Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №462/8668/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/8668/24 Головуючий у 1 інстанції: Баран О.І.

Провадження № 22-ц/811/3557/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів – Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника позивачки Кісь О.Р., представника відповідача Партики Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Кісь Олени Романівни на рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 вересня 2025 року в складі судді Баран О.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору П`ята Львівська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

встановив:

У грудні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Львівської міської ради, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, позивачка разом зі своєю малолітньою дочкою 02.02.2022 виїхала в Португалію, де продовжує проживати та працювати. В Україні у позивачки залишилась проживати рідна сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стосунки між сестрами були нормальні, проте виїзд позивачки за межі території України не відповідав волі спадкодавця.

Під час повномасштабного вторгнення чоловік позивачки ОСОБА_3 був мобілізований. Коли ОСОБА_1 повідомили про зникнення її чоловіка, ІНФОРМАЦІЯ_3 вона прибула в Україну.

Після приїзду, маючи намір побачити сестру, двері їй ніхто не відчинив, на стук у двері, сусідка повідомила про смерть ОСОБА_2 .

Отримавши свідоцтво про смерть (повторне) та володіючи інформацією про належність їй на праві власності квартири, звернулась із заявою про прийняття спадщини до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, однак отримала роз`яснення про те, що нею пропущений строк на прийняття спадщини, рекомендовано звернутись до суду.

Позивачка у позові стверджувала, що крім неї спадкоємців першої та другої черги після смерті ОСОБА_2 немає. Оскільки їй не було відомо про смерть спадкодавця, остання не мала можливості контактувати з нею з причин, які від неї не залежали, відтак тривале перебування за межами України з малолітньою дитиною, неможливість з`ясування причин припинення спілкування спадкодавця зі спадкоємцем, велика відстань між місцем проживання і місцем знаходження спадкового майна, на думку позивачки, є поважними причинами несвоєчасного звернення до нотаріуса про відкриття спадщини. Просила позов задовольнити та визначити їй додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору П`ята Львівська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої подала адвокат Кісь О.Р., вважає рішення незаконним, ухваленим без урахування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачка не довела існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини в установлений законом строк.

Вказує, що суд за основу брав рішення Верховного Суду, якими встановлено, що незнання про смерть спадкодавця, а також перебування спадкоємця за кордоном, не є окремо підставами для визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини.

Разом з тим, суд не врахував, що у жодному з перерахованих рішень, які зазначені в описовій частині судового рішення, не було зазначено обидві обставини, які стали саме істотними та непереборними для своєчасного подання заяви для прийняття спадщини.

Посилання суду на ту обставину, що позивачка мала можливість звернутись до консульських установ з метою подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця є недоречним, оскільки позивачка взагалі не знала і не могла знати про обставини, які передували поданню такої заяви, а саме про смерть сестри.

Додає, що суд не врахував, що покійна сестра – спадкодавець не була особою похилого віку, не мала жодних хронічних чи невиліковних хвороб, проживала спільно зі співмешканцем, якому були відомі контакти позивачки, а відтак позивачка не могла допускати той факт, що її сестра померла.

Позивачка не розуміла причин припинення спілкування сестри ОСОБА_2 з нею, а небажання відповідати на телефонні дзвінки позивачки, остання розцінювала, як особисту образу сестри через її виїзд за межі України та небажання і неможливість повернення до України.

Зауважує, що через те, що спадкодавець вела досить «специфічний» спосіб життя та її коло спілкування з неблагонадійними особами, які зловживали алкогольними напоями, тому спільних друзів у сестер не було. Відтак позивачка не мала можливості попросити будь кого у м. Львові відвідати сестру та довідатись про причини її небажання спілкуватись з нею.

Стверджує, що як було встановлено судом, до звернення позивачкою спадкова справа після смерті померлої не заводилась, що свідчить про відсутність інших спадкоємців, які б претендували на спадщину. Спадщина не визнавалась відумерлою та відповідна заява Львівською міською територіальною громадою не подавалась. Вважає, що вона має право на спадщину після смерті сестри, як спадкоємець другої черги за законом.

Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу Львівська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із заявою про прийняття спадщини позивачка, яка є рідною сестрою померлої, звернулася засобами поштового зв`язку 24.10.2024, тобто через 19 місяців 22 дні з дня відкриття спадщини. Враховуючи наведене, строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 закінчився.

З урахуванням усталеної практики Верховного Суду, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця, без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, місцевий суд вважав, що саме по собі проживання спадкоємця за межами України не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, спадкоємці не позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідних заяв про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку. Таким чином, суд дійшов висновку, що проживання за кордоном не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою через досить тривалий проміжок часу про прийняття спадщини.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, судова колегія входить з такого.

Судом встановлено, що відповідно до копії Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 22.10.2024 повторно Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 54 років, про що в кінці місяця 30.03.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис №2043 (а.с. 9).

Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00047791638 від 04.11.2024 встановлено, що заявником вказано завідуючого Відділом судово-медичної експертизи трупів Львівського району, ОСОБА_4 , та відомості про документ, що підтверджує факт смерті: лікарське свідоцтво про смерть №270/2023 від 02.03.2023, видане Відділом судово-медичної експертизи трупів Львівського району Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи (а.с. 92-93).

До Реєстру внесено відомості про видані свідоцтва 30.03.2023 серії НОМЕР_2 та 22.10.2024 серії НОМЕР_1 (а.с. 92-93).

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є українці, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та свідоцтва про народження № НОМЕР_4 , виданого Палацом урочистих подій м. Львова (а.с. 10, 11, 87), а також відомостями з повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00047791743 від 04.11.2024 (а.с. 94-95), №00047791781 від 04.11.2024 (а.с. 99-100).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 31.07.2001 позивачка після одруження змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 (а.с. 11, 87).

Відтак, позивачка ОСОБА_1 , є рідною сестрою померлої ОСОБА_2 .

Позивачка на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем не проживала.

24 жовтня 2024 року позивачка засобами поштового зв`язку подала заяву до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про прийняття спадщини після смерті сестри, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 86-89). Вказану заяву зареєстровано 28.10.2024 (вх.№1735/0/-16).

З копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29.10.2024 вбачається, що 29.10.2024 заведена спадкова справа №470/2024 щодо майна померлої ОСОБА_2 (а.с. 90 зворот).

Листом від 04.11.2024 №1373/02-14/5 державного нотаріуса П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Каменцевої М.О. позивачці роз`яснено про її право на звернення до суду для встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини (а.с. 107).

Щодо наявності інших спадкоємців, судом встановлено, відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00047931687 від 12.11.2024 встановлено, що ОСОБА_2 у період 28.11.1987 – 07.11.1990 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який розірвано, що про Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, складено актовий запис 559 (а.с. 97-98).

За час перебування у шлюбі в ОСОБА_2 , народився син ОСОБА_11 , який відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 у віці 27 років, про що наступного дня Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис № 361 (а.с. 12).

Відповідно до наявного у матеріалах спадкової справи №470/2024 витягу про знятих з реєстрації осіб у житловому приміщення/будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 була зареєстрована за указаною адресою у період 21.03.1997 – 11.05.2023. Разом із спадкодавцем був зареєстрований її син, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 91). Станом на 01.11.2024 зареєстрованих осіб у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 не має (а.с. 91 зворот).

Місце реєстрації спадкодавця у різний період також підтверджується довідками №488 від 24.10.2024 та №1887 від 06.06.2018, виданими ЛКП «Львівський Ліхтар» та ЛКП «Навколо базару» (а.с. 13, 14).

Встановлено, що на час смерті ОСОБА_2 фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності, на підставі договору міни квартир, посвідченого 11.09.1996 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Савюк С.Я. за реєстровим номером 114 (а.с.15-19).

За фактом смерті ОСОБА_2 на підставі заяви (повідомлення) від 02.03.2023 відкрито кримінальне провадження №12023141370000182 від 03.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

З матеріалів кримінального провадження встановлено що з 2015 року і по день смерті із ОСОБА_2 проживав ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . За час життя ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстрованим за указаною адресою не значився, тож проживав без реєстрації. При цьому, ОСОБА_12 і сам помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , тобто невдовзі після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується листом Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.05.2025 №286/33.25-23. Зокрема відповідно до наданої інформації розпорядником інформації виявлено актовий запис про смерть №4091 від 06.07.2023 (а.с. 201).

Із Витягу є Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023141370000182 від 03.03.2023 вбачається, що 02.03.2023, близько 09 год. 50 хв., по АДРЕСА_1 , виявлено труп ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка покінчила життя самогубством, через повішання (а.с. 137).

Відповідно до повідомлення зареєстрованого в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІТС «ІПНП») Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області за №3377, 02.03.2023 о 09 год. 03 хв. надійшло повідомлення зі служби «102», отримане від лікаря бригади ШМД про смерть до приїзду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що здійснила самогубство через повішання, без видимих тілесних ушкоджень, із зазначенням засобу зв`язку із родичами НОМЕР_7 (а.с. 139).

За добровільною згодою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , викладеною в окремій заяві від 02.03.2023 (а.с. 140), за цією ж адресою проведено невідкладну слідчу дію – огляд місця події, із складанням відповідного протоколу (а.с. 141-143), додатком якого є відповідна фототаблиця (а.с. 144-164).

Висновком експерта №270/2023, складеним за результатом проведення судово-медичної експертизи встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 могла бути механічна асфіксія, внаслідок повішання у петлі. При зовнішньому дослідженні трупа експертом констатовано різко знижене відживлення, що сфотографовано та додано до висновку (а.с. 177-180).

Постановою від 09.03.2023 кримінальне провадження №12023141370000182 від 03.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с. 181-182).

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 заповіту не складала.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , як підставу для задоволення позовних вимог зазначала, що через відсутність контактів, відсутність спільних друзів чи знайомих, перебування разом із малолітньою дитиною 31.08.2013 року народження, за межами території України, а саме у період 02.02.2022 – 22.10.2024, що підтверджується відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, проживання упродовж цього часу у місті Моймент (Португалія), що підтверджується Парафіяльною Радою Моймента Муніципалітет Террас-де-Буро (Португалія) станом на 19.09.2024 та Сертифікатом про надання дозволу на проживання на підставі статусу тимчасового захисту, виданим 28.03.2022 за № 22/с14007791, діючим до 28.03.2023 (а.с.22, 55-57), не знала та не могла знати про смерть своєї сестри.

Надаючи правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, судова колегія виходить з такого.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відтак, якщо спадкоємець пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-то розумність, добросовісність та справедливість.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція є сталою у судовій практиці - зокрема, висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, і підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 318/1037/15-ц (провадження № 61-4630св18), від 21 жовтня 2019 року у справі № 662/1724/18 (провадження № 61-9300св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18 (провадження № 61-17211св21), від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22 (провадження № 61-8694св23), від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23 (провадження № 61-16142св23), від 19 грудня 2024 року у справі № 553/6658/22 (провадження № 61-1827св24), від 12 березня 2025 року у справі № 305/2078/23 (провадження № 61-1015св25), від 05 листопада 2025 року у справі № 202/8070/23 (провадження № 61-12227св24).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємця; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

В свою чергу, у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 (провадження № 61-9796св22) Верховний Суд наголосив, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (пункт 58) зазначила, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Як встановлено судом першої інстанції, перебіг строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 тривав з 02.03.2023 до 02.09.2023 включно.

Натомість позивачка ОСОБА_1 лише 24 жовтня 2024 року, засобами поштового зв`язку, подала заяву до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом від 04.11.2024 №1373/02-14/5 державного нотаріуса П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Каменцевої М.О. позивачці повідомлено, що вона не може вважатися такою, що прийняла спадщину згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України, як спадкоємець, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також роз`яснено, що нею пропущений шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, а тому вона має право звернутися до суду для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

З огляду на обставини справи, апеляційний суд зазначає, що факт усвідомлення позивачкою її права на спадкування за законом, як спадкоємця другої черги спадкування, поряд із вказаними нею причинами для пропуску строку для прийняття спадщини, за умови невжиття нею активних дій щодо прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить про виникнення в неї об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.

Як одну із причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 вказує на необізнаність про її смерть.

За змістом висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 27 червня 2024 року у справі № 545/480/21, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.

Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18.

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за обставин цієї справи, посилання позивачки на необізнаність про смерть спадкодавця, не свідчить про поважність причин пропуску встановленого законом строку на прийняття спадщини.

Колегія суддів також враховує, що позивачка, будучи спадкоємцем другої черги за законом (рідною сестрою), знаючи про відсутність у сестри спадкоємців першої черги, не мала об`єктивних перешкод для того, щоб цікавитися життям та долею своєї рідної сестри.

Проживання позивачки в іншій країні не виключало її можливості спілкуватися з сестрою за допомогою засобів зв`язку та бути обізнаною про обставини її життя та смерті.

Крім цього, апеляційний суд зауважує, що відповідно до частини шостої статті 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.

Згідно із підпунктами 3.11.3, 3.11.6 пункту 3.11 глави 3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року №142/5/310, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто консулу. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається консулом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним способом, або прибути особисто до консула.

У постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (провадження № 61-562св23) Верховний Суд зазначив про те, що в екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини. Зазначене узгоджується з пунктом 2.1 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Відтак, законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.

Отже, позивачка не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до відповідного Генерального консульства України в Португалії, або подати заяву про прийняття спадщини безпосередньо до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового чи електронного зв`язку в установлені законом України строки.

Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, ОСОБА_1 до суду також не подала.

За таких обставин суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та врахувавши, що позивачка не навела й не обґрунтувала поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які б були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї у вчиненні таких дій, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а відтак судове рішення підлягає залишенню без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кісь Олена Романівни залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 20 травня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк