Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №367/7217/17 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7217/17

Провадження №2/367/1919/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав. В своїй заяві позивач зазначає, що шлюб з відповідачем було розірвано на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2015 року, що набрало законної сили 06 квітня 2015 року. Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька проживає з матір`ю та знаходиться на повному її утриманні. ОСОБА_2 , починаючи з серпня 2014 року, коли останній почав окремо проживати з позивачем та донькою, не приймає жодної участі у вихованні дитини, тим самим ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Також відповідач ухиляється від покладеного на нього, у відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України, обов`язку утримувати свою дитину, а на її прохання про матеріальну допомогу на дитину відповідач не звертає жодної уваги. 28 січня 2015 року Ірпінським міським судом Київської області у справі №367/7895/14-ц було прийнято рішення про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 11.12.2014 р. і до досягнення дитиною повноліття. Однак вищевказане рішення суду відповідач не виконує, у зв`язку з чим заборгованість по сплаті аліментів станом на 21.09.2017 р. становить 40 329 грн. 95 коп Також у зв`язку з наявністю заборгованості із сплати аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, вона звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , що полягає в ухиленні від сплати аліментів, однак листом-відповіддю Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області від 29.09.2017 р. №13964 було повідомлено, що ознак кримінального правопорушення не виявлено. Крім того, відповідач, починаючи з серпня 2014 року, не цікавився навчанням, здоров`ям, фізичним станом, моральним та духовним розвитком, особистим життям доньки. Протягом останніх років відповідач взагалі не відвідував доньки та навіть не спілкується з нею. Духовий зв`язок між відповідачем та донькою був втрачений з того самого моменту, коли відповідач припинив приймати участь у вихованні та утриманні дитини, піклуватись про його фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя; виявляти інтерес до його внутрішнього світу; створювати умови для отримання освіти. На сьогоднішній день цілковито зрозуміло, що відповідач не має жодних батьківських почуттів до дитини. Він свідомо викреслив себе з життя доньки. Це знайшло своє вираження в тому, що донька не вважає відповідача своїм батьком та не має до нього родинних почуттів. Таким чином, ухиляючись від виконання своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню доньки, відповідач порушує її законні права та інтереси, чим завдав значної шкоди її фізичному, духовному і моральному розвитку. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини вважає за необхідне позбавити відповідача батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути судові витрати по справі з відповідача на свою користь.

Відповідач ОСОБА_2 своїм процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася. Представник позивача – адвокат Махиніч Н.В. в судовому засіданні підтримала позовну заяву, просила суд задовольнити її в повному обсязі. Додатково зазначила, що відповідач не спілкується з дитиною, наявний висновок щодо визначення доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідача наявна заборгованість по аліментах на утримання дитини. Просила врахувати той факт, що на початку березня 2022 року позивач разом з дитиною у зв`язку з повномасштабним вторгнення російської федерації, введенням в Україні воєнного стану та бойовими діями у 2022 році на території Київської області задля збереження власного життя та життя дитини виїхала з території України за кордон та отримали тимчасовий захист у Федеративній Республіці Німеччина, про що в матеріалах судової справи містяться відповідні докази. Окрім того, у матеріалах судової справи міститься протокол психоконсультативного дослідження від 19.04.2018, відповідно до якого особа біологічного батька дитиною повністю ігнорується; психіка активно захищає себе, використовуючи захисні механізми витіснення та проекції; емоційна відгородженість та несприйняття його батьківської фігури; біологічний батько, як особистість дитиною не згадується. ОСОБА_2 не звертався до відповідних служб на предмет того, що йому чиняться чи чинилися перешкоди у побачені з його дитиною. Протягом трьох років (перебування дитини в групі «Жар-птиця» ДНЗ «Чебурашка» біологічний батько дитини - відповідач жодного разу не приводив дитину у садок та не забирав її з садочку, не виходив на контакт, щоб з`ясувати успіхи дитини, не цікавився її заняттями, дозвіллям та іншими питаннями, що стосуються його дочки - ОСОБА_3 . За період відвідування групи, дитина жодного разу не згадувала батька. Відповідач на судові засідання не з`являвся протягом років розгляду справи, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відзив чи будь-які докази на спростування позиції позивача не надав. При цьому, прибувши в 2026 році в судове засідання ОСОБА_2 підтвердив, що він вже багато років не спілкується зі своєю дитиною. Жодних доказів, які б свідчили про намагання спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, відповідач не надав. Натомість надані позивачем у справі докази підтверджують протилежне. Також відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що йому чинилися будь-які перешкоди у спілкуванні з дитиною та те, що він намагався вжити заходи на їх усунення, якби дійсно вони мали місце. Однак, перешкоди не чинилися і наявні у справі докази підтверджують самоусунення відповідача від участі у вихованні дитини. Просить суд врахувати судову практику при вирішення даної справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 20 лютого 2026 року зазначив, що заперечує щодо задоволення позовних вимог. Він вітав дитину з днями народження через її матір, на останні дні народження подарунки не відсилав. У службу у справах дітей не звертався з питанням щодо днів побачень з дитиною. Дитину бачив років п`ять тому, після того як дитина виїхала з матір`ю за кордон дитини він не бачив, по телефону з дитиною також не спілкується. Дитина сказала, що не хоче його бачити. Аліменти раніше сплачував, та не зазначав, що це аліменти. Вихованням дитини не займався, бо йому цього не давали робити. Подарунки дитині передавав через матір, та просив її щоб вона відвідувала дитину.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 від 20.03.2026р., про те, що просить розглядати справу без його участі.

Третя особа – Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області в судове засідання не забезпечила явку свого представника. В матеріалах справи міститься заява начальника служби щодо розгляду справи 367/7217/17 у відсутності представника Вишневої міської ради Бучанського району Київської області за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні обставини справи та ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства.

Третя особа – Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не забезпечила явку свого представника. В матеріалах справи міститься заява начальника служби щодо розгляду справи за їх відсутності відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 13 січня 2014 року, виданого Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради міста Ірпеня Київської області про що 13 січня 2014 року складено відповідний актовий запис № 9, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 вересня 2012 року Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради міста Ірпеня Київської області, актовий запис, № 21. Після розірвання шлюбу позивачці залишено прізвище « ОСОБА_5 ».

Згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2015 року стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі – 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 11.12.2014 р. і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання ОСОБА_4 до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 3-х річного віку в розмірі 1 500,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь держави судовий збір в розмірі – 243,60 грн.

Згідно даних довідки-розрахунку заборгованості по виплатам аліментів ВП № 47094730 ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 21.09.2017 року має заборгованість в розмірі 40329,95грн., що нарахована відповідно до середньо-місячної заробітної плати по Ірпінському регіону.

З довідки від 22 вересня 2017р. № 28 вбачається, що ОСОБА_3 , 2014 року народження є вихованкою ДНЗ (ясла-садок) комбінованого типу «Чебурашка» з 2016 року. Зі слів вихователів групи «Жар-птиця» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дитину приводить до закладу і забирає додому мати.

За змістом протоколу психоконсультаційного дослідження, виданого лікарем ТОВ Медичний центр «Добробут-Поліклініка» ОСОБА_8 від 19.04.2018 року, пацієнт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що особа біологічного батька, дитиною повністю ігнорується; психіка активно захищає себе, використовуючи захисні механізми витіснення та проекції; емоційна відгородженість та несприйняття його батьківської фігури на даний час; біологічний батько, як особистість дитиною не згадується. На момент дослідження для дитини важливі як мама так і тато ОСОБА_9 ; глибока емоційна прив`язаність до мами, сприятливий клімат цієї сім`ї дає дитині відчуття безпеки та захищеності.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що сім`я з 3 чоловік: ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , 2014 року народження. Відносини між членами сім`ї: добрі, родинні, люблячі. В квартирі створені умови для повноцінного розвитку та виховання малолітньої дитини. Дитина забезпечена необхідними особистими речами, одягом, іграшками в неї є особистий простір для відпочинку та ігор.

З листа-відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради від 19.10.2017 р. № 1534 на адвокатський запит вбачається, що гр. ОСОБА_2 не звертався до служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради відносно визначення йому днів побачень з донькою або того, що йому чинять перешкоди зі сторони ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні його з донькою, ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

З листа-відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 23.10.2017 № 1402 на адвокатський запит вбачається, що гр. ОСОБА_2 із заявами щодо вчинення гр. ОСОБА_1 перешкод у вихованні малолітньої дитини та спілкуванні з нею та щодо встановлення графіку побачень з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області за період з 2014 року по теперішній час не звертався.

Згідно листа Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області від 17.09.2018 № 11457/109/1008/01-18 вбачається, що в період з 01.0.2013 року до теперішнього часу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно того, що йому учиняються перешкоди зі сторони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у спілкуванні та вихованні його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 не звертався.

В матеріалах справи міститься висновок Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області щодо визначення доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.12.2018 № Б137405,4545,2;1839,2, з якого вбачається, що на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області від 17 грудня 2018 року (протокол № 27) орган опіки та піклування (Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області) на теперішній час вважає за доцільне позбавлення батьківських прав батька - гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зміст висновку містить наступне. Службою у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області з`ясовано, що гр. ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Службою у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області 13.12.2018 за адресою: АДРЕСА_2 зателефоновано та направлено лист гр. ОСОБА_2 з проханням з`явитися до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, надати необхідні документи та пояснення з приводу розгляду питання про визначення доцільності (недоцільності) позбавлення його батьківських прав. Відповіді від гр. ОСОБА_2 не надходило. 09.10.2018 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області за заявою матері - гр. ОСОБА_1 уже розглядалось питання щодо позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Але батько - гр. ОСОБА_2 пояснив, що гр. ОСОБА_11 чинила перешкоди у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розпорядженням голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 18.10.2018 № 726 «Про встановлення способу участі батька — гр. ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 та спілкуванні з нею» встановлено батьку - гр. ОСОБА_2 наступний графік спілкування з дитиною: щомісяця першої та третьої суботи з 11 години до 19 години, першої та третьої неділі з 11 години до 19 години. Але батько жодного разу на протязі 2-ох місяців дитини не з`явився про, що свідчать акти депутата Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (акти від 10.12.2018). 04 квітня 2016 року гр. ОСОБА_11 одружилась з гр. ОСОБА_10 та змінила прізвище на « ОСОБА_12 ». На теперішній час сім`я ОСОБА_12 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , квартира знаходиться в задовільному стані. Квартира площею 43 кв. м. омебльована, з усіма комунікаціями. У дитини є окреме ліжко та багато особистих речей, іграшок та книг. В квартирі створені умови для повноцінного розвитку та виховання малолітньої дитини, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов сім`ї, складеним 20.09.2018 працівником служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області. Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у ДНЗ (ясла-садок) комбінованого типу «Чебурашка». Зі слів вихователів дитину приводить і забирає тільки мати дитини, що підтверджується довідкою. Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, забезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини здійснюється лише матір`ю - гр. ОСОБА_1 . Поведінку батька -гр. ОСОБА_2 можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Позивачем подано заяву свідка ОСОБА_6 , засвідчена 18.02.2026 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Лопатенко В.В., зареєстрована в реєстрі № 626 , зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_1 , з 2016 року почала відвідувати дитячий садок «Чебурашка». У вересні 2017 року дитина перейшла у групу «Жар-птиця» ДНЗ «Чебурашка», де вона була її вихователем. З батьків - в садок дитину приводила мати та вихованням дочки займалася її мати - ОСОБА_1 . Протягом трьох років (періоду перебування дитини в групі «Жар-птиця») біологічний батько дитини — ОСОБА_13 , жодного разу не приводив дитину у садок та не забирав її з садочку, не виходив на контакт, щоб з`ясувати успіхи дитини, не цікавився її заняттями, дозвіллям та іншими питаннями, що стосуються його дочки - ОСОБА_3 . За період відвідування групи, дитина жодного разу не згадувала батька.

Також позивач зазначає, що на початку березня 2022 року вона разом з дитиною у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та бойовими діями у 2022 році на території Київської області задля збереження власного життя та життя дитини виїхала з території України за кордон та отримали тимчасовий захист у .Федеративній Республіці Німеччина. Рразом з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_3 . З 26.04.2022 року дитина навчається у Початковій школі Лева у м. Хюккесваген, в підтвердження додає, копії закордонних паспортів, дозвіл на проживання, документ про реєстрацію їхнього місця проживання та копію шкільного свідоцтва ОСОБА_3 з нотаріально завіреним перекладом.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що малолітня донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживали разом з матір`ю ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_10 (шлюб укладено 04 квітня 2016 року) за адресою АДРЕСА_1 . З 23.04.2022 року ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримали 23.04.2022 року дозвіл на проживання в м. Хюкесваген Федеративної Республіки Німеччина, де мешкають і на даний час.

Відповідач не заперечує факту проживання позивачки зі своєю сім`єю в тому числі його донькою за кордоном в м. Хюкесваген Федеративної Республіки Німеччина, з 2022 року.

Відповідачем не надано суду жодних належних доказів які б свідчили про намагання спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні як в період перебування дитини на території України так і після виїзду за її межі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 особисто стверджував, що п`ять років тому приїжджав до дитини на день народження та вона йому сказала, що не хоче з ним спілкуватися, повідомив, що не спілкується з дитиною по телефону. Свою поведінку пояснює тим, що дитину налаштували проти нього, він займався б вихованням своєї доньки, проте, йому не дають дитини.

Не надано відповідачем і жодних доказів на підтвердження того, що йому чинилися будь-які перешкоди у спілкуванні з дитиною та те, що він намагався вжити заходи для їх усунення, якби дійсно вони мали місце.

Не спростовано відповідачем жодним належним доказом твердження позивачки про те, що він не надає належної фінансової допомоги на утримання доньки та має заборгованість по сплаті аліментів на її утримання.

Фактично, з 2014 року відповідач проживає окремо від доньки. З 2022 року зовсім не підтримує контактів з дитиною, не приймає участі у її вихованні.

Комісія з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, керуючись ст.ст. 19, 150, 155, 164, 166 Сімейного кодексу України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №o 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», проаналізувавши всі надані матеріали щодо визначення доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав батька - гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , беручи до уваги думку членів комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, враховуючи обставини, які мають істотне значення, з метою захисту прав і законних інтересів дитини, вирішила рекомендувати органу опіки та піклування підготувати та надати висновок до Ірпінського міського суду Київської області щодо визначення доцільності позбавлення батьківських прав батька - гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Національним законом визначено, що саме орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

Отже орган опіки та піклування остаточно не заперечує проти позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, порушує права й інтереси дитини, про що вказано у додаткових поясненнях від 17 лютого 2025 року.

Думка дитини не з`ясовувалася судом.

Водночас, на час розгляду справи батько дитини ОСОБА_2 не ставить на вирішення перед відповідними органами питання щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення графіку побачень, чи вчинення якихось інших дій, в результаті, яких він міг би спілкуватися з донькою.

Надані позивачем до суду докази підтверджують факт, що біологічний батько протягом близько п`яти років не спілкувався з донькою, 2014 року народження, не має з нею психоемоційного контакту, більше того не вчиняє жодних дій, що свідчили б що він має намір виконувати свої батьківські обов`язки.

Суд бере до уваги, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зростає і виховується у благополучній повній сім`ї. У сімейному житті дитини присутній ОСОБА_10 , якого дитина називає татом, який займається вихованням ОСОБА_15 , 2014 року народження, її утриманням.

Отже біологічний батько добровільно пішов з життя своєї дитини, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до дитини та її внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання нею освіти. І це триває протягом близько п`яти років. Тривала розлука мала наслідком розрив психоемоційних зв`язків між батьком та донькою. Водночас дитина, враховуючи її вік, за цей час адаптувалася до відносин у сім`ї з новим чоловіком матері, почувається комфортно у ній.

Служба у справах дітей надавала належну підтримку батькові, встановила графік спілкування з дитиною, проте батько жодного разу н протязі 2-ох місяців де з`являвся до дитини.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд бере до уваги, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , згідно поданими доказами по справі та перебуває на її матеріальному утриманні, даного факту не спростовує та не заперечує відповідач ОСОБА_2 .

Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, з огляду на його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами першою-другою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

На підставі, ст. 150, 155, 157, 164-165 СК України, п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", керуючись , ст. 4, 10, 12, 76, 81, 89, 141, 263-265, 352, 354, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав – задовольнити .

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , сплачений судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза