Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №462/1663/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1663/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря судового засідання Глушко С. І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку та стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати,

встановив:

позивачка ОСОБА_1 звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 19 січня 2022 року по 19 січня 2023 року в розмірі – 39 882,92 грн., компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 30.06.2021 року по 02.12.2025 року в розмірі 43 436,28 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачка перебувала у трудових відносинах із Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування, яке на даний час змінило найменування на Комунальне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» на посаді швачки в механо-складальному цеху. Зазначає, що відповідно до наказу № 26 від 17.01.2022 року її було звільнено з 18.01.2022 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, однак у день звільнення відповідач не провів із позивачкою повний розрахунок, зокрема не виплатив заборгованість із заробітної плати. У зв`язку з невиплатою заробітної плати 19.10.2021 року Залізничним районним судом м. Львова видано судовий наказ у справі № 462/7480/21, яким стягнуто із відповідача на користь позивачки 48 289,91 грн. заборгованості із заробітної плати, на підставі якого 17.12.2021 року Залізничним відділом державної виконавчої служби у м. Львові відкрито виконавче провадження № 67932101 щодо примусового виконання зазначеного судового наказу. Фактичне часткове виконання рішення відбулося лише 27.11.2025 року, коли було стягнуто 11 597,89 грн. Крім того, позивачка зазначає, що у зв`язку з невиплатою заробітної плати Комісією по трудових спорах підприємства були видані посвідчення про примусове виконання рішень, на підставі яких відкрито виконавчі провадження, за результатами яких: 27.11.2025 року стягнуто 36 692,02 грн. (ВП № 66862832, посвідчення № 109 від 30.06.2021 року); 03.12.2025 року стягнуто 20 400,78 грн. (ВП № 69185054, посвідчення № 103 від 03.05.2022 року). Таким чином, на думку позивачки, відповідач систематично порушував обов`язок щодо своєчасної виплати заробітної плати. Позивачка зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 39 882,92 грн., виходячи із середньоденної заробітної плати 157,64 грн. та 253 робочих дні за період з 19.01.2022 року по 19.01.2023 року. Також, за розрахунками позивачки, загальна сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати становить 43 436,28 грн. На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 03.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Крім цього, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03.03.2026 року задоволено клопотання позивачки про витребування доказів. Витребувано у Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» належним чином засвідчену копію довідки про доходи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем основної роботи за останні шість місяців, що передували її звільненню із займаної посади та довідку про заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на день звільнення, із зазначенням суми заборгованості у розрізі кожного місяця.

Відповідач КП «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за його місцезнаходження.

Крім цього, відповідач КП «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування», маючи зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» у системі ЄСІТС, про відкриття провадження у справі також повідомлявся шляхом направлення ухвали про відкриття провадження до його електронного кабінету.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом (частини перша, четверта та восьма статі 14 ЦПК України).

Вказана позиція узгоджується із постановами Верховного Суді від 18 квітня 2022 року у справі № 750/3275/21 (провадження № 61-21072св21), від 05 квітня 2023 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-11084св22).

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників про відкриття провадження у справі, оскільки відповідно до п. 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2021 у справі «Сидоренко Світлана Василівна проти України», заява № 73193, хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, ст. 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від нього теж не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 15.11.1994 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування на посаді швачки, що підтверджується наданою суду копією трудової книжки /а.с. 15-20/.

Згідно з наказом № 26 про припинення трудового договору (контракту) від 17.01.2022 року позивачка ОСОБА_1 18.01.2022 року звільнена з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію /а.с. 21/.

19 жовтня 2021 року Залізничним районним судом м. Львова у справі № 462/7480/21 було видано судовий наказ, яким вирішено стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 48 289,91 грн. заборгованості по заробітній платі /а.с. 25-26/.

На підставі вищевказаного судового наказу постановою Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції від 17.12.2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 67932101 /а.с. 28/.

Постановою Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції від 05.12.2025 року виконавче провадження ВП № 67932101 у зв`язку із його виконанням закінчено /а.с. 29/.

Посвідченням № 109 від 30.06.2021 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування від 14.06.2021 року № 4 стягнуто з підприємства на користь позивачки заборгованість із заробітної плати за 2020-2021 роки у розмірі 36 692,02 грн. /а.с. 33/.

На підставі вищевказаного посвідчення № 109 від 30.06.2021 року постановою Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції від 17.09.2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 66862832 /а.с. 34/.

Постановою Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції від 04.12.2025 року виконавче провадження ВП № 66862832 закінчено /а.с. 35/.

Крім цього, посвідченням № 103 від 03.05.2022 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування від 12.04.2022 року № 1 стягнуто з підприємства на користь позивача заборгованість із заробітної плати за жовтень-грудень 2021 року, січень 2022 року у розмірі 20 400,78 грн. /а.с. 30/.

На підставі вищевказаного посвідчення № 103 від 03.05.2022 року постановою Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції від 08.06.2022 року відкрито виконавче провадження ВП № 69185054 /а.с. 31/.

Постановою Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції від 05.12.2025 року виконавче провадження ВП № 69185054 закінчено /а.с. 32/.

З довідки про надходження коштів на рахунок № 1 від 01.11.2025 року вбачається, що позивачці ОСОБА_1 зараховано кошти від Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування», зокрема: 27.11.2025 року у розмірі 36 692,02 грн. за ВП № 66862832, 27.11.2025 року у розмірі 11 597,89 грн. за ВП № 67932101, 03.12.2025 року у розмірі 20 400,78 грн. за ВП № 69185054 /а.с. 22/.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України у редакції, чинній на час звільнення позивача, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Також станом на час звільнення позивача діяли положення ст. 117 КЗпП України, відповідно до яких в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (№ 2352-ІХ) від 01.07.2022 року, який набрав чинності 19.07.2022 року, внесено зміни у ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23 (провадження № 14-84цс25) вказано, що проаналізувавши наведені норми трудового законодавства та рішення Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, проте не припинилися або припинилися після набрання ним чинності (триваючі правовідносини), з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення ст. 117 КЗпП України у новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями. Тобто, якщо працівника звільнено з роботи 02 серпня 2021 року, проте повного розрахунку станом на день набрання чинності Законом № 2352-ІХ із ним не проведено, то суми, передбачені ст. 117 КЗпП України, йому слід нараховувати в такому порядку: з 03 серпня 2021 року по 18 липня 2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності) або до дня остаточного розрахунку, якщо він здійснений раніше спливу наведених шести місяців (п. 44, 45).

За наведеного, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі № 306/2708/23 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного розрахунку за період з 05.09.2023 року по 05.03.2024 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності), що складає 131 робочий день.

У абзаці 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 вказано, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до наданих суду відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо застрахованої особи ОСОБА_1 за період з 2011 по 2022 рік, від 30.01.2026 року, двома останніми календарними місяцями роботи позивачки були листопад та грудень 2021 року, в межах яких їй нараховано: за листопад 2021 року – 3 560,22 грн., за грудень 2021 року – 3 376,14 грн., а всього сукупно 6 936,36 грн.

Відтак, у листопаді 2021 позивачкою було відпрацьовано 22 робочих дні (30 календарних дні – 8 вихідних днів), у грудні 2021 року – 22 робочих дні (31 календарний день – 9 вихідних днів), а всього відпрацьовано у цей час 44 календарні дні. Отже, середньоденна заробітна плата позивачки становить 157,64 грн. (3 560,22 грн. + 3 376,14 грн.) : 44 календарні дні).

Судом установлено, що позивачку звільнено 18 січня 2022 року, однак у день звільнення відповідач не провів з нею остаточного розрахунку, чим порушив вимоги ст. ст. 116, 117 КЗпП України.

Відповідно до редакції ст. 117 КЗпП України, чинної на момент звільнення позивачки, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом із тим, як вже зазначалось судом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (№ 2352-ІХ) від 01.07.2022 року, який набрав чинності 19.07.2022 року, ст. 117 КЗпП України викладено у новій редакції, згідно з якою середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню не більш як за шість місяців.

Оскільки на момент набрання чинності Законом № 2352-ІХ правовідносини щодо проведення остаточного розрахунку з позивачкою не були припинені, а затримка виплати належних їй сум мала триваючий характер, до спірних правовідносин підлягають застосуванню як положення ст. 117 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і положення зазначеної статті у редакції Закону № 2352-ІХ.

Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає нарахуванню наступним чином: за період з 19 січня 2022 року по 18 липня 2022 року без обмеження строку, відповідно до редакції чинної на момент звільнення позивачки ст. 117 КЗпП України, за період починаючи з 19 липня 2022 року з урахуванням обмеження, встановленого Законом № 2352-ІХ, тобто не більш як за шість місяців, а саме до 19 січня 2023 року.

Позивачка просить стягнути на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вищезазначений період у розмірі 39 882,92 грн. (157,64 грн х 253 робочих дні), що відповідає розрахунку, здійсненому позивачкою та перевіреному судом.

У своїй постанові від 08.10.2025 року у справі № 489/6074/23 (провадження № 14-85цс25) Великої Палати Верховного Суду вказав, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до ст. 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців (п. 105, 106).

Вирішуючи заявлену позивачкою вимогу про стягнення 39 882,92 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує приписи чинної редакції ст. 117 КЗпП України, якими законодавець обмежив період такої виплати шістьма місяцями, без необхідності застосування принципу співмірності цієї суми із розміром заборгованості, своєчасно не виплаченої працівникові. Суд зазначає, що з урахуванням розміру простроченої заборгованості, тривалості затримки (прострочення) її виплати, визначена позивачкою сума відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, забезпечує справедливий баланс інтересів сторін і є належною компенсацією майнових втрат, яких зазнала позивачка унаслідок несвоєчасного проведення з нею розрахунку. За таких обставин позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплат суд зазначає наступне.

Згідно з положенням ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

У ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно зі ст. 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

У п. 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

У рішенні Верховного Суду від 11.04.2025 року при розгляді зразкової справи № 280/8933/24 для запровадження сталої судової практики вказано, що виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок щодо її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

У постанові Верховного Суду України від 11.07.2017 року № 21-2003а16, а також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19 зауважено, що використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Окрім цього, у своїй постанові від 30 травня 2018 року у справі № 243/5135/16-ц Верховний Суд зазначив, що виходячи із зазначеного, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. За наявності зазначених умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 року у справі № 521/940/17, від 18.07.2023 року у справі № 200/10663/21 та від 18.12.2024 року у справі № 755/15005/23 (провадження № 61-5716св24).

Також Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на необхідності стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати саме по час ліквідації заборгованості, не залежно від того, чи був звільнений працівник чи ні.

Зокрема, у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 року у справі № 243/5135/16-ц (провадження № 61-5396св18), що суд першої інстанції виходив з того, що проведення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати після звільнення позивача та припинення трудових відносин законодавством не передбачено, а порушення прав працівника на своєчасне отримання належних йому при звільненні коштів підлягає захисту в інший спосіб – у порядку, встановленому ст. 117 КЗпП України. При цьому апеляційний суд зазначив, що має місце порушення встановлених строків виплати заробітної плати при звільненні, а також про те, що робітнику надається право на компенсацію, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», яка вже була закладена в заробітну плату, стягнуту судовим наказом у 2010 році. Позивач звернулася до суду через шість років, а право на компенсацію, що входить у структуру заробітної плати підлягає захисту в інший спосіб. Зазначені висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на законі, оскільки Законом та Порядком передбачено, що компенсація втрати частини заробітної плати проводиться згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на один відсоток, до ліквідації заборгованості із заробітної плати.

Аналогічний висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18.12.2024 року у справі № 755/15005/23 (провадження № 61-5716 св24) та від 10.02.2026 року у справі № 466/10593/19 (провадження 61-9330св24).

Отже, оскільки основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), а кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, то позивачка має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати заробітної плати за період з часу виникнення заборгованості (в даному випадку після видачі судового наказу від 19.10.2021 року)та по 27.11.2025 року і 03.12.2025 року.

Статтею 3 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

У п. 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Так, із судового наказу, виданого 19.10.2021 року Залізничним районним судом м. Львова у справі № 462/7480/21, залишок заборгованості по заробітній платі у зв`язку із частковим виконанням такого склав 11 597,89 грн., який був виплачений відповідачем 27.11.2025 року.

Також індекси інфляції в Україні складали: листопад 2021 року - 100,8; грудень 2021 року – 100,6, січень 2022 року – 101,3; лютий 2022 року – 101,6; березень 2022 року – 104,5; квітень 2022 року – 103,1; травень 2022 року – 102,7; червень 2022 року – 103,1; липень 2022 року – 100,7; серпень 2022 року – 101,1; вересень 2022 року – 1 01,9; жовтень 2022 року - 102,5, листопад 2022 року - 100,7; грудень 2022 року - 100,7; січень 2023 року - 100,8; лютий 2023 року - 100,7; березень 2023 року - 101,5; квітень 2023 року - 100,2, травень 2023 року - 100,5; червень 2023 року - 100,8; липень 2023 року - 99,4; серпень 2023 року - 98,6; вересень 2023 року - 100,5; жовтень 2023 року - 100,8, листопад 2023 року - 100,5; грудень 2023 року - 100,7; січень 2024 року - 100,4; лютий 2024 року - 100,3; березень 2024 року - 100,5; квітень 2024 року - 100,2, травень 2024 року - 100,6; червень 2024 року - 102,2; липень 2024 року - 100,0; серпень 2024 року - 100,6; вересень 2024 року - 101,5; жовтень 2024 року - 101,8, листопад 2024 року - 101,9; грудень 2024 року - 101,4; січень 2025 року - 101,2; лютий 2025 року - 100,8; березень 2025 року - 101,5; квітень 2025 року - 100,7; травень 2025 року - 101,3; червень 2025 року - 100,8; липень 2025 року - 99,8; серпень 2025 року - 99,8; вересень 2025 року – 100,3; жовтень 2025 року - 100,9.

Беручи до уваги наведені обставини справи, з урахуванням положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та відповідних роз`яснень, суд дійшов висновку про можливість здійснення такого розрахунку компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати: 11 597,89 грн х 1,62121 - 11 597,89 грн = 7 204,76 грн. Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Згідно із посвідченням № 109 від 30.06.2021 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування від 14.06.2021 року № 4 залишок заборгованості із заробітної плати позивачки за 2020-2021 роки складав у розмірі 36 692,02 грн. та виплачений відповідачем 27.11.2025 року.

Також індекси інфляції в Україні складали: липень 2021 року - 100,1, серпень 2021 року - 99,8, вересень 2021 року – 101,2, жовтень 2021 року – 100,9, листопад 2021 року - 100,8; грудень 2021 року – 100,6, січень 2022 року – 101,3; лютий 2022 року – 101,6; березень 2022 року – 104,5; квітень 2022 року – 103,1; травень 2022 року – 102,7; червень 2022 року – 103,1; липень 2022 року – 100,7; серпень 2022 року – 101,1; вересень 2022 року – 1 01,9; жовтень 2022 року - 102,5, листопад 2022 року - 100,7; грудень 2022 року - 100,7; січень 2023 року - 100,8; лютий 2023 року - 100,7; березень 2023 року - 101,5; квітень 2023 року - 100,2, травень 2023 року - 100,5; червень 2023 року - 100,8; липень 2023 року - 99,4; серпень 2023 року - 98,6; вересень 2023 року - 100,5; жовтень 2023 року - 100,8, листопад 2023 року - 100,5; грудень 2023 року - 100,7; січень 2024 року - 100,4; лютий 2024 року - 100,3; березень 2024 року - 100,5; квітень 2024 року - 100,2, травень 2024 року - 100,6; червень 2024 року - 102,2; липень 2024 року - 100,0; серпень 2024 року - 100,6; вересень 2024 року - 101,5; жовтень 2024 року - 101,8, листопад 2024 року - 101,9; грудень 2024 року - 101,4; січень 2025 року - 101,2; лютий 2025 року - 100,8; березень 2025 року - 101,5; квітень 2025 року - 100,7; травень 2025 року - 101,3; червень 2025 року - 100,8; липень 2025 року - 99,8; серпень 2025 року - 99,8; вересень 2025 року – 100,3; жовтень 2025 року - 100,9.

Таким чином загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати заробітної плати позивачу за період з часу виникнення заборгованості та по дату виплати такої становить 23 988,32 грн (36 692,02 х 1,65377 – 36 692,02 = 23 988,32) і вказану суму також слід стягнути із відповідача.

Крім цього, згідно із посвідченням № 103 від 03.05.2022 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування від 12.04.2022 року № 1 залишок заборгованості із заробітної плати позивача за жовтень-грудень 2021 року, січень 2022 року складає 20 400,78 грн. та виплачений відповідачем 03.12.2025 року.

Також індекси інфляції в Україні складали: лютий 2022 року - 101,6; березень 2022 року - 104,5; квітень 2022 року - 103,1; травень 2022 року - 102,7; червень 2022 року - 103,1; липень 2022 року - 100,7; серпень 2022 року - 101,1; вересень 2022 року - 101,9; жовтень 2022 року - 102,5; листопад 2022 року – 100,7; грудень 2022 року - 100,7; січень 2023 року - 100,8; лютий 2023 року - 100,7; березень 2023 року - 101,5; квітень 2023 року - 100,2, травень 2023 року - 100,5; червень 2023 року - 100,8; липень 2023 року - 99,4; серпень 2023 року - 98,6; вересень 2023 року - 100,5; жовтень 2023 року - 100,8, листопад 2023 року - 100,5; грудень 2023 року - 100,7; січень 2024 року - 100,4; лютий 2024 року - 100,3; березень 2024 року - 100,5; квітень 2024 року - 100,2, травень 2024 року - 100,6; червень 2024 року - 102,2; липень 2024 року - 100,0; серпень 2024 року - 100,6; вересень 2024 року - 101,5; жовтень 2024 року - 101,8, листопад 2024 року - 101,9; грудень 2024 року - 101,4; січень 2025 року - 101,2; лютий 2025 року - 100,8; березень 2025 року - 101,5; квітень 2025 року - 100,7; травень 2025 року - 101,3; червень 2025 року - 100,8; липень 2025 року - 99,8; серпень 2025 року - 99,8; вересень 2025 року – 100,3; жовтень 2025 року - 100,9; листопад 2025 року - 100,4.

Таким чином загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати заробітної плати позивачу за період з часу виникнення заборгованості та по дату виплати такої становить 11 925,27 грн (20 400,78 х 1,58455 – 20 400,78 = 11 925,27) і вказану суму також слід стягнути із відповідача.

Відтак, загальний розмір компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 43 118,35 грн.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого, зокрема, включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України) та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Крім того, відповідно до пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу.

Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З листа Державної фіскальної служби України від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 вбачається, що суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника оподатковуються податковим агентом, як інші доходи.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 39 882,92 грн. середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні та 43 118,35 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, а всього 83 001,27 грн., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду позивачкою сплачено 1 331,20 грн. судового збору /а.с. 1/.

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 83 001,27 грн., а тому судовий збір у пропорційному розмірі – 1 326,00 грн. слід стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст. ст. 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження понесених витрат у справі, до суду надано: Договір про надання правової допомоги від 13.02.2026 року № 23, який укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Віталія Репака» в особі керуючого Репака В. В. та рахунок № 1 за правничі послуги, що надані на підставі Договору про надання правової допомоги від 13.02.2026 року № 23 /а.с. 56-58/.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 зазначив, що керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, результат розгляду справи у суді, відсутність заперечень сторони відповідача, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у розмірі 6 000,00 грн., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-281 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку та стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 39 882 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 92 копійки, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України при виплаті.

Стягнути з Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 43 118 (сорок три тисячі сто вісімнадцять) гривні 35 копійок, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України при виплаті.

Стягнути із Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 326 (одна тисяча триста двадцять шість) гривень 00 копійокта витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування», код ЄДРПОУ: 03187714, місцезнаходження: 79052, м. Львів, вул. Рудненська, 10.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/1663/26. Рішення не набрало законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Копія виготовлена

Суддя: Постигач О. Б.