Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №947/40897/25 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/40897/25

Провадження № 2/947/620/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Огренич І.В.

за участю секретаря - Коростій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), 3-я особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (6511. М.Одеса, вул.Ак.Корольова, буд.9) про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

28.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який було укладено 16 червня 2022 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , згідно якого 16.06.2022 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було складено актовий запис №988. При цьому позивач посилається на те, що на даний час сторони шлюбних відносин не підтримують, ведуть окреме господарство. У теперішній час сім`я існує лише формально, а тому він вимушений звернутись до суду з даною заявою.

08.12.2025 ОСОБА_1 надав до суду заяву про зміну предмета позову, просив суд розірвати шлюб, укладений з ОСОБА_2 , а також визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою його проживання, а саме: АДРЕСА_3 , оскільки на час звернення до суду дитина проживає разом з батьком, позивач піклується про дитину, забезпечує продуктами харчування, іграшками, предметами розвитку, займається її лікуванням. З посиланням на Конвенцію про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства», положення статей 150, 155, 160, 161 СК України, ОСОБА_1 просить визначити місце проживання дитини разом з батьком.

Ухвалою суду від 21 листопада 2025 року у справі відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду від 15 грудня 2025 року заява ОСОБА_1 про зміну предмету позову прийнята судом до провадження.

Ухвалою суду від 18 березня 2026 року судом здійснено перехід з розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомлення) сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача – адвокат Кукало О.М. в судовому засіданні 18.03.2026 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі, додатково пояснила, що донька ОСОБА_4 тривалий час вже проживає з батьком, на даний час позивач має намір зареєструвати ОСОБА_5 за своїм місцем реєстрації, однак відповідачка відмовляється вчинити певні дії для можливої реєстрації, також надала до суду витяг з резерв+ на підтвердження наявності у позивача відстрочки від мобілізації. В подальшому до судового засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася, повідомлялася, звернулася до суду із заявою про визнання позову у повному обсязі, просила слухати справу без її участі.

3-я особа: представник Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування надала до суду заяву, у якій просила проводити засідання за відсутності представника третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, сторони одружені з 16 червня 2022 року, реєстрація шлюбу зроблена Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис про шлюб №988.

Сторони подружніх відносин не підтримують, загального господарства не ведуть. В даний час шлюб у сторін носить формальний характер.

Відповідно до ч.2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

При таких обставинах та з огляду на згоду відповідачки, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу доведеними та підлягаючими задоволенню.

Що стосується вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що за час шлюбу у подружжя народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 30.08.2022 року.

Згідно довідки Одеського закладу дошкільної освіти «Ясла-садок» №222 Одеської міської ради від 30.10.2025 №01-23/115 зазначається, що донька ОСОБА_1 - ОСОБА_6 відвідує садочок та перебуває в І молодшій групі. З 26 вересня 2025 року супроводом дитини до ЗДО та участю в освітньому процесі займається виключно батько - ОСОБА_1 . Мати, ОСОБА_2 до закладу не звертається, участі у вихованні дитини та спілкуванні з педагогами не бере.

Згідно декларації №0001-АНАТ-4Н10 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, законним представником пацієнта ОСОБА_3 є ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що на час звернення до суду із заявою позивач ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Малолітня дитина ОСОБА_3 проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_3 , однак зареєстрована за адресою реєстрації матері: АДРЕСА_4 .

Вказане підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 03.12.2025 №2025/018114447 та №2025/018114600.

З Витягу з інформаційно-аналітічної системи МВС від 03.12.2025 вбачається відсутність судимості ОСОБА_1 .

Листом Одеського районного управління поліції N? 1 ГУНП в Одеській області від 23.02.2026 встановлено, що згідно наявних баз даних «Інформаційного порталу Національної поліції України» станом на 23.02.2026 відсутні дані щодо фактів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства та він не перебуває на профілактичному обліку кривдників

Довідкою КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради» від 08.12.2025 підтверджується, що ОСОБА_1 на наркологічному обліку не значиться.

З медичної довідки №171 від 08.12.2025 року НКП «Міський психічний диспансер» Одеської міської ради вбачається відсутність проявів психічних розладів за результатами огляду ОСОБА_1 .

Судом враховано, що 10 листопада 2025 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І.В. було посвідчено заяву ОСОБА_2 , номер в реєстрі 676, в якій вона зазначає, що дає свою згоду на визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою його проживання, а саме: АДРЕСА_3 .

Також суд приймає до уваги нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 , номер в реєстрі 677, на адресу Київського районного суду м.Одеси про визнання позову ОСОБА_1 .

Як вбачається з листа Служби у справах дітей Одеської міської ради від 10.03.2026, з огляду на те, що ОСОБА_2 дала нотаріально посвідчену заяву від 10.11.2025 року №677 до Київського районного суду м.Одеси по справі №947/40897/25 про те, що вона не заперечує проти визначення місця проживання дитини разом із батьком, у Служби немає підстав щодо підготовки висновку про визначення місця проживання дитини.

Згідно ч.1 ст.161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом .

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).

Суд зазначає, що міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Суд дійшов висновку, що позивач надав достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на інтереси самої дитини.

Враховучи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову.

У постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 761/25544/19, провадження № 61-20015св21, Верховний Суд дійшов висновку, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення між дитиною й батьками належних стосунків, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Крім того, у кожній зі справ, яка стосується інтересів дитини, суд виходить із найкращих її інтересів з урахуванням усіх обставин справи, які у кожній конкретній справі є різними.

З огляду на викладене, суд виходить з того, що проживання малолітньої доньки з батьком відповідатиме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи позитивно сприятиме її психологічному розвитку.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 18, 19, 81, 178, 187, 211, 247, 258, 259, 273, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 104,110,112,113,114,150-152,160,161 СК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 16 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , реєстрація шлюбу зроблена Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 16.06.2022 року, актовий запис №988, розірвати.

Прізвище після розірвання шлюбу: чоловіка - «ОСОБА_8 », дружини - «ОСОБА_8 ».

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою його проживання, а саме: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя І. В. Огренич