Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №463/1049/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/1049/25 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/811/3920/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Берестецького Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства "Господар" на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2025 року в складі судді Нора Н.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства "Господар" про зобов"язання вчинити дії,-

встановив:

У лютому 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ЛКП "Господар" про зобов"язання вчинити дії, просила зобов`язати ЛКП "Господар" видати акт обстежання підвального приміщення; скласти кошторис і після оплати нею коштів від?єднати в туалеті трійник від стояка; винести на фасад будинку трубу, яка прокладена на горищі над її помешканням, по якій стікають стічні води з жолоба даху; відремонтувати частину фасаду, де відлетіли елементи штукатурки, недопускаючи подальшого руйнування об?єктів; забезпечити цілодобовий безперешкодний доступ населення до укриття під час сигналів і повідомлень про загрозу.

Вимоги обгрунтовані тим, що з 1977 року проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок обслуговує Львівське комунальне підприємство "Господар".

У 2023 році звернулась до ЛКП "Господар" з проханням видати акт обстеження підвального приміщення. У відповідях слово "обстеження" замінювали словом "захоплення" мотивуючи, що до захоплення підвального приміщення не мають жодного відношення.

Зверталась до голови Личаківської адміністрації по телефону і в письмовій формі, одержувала аналогічну відповідь.

Утворено дві комісії, з ЛКП "Господар" та з Личаківської районної адміністрації, однак результатів виїздних комісій не надано, Акта обстеження підвального приміщення не видано.

У січні 2023 року звернулась до ЛКП "Господар" виявити причину просочування води у туалеті. Необхідно було зробити доступ до труб стояка і виявилось, що необхідно від?єднати трійник від будинкового стояка. Після огляду одержала відмову, яка обгрунтована тим, що це не входить до переліку їх робіт.

Під час дощу заливає кухню, коридор та туалет, оскільки ЛКП «Господар» своєчасно не очищає від листя стояк та стічні труби.

На балконі загального користування на 4 поверсі перило, яке кріпиться до несучої стіни зламане, його необхідно якісно відремонтувати та запобігти нещасним випадкам.

Просила позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Господар» про зобов`язання до вчинення дій – задоволено частково.

Зобов`язано Львівське комунальне підприємство "Господар" видати акт обстеження підвального приміщення.

Зобов`язано скласти кошторис і після оплати ОСОБА_1 коштів від?єднати в туалеті трійник від стояка.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Господар» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог оскаржив відповідач ЛКП «Господар», вважає таке незаконним, необюгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Покликаючись на судову практику, зазначає, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови у позові.

Звертає увагу на відповіді ЛКП «Господар» на звернення позивачки, які долучені до матеріалів справи останньою, з яких вбачається, що звернення позивачки розглядалися і відповідно було вжито належних заходів щодо ремонту несправностей, пошкоджень у будинку – тобто виконано роботи, які передбачені договором управління.

Жодних актів-претензій від позивачки щодо неналежного надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території не надходило, що є доказом належного виконанння своїх обовязків ЛКП «Господар».

За результатами технічного огляду будинку встановлено, що каналізаційний стояк проходить у приміщенні туалету, закладений облицювальною плиткою, слідів витоків не спостерігається. Зливна каналізаційна труба від мийки кухні підключена до загального стояка та проходить в підлозі квартири. Оскільки роботи по заміні під`єднань відносяться до внутрішньо-квартирної розводки, відповідно такі проводяться за кошти власників.

Водовідведення з покрівлі будинку здійснюється у загально-будинкову каналізацію згідно проекту забудови, через стриховий жолоб, який влаштований із каналізаційних труб.

Згідно із розпорядженням Личаківської районної адміністрації «Про затвердження актів списання багатоквартирних будинків» будинок АДРЕСА_2 знято з балансового обліку на підставі ухвали Львівської міської ради від 11.10.2018 № 405 «Про врегулювання питання управління багатоквартирними будинками та їх обслуговування у м. Львові», укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 та заведено окремий облік доходів і витрат за багатоквартирним будинком, про що повідомлено відповіддю Личаківської районної адміністрації від 03.01.2025 №33-вих-966.

Як виконавець послуг, ЛКП «Господар» надає послуги споживачам згідно договору та у межах затвердженого тарифу, при цьому видати Акт обстеження підвального приміщення у будинку АДРЕСА_2 підприємство не має можливості, у зв`язку з відсутністю законних підстав.

Щодо зняття трійника з квартирної розводки до каналізаційного стояка в приміщенні туалету у квартирі позивачки, то такі роботи не передбачені договором управління, у телефонному режимі позивачка повідомила, що буде їх виконувати власним коштом.

Щодо замокання стіни, то відповідач повідомив, що причину замокання ліквідовано, проведено герметизацію металевих з`єднань в місцях протікання покрівл, на даний час підтоплення відсутні, оскільки зявилися внаслідок несприйняття каналізаційним колектором дощових стоків.

Згідно договірних відносин у ЛКП «Господар» відсутні зобов`язання щодо надання копій накладних використаних матеріалів.

На відповідні звернння позивачки на урядову «гарячу» лінію та у прокуратуру, останній надано відповіді, які були долучені до матеріалів справи позивачкою.

Покликається на обов`язки управителя за договором № 292 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.06.2019.

Видача Акту обстеження підвального приміщення не передбачена ні договором, ні чинним законодавством, тому будь які підстави для задоволення такої вимоги відсутні.

Більше того, необхідність позовних вимог у цій частині не обгрунтовано, а рішення суду не мотивовано нормами матеріального права, які передбачають обов`язок ЛКП «Господар».

Вимоги про зобов`язання ЛКП «Господар» скласти кошторис і після оплати ОСОБА_1 коштів від?єднати в туалеті трійник від стояка, не можуть бути задоволені, оскільки такі роботи стосуються внутрішньоквартирних мереж.

Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2025 року в частинчі задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні таких вимог відмовити. Вирішити питання розподілу судових витрат.

12.02.2026 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому позивачка заперечує доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції врахувавши положення ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язати ЛКП "Господар" видати акт обстежання підвального приміщення, а також скласти кошторис і після оплати позивачкою коштів від?єднати в туалеті трійник від стояка, підлягають до задоволення.

При цьому, суд вказав, що вимоги позивачки про винесення труби на фасад будинку, яка прокладена на горищі над її помешканням, по якій стікають стічні води з жолоба даху та в частині ремонту фасаду, де відлетіли елементи штукатурки, недопускаючи подальшого руйнування об?єктів, до задоволення не підлягають.

В свою чергу, оскільки утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено положеннями ст. 32 Кодексу цивільного захисту України та пунктом 9 Порядку №138, аналогічні вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.07.2018 №579, однак до матеріалів справи не долучені докази, що відповідач є власником або балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту, суд відмовив у вимозі про зобов`язання забезпечити цілодобовий безперешкодний доступ населення до укриття під час сигналів і повідомлень про загрозу.

Перевіряючи рішення суду в оскаржуваній частині колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів, однак за їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст. 20 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Разом із тим, відповідно до положень статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного правам чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Іншими словами, колегія суддів погоджується з тим, що ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

З наведеного слідує, що на момент звернення до суду порушення, невизнання або оспорювання право особи, яка звертається за захистом, вже має мати місце. Захист права на майбутнє законом не передбачено.

Судом встанволено, що позивачка ОСОБА_1 є співвласником із часткою 1/2, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 21, 162).

Будинок АДРЕСА_2 на підставі розпорядження Личаківської районної адміністрації «Про затвердження актів списання багатоквартирних будинків», знятий з балансового обліку (а.с. 13).

З відповідей ЛКП «Господар» слідує, що будинок АДРЕСА_2 відноситься до пам`ятки архітектури місцевого значення відповідно до Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об?єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам?яток України», охоронний 4474-ЛВ.

До апеляційної скарги долучено Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №292/06.2019, який укладений між ЛКП «Управитель» та уповноваженою загальними зборами особою ОСОБА_2 , щодо надання послуги з управління будинком АДРЕСА_2 (а.с. 84).

В свою чергу, відповідно до ухвали Львівської міської ради № 5626 від 10.10.2019 припинено Львівське комунальне підприємство «Управитель» шляхом приєднання до Львівського комунального підприємства «Господар».

Таким чином, ЛКП «Господар» є виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком, надає послуги споживачам згідно договору та у межах затвердженого тарифу.

З відповіді ЛКП «Господар» від 30.01.2023 № 23/вих вбачається, що за результатами технічного огляду будинку, в якому приймали участь заступник директора, начальник технічного відділу, слюсар сантехнік, покрівельник ЛКП «Господар», мешканці, встановлено, що каналізаційний стояк проходить у приміщенні туалету, закладений облицювальною плиткою, слідів витоків не спостерігається. Зливна каналізаційна труба від мийки з кухні підключена до загального стояка та проходить у підлозі квартири. Водовідведення з покрівлі будинку здійснюється у загально-будинкову каналізацію згідно проекту забудови, через стриховий жолоб який влаштований із каналізаційних труб. При обстеженні підвальних приміщень витоків з водопроводу та каналізації не виявлено.

З відповіді ЛРА ЛМР від 03.01.2025 № 33-вих-966 слідує, що за інформацією ЛКП «Господар» вхід і вихід в укритті вказаного будинку відкритий, працівниками ЛКП прочищено водостічні труби, про результати вирішення питання про усунення витоку з туалету квартири позивачки та ремонту перила балкону загального користування, останню мало бути повідомлено в термін до 17.01.2025.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 , зазначає, що з 1977 року проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , будинок обслуговує ЛКП "Господар", однак на її звернення та бажання ліквідувати відповідні незручності та пошкодження, які мають місце та виникають у процесі життєдіяльності у вказаному бьудинку, комунальне підприємство не виконує своїх зобовязань, тому звернулася до суду та просить про зобовязання відповідача вчинити відповідні дії.

З наведеного слідує, що правовідносини між сторонами мають тривалий хварактер та характеризуються намаганням та спробами вирішити такі у досудовому порядку.

В свою чергу, рішення суду оскаржується лише відповідачем та виключно у контексті часткового задоволення позовних вимог про зобов`язанння Львівське комунальне підприємство "Господар" видати акт обстеження підвального приміщення та скласти кошторис і після оплати ОСОБА_1 коштів від?єднати в туалеті трійник від стояка, колегія суддів, слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства та статті 367 ЦПК України, законність оскаржуваного рішення в іншій частині, не перевіряє.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка зводиться до того, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Враховуючи наведене, виключною правовою проблемою є встановлення підстав для зобов`язання ЛКП "Господар" видати акт обстежання підвального приміщення, а також скласти кошторис і після оплати позивачкою коштів від?єднати в туалеті трійник від стояка.

Колегія суддів звертає увагу на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

При цьому, власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (абзац третій статті 13 Конституції України).

Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктів власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно із статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII.

Зокрема, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках

Згідно із статтею 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Перелік житлово-комунальних послуг визначений статтею 5 цього Закону.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема житлові послуги - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Індивідуальний споживач, зокрема зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (ч. 2 ст. 7 Закону).

Схожі за змістом норми містились і у ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» 1875-IV(в редакції від 24.06.2004 року з подальшими змінами), який втратив чинність 01.05.2019, на підставі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII, який чинний на даний час.

Як зазначено вище, правовідносини між споживачами та виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_2 врегульовані Договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №292 від 01.06.2019, який укладений між ЛКП «Управитель» та уповноваженою загальними зборами особою ОСОБА_2 , яка діяла на підставі рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 від 01.08.2019 (а.с. 175-176).

За умовами договору №292 від 01.06.2019 управління майном передбачає надання послуг з вивезення твердих побутових відходів шляхом укладення окремого договору з виконавцем послуг, освітлення місць загального користування, обслуговування загальнобудинкових засобів обліку елктроенергії та шляхом укладення окремого договору з виконавцем послуг згідно із фактичним обсягом споживання, ліквідація наслідків аварійних ситуацій у внутрішньобудинкових мережах у вечірній та нічний час з 17,0 год до 18,00 год (п`ятниця з 16,00 до 08,00) у вихідні і святкові дні шляхом укладення окремого договору з виконавцем послуг на підставі актів виконаних робіт, суцільна дератизація (двічі на рік) шляхом укладення окремогго договору з виконавцем послуг на підставі актів виконаних робіт та надання послуг згідно із переліком, викзначеним у додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 4 договору утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідувальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем) тощо; купівля електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку надається відповідно до вимог якості згідно із додатком № 2 до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 №150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд".

Ремонт каналізаційних стояків (п. 1.2.6.16), а також усунення засмічень внутрішньобудинкових водопровідних мереж та каналізаційних випусків (п. 1.1.13.4.), відноситься до цього Переліку.

В свою чергу, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України № 219 від 15.08.2018 затверджено Порядок

обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води.

Цей Порядок визначає механізм обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного житлового будинку, забезпечення їх належного функціонування, технічного обслуговування та ремонту з метою надійного та безпечного надання споживачам відповідних комунальних послуг.

Дія цього Порядку поширюється на управителів або інших осіб, уповноважених співвласниками багатоквартирного будинку на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, а також виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у разі укладення з ними споживачами індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання відповідної комунальної послуги.

Згідно із п. 4 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.

Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).

При цьому, згідно із п. 3 Порядку точка приєднання внутрішньобудинкової системи водовідведення багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - трійник на відгалуженні від стояка внутрішньобудинкової системи водовідведення (трійник належить до внутрішньобудинкової системи).

Таким чином, трійник на відгалуженні від стояка внутрішньо будинкової системи водовідведення належить до внутрішньо будинкової системи, обслуговування якої здійснюється виконавцем, що спростовує відповідні доводи апелянта ЛКП «Господар», а саме, що такі роботи стосуються внутрішньоквартирних мереж.

Судом першої інстанції задоволена вимога позивачки про зобов`язання відповідача ЛКП «Господар» скласти кошторис і після оплати ОСОБА_1 коштів від?єднати в туалеті трійник від стояка, при цьому відповідно до приписів Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, такі види робіт віднесено до обов`зків виконавця послуг, відтак у вказаній частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Що стосується позовних вимог, а також висновків суду першої інстанції в частині зобов`язання ЛКП «Господар» видати акт обстеження підвального приміщення, колегія суддів враховує таке.

Звертаючись до суду з вимогою про зобов`язання ЛКП «Господар» видати акт обстеження підвального приміщення позивачка ОСОБА_1 звертала увагу, що до її квартири належить комора в підвалі, однак така зайнята іншим мешканцем будинку, відтак такий атк обстеження їй необхідний для захисту свого права на користування належним їй підвалом.

З дослідженої копії Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , виданим 25 червня 1994 року Львівською міською адміністрацією встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_3 . До квартири належить комора в підвалі площею 5,0 кв.м.

Відповідно до ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Питання права власності у багатоквартирних житлових будинках врегульовано Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення)". Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно із статтею 5 вищезазначеного Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Тобто усе майно, що відноситься до багатоквартирного житлового будинку, у тому числі й допоміжні приміщення є спільним майном власників квартир.

Конституційним судом у рішенні по справі № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року надано роз`яснення щодо порядку передачі допоміжних приміщень у власність. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ним квартир або кімнат у квартирах. Власники неприватизованих квартир є співвласниками ціх допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Стаття 10 вказаного Закону визначає, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку.

Як зазначено вище, Договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №292 від 01.06.2019 не передбачено повноважень управителя на складання актів обстеження підвального приміщення щодо питання самовільного захоплення приміщень комори у підвалі, відтак задоволення такої вимоги судом першої інстанції є безпідставним, не відповідає як вимогам цивільного законодавства, відповідних підзаконних нормативно-правових актів, а також умовам Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

В свою чергу, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи відповідь начальника управління житлового господарства Львівської міської ради № 2501-вих-52818 від 16.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 , за змістом якої управління житлового господарства просить доручити підпорядкованим службам Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради обстежити підвальні приміщення будинку АДРЕСА_2 та надати необхідний акт заявнику ОСОБА_1 (а.с. 197).

Таким чином, в адміністративному порядку вирішено питання проведення обстеження підвальних приміщень будинку АДРЕСА_2 за зверненням позивачки ОСОБА_1 та надання наявниці необхідного акту, відтак рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Львівське комунальне підприємство "Господар" видати акт обстеження підвального приміщення необхідно скасувати, з одночасним ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні такої вимоги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Господар" – задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2025 року в частині зобов`язання Львівське комунальне підприємство "Господар" видати акт обстеження підвального приміщення в будинку АДРЕСА_2 - скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні такої вимоги.

Врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 20 травня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк