Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №504/1821/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/1821/26

Провадження №3/504/793/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Жовтан П.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеської області, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дмитрівка Комінтернівського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 10.01.2001р. Комінтернівським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_2 ,

за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2026р. інспектором ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Мацієвським А.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №644560, згідно якого 19.04.2026р. о 07:00 год. за адресою: Одеська область Одеський район с-ще Доброслав, автодорога Р-55 45 км, ОСОБА_1 , керував автомобілем «Chrysler Voyager» н/з НОМЕР_3 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер», результат якого склав 0,58 %о. Такими діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав та надав письмові пояснення, в яких вказав, що поліцейським при складенні матеріалів не було роз`яснено права, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП. Також поліцейським не було складено акту огляду на стан сп`яніння. Наявні відеозаписи не містять відеофіксації інкримінованого йому адміністративного правопорушення, адже відеозапис датований 2021 роком, місяця січень, третього числа та починається з 11 (одинадцятої) години 45 хвилин (як зафіксовано з нагрудних камер працівників поліції) з моменту, коли працівники поліції підходять так нього, в той час коли він знаходився, стоячи біля свого транспортного засобу та в подальшому відбувається фіксація пропозиції працівників поліції щодо проходження огляду та складення відповідних адміністративних матеріалів. Проте, ні самого моменту зупинки транспортного засобу під його керуванням, а ні безпосередньо фіксування керування даним транспортним засобом немає, зазначений відеозапис не встановлює його перебування за кермом транспортного засобу в день та час складення протоколу, отже даний відеозапис не може бути беззаперечним доказом на підтвердження наявності факту керування. У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені свідки. Крім того, під час складення 19.04.2026 року о 07 годині 10 хвилин протоколу про адміністративне правопорушення старший сержант поліції Мацієвський А.В. перебував із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей, що виразилось нецензурною лайкою при спілкуванні зі мною, що відтворює відеофіксація. Залишається не зрозумілим й номер тесту, час та особи по відношенню якої проведено 19.04.2026р. о 07 годині 10 хвилин - огляд, оскільки в протоколі вказано номер 01619, тоді як тестування на алкоголь згідно технічного приладу газового аналізатору (алкотестер) Drager Alcotest (Драгер) 0546 - здійснено за номером 1619 о 06 год. 51 хв., тобто раніш зупинки т/з по відношенню особи за прізвищем ОСОБА_2 , тоді як його прізвище ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засіданні інспектор ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 підтвердив обставини складання ним протоколу про адміністративне правопорушення та пояснив, що 19.04.2026р. приблизно о 07:00 год. за адресою: Одеська область Одеський район с-ще Доброслав, автодорога Р-55 45 км, рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_1 з непрацюючою лівою фарою, що стало підставою для зупинки транспортного засобу (зупинив напарник). В автомобілі відчувався запах алкоголю, оскільки в салоні були пасажири, то вони попросили ОСОБА_1 вийти з автомобіля для встановлення ознак саме в нього, як у водія. Він мав явні ознаки сп`яніння, погодився продути «Драгер», результат якого був позитивним. Щодо різниці у часі, зафіксованому на відеозаписі, пояснив, що подія мала місце під час повітряної тривоги, працювали РЕБи, тому це могло вплинути на коректність відображення часу. ОСОБА_1 добровільно і власноручно в протоколі надав пояснення про те, що напередодні ввечері вжив 200 гр. горілки. В лікарню їхати не бажав, бо поспішав.

Дослідивши і проаналізувавши докази по справі, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала.

За змістом ст.245 КУпАП, суд зобов`язаний всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її у точній відповідності з законом.

Згідно ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно пп.1-5,7 Розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Згідно п.п. 6, 7 розділу І Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Дослідивши і проаналізувавши докази по справі, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та підтверджується наступними матеріалами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644560 від 19.04.2026р., з власноручних пояснень ОСОБА_1 він вживав 200 гр. горілки ввечері;

- роздруківкою продуття алкотесту «Драгер», результат 0,58%о;

- направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від якого він відмовився;

- відеозаписом, дослідженим в судовому засіданні, яким підтверджено, факти викладені в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №644560 від 19.04.2026р.

Суд надає критичну оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що не він керував транспортним засобом, а інша особа, оскільки з відеозапису, долученого до справи, вбачається, що останній не мав заперечень стосовно керування ним автомобілем, жодного разу не заявляв про те, що він не є водієм. В судовому засіданні на пропозицію суду надати анкетні дані особи, яка нібито перебувала за кермом автомобіля, ОСОБА_1 повідомив, що не може цього зробити, бо цей чоловік перебуває у розшуку ТЦК. За таких обставин, суд вважає таку позицію способом захисту, обумовлену прагненням уникнути відповідальності.

Посилання ОСОБА_1 щодо розбіжності у часі зазначення проведення огляду на відеозаписі, складання направлення та оформлення протоколу жодним чином не впливають на ступінь доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, оскільки розбіжність у зазначенні часу не є суттєвою, а вся послідовність подій, що відбувалася, зафіксована відеозаписом.

Підстав не довіряти результатам огляду на стан сп`яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу у суду немає. При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 добровільно та власноручно вказав в протоколі, що напередодні вживав 200 грам горілки.

Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 намагався домовитися із співробітниками поліції, щоб вони не складали відносно нього протокол.

Відсутність акту огляду не спростовує, результати дослідження, водночас у разі незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 мав можливість пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, однак з відеозапису вбачається, що останній погодився із результатом огляду.

З відеозапису дослідженого судом можна зробити висновок, що співробітниками поліції в цілому було дотримано процедуру оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Решта доводів та заперечень висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суддя при накладенні стягнення враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

За таких обставин суддя вважає необхідним застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ст.130 ч.1 КУпАП.

Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 27, 30, 33-35, 40-1, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП. Накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 665 грн. 60 коп.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення та на неї може бути внесено подання прокурора у той же строк.

Суддя П. В. Жовтан