Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №309/824/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/824/26

Провадження № 2/309/407/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Хуст

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

з участю: секретаря судового засідання: Росоха Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Хуст цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про поділ спільного майна подружжя та визначення частки в спільному майні, суд -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Цопко С.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Посилається на те, що 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 10.10.2024 р. шлюб між сторонами розірвано.

Під час перебування у шлюбі, за спільні кошти, подружжям придбано житловий будинок. Право власності на вказаний житловий будинок на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 11.08.2015 р. зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 .. Житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 20,8 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,1283 га., кадастровий номер 2124480800:04:001:0056.

З огляду на викладене, позивачка просить суд визнати за нею право власності на частину земельної ділянки та на частину житлового будинку, які придбані подружжям під час шлюбу та право власності на які зареєстровані за відповідачем ОСОБА_2 ..

В судове засідання позивачка, її представник – адвокат Цопко С.В. не з`явились. Адвокатом Цопко С.В. подано заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Відзиву на позов не подав, а також клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 10.10.2024 року шлюб, укладений 08.05.2004 року виконавчим комітетом Нижньобистрівської сільської ради Хустського району, між сторонами розірвано.

Право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 20,8 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,1283 га, земельна ділянка, на якій знаходиться вказаний житловий будинок має кадастровий номер 2124480800:04:001:0056, зареєстровано за ОСОБА_2 та підтверджено договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченим приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С.І. 11.08.2015, зареєстровано в реєстрі за № 7187; Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 42068778 сформованого 11.08.2015.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 368 СК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися „обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною 1 ст. 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 СК України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що спірне майно є спільним сумісним майном подружжя, відповідно до ст. 60 СК України воно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Таким чином, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє житловий будинок - по 1/2 частині спірного майна кожному.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Керуючись ст.ст. 81, 229, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 68-71 СК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визначення частки в спільному майні - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 житловий будинок загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 20,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0, 1283 га., кадастровий номер земельної ділянки 2124480800:04:001:0056.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на 1/2 житлового будинку загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 20,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 земельної ділянки площею 0, 1283 га., кадастровий номер земельної ділянки 2124480800:04:001:0056, на якій розташований житловий будинок.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на 1/2 житлового будинку загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 20,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 земельної ділянки площею 0, 1283 га., кадастровий номер земельної ділянки 2124480800:04:001:0056, на якій розташований житловий будинок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2340, 00 (дві тисячі триста сорок) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.