Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №367/1727/22 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1727/22

Провадження №2/367/2527/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

22 січня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді - Карабаза Н.Ф.,

при секретарі - Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно. В позовній заяві позивач вказує, що в 2011 році вона познайомилась з ОСОБА_3 . У цьому ж році вони розпочали фактичні сімейні стосунки й почали проживати разом однією сім`єю в житловому будинку АДРЕСА_1 , але не звертались до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу. Таким чином, з 2011 року вона та ОСОБА_3 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. В період спільного проживання позивач та ОСОБА_3 вели постійно спільне господарство, мали спільний бюджет, купували майно, утримували житловий будинок, придбали товари для сумісного користування, спільно проводили свята, їздили на відпочинок тощо. Вона здійснювала піклування за хворим ОСОБА_3 , оскільки, останній потребував стороннього догляду та піклування, медичний діагноз йому було встановлено у 2018 році. Між позивачем та ОСОБА_3 склалися усталені відносини, які притаманні подружжю. В період спільного проживання вона здійснювала нагляд за сумісним господарством та будинком і виконувала обов`язки домогосподарки, працювала у Київські міській клінічній лікарні № 1 на посаді молодшої медичної сестри та з 2013 року у Комунальному некомерційному-підприємстві «Київський міський центр радіаційного захисту населення міста Києва від наслідків Чорнобильської катастрофи» на посаді молодшої медичної сестри. Під час сумісного проживання вона також отримувала пенсію. За увесь час сумісного проживання ними спільно за кошти було придбане наступне майно: автомобіль RENAULT SANDERО, 2020 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ринкова вартість якої станом на дату подання позову складає 410 000грн, телевізор «ТОSHIBA», придбаний за 4330,00 грн; ліжка, матраци, кухонні меблі та обладнання придбані за 7 636 грн; стільці придбані за 4000 грн; стіл великий, виконаний під замовлення, придбаний за 8000 грн; холодильник «INDESIT», придбано за 5500 грн; пральна машина, придбана за 5000 грн; мікрохвильова піч, придбана за 1500 грн; бойлер, придбаний за 3000 грн; пилосос, придбаний за 1000 грн; диван, придбаний за 2000 грн; комп`ютерний стіл, придбаний 1000 грн; крісло комп`ютерне, придбане за 1000 грн; тумба телевізійна, придбана за 2000 грн; встановлені жалюзі, придбані за 1500 грн. Всього придбано майна на суму 457 466,00 грн. Зазначене майно входить до складу об`єктів права спільної сумісної власності її та ОСОБА_3 . У 2021 році ОСОБА_3 несподівано помер і вона не встигла оформити шлюбні відносини, а тому тепер виникла потреба визначитися із часткою у спільному сумісному майні набутому під час спільного проживання. Відповідач є сином померлого ОСОБА_3 та єдиним його спадкоємцем першої черги.Просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років (з 2011 року до часу відкриття спадщини у 2021 році). Визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на майно, набуте під час сумісного проживання із ОСОБА_3 , а саме на майно: автомобіль RENAULT SANDERО, 2020 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ринкова вартість якої станом на дату подання позову складає 410 000грн, телевізор «ТОSHIBA», придбаний за 4330,00 грн; ліжка, матраци, кухонні меблі та обладнання придбані за 7 636 грн; стільці придбані за 4000 грн; стіл великий, виконаний під замовлення, придбаний за 8000 грн; холодильник «INDESIT», придбаний за 5500 грн; пральна машина, придбана за 5000 грн; мікрохвильова піч, придбана за 1500 грн; бойлер, придбаний за 3000 грн; пилосос, придбаний за 1000 грн; диван, придбаний за 2000 грн; комп`ютерний стіл, придбаний 1000 грн; крісло комп`ютерне, придбане за 1000 грн; тумба телевізійна, придбана за 2000 грн; встановлені жалюзі, придбані за 1500 грн.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що із викладеними вимогами та обставинами у позовній заяві не погоджується та заперечує у повному обсязі. Однією сім`єю із ОСОБА_1 його покійний батько не проживав, не вів спільне господарство, не мав спільного сімейного бюджету, фактично не виконували права та обов`язки подружжя, тобто не проживали однією сім`єю, як чоловік жінка, не проводили разом ремонтні роботи у будинку, не купували меблі, побутову техніку, тощо. Позивача - ОСОБА_1 було найнято, як найманого працівника для того щоб вона доглядала за батьком, готувала їжу, прибирала, надавала допомогу медичного характеру (проводила різні медичні маніпуляції, робила уколи, тощо). Для економії коштів та часу на дорогу з м. Києва до села Горбовичі Київської області їй запропонували виділити кімнату у будинку, де б вона могла перебувати і позивачка погодилась. Він, ОСОБА_2 здійснив поховання батька разом із матір`ю - ОСОБА_4 та сусідом ОСОБА_5 . Його покійний батько - ОСОБА_3 проживав один та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Він реєстрував та отримував допомогу на поховання батька у виконавчому комітеті Дмитрівської селищної ради, позивач не приймала участі взагалі у реєстрації та оформленні поховань батька. Його батько 04.02.2021 року склав на нього, свого сина, заповіт на все належне йому майно, про ОСОБА_1 взагалі жодним чином не обмовився. За покійним батьком було зареєстровано два автомобіля на праві приватної власності Mitsubishi Galant 1998 р.в. дата реєстрації 19.05.2007 року, та Renault Sandero 2020р.в. дата реєстрації 20.10.2020 року. Щодо автомобіля Renault Sandero 2020р.в. дата реєстрації 20.10.2020 року, то даний автомобіль було придбано за особисті кошти покійного батька - ОСОБА_3 після продажу частини земельних ділянок, які також належали йому на праві приватної, особистої власності. Успадковане майно, зокрема земельну ділянку було поділено на декілька частин та реалізовано у 2018 роді, що підтверджується заявою на поділ земельної ділянки від 16.05.2018 року та договором купівлі-продажу від 01.08.2018 року, кадастровий номер земельної ділянки 3222488202:02:007:5082, земельна ділянка площею 0,117 га, за адресою: АДРЕСА_1 ., та договором купівлі-продажу від 01.08 2018 року, кадастровий номер земельної ділянки 3222488202:02:007:5018, земельна ділянка площею 0,0176 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Також батько надавав кошти в борг та оформляв такі угоди борговими розписками, отримував відсотки за користування коштами. Грошові кошти, згідно розписки, надано в розмірі 40 000,00 доларів США, отримано відсотків за користування коштами в розмірі 58265,00грн. Напередодні перед смертю батьку повернули борги, повернуті кошти зберігались у сейфі в будинку. Після поховання батька - ОСОБА_3 , він разом із мамою перерахували кошти, які знаходились у сейфі, станом на 22.11.2021 року в сейфі знаходилось 32 700 доларів США, 200 євро, 50 000,00 грн., під час перерахунку була присутня позивач - ОСОБА_1 . Після перерахунку кошти поклали назад до сейфу, ключі залишили в замку сейфа. 23.11.2021 року поїхав до селищної ради для оформлення документів по похованню батька, мама поїхала у справах також, у будинку залишилась тільки позивач - ОСОБА_1 . Приїхавши додому, побачив що будинок зачинено, перетелефонувавши до позивача - ОСОБА_1 вона йому повідомила що поїхала додому в м. Київ, гроші з сейфу забрала. Такий свій вчинок вона пояснила тим що їй було страшно. Потрапивши до будинку виявив також пропажу ключів від автомобіля та документів на автомобіль. Таким чином, позивач - ОСОБА_1 здійснила крадіжку ключів від сейфу, коштів з сейфу в розмірі 32 700 доларів США, 200 євро, 50 000,00 грн., ключів від автомобіля та документів на автомобіль. З даного приводу, вчинення крадіжки позивачем ОСОБА_1 ним подана заява до поліції. ОСОБА_1 подала позов для того аби уникнути відповідальності за вчинену крадіжку грошей із сейфу, ключів від автомобіля та документів на автомобіль. Також, беручи до уваги проект мирової угоди яку пропонує позивач, чітко вбачаються намагання позивача уникнути претензій і відповідальності за вчинену крадіжку коштів шляхом повернення документів та ключів від автомобіля. Подані позивачкою товарні чеки вважає неналежними доказами, та такими, що не доводять факт спільного проживання, ведення спільного домашнього господарства, спільного сімейного бюджету, позивача ОСОБА_1 та покійного батька ОСОБА_3 . Заявлені вимоги в позовній заяві щодо майна нібито придбаного за спільні кошти позивача та покійного батька ОСОБА_3 взагалі жодними доказами не підтверджуються, а просто перерахована уся побутова техніка, яка знаходиться в будинку. Складається таке враження що батько до цього жив без меблів, побутової техніки та автомобіля. У позовній заяві позивачка сама підтверджує факт, що документи на автомобіль знаходяться у неї, а також те, що вона є пенсіонером та її дохід складається з отриманої пенсії. З такими розмірами доходів позивач ніяк не змогла прийняти участь у купівлі автомобіля, суду не надано доказів джерела відповідних доходів, спільного бюджету, тощо. Щодо визначення вартості майна, яке позивач вважає, що в неї є право на його поділ, звертає увагу суду на наступне: перелік майна, яке позивач бажає розподілити, жодним доказом не підтверджено його походження та участь позивача у придбанні такого майна; не надано доказів джерел доходів на придбання такого майна; не надано доказів дійсної вартості такого майна; відсутня будь-яка товарознавча експертиза чи експертний висновок щодо вартості автомобіля та іншого майна, будь-які фіскальні чеки придбання майна, гарантійні талони на побутову техніку та документи (сервісні книжки, інструкції, видаткові накладні, тощо); вартість купленого нового автомобіля з салону складає 347751,00 грн., а позивач на власний розсуд визначив вартість б/у автомобіля в розмірі 410 000,грн. Тобто позивач оцінила б/у автомобіль на 62 249,00 грн. дорожче ніж він був придбаний новим в автосалоні. Позивач - ОСОБА_1 , прийшла до хибного висновку, що ніби то надавши фото з «посиденьок» дані фото є підтвердженням спільного ведення господарства, проживання однією сім`єю як чоловік та жінка, фактичного виконання прав та обов`язків подружжя, наявності спільного бюджету, тощо. Просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що твердження відповідача про те, що вона та ОСОБА_3 не проживали однією сім`єю і що позивачка була найнята лише домробітницею, медсестрою тощо, - не відповідає дійсності. Факт проживання однією сім`єю окрім вже наданих доказів буде доведений показами чисельних свідків. Відповідач заявляє, що вона не приймала участь у похованні ОСОБА_3 . Це відверта брехня та намагання відповідача скласти у суду уявлення про те, що між нею та померлим не було жодних близьких відносин. Проте, саме вона, подзвонила до «103», викликала поліцію в день смерті ОСОБА_3 та надала свідчення щодо обставин його смерті. Разом з відповідачем вони їздили до лікарні, де було оформлено лікарське свідоцтво про смерть. Саме вона зателефонувала друзям та знайомим і повідомила про смерть. Вона приймала активну участь у організації поховання та самій церемонії поховання свого цивільного чоловіка, особисто оплатила послуги копання могили, відповідні церковні процедури, поминальний обід та напої, про що свідчать відповідні документи, а також будуть підтверджені показами свідків. Вона дала відповідачу 3000 грн. на придбання алкогольних напоїв та продуктів для поминальної вечері. Аргументи відповідача про те, що саме він отримував свідоцтво про смерть та допомогу на поховання, не заперечуються нею, але й не доводять чи не спростовують жодних обставин, які мають значення для справи. На відміну від неї, відповідач був мобільний, має документи, які підтверджують родинні зв`язки з померлим, а тому йому було простіше вирішувати ці питання. Твердження відповідача про те, що автомобіль Рено був придбаний за особисті кошти ОСОБА_3 безпідставні. Автомобіль був придбаний через 9 років після початку їх спільного проживання у цивільному шлюбі. Кошти на цей автомобіль збиралися подружжям протягом тривалого часу. Доходи позивачки перевищували доходи ОСОБА_3 . Автомобіль Мітсубісі був вщент розбитий відповідачем 4 квітня 2007 року, який взяв його без дозволу батька (фактично викрав), чим наніс батьку збитки у розмірі 11000 доларів США, які так і не повернув. Вона не заперечує проти того, що відповідач є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 . Саме ця обставина стала підставою звернення до суду саме до відповідача. Відповідач стверджує, що після смерті ОСОБА_3 начебто залишилися значні грошові кошти.

Це не відповідає дійсності. Після смерті ОСОБА_3 залишилося близько 50 тисяч гривень спільних її та ОСОБА_3 грошових коштів. Більшу частину цієї суми більше 20000грн. вона витратила на організацію поховання ОСОБА_3 . Залишок грошей вона залишила собі, оскільки вони належали їй та не є об`єктом спадщини. Щодо майна, яке є зазначено в позові, то воно дійсно було придбане за спільні кошти її та ОСОБА_3 для власного користування без розрахунку на те, що ОСОБА_3 помре та вона буде змушена в суді доводити своє право на це майно. Тому нею надані реальні документи на підтвердження придбання цих речей. Відповідач зазначає, що у нього склалося враження, що ОСОБА_3 до зустрічі з позивачкою проживав без меблів та автомобіля. Це у великій мірі відповідає дійсності. До її переїзду 02.09.2011 в АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 постійно там не проживав і здавав будинок в оренду з червня 2011 року по 31.08.2011 року. Після розлучення з ОСОБА_4 , він 25 років жив в с. Шпитьки з ОСОБА_6 до квітня 2011 року. Після того, як вони розійшлися, ОСОБА_3 переїхав жити до свого дядька ОСОБА_7 в с. Княжичі. Вона познайомилася з ОСОБА_3 . 18.06.2011 і вони стали жити у її квартирі до 31.08.2011, що можуть підтвердити свідки. На момент переїзду позивачки до ОСОБА_3 в достатньо великому будинку були 4 старі дивани, один стіл, декілька стільців, ламповий телевізор та декілька каструль і тарілок. Подружжя вели спільний побут, мали спільний бюджет, який складався з пенсії ОСОБА_3 у 2300 грн., а також її пенсії 2467 грн. (на пенсії з 2007 року) і її заробітної плати, яку вона отримувала на офіційній роботі. Вона працювала у КМКЛ - № 1 на посаді молодшої медичної сестри подобово, а з 21.10.2013 - у КМЦРЗН на посаді молодшої медичної сестри подобово. З 22.05.2019 була переведена працювати сторожем ГОП подобово. Звільнилась за власним бажанням лише 22.05.2020. Тобто доходи позивачки в рази перевищували доходи ОСОБА_3 . Вони разом почали облаштовувати житло - закупляли техніку та меблі, робили ремонт: фарбувала вікна, двері, батареї, труби, підлогу. Зробили ремонт на сходах, що може посвідчити майстер, який робив ремонтні роботи. Так як під час дощів в будинку постійно протікав дах, вони замовляли машину-вишку і ремонтували дах. Робили ремонт батарей та чистили систему опалення. Встановили на котел Vailant теплообмінник, а на газовий котел систему «Вакула». Купили обігрівачі та бойлер на перший поверх будинку. Зробили шафу-купе в коридорі. Провели та підключили інтернет. Також вона привезла з квартири, де вона раніше проживала, диван, письмовий стіл, тумбу під телевізор та пилосос. До речі, значні витрати були зроблені для лікування ОСОБА_3 , зокрема, у лікуванні алкогольної залежності та хвороби очей (лікування, операція). Відношення між відповідачем та ОСОБА_3 не були близькими, зустрічалися вони дуже рідко. Відповідача цікавила тільки матеріальна складова у відносинах з батьком.

11.10.2023 року в судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили його задовольнити. Через канцелярію суду представником позивачки – адвокатом Гаращуком С.В. подані письмові судові дебати, зі змісту яких вбачається, що з 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 проживати разом та мали спільний побут, вели спільне господарство та вчиняти інші дії, а також мали взаємні права та обов`язки, що формують сім`ю. Даний факт був підтверджений допитаними в суді свідками, зокрема поясненнями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , крім того, в підтвердження зазначеного факту були подані суду фото та документи на придбання спільного спірного майна. Також зазначає, що позивачка весь цей час працювала та отримувала заробітну плату та пенсію в свою чергу ОСОБА_8 також мав дохід та пенсію, саме тому набуття майна було здійснено за спільні кошти, а отже повинно бути визнане спільним сумісним майном. Просять позовні вимоги задовольнити повністю та винести рішення без участі позивача.

07.08.2023 року в судовому засіданні відповідач та його представник заперечували проти позову та підтримали письмові пояснення. Через канцелярію суду представником відповідача – адвокатом Бараболею В.В. подані письмові пояснення до судових дебатів, зі змісту яких вбачається, що подані позивачем фото, свідчать про факт спільного відпочинку з його батьком ОСОБА_3 , спільна присутність на святкуванні свят; пересилання коштів на рахунок тощо, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Посилання позивачки на те, що вона разом із його покійним батько почала облаштовувати будинок в АДРЕСА_2 закуповувати техніку, проводити ремонтні роботи, тощо є такими, що не відповідають дійсності, так як в будинку проживала мати батька і будинок був облаштований. Крім того, батько перебуваючи на посаді сільського голови забезпечував максимально комфортне життя для своєї матері у літньому віці. Твердження позивачки про те, що вони вели спільний побут та спільне господарство також за спільні кошти набували майно, теж не підтверджено належними доказами. Доходи батька були значними, оскільки, батько мав нерухомість, займався підприємницькою діяльністю. Після смерті бабусі (мами батька) він переїхав в будинок у с. Горбовині та почав поступово продавати в с. Шпитьки усе майно яке мав на той час (житловий будинок, кафе/бар, земельний пай, дві земельні ділянки під забудову). Саме за ці кошти і був придбаний автомобіль автомобіля Renault Sandero 2020р.в., а не за пенсію та інші доходи, які отримувала позивачка. Надані позивачем товарні чеки є неналежним та недопустимим доказом, які не доводять факт спільного проживання, ведення спільного домашнього господарства, спільного сімейного бюджету, позивача ОСОБА_1 та його покійного батька ОСОБА_3 . Просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно паспортних даних громадянина України серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 з 08.04.2003 року.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті: с. Горбовичі, Київська обл., що вбачається зі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 .

Згідно довідки про причину смерті № 69 від 22.11.2021р. атеросклеротичний кардіосклероз з артеріальною гіпертонією.

Згідно довідки від 11 січня 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_4 , перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років з 05.02.2007 в розмірі 2 467,78грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.08.2022 вбачається, що ОСОБА_2 займався економічною діяльністю: 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (основний), актуальний стан припинено.

Згідно відповіді ТСЦ МВС № 3247 від 08.09.2022 № 31/10/3247-553 згідно Єдиного державного реєстру МВС транспортних засобів та їх власників, станом на 08.09.2022 року за громадянином ОСОБА_3 зареєстровані наступні транспортні засоби, а саме: автомобіль марки MTTSUBISP-II GALANT, 1998 року виготовлення, об`єм двигуна 2000, дата реєстрації 19.05.2007 року; автомобіль марки RENAULT SANDERO, 2020 року випуску, об`єм двигуна, дата реєстрації 20.10.2010 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.11.2014 № 29054905 вбачається, що житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 261,4кв.м., житловою площею 59,5кв.м. належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про право на спадщину від 05.11.2014р.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.06.2018 року № 128125888 вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер: 3222488202:02:007:5083, площею 0,133, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням –для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про право на спадщину від 05.11.2014р.

Також в матеріалах справи містяться договір купівлі-продажу земельних ділянок від 01 серпня 2018 року відповідно посвідчені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І.Л. за № 495 та № 500, з яких вбачається, що ОСОБА_3 продав належні йому земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею, 0,1170га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222488202:02:007:5082, вартість за домовленістю сторін – 91000,00грн. та земельну ділянку площею, 0,01756 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222488202:02:007:5081, вартість за домовленістю сторін – 13000,00грн.

Згідно копій акту прийому-передачі від 19 жовтня 2020р. та видаткової накладної № ARM0001426 від 19.10.2020 вбачається, що ТОВ «АРМА МОТОРС» в особі торгового представника Щеглова В.А. продав, а ОСОБА_3 прийняв автомобіль RENAULT SANDERO, 2020 року випуску всього з ПДВ 347751,00грн.

Згідно довідки старости Старостинського округу № 4 Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області Рядушко З.В. ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 24.03.2007 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 проживаючі та зареєстровані разом з ним – відсутні.

Згідно заповіту від 04.02.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Чемериською Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 99, ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідач, як спадкоємець оформив свої спадкові права, що вбачається із поданих копії свідоцтв про право на спадщину за заповітом, зокрема: зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 березня 2023 року, посвідченого державним нотаріусом Бучанської державної нотаріальної контори Фальковською Л.М., за № 543 спадщина на, яку видане це свідоцтво складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , що належав померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 листопада 2014 року ОСОБА_11 , державним нотаріусом Бородянської районної державної нотаріальної контори за реєстровим номером 1-3946, викладеного на бланку НАЕ 326188; зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 березня 2023 року, посвідченого державним нотаріусом Бучанської державної нотаріальної контори Фальковською Л.М., за № 546 спадщина на, яку видане це свідоцтво складається з земельної ділянки площею 0,1330 га (нуль цілих одна тисяча триста тридцять десятитисячних гектара), з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); кадастровий номер: 3222488202:02:007:5083, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_3 ; зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 березня 2023 року, посвідченого державним нотаріусом Бучанської державної нотаріальної контори Фальковською Л.М., за № 549 спадщина на, яку видане це свідоцтво складається з транспортного засобу марки - RENAULT SANDERO, тип кузова -ЛЕГКОВИЙ ХЕТЧБЕК, 2020 року випуску, об`єм двигуна - 999, VIN - НОМЕР_4 , коричневого кольору, зареєстрованого 20 жовтня 2020 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав померлому ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів №242, сформованим 08 березня 2023 року адміністратором ТСЦ 3247 РСЦ ГСЦ України в Київській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частини 2, 4 статті 3 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.05.2022 року по справі № 127/1316/20 зазначає, що «Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

За правилами статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільною проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільною побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 4 статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року в справі № 204/6931/20 зроблено висновок про те, що хоча проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не породжує виникнення в них прав та обов`язків подружжя, однак якщо такі жінка та чоловік не перебувають в будь-якому іншому шлюбі в період такого спільного проживання, то на майно, набуте ними за час спільного проживання однією сім`єю, поширюється режим спільної сумісної власності, який регулюється тими же нормами, що і режим спільної сумісної власності майна подружжя. Тобто майно, набуте жінкою та чоловіком під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, може бути визначено та поділено між ними за тими ж правилами та на тих же підставах, що й спільне сумісне майно подружжя, зокрема із застосуванням презумпції спільності майна подружжя. Однак для можливості такого поділу попередньо підлягає встановленню судом внаслідок доведення належним чином позивачем саме факт проживання чоловіка та жінки (сторін по справі) однією сім`єю без реєстрації шлюбу між собою в певний період часу, протягом якого і було придбане спірне майно, поділ якого просить здійснити в судовому порядку позивач.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

СК України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20), у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 442/3741/21 (провадження № 61-1292св23.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2023 року у справі № 463/11211/19 (провадження № 61-1214св23) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

У постанові від 7 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23) зазначено, що «предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України(далі -СК України). Відповідно до частини четвертої статті 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства…. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту також доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.»

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.10.2025 у справі №№ 314/510/25, провадження № 61-11230св25.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Твердження позивача в позовній заяві про те, що з 2011 року вона та ОСОБА_8 розпочали проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 та мати спільний побут, вести спільне господарство та вчиняти інші дії, а також мати взаємні права та обов`язки, що формують сім`ю не знайшло належних доказових підтверджень.

Подані позивачем фото, як додатки до позовної заяви не є належними та допустимими доказами підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2011 року по день смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , оскільки, не містять дати їх вчинення, крім того, проведення спільного часу зафіксованих осіб на фотознімках під час прогулянок та при зустрічі інших осіб не є свідченням проживання таких осіб однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

З пояснень допитаних у засіданнях свідків вбачається наступне. ОСОБА_10 засвідчила, що знає позивачку років десять, коли ОСОБА_3 привіз її в село. Відносини між ними були сусідські. Відповідача знає, як сина ОСОБА_12 , але бачила, його у батька досить рідко, коли батько потребував медичної допомоги. Московчук часто звертався за допомогою до її чоловіка, коли щось потрібно було полагодити. Вона завжди бачила ОСОБА_3 разом з позивачкою, вони разом садили город, ОСОБА_13 сама ростила розсаду, не чула, щоб між ними виникали сварки. ОСОБА_3 зустрічав її з роботи. За станом здоров`я ОСОБА_3 не потребував доглядальниці, він справлявся сам, не був лежачий.

ОСОБА_4 засвідчила, що позивача знає, вперше побачила на похоронах ОСОБА_3 , відповідач є її сином. Їй відомо, що ОСОБА_3 найняв собі доглядальницю, яка йому допомагала по дому та , якщо потрібно було зробити якісь медичні приписи лікаря, оскільки він дуже хворів. Він був інвалідом 3-ї групи і стрімко втрачав зір. Вони інколи спілкувалися, при зустрічах на якихось сімейних заходах. З позивачкою він жодного разу не приїжджав. У них були нормальні відносини після розлучення. ОСОБА_3 завжди говорив, що все його майно буде ОСОБА_14 . В день похорону перебуваючи в будинку, вона бачила, що у позивачки була своя кімната.

ОСОБА_9 перебуває в дружніх відносинах з позивачем з 2012 року, та з відповідачем знайома років два. Стверджує, що вона проживає напроти через дорогу, де проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . З ОСОБА_13 познайомилася, коли ОСОБА_3 прийшов з нею на день народження сина в березні 2012 року. Він не представляв її як його дружина, говорив «моя ОСОБА_15 ». Її чоловік товаришував з ОСОБА_3 . Вони часто ходили в гості до ОСОБА_3 . Їй відомо, що ОСОБА_12 хворів, лежав неодноразово в лікарні. З 2012 року позивач постійно жила у Московчука, будучи в гостях у покійного бачила як ОСОБА_13 готувала їсти. Їй відомо, що ОСОБА_3 хворів ОСОБА_13 його доглядала. Позивач проживала у ОСОБА_3 постійно. Вона бачила як вони разом ходили до магазину за покупками, гуляли по селу, часто ОСОБА_3 зустрічав позивачку з Києва, оскільки, ОСОБА_13 їздила ще на роботу до міста. Їй відомо, що вони разом їздили до Варшави. Їй відомо, що позивачка працювала в лікарні медиком. Донька позивачки разом із сином приїжджали до ОСОБА_3 . Відповідача у батька бачила декілька разів. В селі було організовано збір коштів на похорон Московчука, гроші були передані ОСОБА_13 . Особисто вона не була на похороні, бо займалася сімейними проблемами. Їй відомо, що позивач теж займалася похороном. ОСОБА_3 завжди говорив, що будинок хоче заповісти ОСОБА_14 , про інше його майно вони не говорили.

ОСОБА_5 в своїх показах зазначав, що знав батьків відповідача, був знайомий з ОСОБА_1 . ОСОБА_3 ніколи не називав позивачку дружиною. Так він бачив, позивачку у будинку ОСОБА_3 , чи жили вони як подружжя, йому не відомо, ОСОБА_3 дуже хворів. Коли він був у гостях у позивачки з покійним, то інколи ОСОБА_1 накривала стіл, вони розмовляли між собою як звичайні люди. На похоронах позивачка теж була. Похоронами батька займався ОСОБА_16 .

ОСОБА_17 зазначила, що знала сім`ю ОСОБА_3 все своє життя. Відповідач є її похресником. Відповідач звертався до неї за допомогою в оформленні батька до лікарні, це було років 9 тому. ОСОБА_3 на той час був дуже у занедбаному стані. В розмові він повідомив, що у нього є жінка, яка йому допомагає, як доглядальниця та домогосподарка, потім вона дізналася, що це позивачка. Коли, на похорон, потрібно було одягати ОСОБА_3 , то ОСОБА_1 вела себе не як цивільна дружина покійного, складалося таке враження, що їй не було відомо де лежать особисті речі ОСОБА_18 , що у нього було, а що, необхідно було купити. В будинку та кімнаті, були звичайні вжиті речі побуту.

Суд вважає, що показання свідків щодо проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2011 року до часу відкриття спадщини у 2021 році носять узагальнений характер стосуються здебільшого констатації факту знайомства сторін, перебування ОСОБА_1 в будинку ОСОБА_3 , особистих поглядів на аналіз тих чи інших фактів та подій в житті ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , свідчення містять багато розбіжностей по одним і тим же фактам та не можуть бути підтвердженням наявності усталених відносин, які притаманні подружжю. Жоден з них не підтвердив факту спільного проживання, наявності спільного побуту, наявність між сторонами взаємних прав та обов`язків притаманних подружжю в період з 2011 року.

Показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. Суд висновує, що надані заявницею докази не є достатніми для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Доказів, які б підтверджували факт ведення з ОСОБА_3 спільного господарства, спільного бюджету та наявності взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю/сім`ї, заявниця не надала.

Проте встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, спільна присутність їх на святах, періодичний спільний відпочинок, факт реєстрації за однією адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_3 , наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, позивачка суду не надала.

Вивчивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку, що твердження позивача про спільне проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2011 року не знайшло свого підтвердження під час слухання справи.

Ураховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог.

Що стосується твердження позивача майно набуте під час сумісного проживання із ОСОБА_3 , а саме: автомобіль RENAULT SANDERО, 2020 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ринкова вартість якої станом на дату подання позову складає 410 000грн, телевізор «ТОSHIBA», придбаний за 4330,00 грн; ліжка, матраци, кухонні меблі та обладнання придбані за 7 636 грн; стільці придбані за 4000 грн; стіл великий, виконаний під замовлення, придбаний за 8000 грн; холодильник «INDESIT», придбана за 5500 грн; пральна машина, придбана за 5000 грн; мікрохвильова піч, придбана за 1500 грн; бойлер, придбаний за 3000 грн; пилосос, придбаний за 1000 грн; диван, придбаний за 2000 грн; комп`ютерний стіл, придбаний 1000 грн; крісло комп`ютерне, придбане за 1000 грн; тумба телевізійна, придбана за 2000 грн; встановлені жалюзі, придбані за 1500 грн.

Жодного належного доказу, зазначеного твердження, суду подано не було. Подані позивачем копії товарних чеків, суд не бере до уваги, оскільки, зподаних чеків не можливо встановити хто саме придбав товар, з якою метою, за якою адресою здійснювалась доставка товару, відсутні обов`язкові реквізити фінансового документу (товарного чеку), відсутні обов`язкові реквізити покупця, товарні чеки невірно заповнені та не відповідають номенклатурі; товарні чеки містять виправлення, таким чином надані товарні чеки є неналежним та недопустимим доказом, які не доводять факт придбання майна позивачем під час проживання у ОСОБА_3 , що б свідчило про спільне їх проживання, ведення спільного домашнього господарства, спільний сімейний бюджет.

Позивач стверджує, що автомобіль RENAULT SANDERО, 2020 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ринкова вартість якого станом на дату подання позову складає 410 000грн. придбане за спільні кошти її та ОСОБА_3 , при цьому жодного належного доказу, який би підтверджував факт, що спільні сумісні кошти зароблені з ОСОБА_3 були джерелом набуття спірного майна. Позивач не надала суду доказів щодо розміру своїх додаткових доходів, крім визначеної пенсії.

Натомість відповідачем надано пояснення, щодо майнового стану його батька ОСОБА_3 , який був задовільний, він мав матеріальну можливість сплатити вартість спірного майна, отримавши кошти після продажу земельних ділянок.

Оскільки, позивач не довела суду сам факт спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вкладення особистих коштів у придбання спірного майна, тому позовні вимоги про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_19 та ОСОБА_3 на автомобіль RENAULT SANDERО, 2020 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ринкова вартість якої станом на дату подання позову складає 410 000грн, телевізор «ТОSHIBA», придбаний за 4330,00 грн; ліжка, матраци, кухонні меблі та обладнання придбані за 7 636 грн; стільці придбані за 4000 грн; стіл великий, виконаний під замовлення, придбаний за 8000 грн; холодильник «INDESIT», придбана за 5500 грн; пральна машина, придбана за 5000 грн; мікрохвильова піч, придбана за 1500 грн; бойлер, придбаний за 3000 грн; пилосос, придбаний за 1000 грн; диван, придбаний за 2000 грн; комп`ютерний стіл, придбаний 1000 грн; крісло комп`ютерне, придбане за 1000 грн; тумба телевізійна, придбана за 2000 грн; встановлені жалюзі, придбані за 1500 грн. не підлягають задоволенню.

Ураховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд, провівши системний аналіз наданих сторонами доказів та зазначених правових норм у своєї сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають залишенню за позивачем, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю.

На підставі ст. 3, 21, 36, 57, 60, 74 СК України, ст. 15, 16, 368 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 352, 354, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза