Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №450/905/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/905/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвськиий В.Є.

Провадження № 22-ц/811/3591/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника позивачки Кравченко О.О., представника відповідача Горбай Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко Олександри Олександрівни на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2025 року в складі судді Мусієвського В.Є. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

встановив:

У березні 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Кравченко О.О. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спірне майно, здійснивши його поділ шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на: земельну ділянку, площею 0,0412 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0548, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704778546236; земельну ділянку, площею 0,0868 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0550, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704670946236. За ОСОБА_3 визнати право власності на: грошові кошти у розмірі 1159400 грн. від продажу транспортного засобу марки «RENAULТ», моделі «KOLEOS», 2021 року випуску, червоного кольору, VIN-номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2488 см.куб., номерний знак НОМЕР_2 ; генератор; старлінк; комп`ютер; два монітори; телевізор «Samsung»; комбайн «Kenwood»; стаціонарний фільтр для води; ортопедичний матрац «Jysk»; кондиціонер; електропилу; два дзеркала; пуф; штори; робот-пилосмок.

Вимоги обґрунтовує тим, що 17.09.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який розірвано 07.10.2024 на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова.

За час перебування у шлюбі сторони набули у спільну сумісну власність спірне рухоме та нерухоме майно. 22.01.2025 звернулася до ОСОБА_3 з пропозицією в інтересах ОСОБА_1 щодо мирного врегулювання питання стосовно поділу спільного майна, однак відповідь від ОСОБА_4 не надходила.

Оскільки ОСОБА_1 є власником спірних земельних ділянок, які використовувалися для ведення особистого господарства, справедливим буде визнання їх об`єктом особистої приватної власності.

Крім цього, спірний транспортний засіб, власником якого був ОСОБА_3 , проданий останнім за 570000 грн., що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 25.04.2024.

Вважає, у договорі занижено вартість автомобіля, оскільки ринкова вартість такого на момент звернення з позовом до суду становить 1159400 грн.

Зважаючи на те, що автомобіль перебував у користуванні ОСОБА_3 , доцільним буде відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності та надати ОСОБА_3 право власності на цей транспортний засіб, з огляду на те, що ним отримано дохід від його продажу.

Крім цього, доцільним буде віддати ОСОБА_3 побутову техніку, набуту під час шлюбу, як частину компенсації за розподіл майна.

Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити, а судові витрати стягнути з відповідача, орієнтований розмір судових витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, становить 40000 грн.

11.06.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко О.О. подала заяву про збільшення позовних вимог, зазначила, що загальна ринкова вартість спірних земельних ділянок становить 999955 грн., а транспортного засобу 1040800 грн. Долучила звіти про експертну оцінку майна. Просила визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, а за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти у розмірі 1040800 грн. від продажу транспортного засобу марки «RENAULТ», моделі «KOLEOS», 2021 року випуску, червоного кольору, VIN-номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2488 см.куб., номерний знак НОМЕР_2 .

05.05.2025 представник ОСОБА_2 – адвокат Горбай Р.С. подав позовну заяву про поділ спільного майна.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.09.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений шлюб, який розірвано 07 жовтня 2024 року на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова. За час перебування у шлюбі сторони набули у спільну сумісну власність рухоме та нерухоме майно. Вказане майно придбано за кошти, отримані від трудової діяльності ОСОБА_2 , оскільки він був єдиним джерелом доходу сім`ї протягом усього шлюбу. ОСОБА_1 за час шлюбу жодного дня не працювала, незважаючи на відсутність будь яких об`єктивних причин.

Зокрема, ОСОБА_1 не брала участі у створенні спільного майна і не цікавилася фінансовим станом сім`ї, не вела домашнє господарство в обсязі, що міг би компенсувати відсутність її трудового внеску, при цьому не мала поважних причин для не працевлаштування. ОСОБА_1 повністю проживала за рахунок ОСОБА_2 . Спільних дітей у подружжя не було, тому у ОСОБА_1 також відсутній нематеріальний внесок у виховання дітей. За таких обставин вважає, що дані обставини є підставою для відступу від засади рівності часток подружжя, оскільки поділ майна в його випадку в рівних частках не буде відповідати принципу справедливості.

Позивач вважає, що наявні підстави для збільшення його частки при поділі майна на 64,8%, наводить свій варіант поділу спільного майна подружжя, за яким кошти від відчуження автомобіля залишити за ним, при цьому, земельні ділянки поділити по 1/2 частині за сторонами. Судовий збір у розмірі 10295 грн. 20 коп. стягнути з відповідача, а також судові витрати 42000 грн. на професійну правничу допомогу.

26.05.2025 представник ОСОБА_2 – адвокат Горбай Р.С. подав клопотання про об`єднання в одне провадження цивільної справи № 450/905/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та цивільної справи № 450/1838/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Ухвалою від 26.05.2025 клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про об`єднання в одне провадження цивільних справ задоволено. Об`єднано в одне провадження цивільну справу №450/905/25, провадження № 2/450/1200/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя з цивільною справою №450/1838/25, провадження №2/450/1542/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Об`єднаній в одне провадження цивільній справі присвоєно номер судової справи №450/905/25 та номер провадження № 2/450/1200/25.

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя – задоволено частково.

Визнано земельну ділянку, площею 0,0412 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0548, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704778546236; земельну ділянку, площею 0,0868 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0550, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704670946236; транспортний засіб марки «RENAULТ», моделі «KOLEOS», 2021 року випуску, червоного кольору, VIN-номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2488 см.куб., номерний знак НОМЕР_2 , спільним майном подружжя.

Здійснено поділ майна подружжя шляхом залишення у власності ОСОБА_1 : 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0412 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0548, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704778546236; 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0868 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0550, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704670946236, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказане майно.

Здійснено поділ майна подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 285000 грн. в якості компенсації вартості 1/2 частки відчуженого транспортного засобу марки «RENAULТ», моделі «KOLEOS», 2021 року випуску, червоного кольору, VIN-номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2488 см.куб., номерний знак НОМЕР_2 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказане майно.

Здійснено поділ майна подружжя шляхом визнання за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0412 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0548, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704778546236; 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0868 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0550, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704670946236, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказане майно.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – відмовлено.

Рішення суду по суті спору оскаржила представник ОСОБА_1 – адвокат Кравченко О.О., вважає, що рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.09.2025 не відповідає вимогам чинного законодавства та суттєво порушує норми матеріального і процесуального права, відтак підлягає скасуванню в частині визначення вартості автомобіля, просить ухвалити нове рішення, що відповідатиме вимогам чинного законодавства, принципам рівності сторін та справедливого судового розгляду.

Вважає, що дослідженню підлягають акт огляду реалізованого транспортного засобу, долучений ОСОБА_2 № 7846/24/1/000747 від 23.04.2024; договір купівлі-продажу транспортного засобу №7846/24/1/000747 від 24.04.2024; висновок про вартість майна, складений 22.05.2025 року оцінювачем ОСОБА_6 ; інформація зі страхової компанії ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», стосовно надання інформації та документів щодо вказаного транспортного засобу за період до його продажу 25.04.2024 включно, у тому числі щодо всіх страхових випадків включно.

Вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином докази, надані стороною позивача та не врахував відповідь на адвокатський запит від ПП «Галич-Моторс», у якій підтверджено, що спірний автомобіль відповідає максимальній комплектації Intense, яка була доступна для моделі RENAULT KOLEOS у 2021 році на ринку України.

Протокольною ухвалою від 15.09.2025 у задоволенні клопотання представника Кравченко О.О. про повернення до підготовчого судового засідання та витребування доказів відмовлено, що унеможливило повне з`ясування обставин справи та оцінку всіх належних доказів.

На момент судового засідання, яке відбувалось 15.09.2025, ще не надійшла відповідь з страхової компанії ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», стосовно надання інформації та документів щодо вказаного транспортного засобу за період до його продажу 25.04.2024 включно, у тому числі щодо всіх страхових випадків включно.

13.10.2025, після надсилання повторного запиту до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», з посиланням та страхову таємницю відмовлено у наданні запитуваної інформації.

Вважає, що доцільно було б витребувати цю інформацію у судовому порядку.

Крім того, судом не було взято до уваги письмові пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко О.О. щодо заниженої вартості автомобіля з боку ОСОБА_2 .

Акт огляду реалізованого транспортного засобу – це не експертний звіт і не незалежна оцінка. Це документ, який складається: або на підприємстві, яке продає чи списує автомобіль, або для оформлення бухгалтерського/податкового обліку після реалізації, іноді – як додаток до договору купівлі-продажу на майданчику торгів.

На думку апелянта, суд першої інстанції при вирішенні питання про визначення вартості спільного майна подружжя допустив істотні порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного й необґрунтованого рішення.

Зокрема, суд не врахував висновок суб`єкта оціночної діяльності, який є належним, допустимим і достовірним доказом ринкової вартості транспортного засобу, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, вийшов за межі своїх повноважень, фактично самостійно визначивши вартість автомобіля на основі арифметичних розрахунків, що не відповідає жодним стандартам оцінки майна та не може замінювати спеціальні знання оцінювача та безпідставно ототожнив технічний стан транспортного засобу з його ринковою вартістю, не врахувавши, що поняття «технічна придатність» і «ринкова ціна» мають різну правову природу.

Так, відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» оцінювач має право застосовувати порівняльний підхід, що було зроблено в даному випадку.

Суд першої інстанції при визначенні розміру компенсації за 1/2 частки автомобіля марки «RENAULT» моделі «KOLEOS» послався на фактичну ціну його продажу – 570 000 грн., що є суттєвим порушенням з огляду на практику касаційного суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 по справі № 523/13657/20 зазначено, що у випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18)».

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження 61-9018сво18)».

Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.

Натомість, суд першої інстанції при вирішенні питання про визначення вартості спільного майна подружжя допустив істотні порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного й необґрунтованого рішення.

Вважає, що суд порушив принцип рівності часток, передбачений ст. 70 Сімейного кодексу України, тому рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.09.2025 в частині визначення вартості автомобіля «RENAULT KOLEOS», номерний знак НОМЕР_2 , є незаконним та необґрунтованим, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким вартість спірного майна має бути визначена відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності від 22.05.2025.

Покликаючись на ст. 65 СК України зазначає, що автомобіль є цінною річчю, тому його продаж може здійснюватися за письмової згоди другого з подружжя.

Витрати на правову допомогу становлять 29 000 (двадцять дев`ять) тисяч гривень.

Просить скасуватити рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.09.2025 в частині визначення компенсації вартості 1/2 частки відчуженого транспортного засобу, ухвалити у цій частині нове рішення, виклавши його в наступній редакції: «Здійснити поділ майна подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 520 400 грн у якості компенсації вартості 1/2 частки від ринкової вартості транспортного засобу марки «RENAULT», моделі «KOLEOS», 2021 року випуску, червоного кольору, VIN-номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2488 см.куб, номерний знак НОМЕР_2 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказане майно».

19.02.2026 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 – ОСОБА_5 на апеляційну скаргу. На твердження сторони позивача про те, що вартість автомобіля занижена і не відповідає ринковій, зазначає, що апелянт не враховує надані докази відповідачем щодо технічного стану автомобіля в момент його продажу. Відповідач за первісним позовом не заперечує проти поділу коштів виручених від продажу автомобіля, який був придбаний сторонами за час перебування в шлюбі, незважаючи на те, що перший внесок за придбаний в кредит автомобіль був здійснений ним за особисті кошти, зароблені до шлюбу. При цьому, продаж автомобіля відповідачем був вимушеним через його поломку, оскільки він не міг використовувати його за призначенням без значних вкладень в його ремонт. Зазначає, що очікує понести 20000,00 грн на витрати на правову допомогу. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.09.2025 по справі № 450/905/25 залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.09.2025 по справі № 450/905/25 – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує, поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Суд дійшов висноку, що покликання ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5 в частині необхідності відступу від рівності часток сторін не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, оскільки спростовуються долученими до такої письмовими доказами, з яких вбачається, що ОСОБА_1 в період шлюбу навчалася та отримувала особистий дохід.

Таким чином, сторонами не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 розпорядився автомобілем, який придбано сторонами у період шлюбу, на власний розсуд без письмової згоди ОСОБА_1 , остання має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірного транспортного засобу, тому це майно є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя й підлягає поділу в порядку статей 70, 71 СК України.

Водночас, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження придбання та перебування у сторін генератора, старлінка, комп`ютера, двох моніторів, телевізора «Samsung», комбайна «Kenwood», стаціонарного фільтру для води, ортопедичного матрацу «Jysk», кондиціонера, електропили, двох дзеркал, пуфа, штор, робота-пилосмока, суду не надано, як і не долучено доказів на підтвердження дійсної ринкової вартості вказаного майна, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не доведені належними та допустимими доказами.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, визнати земельну ділянку, площею 0,0412 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0548, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704778546236; земельну ділянку, площею 0,0868 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0550, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704670946236; транспортний засіб марки «RENAULТ», моделі «KOLEOS», 2021 року випуску, червоного кольору, VIN-номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2488 см.куб., номерний знак НОМЕР_2 спільним майном подружжя.

Таким чином, суд здійснив поділ майна подружжя шляхом залишення у власності ОСОБА_1 : 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0412 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0548, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704778546236; 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0868 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0550, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704670946236, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 285000 грн. в якості компенсації вартості 1/2 частки відчуженого автомобіля марки «RENAULТ», моделі «KOLEOS» номерний знак НОМЕР_2 .

Також суд визнав з ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0412 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0548, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704778546236; 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0868 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0550, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704670946236.

При цьому, суд припинив право спільної сумісної власності подружжя на вказане майно.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Статтями 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майно, які ним здійснюються на власний розсуд. Право власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За загальним правом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності має свої особливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. За вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст. 61 ЦК України).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (стаття 71 СК України).

Таким чином, суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Судом встановлено, що сторони є колишнім подружжям, шлюб між ними розірваний рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07.10.2024 у справі № 462/6219/24.

Із витягів з Державного реєстру речових прав № 336012158, 336012876 від 16.06.2024 вбачається, що 16.06.2023 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,0412 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0548, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704778546236, та земельну ділянку, площею 0,0868 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0550, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704670946236 (т. 1 а.с. 16-17).

Згідно із висновком про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеним оцінювачем ОСОБА_7 , станом на 29.05.2025 ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0412 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0548, становить 199966,00 грн.

З висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного оцінювачем ОСОБА_7 , станом на 29.05.2025 ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0868 га, що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Липники, кадастровий номер 4623685500:03:002:0550, складає 799989,00 грн.

У матеріалах справи наявні також інші висновки про вартість об`єкта оцінки, а саме зазначених земельних ділянок, які зареєстровані за позивачкою (т. 1 а.с. 96-98).

Із рахунку-фактури № 000001982 від 16.11.2021 вбачається, що ОСОБА_2 придбано автомобіль марки «RENAULТ» моделі «KOLEOS» номерний знак НОМЕР_2 за 915630,00 грн. з ПДВ.

Згідно із договором купівлі-продажу транспортного засобу № 7846/24/1/000747 від 24.04.2024, ОСОБА_2 відчужив транспортний засіб марки «RENAULТ» моделі «KOLEOS» номерний знак НОМЕР_2 на користь ОСОБА_8 за 570000,00 грн. (т. 1 а.с. 28 зворот-29).

Зазначені обставини визнаються сторонами, відтак в силу ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, сторони у справі доводять перед судом свої варіанти поділу спільного майна подружжя, а також підстави для відступу від рівності часток.

Зважаючи на те, що рішення суду по суті спору оскаржується лише позивачкою за первісним позовом та виключно у частині стягнення судом компенсації вартості 1/2 частки відчуженого спірного транспортного засобу та припинення права спільної сумісної власності подружжя на вказане майно, колегія суддів, слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства та статті 367 ЦПК України, законність оскаржуваного рішення в іншій частині, не перевіряє.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка зводиться до того, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Враховуючи характер спірних правовідносин та заявлені вимоги, колегія суддів констатує, що виключним правовим питанням у даному спорі є поділ спільного майна подружжя, вартість такого та можливість стягнення компенсації на користь одного із подружжя, а відтак і розмір такої.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 СК України).

Так, відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок про те, що існує презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з ним не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша та друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц та у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19.

Законодавство та судова практика з вирішення зазначених питань є усталеною.

При цьому, у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до змісту статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Аналогічне положення закріплене в частині другій статті 372 ЦК України.

У пунктах 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Наведене дає підстави для висновку, що вартість майна, що підлягає поділу визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від .3 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19.

Таким чином, вартість майна, що підлягає поділу, необхідно визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів жодним чином не заперечує судову практику на яку покликається представник апелянта та розділяє доводи апеляційної скарги у цій частині.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 4, 5, 22 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей77-80 ЦПК України.

Згідно із звітом про вартість майна, складеного 24.04.2025 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_9 , який підготовлений на замовлення ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 24.04.2025 ринкова вартість автомобіля марки «RENAULТ» моделі «KOLEOS» 2021 р.в., яка розрахована порівняльним підходом, заокруглено становить 1040800,00 грн. (т. 1 а.с. 210-215).

В свою чергу, як вбачається із зазначеного звіту, при здійсненні оцінки автомобіля, оцінювачем взято до уваги 4 з 6-ти автомобілів 2022 року випуску, пробіг яких варіюється від 28000 до 41000 кілометрів (т. 1 а.с. 217-221).

При цьому, згідно із актом технічного огляду транспортного засобу або його сладової частини № 7846/24/1/000747 від 23.04.2024, пробіг автомобіля марки «RENAULТ» моделі «KOLEOS» номерний знак НОМЕР_2 становив 106500 кілометрів, ходова частина потребувала заміни вузлів та агрегатів в СТО, а коробка передач та зчеплення - ремонту згідно рахунку № 0000003663 ТзОВ «Ю.Р.К.». Відсоток зносу автомобіля становить 59% та такий оцінено в сумі 570000 грн (т. 1 а.с. 76).

Із долученого рахунку на оплату ТзОВ «Ю.Р.К.» № 0000003663 від 15.03.2024 слідує, що ремонт коробки передач складає 271372,00 грн. з ПДВ. (т.1 а.с. 93).

Враховуючи наведене, колегія суддів виходить з того, що належні у справі докази свідчать про беззаперечну наявність в автомобілі марки «RENAULТ» моделі «KOLEOS» номерний знак НОМЕР_2 відповідного фізичного зносу, необхідність проведення ремонтних робіт та огляду у спеціалізованому СТО.

Як наслідок, автомобіль марки «RENAULТ» моделі «KOLEOS» номерний знак НОМЕР_2 на момент його продажу 24.04.2024 ОСОБА_2 дійсно потребував ремонту, що жодним чином не спростовано зі сторони позивачки ОСОБА_1 .

Так, Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ, застосовується, зокрема, з метою визначення ринкової вартості КТЗ, їх складників у разі відчуження; вартості КТЗ для розв`язання майнових суперечок (підпункти а, є пункту 1.4 Методики).

Згідно із пунктом 7.1 Методики оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону. Згідно з принципами зміни вартості, попиту та пропозиції значення ринкової вартості є змінною за фактором часу величиною, яка залежить від коливань ринкових цін на КТЗ та його складники.

Основним підходом, який використовується для оцінки КТЗ, є порівняльний підхід. Згідно з ним визначення вартості КТЗ на території України проводиться на підставі їх цін продажу та поточних цін пропозиції до продажу, які зазначені у вітчизняних довідниках. Зазначені ціни є статистично усередненими ціновими даними КТЗ, які були відчужені в Україні згідно з умовами, що відповідають змісту і поняттю "ринкова вартість". Використання зарубіжної довідкової літератури допускається у разі відсутності потрібної інформації у вітчизняних довідниках. Вартість КТЗ, яка наведена в іноземній валюті, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату оцінки. Основним методом у межах порівняльного підходу є метод, заснований на аналізі цін ідентичних КТЗ (пункт 7.2 Методики).

Коригування ринкової вартості КТЗ, отриманої із застосуванням порівняльного підходу, здійснюється за відповідною формулою. Середня ринкова ціна КТЗ - величина, яка визначається статистичними методами, еквівалентна найбільш вірогідній вартості продажу (пропозиції до продажу), сукупності КТЗ визначеної моделі з відповідними строком експлуатації і пробігом на визначений момент часу, у конкретному регіоні чи місцевості з дотриманням вимог, що відповідають поняттю "ринкова вартість" (пункти 7.3, 7.4 Методики).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із критичною оцінкою звіту про вартість майна від 24.04.2025, згідно із яким станом на 24.04.2025 ринкова вартість автомобіля марки «RENAULТ» моделі «KOLEOS» 2021 р.в., яка розрахована порівняльним підходом, заокруглено становить 1040800,00 грн., оскільки такий складено без врахування наведених вище вихідних даних, що стосуєтються спірного автомобіля, зокрема рік випуску, пробіг та відсоток зносу, а також необхідність у ремонті, що мають визначальне значення при порівняльному аналізі, тому такий не може бути взято до уваги у контексті розрахунку компенсації ОСОБА_1 вартості 1/2 частки відчуженого ОСОБА_2 транспортного засобу марки «RENAULТ», моделі «KOLEOS», 2021 року випуску, червоного кольору, VIN-номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2488 см.куб., номерний знак НОМЕР_2 .

Іншими словами, цілком обгрунтованим є те, що з часу придбання 16.11.2021 автомобіля «RENAULТ» моделі «KOLEOS» номерний знак НОМЕР_2 , вартість якого становила 915630,00 грн., що не оскаржується ОСОБА_1 , за час його експлуатації практично у продовж двох з половиною років, об`єктивними пошкодженнями (необхідним ремонтом) та зносом, вартість такого на час продажу 24.04.2024 не могла становити більше вартості купівлі такого.

Таким чином, цілком логічним та виправданим є врахування судом першої інстанції договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7846/24/1/000747 від 24.04.2024, за яким відповідач ОСОБА_2 відчужив спірний автомобіль «RENAULТ» моделі «KOLEOS» номерний знак НОМЕР_2 на користь ОСОБА_8 за 570000 грн., у контексті вартості спільного майна подружжя, а відтак розрахунку компенсації ОСОБА_1 вартості 1/2 частки такого.

Усі доводи апеляційної скарги, які, на думку апелянта та її представника, свідчать про помилковість висновків суду у цій частині чи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, на увагу апеляційного суду не заслуговують, оскільки не дають підстав для висновку про те, що призвели до неправильного вирішення справи.

При цьому, доводи апеляційної скарги, які стосуються необхідності встановлення даних щодо усіх страхових випадків спірного автомобіля, не становлять предмет доказування у даній справі, оскільки навіть за наявності відповідних даних становлять виключно сукупність доконаних фактів, які мають вплив на розрахунок вартості та ліквідність відповідного автомобіля, як об`єкта цивільних прав.

Крім цього, сам факт з`ясування таких обставин судом, не може свідчити про необхідність врахування тої чи іншої вартості автомобіля, оскільки для розрахунку такої необхідні спеціальні знання, при цьому, реалізовуючи право на використання (застосування) таких, сторона позивача за первісним позовом надала суду відповідні докази, які належно оцінені судом, інших альтернативних звітів, експертних досліджень вартості спірного автомобіля, суду не надано.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

У підсумку, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у відповідній частині.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги, відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко Олександри Олександрівни – залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 травня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк