольору імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 , який переданий потерпілій ОСОБА_6 на відповідальне зберігання під розписку.

Таким чином, на підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, оцінюючи обставини, спосіб та мотивацію вчиненого злочину, характер та ступінь тяжкості, а також суспільну небезпеку скоєного діяння, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, враховуючи особу обвинуваченого, який у судовому засіданні вину визнав повністю, усвідомив протиправність своїх дій, приймаючи до уваги спосіб його життя, відсутність міцних соціальних зв`язків, негативне ставлення до скоєного, ту обставину, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння корисних злочинів аналогічної спрямованості, засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеса від 27.03.2026 року, зважаючи на думку прокурора щодо призначення міри покарання, вважає, що міра покарання у вигляді позбавлення волі з урахуванням вимог ст.70 ч.4 КК України, відповідно яких призначається покарання за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, а саме вироку Приморського районного суду м. Одеса від 27.03.2026 року, який набрав чинності, що на думку суду є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину із застосуванням правил складення покарань передбачених ст.72 КК України, яка діє на час ухвалення вироку, тобто з розрахунку один день попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, суд приймає до уваги ту обставину, що під час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження за №12024162490000986 від 1.07.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 був обраний запобіжний у вигляді тримання під вартою, який діяв у період часу з 11.07.2024 року (відповідно ухвали Суворовського районного суду м. Одеси за №523/11428/24 (Пр.1-кс/523/2315/24) від 11.07.2024 року) по 2.12.2024 року у зв`язку з внесенням заставодавцем ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суми застави у розмірі 121120 гривень на підставі ухвали Суворовського районного суд м. Одеси від 29.10.2024 року.

Відповідно до положень ч.8 ст.182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Враховуючи прийняте судом рішення щодо призначення обвинуваченому міри покарання пов`язаного з позбавленням волі, також приймаючи до уваги ту обставину, що під час дії запобіжного заходу у вигляді застави, яка відповідно до ч.1ст.176 КПК України є складовою частиною заходів забезпечення кримінального провадження, ОСОБА_7 порушував виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, будучи належним чином повідомленим про дату та місце судового розгляду неодноразово у судові засідання не з`являвся, у період дії запобіжного заходу у вигляді застави вчинив нове кримінальне правопорушення майнового напрямку, з огляду на викладене суд вважає за необхідне внесені заставодавцем кошти у вищезазначеній сумі звернути в дохід держави.

Водночас, суд приймає до уваги ту обставину, що ОСОБА_7 відбуває покарання за скоєння іншого злочину за вироком Приморського районного суду м. Одеса від 27.03.2026 року за ст.186 ч.4 КК України до 7 років позбавлення волі, у зв`язку з чим з метою не погіршення становища обвинуваченого суд вважає за необхідне за наслідком судового розгляду в строк відбування покарання ОСОБА_7 , остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, також зарахувати частково відбуте ним покарання за попереднім вироком Приморського районного суду м. Одеса від 27.03.2026 року, відповідно якому ОСОБА_7 утримується під вартою з 26.08.2025 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Дана позиція визначена в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду за №766/39/17 від 1.06.2020 року.

Керуючись ст.70 ч.4, 72 КК України, ст.ст.100, 124, 369-371, 373-374, 395 КПК України, суд, -

Ухвалив:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.4 КК України, призначивши йому покарання у вигляді семи років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України за сукупності кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком, а також за попереднім вироком Приморського районного суду м. Одеса від 27.03.2026 року, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді семи років одного місяця позбавлення волі, за підстав викладених в мотивувальній частині вироку.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках даного кримінального провадження за №12024162490000986 від 1.07.2024 року обчислювати з моменту набрання цим вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання в рамках даного кримінального провадження за №12024162490000986 від 1.07.2024 року час його попереднього ув`язнення та перебування під вартою у період часу з 11.07.2024 року (відповідно ухвали Суворовського районного суду м. Одеси за №523/11428/24 (Пр.1-кс/523/2315/24) від 11.07.2024 року) по 2.12.2024 року з розрахунку одного дня попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі.

Разом з цим, відповідно до ст.ст.70 ч.4, 72 КК України зарахувати в строк відбування призначеного остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_7 частково відбуте ним покарання за попереднім вироком Приморського районного суду м. Одеса від 27.03.2026 року, а саме період часу з 26.08.2025 року (відповідно вироку Приморського районного суду м. Одеса від 27.03.2026 р) по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за підстав, викладених в мотивувальній частині вироку.

Внесена сума застави в рамках кримінального провадження за №12024162490000986 від 1.07.2024 року заставодавцем ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень на підставі ухвали Суворовського районного суд м. Одеси від 29.10.2024 року - звернути в дохід держави із зарахуванням до спеціального фонду Державного бюджету України.

Виконання вироку в даній частині покласти на Державне Казначейство України та ТУ ДСА України в Одеській області.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Redmi 9А» темно сірого кольору імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 , який переданий потерпілій ОСОБА_6 на відповідальне зберігання під розписку – вважати повернутим за належністю.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя: ОСОБА_15