Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №126/1449/22 — Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1449/22

Провадження № 2/126/11/2026

"05" травня 2026 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О. Г.

із секретарем Кучанською В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ житлового будинку в натурі між співвласниками (виділення частки),

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ житлового будинку в натурі між співвласниками (виділення частки).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона є власником житлового будинку в розмірі 11/25 часток житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташований по АДРЕСА_1 . Вказана частка житлового будинку, господарських будівель та споруд була подарована їй її покійним братом ОСОБА_5 згідно договору дарування від 28.04.1977, який посвідчено органами нотаріату. Також 30.08.2019 нею зареєстровано право власності на належну їй 11/25 частку житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Крім того, 14/25 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами належать спадкоємцям її покійного брата, які є відповідачами по даній справі. Право власності на дану частку житлового будинку в розмірі 14/25 часток не оформлено, хоча відповідачі там проживають та користуються житловим будинком, господарськими будівлями та земельною ділянкою. 11/25 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які належать їй на праві власності, були визначені ще попереднім власником - її покійним братом і включали в себе: веранду 10,7 кв.м, кімнату 18,8 кв.м, кімнату 15,6 кв.м, а всього 45,1 кв.м, з яких 34,4 кв.м відноситься до житлової площі та 10,7 кв.м як допоміжна площа. Разом з тим, на час подання нею позову до суду між нею та відповідачами по справі виник спір щодо порядку володіння, користування та розпоряджання належною їй часткою нерухомого майна. Фактично відповідачами по справі не визнається її право на володіння, користування та розпоряджання майном. Вона неодноразово зверталась до відповідачів про виділення своєї частки у майні спільної часткової власності зазначеного житлового будинку, господарських будівель і споруд, що є спільною частковою власністю, а саме про посвідчення договору нотаріальними органами про поділ нерухомого майна. Відповідачі по справі постійно відмовлялися розділити (виділити) частки майна, що перебувають у спільній частковій власності і категорично відмовлялись надати на це згоду та будь-які документи. Більше того, відповідачі по справі самовільно вселились в її частину житлового будинку і всіляко перешкоджають їй користуватись та розпоряджатись належною їй часткою. Неможливість посвідчення договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, позбавляє її права на володіння, користування та розпоряджання майном, у зв`язку з чим вона вимушена звернутись за захистом своїх прав до суду. Оскільки їй належить 11/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, то і відповідно їй належить 11/25 часток права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,07 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Ними не досягнуто також спільної згоди щодо порядку використання земельної ділянки, що перебуває у їх спільній частковій власності. Частку, яку вона просить виділити їй є відокремленою, тому її виділ в натурі можливий. При виділенні в натурі частки з спільної часткової власності, право спільної часткової власності припиняється.

Просить провести поділ та виділити їй в натурі на праві особистої власності 11/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а саме А - житловий будинок, загальною площею 100,9 кв.м, житловою площею 79,9 кв.м, а веранда, а 1 навіс, Б літня кухня, виділивши їй в натурі на праві особистої власності 11/25 часток вищезазначеного житлового будинку, а саме веранда 2 площею 10,7 кв.м, кімнату 3 площею 18,8 кв.м, кімнату 4 площею 15,6 кв.м, що складає 45,1 кв.м, з яких 34,4 кв.м житлової площі, що становить 11/25 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідачів.

Відповідачка ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 визнає частково. Згідно правових документів, долучених до матеріалів справи, зазначені будівлі є її та позивача спільною частковою власністю. ОСОБА_1 належить 11/25 частки, а їй - 14/25 частки. Позивачка подала позов не до тих осіб, які повинні відповідати за позовом. Участь у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суперечить ч. 2 ст. 50 ЦПК України. Згідно рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17.01.2022 за нею, як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано право власності на 14/25 часток зазначених будівель. Її діти не претендують і не мають права на спірний будинок. В позовній заяві позивачка просить провести поділ та виділити їй в натурі на праві особистої власності 11/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, зазначаючи конкретні приміщення. Жодного разу, з метою поділу не проводилось обстеження будівель, немає висновку експерта про технічну можливість виділу 11/25 часток, порядок перенесення усіх комунікацій, проведення необхідних переобладнань будинку. У 1977 році її чоловік ОСОБА_5 подарував 11/25 часток незакінченого будівництвом житлового будинку, готовністю 91 % ОСОБА_1 і з цього часу ні одного дня вона в будинку не проживала. Вона та члени її сім`ї постійно проживають в даному будинку. Вона закінчила будівництво житлового будинку, підтримує господарство в належності стані, здійснює необхідні ремонтні роботи, що слід врахувати при поділі будівель в натурі. Позивачка ОСОБА_1 просить про поділ житлового будинку та земельної ділянки, що є предметом позовних вимог, але щодо поділу земельної ділянки не надала будь-яких доказів про призначення землі, її площі та вартості. Просить відсторонити, як неналежних відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від участі у справі; виділити належні частки будівель в натурі згідно запропонованих варіантів експертного висновку.

Позивачка ОСОБА_1 надала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі за наявними у справі матеріалами. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить їх задоволити. При розгляді справи просить врахувати висновок комісійної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, а також те, що найбільш обґрунтованим варіантом поділу житлового будинку, який забезпечить права обох сторін, вона, як позивач по справі вважає, що є варіант поділу під № 3, який просить врахувати суд. Крім того, при постановленні рішення просить стягнути з відповідачів судові витрати в рівних частинах, а саме: судовий збір в сумі 4780 грн., витрати за проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи в сумі 19357,40 грн., витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 12600 грн.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник адвокат Ях`яєв А.Ш. надали заяви про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно договору від 28.04.1977, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , нотаріально посвідчений нотаріусом Бершадської державної нотаріальної контори Якимишиним М.С. за реєстром № 705, ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_1 - сестра прийняла у дар 11/25 частин незакінченого будівництвом житлового будинку, готовністю АДРЕСА_2 , що знаходиться в АДРЕСА_3 , на держфондівській земельній ділянці. Ця частина житлового будинку належить дарителю ОСОБА_5 на підставі договору рішення виконкому Бершадської міськради від 29.09.1970 за № 18, дозволу про проведення будівельних робіт від 28.12.1973, акту про відвід земельної ділянки під будівництво від 28.12.1970 та витягу з протоколу загальних зборів колгоспу ім. Леніна с. Чапаєвки про наділ земельної ділянки від 18.03.1970.

Згідно довідки виконавчого комітету Бершадської міської ради № 1300 від 19.07.2019, 11/25 частин житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , колишня адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 179808069 від 04.09.2019, опис об`єкта: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 100,9 кв.м, житловою площею 79,9 кв.м, який складається: А - житловий будинок, а - веранда, а1 - навіс, Б - літня кухня. Адреса: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір дарування серії та номер 705, виданий 28.04.1977. Форма власності: приватна. Вид спільної власності: спільна часткова. Розмір частки: 11/25. Власники: ОСОБА_1 .

Згідно рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17.01.2022 у справі № 126/1796/21 визнано за ОСОБА_2 , як за спадкоємцем першої черги за законом право власності на 14/25 часток житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , загальною площею 55,8 кв.м, житловою площею 45,5 кв.м, що позначаються літерою «А» із відповідною часткою господарських будівель та споруд: 1/2 веранда літера «а», навіс літера «а1», 1/2 літньої кухні літера «Б», сарай літера «б», сарай літера «В», гараж літера «Г», прибудова літера «г», баня літера «Д», туалет літера «Т», огорожа -1-3, який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Відповідачі проживають у спірному житловому будинку.

Між сторонами існує спір з приводу користування вказаним житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, які перебувають в спільній частковій власності. Добровільно вони не можуть домовитись про порядок поділу спільного майна.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_1 адвоката Куцяка Ф.Г., для визначення варіантів поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами ухвалою суду від 13.09.2023 у справі було призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

10.02.2025 з Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 5868/5869/5870/23-21 від 06.02.2025, згідно якого поділити житловий будинок, господарські будівлі та споруди у відповідності до вимог нормативно-правових актів, із виділенням часток в натурі житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 із визначенням часток співвласників 11/25 та 14/25 відповідно, технічно не вбачається можливим. Можливі варіанти розподілу житлового будинку, господарських будівель та споруд в натурі з незначним відступом від ідеальних часток співвласників 11/25 та 14/25 відповідно. Запропоновано три варіанти розподілу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Отже, судом встановлено, що сторонами надано належні докази на підтвердження обставин наявності можливості поділу вказаного домоволодіння за запропонованими варіантами поділу № 1, АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У постанові Верховного Суду від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 вказано, що право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно зі статтею 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частини 1 статті 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Частиною 3 статті 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У своїй постанові Верховний Суд від 01 липня 2019 року у справі № 404/10673/14-ц вказав, що системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Відповідно до пунктів 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» № 7 від 04 жовтня 1991 року, вказано, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 при розгляді справи просить врахувати висновок комісійної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, а також те, що найбільш обґрунтованим варіантом поділу житлового будинку, який забезпечить права обох сторін, вона, як позивач по справі вважає, що є варіант поділу під № 3, який просить врахувати суд.

Відповідачі з приводу вибору варіанту розподілу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами не надали жодних пояснень.

Враховуючи викладене, зважаючи на достатньо вмотивовану аргументацію своєї позиції позивачем, за відсутності будь-якої аргументації щодо обраного варіанту поділу нерухомого майна з боку відповідачів, суд приходить до висновку про можливість поділу спірного нерухомого майна згідно з висновком експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 5868/5869/5870/23-21 від 06.02.2025 за варіантом № 3.

Судом встановлено, що згідно варіанту № 3, виділяється співвласнику 11/25 частки, веранда літ. "а" веранда 1-2 площею 10,7 кв.м вартістю 27796 грн., житловий будинок літ. "А" кімната 1-3 площею 18,8 кв.м вартістю 66873 грн., кімната 1-4 площею 15,6 кв.м вартістю 55491 грн., всього площа 45,1 кв.м вартість 150160 грн., Д баня вартістю 53789 грн., Г гараж вартістю 95016 грн. У спільне сумісне користування надаються: № 1 хвіртка 1/2 х 1874 = 937 грн., № 2 ворота 1/2 х 4858 = 2429 грн., № 3 огорожа 1/2 х 3887 = 1943,50 грн. Всього по господарським будівлям та спорудам 154114,50 грн. Разом 304274,50 грн. Арифметична частка після поділу від оціночної вартості будинку і споруд 11/25. Відхилення від частки - 1107,10 грн. в загальній площі + 0,7 кв.м. Виділяється співвласнику 14/25 частки, веранда літ. "а" веранда 1-1 площею 10,3 кв.м вартістю 26756 грн., житловий будинок літ. "А" кімната 1-5 площею 21,5 кв.м вартістю 76478 грн., кімната 1-6 площею 24,0 кв.м вартістю 85371 грн., у тому числі: навіс літ. "а1" вартістю 10480 грн. Всього площа 55,8 кв.м, вартість 199085 грн. Б літня кухня вартістю 97861 грн., б сарай вартістю 3748 грн., В сарай вартістю 37270 грн., г прибудова вартістю 39422 грн., т туалет вартістю 7079 грн. У спільне сумісне користування надаються: № 1 хвіртка 1/2 х 1874 = 937 грн., № 2 ворота 1/2 х 4858 = 2429 грн., № 3 огорожа 1/2 х 3887 = 1943,50 грн. Всього по господарським будівлям та спорудам 190689,50 грн. Разом 389774,50 грн. Арифметична частка після поділу від оціночної вартості будинку і споруд 14/25. Відхилення від частки + 1107,10 грн. в загальній площі - 0,7 кв.м. Виходячи з вищевикладеного, виділені в натурі частки від загальної вартості житлового будинку літ. "А1", господарськими будівлями та спорудам, при округленні до цілих складають: співвласника 11/25 частки - 11/25 частин, співвласника 14/25 частки - 14/25 частин. Компенсація за відступ від частки в праві власності становить: співвласнику 11/25 частки 1107,10 грн. Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які пропонується виділити співвласникам у житловому будинку, необхідно здійснити наступні будівельні та ремонтно-будівельні роботи: улаштувати дверний проріз для входу у приміщення веранди 1-2, закласти дверний проріз між приміщенням веранди 1-1 та приміщенням веранди 1-2.

Суд зазначає, що запропонований варіант розподілу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в натурі з незначним відступом від ідеальних часток співвласників не порушує права сторін, буде сприяти чіткому врегулюванню між ними питань володіння, користування та розпорядження майном.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження N 61-22087св19) зроблено висновок, що "відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється».

Суд встановив, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту прав сторін буде поділ цього майна в натурі між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , відповідно до якого кожній стороні необхідно виділити частину спірного майна відповідно до варіанту поділу № 3, визначеного висновком експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 5868/5869/5870/23-21 від 06.02.2025.

За таких обставин, суд, дослідивши усі обставини справи, вивчивши доводи та докази якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, відповідно до положень частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 4780 грн. підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах на користь позивача.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідачів на користь позивача інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 139 ЦПК України).

У матеріалах справи наявні докази оплати позивачем висновку експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 5868/5869/5870/23-21 від 06.02.2025 в розмірі 19357,40 грн., що підтверджується актом попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта № 5868/5869/5870/23-21, рахунком № 3747 від 26.09.2023 та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 1 від 02.11.2023.

Оскільки витрати позивача на отримання висновку експерта № 5868/5869/5870/23-21 від 06.02.2025 підтверджені належними доказами, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачів в рівних частинах на користь позивача 19357,40 грн. витрат пов`язаних з залученням експертів та проведення експертизи.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 137 ЦПК України закріплює наступні положення. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат за надання правничої допомоги стороною позивача подано наступні докази: ордер на надання правничої допомоги серії АВ № 1038727 від 01.09.2022, акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 05.05.2026, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 05.05.2026.

Згідно гонорару за надану правничу допомогу від 05.05.2026, сума витрат на професійну правничу допомогу становить 12600 грн., яка полягає в наступному:

1. Попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин щодо стягнення аліментів та визнання батьківства - 1400 грн.

2. Вивчення та правовий аналіз матеріалів справи - 1400 грн.

3. Підготовка процесуальних документів, ксерокопіювання, друкування позовної заяви - 5200 грн.

4. Підготовка клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи, адвокатського запиту - 2300 грн.

5. Ознайомлення з відзивом та наданими матеріалами на позовну заяву - 1400 грн.

6. Забезпечення участі в суді, підготовка заяв та клопотань при розгляді справи в суді 900 грн.

Таким чином, стороною позивача підтверджено понесені витрати на професійну правничу допомогу, за винятком попередньої консультації щодо характеру спірних правовідносин щодо стягнення аліментів та визнання батьківства в розмірі 1400 грн., оскільки останні не відносяться до даного предмету позову.

Таким чином, з відповідачів в рівних частинах на користь позивача підлягають стягненню 11200 грн. (12600 грн. - 1400 грн.) витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 183, 316, 317, 319, 328, 355, 356, 358, 361, 364, 367, 368, 372, 392 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про поділ житлового будинку в натурі між співвласниками (виділення частки) - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши кожному з вказаних співвласників 11/25 та 14/25 часток відповідно в натурі.

Виділити в натурі ОСОБА_1 11/25 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , веранда літ. "а" веранда 1-2 площею 10,7 кв.м вартістю 27796 грн., житловий будинок літ. "А" кімната 1-3 площею 18,8 кв.м вартістю 66873 грн., кімната 1-4 площею 15,6 кв.м вартістю 55491 грн., всього площа 45,1 кв.м вартість 150160 грн., Д баня вартістю 53789 грн., Г гараж вартістю 95016 грн. У спільне сумісне користування надаються: № 1 хвіртка 1/2 х 1874 = 937 грн., № 2 ворота 1/2 х 4858 = 2429 грн., № 3 огорожа 1/2 х 3887 = 1943,50 грн. Всього по господарським будівлям та спорудам 154114,50 грн. Разом 304274,50 грн. Арифметична частка після поділу від оціночної вартості будинку і споруд 11/25. Відхилення від частки - 1107,10 грн. в загальній площі + 0,7 кв.м.

Виділити в натурі ОСОБА_2 14/25 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , веранда літ. "а" веранда 1-1 площею 10,3 кв.м вартістю 26756 грн., житловий будинок літ. "А" кімната 1-5 площею 21,5 кв.м вартістю 76478 грн., кімната 1-6 площею 24,0 кв.м вартістю 85371 грн., у тому числі: навіс літ. "а1" вартістю 10480 грн. Всього площа 55,8 кв.м, вартість 199085 грн. Б літня кухня вартістю 97861 грн., б сарай вартістю 3748 грн., В сарай вартістю 37270 грн., г прибудова вартістю 39422 грн., т туалет вартістю 7079 грн. У спільне сумісне користування надаються: № 1 хвіртка 1/2 х 1874 = 937 грн., № 2 ворота 1/2 х 4858 = 2429 грн., № 3 огорожа 1/2 х 3887 = 1943,50 грн. Всього по господарським будівлям та спорудам 190689,50 грн. Разом 389774,50 грн. Арифметична частка після поділу від оціночної вартості будинку і споруд 14/25. Відхилення від частки + 1107,10 грн. в загальній площі - 0,7 кв.м.

веранди 1-1 та приміщенням веранди 1-2.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 наступні судові витрати: 4780 грн. витрат зі сплати судового збору, 19357,40 грн. витрат пов`язаних з залученням експертів та проведенням експертизи, 11200 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. Г. Рудь