Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №688/424/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Суд: Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про приватну власність, з них:

Дата: 20 травня 2026 р.

Справа: №688/424/26

Суддя: Огороднік І. В.

Справа 688/424/26

№ 2/688/756/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

21 травня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Огородніка І.В.,

з участю секретаря – Варшавської Я.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 , звернулась з позовом до ОСОБА_2 , про поділ майна, що є у спільній частковій власності.

В обґрунтування поданого позову, позивачем зазначено, що відповідно до Свідоцтв про право на спадщину за законом від 12.11.2021 року та Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №284424836 від 12.11.2021 року, №284435920 від 12.11.2021 року, співвласниками земельних ділянок з кадастровими номерами 68255841100:03:002:0019 площею 3.3011 га, та 68255841100:03:006:0103 площею 0.3397 га, що знаходяться на території Лотівської сільської ради, Шепетівського району, Хмельницької області, є ОСОБА_1 яка має 2/3 часток вищевказаних земельних ділянок, та ОСОБА_3 який володіє 1/3 частку цих земельних ділянок

Домовленості про поділ вищевказаної земельної ділянки між позивачем та відповідачем не досягнуто.

У частині 1 ст. 356 ЦК України зазначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно Витягу №НВ-9903552132026 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 68255841100:03:006:0103, становить 2634,81 грн.

Згідно Витягу №НВ-9969515982025 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 68255841100:03:002:0019, становить 106152,38 грн.

- ОСОБА_1 2/3 частин земельної ділянки площею 3.3011 га з кадастровим номером 68255841100:03:002:0019, що становить 2.2007 га. (зазначено на плані червоним кольором);

- ОСОБА_2 1/3 частину земельної ділянки площею 3.3011 га з кадастровим номером 68255841100:03:002:0019, що становить 1.104 га. (зазначено на плані синім кольором);

- ОСОБА_1 2/3 частин земельної ділянки площею 0.3397 га з кадастровим номером 68255841100:03:006:0103, що становить 0.2265 га. (зазначено на плані червоним кольором);

- ОСОБА_2 1/3 частину земельної ділянки площею 0.3397 га з кадастровим номером 68255841100:03:006:0103, що становить 0.1132 га. (зазначено на плані синім кольором);

Просить суд здійснити поділ земельних ділянок відповідно до варіанту поділу запропонованого у висновку експерта № 08-184/25 від 16.12.2025 року та:

- Виділити в натурі позивачу - ОСОБА_1 2/3 частин земельної ділянки з кадастровим номером 68255841100:03:002:0019, що становить 2.2007 га, в точках на плані -1-2-3-6-1 та 2/3 частин земельної ділянки з кадастровим номером 68255841100:03:006:0103 що становить 0.2265 га, в точках на плані -1-2-3-6-7-1 (зазначені на планах червоним кольором). Припинити право спільної часткової власності вищевказаної земельної ділянки.

- Виділити в натурі відповідачу - ОСОБА_2 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 68255841100:03:002:0019 що становить 1.104 га, в точках на плані 3-4-5-6 та 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 68255841100:03:006:0103 що становить 0.1132 га, в точках на плані 3-4-5-6 (зазначені на планах синім кольором). Припинити право спільної часткової власності вищевказаної земельної ділянки.

Стягнути з відповідача витрати за проведення експертизи, та судовий збір.

В судове засідання представник позивача та позивач не з`явились просили розгляд справи здійснювати без їх участі позовні вимоги підтримали.

Відповідач у справі повідомлявся судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтв про право на спадщину за законом від 12.11.2021 року та Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №284424836 від 12.11.2021 року, №284435920 від 12.11.2021 року, співвласниками земельних ділянок з кадастровими номерами 68255841100:03:002:0019 площею 3.3011 га, та 68255841100:03:006:0103 площею 0.3397 га, що знаходяться на території Лотівської сільської ради, Шепетівського району, Хмельницької області, є ОСОБА_1 яка має 2/3 часток вищевказаних земельних ділянок, та ОСОБА_3 який володіє 1/3 частку цих земельних ділянок.

Крім того, встановлено, що попри неодноразові спроби врегулювати питання поділу в добровільному порядку, сторони не досягли згоди. З метою встановлення можливості поділу нерухомого майна в натурі, Позивачем було замовлено проведення земельної – технічної експертизи.

Відповідно до висновку експерта № 08-184/25 від 16.12.2025 року наявний варіант поділу з виділом в натурі земельних ділянок розробленими Геодезичними планами поділу досліджуваних земельних ділянок передбачено виділити в натурі: ОСОБА_1 2/3 частин земельної ділянки площею 3.3011 га з кадастровим номером 68255841100:03:002:0019, що становить 2.2007 га. (зазначено на плані червоним кольором); ОСОБА_2 1/3 частину земельної ділянки площею 3.3011 га з кадастровим номером 68255841100:03:002:0019, що становить 1.104 га. (зазначено на плані синім кольором); ОСОБА_1 2/3 частин земельної ділянки площею 0.3397 га з кадастровим номером 68255841100:03:006:0103, що становить 0.2265 га. (зазначено на плані червоним кольором); ОСОБА_2 1/3 частину земельної ділянки площею 0.3397 га з кадастровим номером 68255841100:03:006:0103, що становить 0.1132 га. (зазначено на плані синім кольором);

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд враховує наступні вимоги діючого законодавства.

Частиною 1 ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ч. 1 ст. 364 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Частиною 1 ст. 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

Таким чином, суд погоджується з доводами Позивача, що у разі такого поділу, останній реалізує своє право на поділ спільного майна в натурі у судовому порядку з урахуванням висновків експертизи.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши справу в заявлених межах, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Частинами 1 та 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У судовому засіданні встановлено, що позивач понесла судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1331,20 грн., витрати за проведення по справі судової земельної – технічної експертизи у розмірі 14000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 63, 69, 70, 71 СК України, ст. 356, 367, 370, 372 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81-82, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності - задовольнити.

Здійснити поділ земельних ділянок відповідно до варіанту поділу запропонованого у висновку експерта № 08-184/25 від 16.12.2025 року та:

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ігор ОГОРОДНІК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua