Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №450/4015/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/4015/24 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/1413/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 січня 2025 року у справі за позовом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення витрат за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику для тимчасового зберігання затриманого транспортного засобу,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2024 року Головне управління Національної поліції у Вінницькій області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ НП у Вінницькій області 32 232 грн за зберігання транспортного засобу ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_1 , на спеціальному майданчику для тимчасового зберігання затриманого транспортного засобу.

Позов обгрунтований тим, що 01.08.2020 автомобіль ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_1 , був тимчасово затриманий працівниками поліції у зв`язку з вчиненням ДТП та залишенням місця пригоди водієм ОСОБА_2 , щодо якого складено протоколи за ст. 122-4, 124 КУпАП і постановою суду від 14.09.2020 його визнано винним. Після затримання транспортний засіб було поміщено на спеціальний майданчик ГУНП у Вінницькій області (акт від 01.08.2020). Згідно з розрахунком позивача, плата за зберігання за період з 01.08.2020 по 01.03.2024 становить 32 232 грн відповідно до встановлених тарифів. Власником транспортного засобу у реєстрі зазначена ОСОБА_1 , якій неодноразово направлялися повідомлення з вимогою оплатити витрати та забрати автомобіль, однак заборгованість добровільно не погашена.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило Головне управління Національної поліції у Вінницькій області.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки преюдиційним обставинам, встановленим постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 14.09.2020, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та 124 КУпАП. Крім того, судом першої інстанції безпідставно проігноровано акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № 185 від 01.08.2020, який підтверджує факт законного вилучення автомобіля та його подальшого поміщення на спеціальний майданчик для зберігання. Зазначений акт є належним і допустимим доказом у справі, не був оскаржений чи скасований у встановленому законом порядку, а отже зберігає свою юридичну силу та підтверджує правомірність дій працівників поліції. На переконання апелянта, суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог, зробивши висновки про неправомірність затримання транспортного засобу без належного дослідження доказів та без урахування встановлених у справі обставин.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

Згідно із ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом установлено, що постановою Калинівського районного суду Вінницької області у справі №132/2575/20 від 14.09.2020 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП.

Вищевказаною постановою встановлено, що 01.08.2020 о 17 год. 10 хв. на автодорозі М-21 (284 км), Вінницька область, Калинівський район, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, яка б дозволяла постійно контролювати транспортний засіб, та не дотримався безпечної дистанції, унаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем NISSAN XTRAIL, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Після цього водій ОСОБА_2 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, чим також порушив вимоги п. 2.10а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

01.08.2020 поліцейським взводу № 2 роти № 2 БУПП у Вінницькій області ДПП складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу №185, відповідно до якого здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з вчиненням дорожньо-транспортної пригоди за ознаками ст. 124 КУпАП.

Зазначений транспортний засіб було доставлено та поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, що підтверджується актом огляду тимчасово затриманого транспортного засобу, який передається на відповідальне зберігання від 01.08.2020, а також копією журналу обліку транспортних засобів, що зберігаються на вказаному спеціалізованому майданчику.

Згідно з розрахунком позивача, розмір плати за зберігання транспортного засобу за період з 01.08.2020 по 01.03.2024 становить 32 232,00 грн.

11.11.2022 ГУ НП у Вінницькій області направлено лист на адресу ОСОБА_2 щодо необхідності сплати витрат за зберігання транспортного засобу.

15.09.2023 ГУ НП у Вінницькій області направлено лист на адресу ОСОБА_1 щодо необхідності здійснення оплати за зберігання вказаного транспортного засобу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За змістом статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В силу статті 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 265 КУпАП встановлено, що речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об`єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262, 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей – реалізують. Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Згідно зі статтею 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, в тому числі, передбачене статтею 124 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля – евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик. Випадки тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик визначені частиною третьою статті 265-4 цього Кодексу. Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.

Із положень частини третьої статті 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів; 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності – ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився; з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома); 3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками; 4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту; 5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці; 6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; 7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.

Порядком тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1102 визначено, що тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм вчинено порушення, в тому числі, передбачене статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 2).

За наявності правових підстав, передбачених пунктом 2 цього Порядку, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом його блокування або доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку. Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку проводиться виключно за умов, що розміщення такого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху чи створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. За відсутності умов, зазначених в абзаці другому цього пункту, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом блокування за допомогою технічних пристроїв. Випадки, коли розміщення транспортного засобу вважається таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 2-1).

За транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці справляється плата у встановленому спільним наказом МВС та Мінекономрозвитку розмірі за погодженням з Мінфіном (пункт 13).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що органи державної влади під час здійснення владних управлінських функцій, у тому числі в справах про адміністративні правопорушення, зобов`язані діяти у точній відповідності закону та у межах їх компетенції.

У разі вчинення особою правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, тимчасове затримання транспортного засобу допускається на час розгляду такої справи, якщо транспортний засіб є знаряддям або об`єктом правопорушення. При цьому про вилучення транспортного засобу уповноваженими особами складається відповідний протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Також у зв`язку з вчиненням особою правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, уповноважений працівник поліції може затримати транспортний засіб шляхом його блокування чи доставлення для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку. При цьому доставлення транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку дозволяється лише за умови, що розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або зупинка і стоянка транспортного засобу здійснена водієм із грубим порушенням правил дорожнього руху. Якщо розміщення транспортного засобу не перешкоджає дорожньому руху та не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу з грубим порушенням правил дорожнього руху, то доставлення такого транспортного засобу на спеціальний майданчик не допускається.

За зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику справляється плата у встановленому розмірі.

Як убачається з матеріалів справи, за наслідками вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, транспортний засіб ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_1 , не вилучався у порядку статті 260 КУпАП, як знаряддя правопорушення та не визнавався речовим доказом відповідно до статті 251 КУпАП.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що зазначений транспортний засіб після дорожньо-транспортної пригоди створював суттєві перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці дорожнього руху.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що у працівників поліції були відсутні передбачені законом підстави для доставлення та поміщення вказаного транспортного засобу на спеціальний майданчик для зберігання, оскільки розміщення транспортного засобу на спеціальному майданчику здійснено без належних правових підстав, у зв`язку з чим обов`язок з оплати витрат за його зберігання не може бути покладений на особу, щодо якої такі витрати заявлені.

Доказів протилежного суду не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги правильних висновків місцевого суду не спростовують.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено:21.05.2026.

Головуючий

Судді