Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №545/4965/25 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

545/4965/25

2/532/229/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Тесленко Т. В.,

за участі секретаря

судового засідання Климченко А. О.,

представника відповідача– адвоката Серьогіної І. М.

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», представник позивача – адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Серьогіна Ірина Миколаївна, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області за підсудністю з Полтавського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», представник позивача – адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач вказував, що через невиконання ОСОБА_1 умов укладеного з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» кредитного договору № 1607984 від 02.07.2024, в нього утворилася заборгованість на загальну суму 119 122,50 грн, які позивач відповідно до договору відступлення прав вимоги № 26122024 від 26.12.2024 прохав стягнути з відповідача та понесені ним судові витрати.

Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 04.02.2026 в порядку загального позовного провадження.

22.12.2025 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач частково визнав позов.

26.12.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, де представник позивача прохав задовольнити позовні вимоги повністю, розгляд справи проводити за його відсутності.

04 лютого 2026 року в підготовчому засіданні сторона відповідача не заперечувала проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 04.02.2026 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті на 20.03.2026, в якому було оголошено перерву до 14.05.2026 через зайнятість судді в іншому кримінальному процесі.

14.05.2025 в судове засідання представник позивача не з`явився, однак в заяві до суду прохав розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити.

Сторона відповідача наполягала на частковому задоволенні позову та зменшення судових витрат, понесенипх позивачем.

В порядку ст. 244 ЦПК України оголошення рішення суду призначено на 20.05.2026.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

В матеріалах справи зазначено, що 02.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1607984, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 28 700,00 грн., а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

Згідно з п. 9.2. кредитного договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано Повідомлення про перерахування коштів за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1607984 від 02.07.2024 року, Повідомлення про перерахування коштів за Додатковою угодою до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1607984 від 02.07.2024 року.

Згідно з п. 3.1., проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав свої зобов`язання – не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

26.12.2024 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №26122024 від 26.12.2024 року

Згідно з цим Договором та за ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1607984 від 02.07.2024.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» прохало стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернути кредитні кошти, відсотки та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 119 122,5 грн, а саме:

- заборгованість за тілом кредиту – 28700 грн;

- заборгованість за процентами – 76072,5 грн;

- заборгованість за комісією – 0 грн;

- заборгованість за штрафом – 14350 грн.

Відповідач у відзиві на позов підтверджує отримання ним кредитних коштів в розмірі 27 500,00 грн 02.07.2024 та 1 200,00 грн - 08.07.2024 .

Проте Відповідач категорично не погоджується з розрахунком процентів за користування кредитом та стягнення штрафу за невиконання зобов`язання через таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

В свою чергу, частини перша, друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставка визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Частини перша та п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на час укладення договору) вказує у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема: 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та слати процентів; 9) орієнтовна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Законом України від 22.11.2023 №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, у цій справі денна відсоткова ставка має обраховуватися у відповідності до вимог пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування». Зокрема: за період із 02.07.2024 року по 31.07.2024 року – 0,45% на день (визначено самим договором про споживчий кредит); за період із 02.08.2024 року по 20.08.2024 року - 1,5% на день; за період із 21.08.2024 року по 26.12.2024 року - 1% на день.

Відповідно, визначаючи розмір заборгованості за відсотками, виходили із такого розрахунку:

- за період із 02.07.2024 року по 08.07.2024 року заборгованість становить 866,25 грн. (27500 грн. х 0.45% х 7 днів);

- за період із 09.07.2024 року по 31.07.2024 року заборгованість становить 2 970,45 грн. (28 700 грн. х 0.45% х 23 дні);

- за період із 02.08.2024 року по 20.08.2024 року заборгованість становить 8 179,50 грн. (28 700,00 грн. х 1,5% х 19 днів);

- за період із 21.08.2024 року по 26.12.2024 року заборгованість становить 36 736,00 грн. (28 700 грн. х 1% х 128 днів).

За таким розрахунком загальна сума заборговані за відсотками становить 48 752,20 грн., що узгоджується із положеннями Закону «Про споживче кредитування».

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 48 752,20 грн., то сторона позивача вважає, що нарахована Позивачем сума за користування кредитом 28 700,00 грн., яка в 1,7 рази більша за суму основного боргу, не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Розмір відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є Відповідач як споживач.

Також, Відповідач не погоджується з вимогою Позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за штрафом у розмірі 14 350,00 грн., оскільки згідно із пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (правова позиція Полтавського апеляційного суду у справі № 541/1999/24 від 14 квітня 2025 року, № 554/1562/25 від 02 грудня 2025 року).

Відповідач заперечує щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі в розмірі 8 000,00 грн., оскільки заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

ОСОБА_1 наполягав на стягненні з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за Договором № 1607984 від 02.07.2024 року в розмірі 57 400 (п`ятдесят сім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом – 28 700,00 гривень;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 28 700,00 гривень.

Також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 162,75 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 440,00грн.

В частині інших вимог - відмовити.

У відповіді на відзив на позов, представник позивача вказував, що оскільки ОСОБА_1 до 01.08.2024 не здійснював жодної оплати відповідно до умов договору, тому занижена процентна ставка не нараховувалась. Сума витрат на правову допомогу є обгрунтованою, співмірною з фактичним обсягом наданих послуг, тому наполягав на задоволенні вимог в повному обсязі.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача вказувала, що заборгованість за процентами – 76 072,50 грн. та заборгованість за штрафом – 14 350,00 грн. нараховувалася позивачем на підставі ст. 625 ЦК України. Проте, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання

грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі №183/7850/22, Полтавського апеляційного суду у справі № 541/1999/24 від 14 квітня 2025 року, № 554/1562/25 від 02 грудня 2025 року). А тому, законні підстави про стягнення з Відповідача заборгованості за процентами в розмірі 76 072,50 грн та заборгованості за штрафом в розмірі 14 350,00 грн, з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у Позивача відсутні.

За підрахунками сторони відповідача, згідно зі статтею 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам (24%) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в розмірі 581,38 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 720,00 грн, а всього 1 301,38 грн.

Суд встановив, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Під час стягнення заявленої Позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Застосовуючи цю норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Позиція Верховного Суду у справі № 679/1103/23 від 12.02.2025 року. Встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим позовна заява підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача процентів і встановлення їх в розмірі 28 700,00 грн.

Тому, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 57 400,00 грн.

Згідно із пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (правова позиція Полтавського апеляційного суду у справі № 541/1999/24 від 14 квітня 2025 року, № 554/1562/25 від 02 грудня 2025 року).

Тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за штрафами в розмірі 14 350,00 грн потрібно відмовити.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір у сумі, виходячи з розрахунку: 57 400,00 гривень (задоволені позовні вимоги) х 100 : 119 122,50 гривень (ціна позову) = 48 % від сплаченого судового збору 2422,40 гривень = 1162,75 гривень.

Що стосується заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката та клопотання відповідача щодо їх зменшення, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У вказаній справі, в детальному описі наданих адвокатом послуг, зазначені такі дії:

1) надання усної консультації – 30 хв;

2) ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год;

3) погодження правової позиції Клієнта – 30 хв;

4) складання позовної заяви, 3 год 30 хв;

Всього затрачено 06 год 30 хв.

За актом наданих послуг сума гонорару складає 8000,00 грн.

Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що в детальному описі наданих послуг не розкритий зміст усних консультацій адвоката, зважаючи на те, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.

Також суд вважає необґрунтовано завищеними витрати адвоката на складання позову, оскільки справа є типовою та не вимагає значних зусиль для підготовки позовної заяви.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у вигляді складання позовної заяви у розмірі 4 000,00 грн.

З врахуванням часткового задоволення позову, ці витрати потрібно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1 920,00 ( одна тисяча дев`ятсот двадцять грн) грн. (4000,00 х 48 %).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 137, 141, 258, 263, 264-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», представник позивача – адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Серьогіна Ірина Миколаївна, про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх), заборгованість за кредитним договором №1607984 від 02.07.2024 року в загальному розмірі 57 400,00 (п`ятдесят сім тисяч чотириста) грн, що складається з:

- заборгованості за тілом кредиту – 28 700, 00 грн.

- заборгованості за процентами – 28 700, 00 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх), витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 162,75 (одна тисяча сто шістдесят дві грн 75 коп) грн та за правничу допомогу в сумі 1 920,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять грн) грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду

20.05.2026 складено повне судове рішення.

Суддя