Вирок від 21 травня 2026 р. у справі №523/4098/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/4098/26

Провадження №1-кп/523/1307/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурора Пересипської окружної прокуратури м.Одеси – ОСОБА_3

обвинуваченої (підсудної) – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №1202516000000896 від 22.08.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харків, громадянки України, з вищою освітою, не заміжньої, пенсіонерки, працюючої на посаді асистента вчителя КЗ «Харківський ліцей №61 ХМР», зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 20.12.2024 року, більш точного часу та місця досудовим слідством не встановлено, підсудній ОСОБА_4 у мобільному додатку «Viber» зателефонувала невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка представилась працівником центрального апарата Служби безпеки України та повідомила, що для уникнення кримінальної відповідальності необхідно виконати завдання, яке полягало в перевезенні до м.Одеси вогнепальної зброї та боєприпасів, з подальшою передачею їх за вказівкою іншій особі.

Підсудна ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер запропонованих дій, погодилась на виконання вказаного «завдання» та діючи умисно, з прямим умислом, направленим на порушення режиму обігу вогнепальної зброї та бойових припасів, а саме порушення вимог, передбачених постановою Верховної Ради України №2471 ХП від 17.06.1992 року з додатками «Про право власності на окремі види майна» зі змінами та доповненнями від 24.01.1995 року, постановою Кабінету Міністерств України №576 від 12.10.1992 року «Про затвердження Положення про дозвільну систему» зі змінами та доповненнями від 20.04.2007 року, п.12 Наказу МВС України №662 від 21.08.1998 року «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» зі змінами та доповненнями від 17.06.2008 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинила певні дії проти громадської безпеки при наступних обставинах.

06.02.2025 року в ранковий час (більш точний час в ході досудовим розслідуванням не встановлено), підсудна ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що не має передбаченого законом дозволу на придбання, носіння та зберігання, вогнепальної зброї і бойових припасів, за вказівкою невстановленої особи прибула до села Бобровка Харківської області, де за наданими координатами у схованці, розташованій у шинах неподалік річки, виявила два пакунки, у яких знаходились: пістолет «Макарова» (без номера); 32 патрони; два корпуси ручних гранат РГД-5 з запалами УЗРГМ та УЗРГМ-2, які є сумісними та в сукупності утворюють дві осколкові гранати РГД-5.

Після цього, підсудна ОСОБА_4 незаконно заволоділа зазначеними предметами, поклала їх до власної сумки та перевезла за свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де, діючи за інструкцією невстановленої особи загорнула вказані предмети в різні речі та зберігала їх.

12.02.2025 року, продовжуючи діяти за інструкцією невстановленої особи та з метою реалізації єдиного злочинного умислу, підсудна ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що при ній знаходяться вогнепальна зброя, бойові припаси та вибухові пристрої, умисно перевезла їх до м.Одеси.

13.02.2025 року, у період часу з 16:35 до 17:45 годин, підсудна ОСОБА_4 за вказівкою невстановленої особи прибула на автозаправну станцію, розташовану поблизу ЖК «Одеські традиції» по вул.Грушевського в м.Одесі, де незаконно передала іншій особі (стосовно якої здійснюється кримінальне провадження №12025160000000263) пакет, у якому знаходились: пістолет «Макарова» (без номера), 32 патрони та дві осколкові гранати РГД-5.

Підсудна ОСОБА_4 повністю визнала свою провину в обсязі висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні, а будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила суду про час, місце, спосіб та мотиви вчиненого нею при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Так, підсудна ОСОБА_4 під час допиту в суді пояснила, що дійсно за викладених в обвинувальному акті обставинах вона за вказівкою невстановленої особи, яка представилась співробітником СБУ, задля уникнення від кримінальної відповідальності, шляхом відшукування в передмісті м.Харкова «закладки» зі зброєю, боєприпасів та вибухових пристроїв, незаконно і без передбаченого законом дозволу придбала, зберігала, носила і перевезла до м.Одеси, де передала іншій раніше незнайомій особі наведені заборонені законом у цивільного обігу предмети і речі. Негативно ставиться і шкодує про скоєне, просить суворо не карати.

Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд за результатами попереднього обговорення з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону та наслідків її застосування, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, з`ясувавши, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих положень закону, а також роз`яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.

За наведених підстав, суд вважає, що винність підсудної ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінального правопорушення, фактичні обставини якого нею та ніким із учасників процесу не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких, окрім допиту підсудного, не здійснювалось, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини та отримавши покази підсудної ОСОБА_4 , судом встановлено, що вказана підсудна носила, зберігала, придбала, перевезла та передала вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові пристрої без передбаченого законом дозволу, а відтак її дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.1 ст.263 КК України.

Так, з огляду на ч.1 ст.263 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, що карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудній ОСОБА_4 у розглядуваному кримінальному провадженні, суд приймає до уваги характер, обставини і тяжкість вчиненого нею кримінально-протиправного діяння, обставини, наслідки і суспільну небезпечність вчиненого нею діяння проти громадської безпеки, яке в силу ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень (злочинів) та мало місце в умовах воєнного стану і збройної агресії рф проти України, а також судом ураховується характеризуючі особу підсудної дані та стан її здоров`я.

Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що підсудна ОСОБА_4 свою провину в обсязі висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні визнала повністю і надала під час допиту в суді зізнавальні покази; є пенсіонеркою та ветераном праці, має багаторічній досвід педагогічної діяльності та похилий вік; офіційно працевлаштована у КЗ «Харківський ліцей №61 ХМР», де характеризується позитивно; забезпечена місцем реєстрації та проживання у м.Харків; страждає на бронхіальну астму; незаміжня; раніше не судима і вперше притягається до кримінальної відповідальності; на обліку лікаря нарколога чи психіатра не значиться.

Комплексність наведених обставин свідчить про певну схильність підсудної ОСОБА_4 до протиправної поведінки, але одночасно обумовлює можливість її виправлення і недопущення вчинення нею нових кримінальних правопорушень без ізоляції від суспільства, із застосуванням до неї наглядових і соціально-виховних заходів.

Проте, згідно з обвинувальним актом у розглядуваному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування та прокурором в суді, у якості обставин, що пом`якшують покарання підсудної ОСОБА_4 визначено щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а згідно зі ст.92 цього ж Кодексу, обов`язок доказування перелічених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

Проте, з наведеною вище позицією сторони обвинувачення суд погодитися не може, оскільки згідно з правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанова від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), щире каяття особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у бажані особи виправити наслідки вчиненого та готовності нести покарання.

Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, що має проявлятися активно і певним чином ініціативно (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі №674/1608/17, від 07.04.2021 року у справі №263/15605/17).

Попри те, як вбачається з матеріалів розглядуваного кримінального провадження і показів допитаної в суді підсудної ОСОБА_4 , викриття діяльності останньої відбулося не у зв`язку з осудом нею своєї поведінки чи з`явленням до поліції із зізнанням та добровільною й ініціативною видачею нею вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв, а внаслідок вжитих правоохоронним органом відповідних оперативно-розшукових (слідчих) заходів з викриття підсудної.

Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання підсудної ОСОБА_4 слід віднести визнання нею своєї провини в обсязі висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні, а обставин, що обтяжують покарання вказаної підсудної, як визначено у обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, не встановлено.

Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов`язків.

На підставі сукупності викладеного, дотримуючись принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання у розглядуваному кримінальному провадженні, беручи до уваги досліджені під час судового розгляду характер і обставини, спосіб вчинення і суспільну небезпечність скоєного підсудною ОСОБА_4 діяння, а також ураховуючи характеризуючі її особу дані та стан здоров`я, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих її покарання обставин, суд у контексті ст.ст.50, 65 КК України доходить висновку про те, що виправлення вказаної підсудної й недопущення вчинення нею нових кримінальних правопорушень має відбуватися без тимчасової ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення наглядово-виховних заходів, з призначенням покарання у виді позбавлення волі у визначених санкцією ч.1 ст.236 означеного Кодексу межах та зі звільненням від відбування покарання з випробуванням в порядку ст.ст.75, 76 цього ж Кодексу.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.ст.75, п.п.1-2 ч.1, п.п.2, 4 ч.3 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки – періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

В порядку ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку в частині призначеного покарання та нагляд за засудженою ОСОБА_4 , – покласти на Немишлянський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області Міністерства юстиції України.

Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_4 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також направити для виконання до Немишлянського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області Міністерства юстиції України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.

Головуючий – суддя: ОСОБА_1