Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №683/1772/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1772/25

Провадження № 22-ц/820/1112/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М. Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

з участю: позивача, її представника, відповідача Ключник О.М., її представника, представника відповідача Ключника В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 683/1772/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Палінчаком Андрієм Олександровича на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2026 року у складі судді Кутасевич О.Г. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, в якому просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 по дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову вказувала, що вона та ОСОБА_4 протягом тривалого часу, а саме з березня 2022 року по грудень 2024 року, проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина, з усіма ознаками, які притаманні подружжю, за адресою: АДРЕСА_1 разом з її матір`ю та двома неповнолітніми дітьми позивачки.

02 березня 2022 року ОСОБА_4 був мобілізований до Збройних Сил України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , де проходив військову службу до 05 листопада 2024 року на посаді кулеметника, а з 06 листопада 2024 року - до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на посаду розвідника-кулеметника.

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 загинув під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, в районі ведення бойових дій в Донецькій області. Незважаючи на те, що вони протягом тривалого часу проживали однією сім`єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство, спільно за власні кошти придбали, зокрема пральну машину, вели тривалу особисту переписку на теми, пов`язані з особистим життям, плануванням сімейного побуту та майбутнього, що свідчить про тривалі та серйозні стосунки, однак шлюб не зареєстрували. З-поміж усіх родичів ОСОБА_4 залишив засоби зв`язку позивачки для комунікації з військовою частиною, що підтверджується копіями анкети співбесіди в/ч НОМЕР_1 (графа № 20 «дружина») та НОМЕР_2 військовослужбовця ОСОБА_4 , де ОСОБА_1 вказана як «наречена», і саме військова частина НОМЕР_2 повідомила її про обставини загибелі ОСОБА_4 , тому з урахуванням вказаних обставин просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_1 та її представник – адвокат Палінчак А.О. подали апеляційну скаргу, вважають рішення помилковим, адже судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Представник апелянтки вказує, що аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд першої інстанції зазначив, що заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2024 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , також встановлено, що сторони більше п`яти років не підтримують подружні стосунки, що є преюдиційним фактом, що не потребує доведення на увагу не заслуговує, оскільки питання тривалої відсутності між сторонами подружніх відносин не було предметом цього розгляду, докази з цього приводу судом не досліджувались. Так, в межах справи № 683/1772/25, не досліджувалось питання про розірвання шлюбу і в тому числі тривалість відсутності між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 подружніх відносин. Однак, даний факт є невід`ємним доказом для вирішення справи про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки це підтверджує можливість виникнення відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги факт спільної купівлі побутової техніки, а також не враховано долучені до матеріалів справи скриншоти переписок ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо ведення спільного господарства, вирішення побутових питань, а також купівлі та направлення в частину військового одягу та спорядження ОСОБА_1 для ОСОБА_4 .

Під час судового розгляду в суді першої інстанції були допитані свідки, які в свою чергу підтверджували факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ведення спільного побуту, спільні поїздки на родинні свята, їх спільне відношення один до одного мало всі ознаки сім`ї. Твердження ОСОБА_3 , що вони разом із сином ОСОБА_4 були мобілізовані у березні 2022 року, проходили службу у військовій частині НОМЕР_1 , та оскільки були не місцевими, за межі частини їх відпускали рідко, а тому його син не міг проживати з ОСОБА_1 , не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Також судом першої інстанції критично оцінено, однак не роз`яснено причину такої оцінки того факту, що з-поміж усіх родичів ОСОБА_4 залишив лише її засоби зв`язку для можливої потенційної комунікації з військовою частиною, що підтверджується копією анкети співбесіди в/ч НОМЕР_1 , де у графі № 20 «дружина» зазначені її контактні дані, як цивільної дружини, а також копією анкети співбесіди в/ч НОМЕР_2 , яка взагалі не містить інформації про інших родичів ОСОБА_4 , окрім ОСОБА_1 , яка зазначена як наречена. Зокрема, допитаний свідок ОСОБА_6 зазначив, що йому було відомо про те, що ОСОБА_4 зробив пропозицію ОСОБА_1 укласти шлюб ще у листопаді 2022 року.

Представник апелянтки вказує, що позивачкою у позовній заяві, а також допитаними в засіданні свідками, підтверджено, що ОСОБА_1 , після загибелі ОСОБА_4 їздила на його упізнання, брала участь у витратах на поховання та організації поминального обіду.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, посилається, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зокрема не вказано в чому саме, на думку апелянта, полягає неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню та не наведено доводів, що б свідчили про порушення норм процесуального права. В основному, апеляційна скарга ґрунтується лише на незгоді позивача з прийнятим рішенням суду.

Посилається, що суд першої інстанції дійшов абсолютно вірного висновку про те, що перебування особи в зареєстрованому шлюбі унеможливлює встановлення судом факту її спільного проживання з іншою особою однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки вказане не відповідає нормам сімейного права, суперечить моральним засадам суспільства та вимогам ст. 25 СК України. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що питання фактичного припинення подружніх відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не було предметом розгляду, слід вказати, що обставини взаємовідносин між їх подружжям не є предметом дослідження у цій справі, адже факт перебування позивачки у зареєстрованому та не розірваному шлюбі сам по собі виключає можливість визнання за нею статусу особи, яка проживала однією сім`єю з іншим чоловіком без реєстрації шлюбу, незалежно від характеру відносин у зареєстрованому шлюбі. Наявність чи відсутність фактичних подружніх відносин із законним чоловіком не є предметом доказування у даній справі, оскільки визначальним є саме юридичний факт існування зареєстрованого шлюбу, який породжує відповідні права та обов`язки до моменту його припинення. Як було встановлено судом, заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2024 року у справі 683/1108/24, яке набрало законної сили 22 серпня 2024 року, задоволено позов ОСОБА_5 : шлюб, зареєстрований 25 липня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано. Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що факт перебування у фактичних шлюбних відносинах позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до 22 серпня 2024 року – часу розірвання шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_5 не може бути встановлений, оскільки це суперечить вимогам ст. 25 СК України. Також вартий уваги і той факт, що позивачка і на даний час зареєстрована за місцем проживання свого колишнього чоловіка, що підтверджується інформацією із позовної заяви та з наданих заочного рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22.07.2024 у справі 683/1108/24 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з яких вбачається, що місце проживання позивачки, як і її чоловіка ОСОБА_5 : АДРЕСА_2 . Інших відомостей, зокрема про адресу листування чи адресу фактичного проживання позивачки матеріали справи не містять. Також, зі змісту заочного рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22.07.2024 у справі № 683/1108/24, позов про розірвання шлюбу подав саме ОСОБА_5 . Тобто позивач, проживаючи, за її твердженням, однією сім`єю із ОСОБА_4 , не ініціювала питання про розірвання її шлюбу із ОСОБА_5 .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, копія товарного чека № 28910, доставочного листа №111418 від 15 квітня 2024 року та квитанції про оплату товару – пральної машини Beko 12555 грн, здійснену ОСОБА_4 не є доказами перебування позивачки та ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах, оскільки у цей час ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 . Крім того, жоден зі свідків не повідомив про факт здійснення пропозиції укладення шлюбу: ані подруги, ані сусіди, ані родичі, у тому числі сестра чи мати не вказували на існування такого наміру або події. Більше того, свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 прямо заперечували можливість подібних обставин та зазначали, що наміру зареєструвати шлюб із ОСОБА_1 . ОСОБА_4 не мав. Свідки ОСОБА_9 , яка є тіткою ОСОБА_4 , та подруга останнього ОСОБА_10 зазначили, що їм не відомо, що він робив їй пропозицію укласти шлюб більш того, з його слів їм відомо, що він хотів відновити відносини з ОСОБА_11 . Свідок ОСОБА_11 суду підтвердила, що з ОСОБА_4 проживала разом близько чотирьох років, розійшлись у 2022 році, однак відновили спілкування телефоном у 2024 році. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за життя їх сина ніколи не чули про наміри ОСОБА_4 укласти шлюб із ОСОБА_1 . ОСОБА_2 також підтвердила наміри ОСОБА_4 відновити відносини з ОСОБА_11 .

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 .

02 березня 2022 року ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , де проходив військову службу до 05.11.2024 року на посаді кулеметника.

06 листопада 2024 року ОСОБА_4 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на посаду розвідника-кулеметника та ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, в районі ведення бойових дій в Донецькій області.

10 грудня 2024 року ОСОБА_2 поховала ОСОБА_4 , який загинув в селі Трудове, Донецької області, на кладовищі в селі Костянець Старокостянтинівської ТГ, що підтверджується довідкою, виданою КП Старокостянтинівського ККП від 12.12.2024 року №167-д.

24 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернулася до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу (справа № 683/586/25), яку ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2025 року залишено без розгляду в зв`язку з наявністю спору про право.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - батьки ОСОБА_4 категорично заперечують факт спільного проживання позивачки з їх загиблим сином.

В позові ОСОБА_1 зазначала, що встановлення факту проживання жінки і чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , їй необхідно для набуття права на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( в редакції чинній на 01 грудня 2024 року) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2021 року (справа №204/6931/20) зазначив, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Водночас у цій постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. (постанова Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16).

Також у постановах Верховного Суд від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц, від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/10701/20, від 25 червня 2024 року у справі № 125/1873/22, від 06 березня 2025 року у справі № 521/729/20, від 07 травня 2025 року у справі № 283/2703/23, від 07 серпня 2025 року у справі № 466/11802/21 зазначено, що про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16, від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19, від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/14664/21, від 21 жовтня 2024 року у справі № 522/11976/21.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (часина 2 статті 78 ЦПК України).

Частиною 1 статті 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись в суд з позовом ОСОБА_1 вказувала, що тривалий час: з березня 2022 року по грудень 2024 року проживала однією сім`єю, як чоловік та дружина з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, тобто усі права і обов`язки, притаманні подружжю, а тому з метою отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, просила встановити факт їх спільного проживання до 01 грудня 2024 року без реєстрації шлюбу.

Однак беззаперечних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження своїх вимог не надала.

Так з заочного рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2024 року у справі 683/1108/24, яке набрало законної сили 22 серпня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 з 25 липня 2012 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який був розірваний вказаним судовим рішенням.

Тобто в період до 22 серпня 2024 року позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, що виключає можливість встановлення факту її проживання в цей період однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та це суперечить вимогам ст.25 СК України щодо можливості одночасного проживання жінки з різними чоловіками однією сім`єю.

Не можуть бути підтвердженням доводів позивача і покази свідків.

Судом було допитано більше восьми свідків, однак їх покази є суперечливими і з усією достовірністю не підтверджують факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Так свідки ОСОБА_7 ,. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 не підтвердили проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_4 однією сім`єю, а лише вказала, що останні зустрічались і лише свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 зазначили, що ОСОБА_12 та ОСОБА_4 проживали разом.

Також суд першої інстанції правомірно вказав, що не приймає до уваги наданий позивачкою на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї, так як даний акт від 13 грудня 2024 року підписаний свідками лише 14 та 15 грудня 2024 року, у ньому відсутні матеріально-побутові умови проживання сім`ї, а крім того обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї на території Старокостянтинівської міської територіальної громади здійснює управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та останньою не приймалось рішення щодо уповноваження депутатів міської ради здійснювати обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї.

Не допустимим доказом є також Довідка характеристика, видана старшим ДОП СП ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Чаплінським Ю.В., так як дана посадова особа за своїх посадових обов`язків не повноважна складати такі письмові документи.

Анкета - з особової справи ОСОБА_4 , складена 02 січня 2023 року, не містить відомостей про дружину чи наречену, в тому числі цивільну дружину ОСОБА_1 , однак у ній наявні відомості про батьків ОСОБА_4 , його братів (сестер), а в Анкета військовослужбовця першого загону військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 вказана як наречена.

Критично апеляційний суд оцінює і світлини, на яких сфотографовані ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , оскільки дані світлини в основному датовані 2022-2023 роками, тобто в період перебування ОСОБА_17 в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком.

При цьому ОСОБА_4 , проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , яка дислокується в АДРЕСА_3 , з 11 по 29 жовтня 2024 року перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_5 АДРЕСА_3 . та вже 06 листопада зарахований до військової частини НОМЕР_2 , яка вела активні бойові дії на Донецькому напрямку, де він в грудні 2024 року загинув в селі Трудове Донецької області.

Тому відсутні підстави стверджувати, що в період з серпня по грудень 2024 року він проживав з ОСОБА_1 однією сім`єю фактичного за його відсутності в цей період на постійній основі в м. Старокостянтинів, і суд не бере до уваги світлини за цей період та переписку в месенджерах.

Крім того місце реєстрації проживання ОСОБА_1 було зареєстровано в кв. АДРЕСА_4 , а не за місцем реєстрації проживання ОСОБА_18 , місце проживання якого за вищевказаною реєстрацією зареєстровано не було.

Отже, оцінивши всі докази в їх сукупності, слід дійти висновку, що позивачкою не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність між нею та ОСОБА_4 усталених відносин, які притаманні подружжю, зокрема, спільного проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, і що такі відносини є досить тривалими.

Надавши належну правову оцінку поданим заявником доказам на підтвердження її проживання разом з померлим, суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання з ОСОБА_3 саме однією сім`єю.

Доводи апеляційної скарги, що суд не дав належної оцінки, дослідженим доказам, його висновки не відповідають обставинам справи, слід відхилити.

Такі доводи спростовуються зібраними і дослідженими судом доказами, оцінка яким дана в мотивувальній частині даної постанови, фактично зводяться до непогодження з висновками суду першої інстанції, яким судом апеляційної інстанції теж надано відповідної правової оцінки.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Палінчаком Андрієм Олександровича, залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 травня 2026 року.

Суддя А.М. Костенко

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк