Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №367/4853/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4853/26

Провадження №3/367/1140/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 травня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Карабаза Н.Ф., розглянувши матеріали, що надійшли від командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 місце служби і посада: командир взводу-викладач навчального взводу навчальної роти базової загальновійськової підготовки,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії А4651 №22 від 07.04.2026 року, вбачається, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 «про результати аналітичного звіту що до розподілу фактів самовільного залишення військової частини у період з 01 січня по 31 березня 2026 від 07.04.2026 №204 встановлено, наступне.

Відповідно статей 45, -56 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11,16,58,59,119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на виконання пунктів 7 та 8 пропозицій аналітичного звіту щодо розподілу фактів самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 у період з 01 січня по 31 березня 2026 року.

За результатами аналітичного звіту встановлено, що у період з 01.01.2026 по 31.03.2026 у школі базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 обліковано 30 випадків ( із них 6 випадків в другому навчальному взводі командира ОСОБА_1 ) самовільного залишення місця служби військовослужбовцями які проходили курс

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не забезпечено належної організації внутрішньої у підпорядкованому взводі, не здійснювався ефективний контроль за наявністю та переміщенням особового складу, не вжито достатньо заходів для усунення причин та умов правопорушень навіть після зафіксованих випадків самовільного залишення частини.

Між неналежним виконанням службових обов`язків командиром взводу першої навчальної роти та встановленими випадками самовільного залишення військової частини існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, оскільки саме відсутність належного контролю та організації внутрішньої служби створила умови для вчинення правопорушень.

Вина зазначеної посадової особи виражається у формі необережності (службової недбалості), що проявилася у несумлінному ставленні до виконання покладених обов`язків, невжитті достатніх управлінських заходів та допущенні повторюваності порушень упродовж тривалого часу.

Правопорушення вчинені в умовах особливого періоду (воєнного стану), що є ознакою складу адміністративного правопорушення.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду пояснення та заяву про слухання справи за його відсутності згідно наданих пояснень. Просив закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях складу вказаного адміністративного правопорушення. Зазначивши, що він не був ознайомлений зі змістом протоколу, не були роз`ясненні права та обов`язки, також не мав можливості підписати протокол, крім того, не отримував копію протоколу, про наявність даного протоколу дізнався в суді, при ознайомлені з матеріалами справи.

Дослідивши адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , а саме: дані, що містяться у протоколі про адміністративні правопорушення серії А4651 №22 від 07.04.2026 року; наказ командира військової частини про результати аналітичного звіту від 07.04.2026 року; аналітичний звіт від 07.04.2026 року; службову характеристику відносно ОСОБА_1 ; службову карточну відносно ОСОБА_1 ; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про призначення на посаду ОСОБА_1 від 15.11.2025 року №371; довідку форми 5 №371 про проходження служби ОСОБА_1 ; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про відпустку №93 від 30.03.2026 року, вважаю не доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення: є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Як слідує зі змісту ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Пункт другий статті 6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист.

Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Вирішуючи справу, суддя виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.

Відповідно до ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Приписами ч.2 ст.172-15 КУпАП встановлена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду. Диспозиція вказаної статті є бланкетною, оскільки не розкриває та не містить визначення конкретної дії чи бездіяльності, за які настає відповідальність, це порушення пов`язане з поняттям військової служби і для визначення ознак правопорушення положення статті відсилають до інших нормативно-правових актів, порушення яких призвело до вчинення зазначеного проступку.

Поняття військової служби наведено в ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якою визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Нормами ч.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

З комплексного аналізу наведених норм можливо дійти висновок, що у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.172-15 КУпАП суть адміністративного правопорушення має бути викладена таким чином, щоб особа, яка притягується до адміністративної відповідальності розуміла, в чому саме полягає її недбале ставлення до військової служби, з зазначенням конкретної дії чи бездіяльності, яка порушує порядок проходження військової служби, визначений Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» або, відповідно до ч.4 ст.2 вказаного закону, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

В той же час, зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає вищенаведеним вимогам, оскільки в ньому не наведено суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, повинна бути викладена таким чином, щоб було зрозуміло, де та за яких обставин проступок був вчинений, в яких саме діях або бездіяльності відобразився. Опис суті правопорушення має відповідати диспозиції правової норми, яка передбачає відповідальність за вказане правопорушення, дані про подію правопорушення слід конкретизувати.

Між тим, матеріали справи не містять відомостей у підтвердження того, що дійсно було вчинено порушення зафіксованих випадків самовільного залишення частини. Зокрема до справи не додано жодних відомостей щодо особи порушника, не долучено протоколів затримання таких осіб.

Тобто адміністративний матеріал не містить доказів у підтвердження об`єктивної сторони правопорушення, яка характеризується суспільно небезпечною діяльністю у вигляді недбалого ставлення до військової служби та суспільно небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале або несумлінне ставлення до них.

Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Так до протоколу не долучено посадову інструкцію з обов`язками командира взводу-викладача навчального взводу навчальної роти .

Відсутні відомості щодо результатів проведеної перевірки по вказаному факту і чи така взагалі проводилась, до протоколу не долучено рапорти, повідомлення або ж інші дані у підтвердження факту виявлення правопорушення, за наслідками яких було встановлено факт недбалого ставлення до військової служби ОСОБА_1 .

Додані до протоколу про адміністративне правопорушення письмові матеріали не містять належної інформації про обставини, що підлягають доказуванню.

Сукупність зібраних у справі доказів не дозволяє з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, у справі не доведено ні події, ні складу правопорушення, про вчинення якого складено протокол та у вчиненні якого звинувачено ОСОБА_1 .

Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі кваліфікацію адміністративного правопорушення, фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, за результатами безпосереднього дослідження та оцінки доказів з точки зору належності, допустимості й достовірності, в ході розгляду справи не було встановлено достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів, які можуть констатувати, що винуватість ОСОБА_1 є доведеною поза розумних сумнівом. У зв`язку із чим, суддя дійшов висновку про закриття провадження у справі, згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП.

Керуючись ст.ст.172-15, 245, 247, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , про вчинення правопорушення передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги чи протесту прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза