Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №369/8422/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8422/24

Провадження № 2/369/5663/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18.05.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат – Бочкур О.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання за період з лютого 2022 року по травень 2024 року та призначити стягнення аліментів у розмірі 3000 грн щомісяця, починаючи з дати подання позову та до закінчення дитиною навчання. Крім цього, просить стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати відповідно до наданих квитанцій за 2022 рік.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 лютого 1988 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який, в подальшому, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року, розірвано.

Від шлюбу у сторін є син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим виконавчим комітетом Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис №10.

З 26 серпня 2022 року ОСОБА_3 навчається у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 проживає разом з нею та перебуває на її утримані, проте вона не в змозі самостійно утримувати дитину, оскільки заробітна плата складає в середньому 20 482 грн в місяць, інших доходів немає. У зв`язку з цим, позивач з сином опинилися у скрутному матеріальному становищі.

Також позивач вказує, що син навчається далеко від дому, і тому вона надсилає посилки у заклад навчання з продуктами харчування, засобами особистої гігієни, канцтоварами, білизною на суму близько 3000 грн. Окрім цього, стверджує, що під час воєнного стану курсанти користуються не військовою формою, а цивільним одягом, яку позивач купує за свій рахунок, та яку було придбано у лютому 2024 року на суму 10 000 грн. Також, протягом навчання дитини у закладі освіти, перебування його вдома та в школі, позивач робила грошові перекази з січня по липень 2022 року на суму 34 512 грн., з серпня по листопад 2022 року – 1730 грн.

Як зазначає позивач, відповідач на утримання сина сплачував 700 грн аліментів до повноліття дитини, проте більше ніякої допомоги не надає. Відповідач працює у Комунальному підприємстві «ДОБРОБУТ» Дмитрівської громади, Бучанського р-ну, Київської області, останній є працюючим пенсіонером, отримує пенсію та заробітну платню, має задовільний стан здоров`я, непрацездатні члени сім`ї відсутні, інших дітей не має, аліменти нікому не сплачує. Окрім того, відповідач є власником земельної ділянки та будинку, який було побудовано в шлюбі та введено в експлуатацію після його розірвання за адресою: АДРЕСА_1 , а тому має можливість надавати грошову допомогу на утримання сина.

На підставі наведеного, просила суд у повному обсязі задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №1590 від 16.10.2024 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано для розгляду судді Козак І.А.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І.А. від 16.10.2024 року прийнято до провадження цивільну справу №369/8422/24 та призначено судове засідання.

Представник позивача разом з позовом звернулася до суду із клопотанням про витребування доказів, зокрема просила витребувати у відділі обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що за адресою Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 13 В інформацію про розмір пенсії відповідача ОСОБА_2 .

Крім того, 08.01.2025 року представник позивача Бочкур О. М. подала через канцелярію суду клопотання, у якому просила витребувати з Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова, що за адресою 10004, м. Житомир, проспект Миру, 22 інформацію чи дійсно студенти користуються громадським одягом під час перебування в інституті у вільний від занять час.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 січня 2025 року заявлені клопотання було задоволено та витребувано запитувану інформацію.

У березні 2025 року представник позивача звернулася із клопотанням про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2026 року відмовлено у задоволені даної заяви, оскільки заява про зміну предмета позову подана після проведення першого судового засідання, а тому позивач втратив право на вчинення відповідної процесуальної дії.

Окрім цього, у червні 2025 року представник позивача повторно просила витребувати у відділі обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області інформацію про розмір пенсії відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2025 року клопотання представника позивача було задоволено та витребувано запитувану інформацію.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомленні належним чином. Разом з тим, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмовий відзив на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Судом встановлено, що 20 лютого1988 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який в подальшому рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року, розірвано.

Від шлюбу у сторін є син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим виконавчим комітетом Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис №10.

Відповідно до довідки виданої начальником відділу персоналу та стройового Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова, солдат ОСОБА_3 , перебуває на службі в Збройних Силах України на посаді курсанта Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова з 26.08.2022 року орієнтовно по червень 2027 року згідно наказу начальника інституту №313 від 26.08.2022 року. ОСОБА_3 знаходиться на повному державному утриманні, денній формі навчання, рівень акредитації ВВНЗ-ІІІ.

На виконання ухвали суду від 08 січня 2025 року, представником Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова надано відповідь, що курсанти ЖВІ можуть використовувати цивільний одяг в межах виконання вимог ст.167 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, а також під час дотримання вимог наказу начальника військового інституту щодо розосередження особового складу та дотримання маскувальної дисципліни, тобто за межами навчального закладу.

Згідно з довідкою виданою виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області №270 від 26 березня 2024 року, ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , проживає разом із сином ОСОБА_3 .

Як вбачається з довідки №16/10-27-49 від 12 березня 2024 року виданої Відділом освіти, культури, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 працює в Шпитьківському академічному ліцеї “Скіф” з 01.01.2016 року. На момент видачі довідки, займає посаду вчитель початкових класів. Дохід за період з 01.09.2023 року по 29.02.2024 року складає 152 664 грн 19 коп.

Відповідно до довідки від 03.05.2024 року №КП00-000006, ОСОБА_2 працює в КП “Добробут” Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області з 16.11.2015 року. Станом на день видачі довідки займає посаду Водій автотранспортних засобів. Нарахований дохід за період з 01.02.2022 року по 30.04.2024 року становить 270 670 грн 18 коп.

Позивачем, на підтвердження заявлених позовних вимог до матеріалів справи було долучено квитанції про переказ власних грошових коштів на банківський рахунок сина ОСОБА_3 , а також квитанції щодо понесених витрат на придбання продуктів харчування та одягу.

Згідно з ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим, потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) в частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин зазначених у ст. 182 СК України.

Частиною третьою ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Матеріали справи не містить доказів того, що у відповідача незадовільний стан здоров`я та матеріальне становище, яке не дозволяє йому надавати матеріальну допомогу позивачу на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання або ж наявність у відповідача інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина.

Суд враховує взаємний обов`язок батьків по утриманню дитини, реальні і розумні потреби в її матеріальному утриманні, розмір витрат пов`язаних з навчанням, а саме те, що позивач позбавлена можливості самостійно оплачувати витрати пов`язанні із навчанням дитини.

З огляду на викладене, позовна вимога в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання ОСОБА_3 , у розмірі 3000 грн щомісячно, починаючи з моменту подачі позовної заяви і до припинення навчання останнім, але не більше ніж до досягнення ним23-річного віку, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Оскільки позивач пред`явив позов до суду 17.05.2024 року, аліменти підлягають стягненню від дня пред`явлення позову, тобто з 17.05.2024 року.

За таких обставин, позовна вимога в частині стягнення аліментів за період з лютого 2022 року по травень 2024 року є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, слід допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат у сумі 18 121 грн відповідно до наданих квитанцій за 2022 рік.

Згідно зі статтею 6 СК України дитиною визнається особа до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина передбачений главою 16 СК України.

Вказана глава передбачає стягнення аліментів на період навчання і не передбачає стягнення додаткових витрат.

Так, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим, потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199,200,201цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Також, до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 29.03.2018 у справі № 642/36/16-ц.

Статтею 201 СК України визначено застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина. Згідно вказаної норми до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України щодо обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються ст.199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 512/4397/17.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19 зауважив, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, адже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами.

Вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, передбачені статтею 185 СК України, можуть бути пред`явлені лише до досягнення дитиною повноліття, та не поширюються на правовідносини, які виникають між батьками та повнолітньою дитиною, яка продовжує навчання.

Такий висновок міститься у судовому рішенні Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 478/2108/16-ц.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу, а тому підстави для стягнення з відповідача додаткових витрат у сумі 18 121 грн немає.

Отже, виходячи з наведеного вище, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп., оскільки позивач була звільнена від його сплати при зверненні до суду з даною позовною заявою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.6, 16, 182, 185, 191, 199, 200, 201 СК України, ст. ст.76-81, 141, 263-265,268,273, 280-284,354, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 (три тисячі) грн щомісячно, починаючи з 17 травня 2024 року до припинення навчання останнім, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.

Допустити негайне виконання судового рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Інформація про третю особу: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 18 травня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК