Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №477/1396/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1396/25

Провадження №2/477/460/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання – Клюсевич-Шараповою Н.М.,

без участі сторін,

розглянувши в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2025 року позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, площею 0,15 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану за цією ж адресою, призначену для ведення особистого підсобного господарства.

В обґрунтування своїх вимог вказувала, що 23 липня 1998 року між нею та її чоловіком ОСОБА_2 був укладений договір в простій письмовій формі, зареєстрований на товарній біржі «Нерухомість-Центр», відповідно до якого вона купила у ОСОБА_2 будинок за цією адресою, а рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 червня 2024 року цей договір був визнаний дійсним.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадкова справа після його смерті не заводилася.

Вказуючи, що є єдиним власником житлового будинку, але зареєстроване право власності на земельні ділянки, які виділені для його обслуговування, залишилося за померлим ОСОБА_2 , тому, посилаючись на положення ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, вважаючи, що з переходом права власності на будинок до неї перейшло і право власності на земельні ділянки, просила позов задовольнити.

Позивачка до судового засідання не з`явилася, але подала заяву з проханням розглянути справу без її участі, задовольнивши позов.

Представник відповідача до судового засідання також не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, надав заяву про визнання позову, в якій також просив розглянути справу без його участі.

Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Первісно будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві приватної власності громадянину ОСОБА_2 .

23 липня 1998 року між ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого перший – продав, а друга – купила житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Договір був укладений в письмовій формі і посвідчений на товарній біржі «Нерухомість-Центр» за номером АДРЕСА_2 .

12 серпня 1998 року позивачка зареєструвала своє право власності на вказаний житловий будинок в КП “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» та отримала реєстраційне посвідчення.

Рішенням Жовтневого районного суд Миколаївської області від 17 червня 2024 року у справі № 477/3263/23 за її позовом вказаний договір був визнаний дійсним.

В той же час за адресою розташування будинку були виділені дві земельні ділянки для його обслуговування: площею 0,15 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку відповідно до державного акту серії МК №02277, виданого 26 травня 1995 року ОСОБА_2 , та площею 0,10 га для ведення особистого підсобного господарства відповідно до державного акту серії МК №02295, виданого ОСОБА_2 в той же день Первомайською селищною радою Жовтневого району Миколаївської області.

Слід відмітити, що постановою Верховної Ради України № 1377-VIII від 19 травня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський, а вподальшому Первомайська селищна рада Вітовського району увійшло до складу Миколаївського району Миколаївської області, а Вітовський район – ліквідовано, згідно постанови Верховної ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про власність”, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу будинку, об`єктами права приватної власності є зокрема і жилі будинки та земельні ділянки.

Згідно зі ст. 14 цього ж Закону громадяни мають право на одержання у власність земельних ділянок і для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину, одержання частки землі у спільному майні подружжя, купівлі-продажу, дарування та обміну.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України “Про власність” громадянин не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку поза його волею інакше, як на підставі рішення суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Крім того, відповідно до суті ч. 1 ст. 30 ЗК України 1990 року, в редакції який діяв на час укладенні договору при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Виходячи із аналізу вказаних статей ЗК України та Закону України “Про власність” слід дійти висновку, що з переходом права власності на будинок до позивача перейшло право власності і на земельну ділянку, виділену для його будівництва та обслуговування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 — задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 :

- площею 0,15 га, виділену для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за цією адресою відповідно до державного акту серії МК №02277, виданого 26 травня 1995 року ОСОБА_2 Первомайською селищною радою Жовтневого району Миколаївської області (на тепер – територія Миколаївського району цієї ж області);

- площею 0,10 га для ведення особистого підсобного господарства відповідно до державного акту серії МК №02295, виданого ОСОБА_2 26 травня 1995 року Первомайською селищною радою Жовтневого району Миколаївської області (тепер – територія Миколаївського району цієї ж області).

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вітовський районний суд Миколаївської області суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя Р.В. Козаченко