Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №552/1925/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1925/26

Провадження № 2/552/1935/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2026 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого – судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання – Грачова К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про розірвання шлюбу посилаючись на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають дітей ОСОБА_3 , 2008 року народження та ОСОБА_4 , 2018 року народження. Протягом останніх років сімейні стосунки між сторонами погіршились, що призвело до постійних сварок та як наслідок до фактичного припинення шлюбних відносин. Спільне життя не склалось з причин відсутності взаєморозуміння, байдужості до життя та проблем кожного. Діти відповідно до ст.151 СК України залишаються під опікою позивача. Просила шлюб розірвати, визнати, що діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , залишаються під опікою позивача та проживатимуть з нею. Залишити прізвище ОСОБА_7 . Матеріальних претензій до відповідача не має.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність , позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06 серпня 2005 року, мають дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушення жінки чи чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно статей 105, 110 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку..., так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».

Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

Суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім`ї та поновлення шлюбних відносин неможливо, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача , після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті права сторін та права їх дітей.

З урахуванням викладеного, оскільки шлюб сторін носить формальний характер, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 3 статті 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо вимоги про залишення дітей проживати разом із матір`ю, суд виходить із наступного.

За загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Згідно вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

У частинах першій та другій статті 161 Сімейного кодексу України зазначається, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про призначення місця проживання дитини.

Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами, тому суд дійшов висновку, що після розірвання шлюбу, неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 слід залишити проживати з матір`ю – ОСОБА_1 .

При цьому суд зауважує, що лише констатує з ким залишаються проживати діти після розірвання шлюбу, не визначаючи їх місце проживання.

Керуючись ст. 104, 105,110 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 12, 76, 263-265 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

Шлюб зареєстрований 06 серпня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лубни Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 197 - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище ОСОБА_7 .

Неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з матір`ю - ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий Ж.В. Кузіна