Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №367/8102/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8102/25

Провадження №2/367/1495/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.

за участі секретаря Колодезної В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Ірпінь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами про встановлення права користування земельними ділянками для забудови (суперфіцію) та штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із вищевказаною позовною заявою.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду вказує, що 10 червня 2016 року між ОСОБА_1 як власником та ОСОБА_2 як землекористувачем було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за реєстровим № 2886.

Згідно з умовами вказаного договору, власник земельної ділянки передає землекористувачу, а землекористувач приймає в строкове користування земельну у ділянку житлової та громадської забудови, кадастровий номер 3210900000:01:075:0094 площею 0,1000 га, цільове призначенням якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для здійснення землекористувачем будівництва багатоквартирної забудови, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки та затвердженої проектної документації. Площа та межі земельної ділянки залишаються без змін.

Відповідно до п.9 зазначеного договору, земельна ділянка передається в користування на платній основі. Плата за користування земельною ділянкою становить 400 (чотириста) гривень 00 копійок за один календарний місяць користування. Плата за користування земельною ділянкою сплачується Землекористувачем власнику готівкою. Пунктом 20 зазначеного договору за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Окрім вищевказаного, 10 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за реєстровим № 2885.

Згідно з умовами якого, власник земельної ділянки передає землекористувачу, а землекористувач приймає в строкове користування земельну у ділянку житлової та громадської забудови, кадастровий номер 3210900000:01:075:0033, площею 0,0559 га, цільове призначенням якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення землекористувачем будівництва багатоквартирної забудови, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки та затвердженої проектної документації. Площа та межі земельної ділянки залишаються без змін. Відповідно до положення п. 9 зазначеного договору земельна ділянка передається в користування на платній основі. Плата за користування земельною ділянкою становить 400 (чотириста) гривень 00 копійок за один календарний місяць користування. Плата за користування земельною ділянкою сплачується Землекористувачем власнику готівкою.

Пунктом 20 зазначеного договору за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Зазначає, що з урахуванням того, що ОСОБА_2 не виконував умови договору щодо його оплатності та не сплачував ОСОБА_1 грошові кошти за користування земельною ділянкою, то ОСОБА_1 змушена була звернутися до суду з відповідним позовом, предметом якого було стягнення плати за користування земельними ділянка за період з червня 2017 року по жовтень 2020 року.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2024 року у справі №367/6941/20 заявлені позовні було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40000,00 грн. - заборгованості за користування земельними ділянками за договором № 2885 від 10.06.2016 та договором № 2886 від 10.06.2016; 2414,82 грн. - 3% річних, 5 314,80 грн. - інфляційних збитків, а всього 47 729, 62 грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили 15 квітня 2024 року та було виконано в примусовому порядку.

Разом з тим, ОСОБА_2 продовжував та продовжує ігнорувати свій обов`язок по сплаті грошових коштів за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3210900000:01:075:0094 та 3210900000:01:075:0033, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, з жовтня 2020 року по липень 2025 року у ОСОБА_2 , виникла заборгованість по сплаті ОСОБА_1 грошових коштів за користування земельними ділянками згідно з договорами про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) №2886 від 10 червня 2016 року та №2885 від 10 червня 2016 року, до якої позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати на підставі положень ст. 625 ЦК України.

У зв`язку з чим позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом в якому з урахуванням вищевикладеного просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 10 червня 2016 року, реєстровий номер 2886 у розмірі 43992 грн. 46 коп, яка складається з наступного: 22800 грн – заборгованість по сплаті коштів за користування земельною ділянкою за період з жовтня 2020 року по липень 2025 року; 17945 грн 34 коп. – інфляційні втрати та 3247,12 грн. – 3%., та за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 10 червня 2016 року, реєстровий номер 2885 у розмірі 43992 грн. 46 коп, яка складається з наступного: 22800 грн – заборгованість по сплаті коштів за користування земельною ділянкою за період з жовтня 2020 року по липень 2025 року; 17945 грн 34 коп. – інфляційні втрати та 3247,12 грн. – 3%.

Ухвалою суду від 06.08.2025 року провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло.

Відповідач належним чином відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України повідомлений про розгляд справи за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, правом надання відзиву на позов не скористалась. Будь-яких заяв чи клопотань по суті спору до суду не надходило.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України .

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною 8 статті 178 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, оцінивши та з`ясувавши обставини справи, прийшов до наступного висновку.

Згідно з частиною другою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14.03.2024 року у справі №367/6941/20, яке набрало законної сили 15.04.2024 року, встановлено, що 0 червня 2016 року між ОСОБА_1 (власником) та ОСОБА_2 (землекористувачем), укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за реєстровим № 2885 згідно якого власник земельної ділянки передає землекористувачу, а землекористувач приймає в строкове безоплатне користування земельну у ділянку житлової та громадської забудови, кадастровий номер 3210900000:01:075:0033 площею 0,0559 га, цільове призначенням якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення землекористувачем будівництва багатоквартирної забудови, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки та затвердженої проектної документації. Площа та межі земельної ділянки залишаються без змін.

Окрім того, 10 червня 2016 року між ОСОБА_1 (власником) та ОСОБА_2 (землекористувачем), укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за реєстровим № 2886 згідно якого власник земельної ділянки передає землекористувачу, а землекористувач приймає в строкове безоплатне користування земельну у ділянку житлової та громадської забудови, кадастровий номер 3210900000:01:075:0094 площею 0,1000 га, цільове призначенням якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення землекористувачем будівництва багатоквартирної забудови, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки та затвердженої проектної документації. Площа та межі земельної ділянки залишаються без змін.

Згідно п. 9 зазначених договорів земельна ділянка передається в користування на платній основі. Плата за користування земельною ділянкою становить 400 (чотириста) гривень 00 копійок за один календарний місяць користування. Плата за користування земельною ділянкою сплачується Землекористувачем власнику готівкою.

Згідно п. 10 зазначених договорів землекористувач бере на себе зобов`язання сплачувати встановлені законом для власника платежі користування землею в тому числі, але не включно земельний податок та податок з доходів фізичних осіб на весь період дії цього договору.

Згідно п. 20 зазначених договорів за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося з її вини. Ризик випадкового знищення або пошкодження земельної ділянки, наданої в користування, несе власник.

15.09.2020 року на адресу ОСОБА_2 було направлено претензію по договору № 2885 від 10.06.2016р. та претензію по договору № 2886 від 10.06.2016р. згідно яких ОСОБА_1 вимагала сплати плати за користування земельними ділянками у розмірі по 16000 гривень 00 копійок за кожну. У випадку залишення претензій без задоволення вона буде змушена звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних, з покладанням на нього судових витрат.

Позивачем виконані умови договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за реєстровим № 2885 та за реєстровим № 2886 від 10 червня 2016 року, а саме: передала відповідачу у користування для забудови земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:075:0033 площею 0,0559 га та земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:075:0094 площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення будівництва багатоквартирної забудови.

Згідно умов договорів плата за користування земельною ділянкою становить 400 (чотириста) гривень 00 копійок за один календарний місяць користування.

Відповідно до п. 20. зазначених вище договорів за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Позивачем зазначено що відповідач його претензії залишив без задоволення та будь-якого реагування, тим самим порушив умови та не виконав у встановлений строк сплати за користування земельними ділянками, в зв`язку з чим виникла заборгованість за користування земельними ділянками за договором № 2885 та № 2886 від 10.06.2016р. станом на травень 2021 р. по двом земельним ділянками за період з червня 2017 року по липень 2021 року яка складається (400грн. – щомісячна плата х 50 календарних місяців – період несплати) х 2 кількість земельних ділянок = 40 000,00грн1

Вказаним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 40000,00 грн. - заборгованості за користування земельними ділянками за договором № 2885 від 10.06.2016 та договором № 2886 від 10.06.2016, 2414,82грн. – 3% річних, 5 314,80 грн. - інфляційних збитків, а всього 47 729,62грн та суму судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України "Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку".

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України "Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України "Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)".

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України "Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості".

Відповідно до ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови регулюється нормами глави 16-1 Земельного кодексу України та глави 34 Цивільного кодексу України, то до регулювання відповідних договірних відносин застосовуються вимоги норм земельного та цивільного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 413 ЦК власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 614, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 №6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, провадження №14-16цс18 у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.ст.79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, під час розгляду справи судом встановлено наявність договірних відносин між учасниками процесу. При цьому, з наведених підстав звернення до суду та наданих доказів вбачається неналежне виконання умов договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 10 червня 2016 року, реєстровий номер 2886 та договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 10 червня 2016 року, реєстровий номер 2885 з боку відповідача ОСОБА_2 , яке полягає в порушенні п.9 вказаних договорів щодо несвоєчасної оплати встановленої договорами вартості користування земельними ділянками, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем.

Із наведеного у позовній заяві розрахунку вбачається, що за період з 01.10.2020 по 30.06.2025 року, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, у ОСОБА_2 утворилась заборгованість перед ОСОБА_1 за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 10 червня 2016 року, реєстровий номер 2886 в розмірі 22 800, 00 грн. та за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 10 червня 2016 року, реєстровий номер 2885 на суму в розмірі 22 800,00 грн.

Окрім вказаного, позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 10 червня 2016 року, реєстровий номер 2886, до основної суми боргу були нараховані 01.10.2020 по 30.06.2025 року нараховані 3% річних у розмірі 3247,12 грн. та інфляційні втрати в сумі 17 945,34 грн..

Вказані нарахування та суми штрафних санкцій стосуються також і договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 10 червня 2016 року, реєстровий номер 2885.

Суд погоджується із наведеними у позовній заяві розрахунком 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому враховує, що на час розгляду справи судом, відповідачем не надано заперечень проти позову, контррозрахунку, доказів, що свідчать про виконання умов договорів, тощо.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог, підтверджених доказами, перевіреними судом, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та суми судового збору, суд зазначає, що розподіл судових витрат не є позовною вимогою, має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Надання платної правової допомоги регламентується Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно частини 1 статті 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається, матеріали справи не містять будь яких відомостей чи доказів про отримання позивачем професійної правничої допомоги, її розміру та вартості (ордеру, договору з адвокатом, детального опису робіт, тощо). Позовна заява не містить попереднього орієнтовного розрахунку суми витрат на правничу допомогу, які сторона планує понести, клопотання про надання таких доказів у відповідності до приписів ч. 8 ст.141 ЦПК України матеріали справи не містять, а відтак суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним за подання позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп..

Керуючись ст.ст.12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами про встановлення права користування земельними ділянками для забудови (суперфіцію) та штрафних санкцій,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 10 червня 2016 року, реєстровий номер 2885, в розмірі 22 800 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок, 3% річних у розмірі 3247 (три тисячі двісті сорок сім) гривень 00 копійок, інфляційні витрати в сумі 17 945 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) гривень 34 копійки, а всього стягнути 43 992 (сорок три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 46 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 10 червня 2016 року, реєстровий номер 2886, в розмірі 22 800 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок, 3% річних у розмірі 3247 (три тисячі двісті сорок сім) гривень 00 копійок, інфляційні витрати в сумі 17 945 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) гривень 34 копійки, а всього стягнути 43 992 (сорок три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 46 копійок.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л.В. Мерзлий