Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №362/8918/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/8918/25

провадження № 2/362/1419/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

19 травня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Поповича О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Василькові за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про поділ житлового будинку в натурі.

Суд установив:

Суть і підстави позову. Процедура

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- поділити в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 171,6 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, з господарсько-побутовими надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_1 належить на праві власності 2/5 часток вказаного будинку, а ОСОБА_2 3/5 часток;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на окреме домоволодіння у складі: прибудови літ «а», прибудови літ «а1», приміщення: 1-1 площею 14,9 кв.м, 1-2 площею 3,0 кв.м, 1-3 площею 6,5 кв.м, 1-4 площею 6,6 кв.м, 1-5 площею 13,4 кв.м, 1-6 площею 9,6 кв.м, 1-7 площею 7,3 кв.м, загальною площею 61,3 кв.м, житловою площею 36,9 кв м, а також господарські будівлі та споруди: сарай літ «Б», погріб літ «К», сарай літ «З», огорожа № 1, ворота хвіртка № 2;

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 171,6 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, з господарсько-побутовими надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що попри фактичний поділ спірного будинку та вуличних будівель, приватизацію земельної ділянки позивачем під належними їй 2/5 частинами спірного будинку та вуличними будівлями та спорудами, облаштуванням окремих входів до частин спірного будинку сторонами, встановлення паркану тощо, досягти згоди з відповідачем щодо спільного користування та володіння спірним будинком сторони в позасудовому порядку не можуть.

Ухвалою від 18 листопада 2025 року суд відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 12 березня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У чергове судове засідання учасники справи не прибули.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та її представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялася належним чином. Заяв по суті чи з процесуальних питань відповідачем не подано.

Суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За правилами частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Встановлені судом фактичні обставини справи

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 червня 2015 року, виданого приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Бобковою І.О., позивач набула у власність 2/5 частин житлового будинку загальною площею 171,6 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, з відповідною часткою господарсько – побутових надвірних будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

16 липня 2025 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку під успадкованою частиною спірного будинку загальною площею 0,0875 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 3210700000:12:004:0027, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з інформацією, наведеною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 3/5 частин спірного будинку разом з відповідною часткою господарсько – побутових надвірних будівель та споруд відповідач набула на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 березня 2010 року.

Відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 07 листопада 2025 року № 11/08-ті, виконаного Приватним підприємством «Актив Інвест», за технічними показниками об`єкт нерухомого майна може бути поділено.

Склад новоутворених об`єктів нерухомого майна за фактичним користуванням приміщеннями будинку та господарськими будівлями та спорудами:

Об`єкт 1: житловий будинок садибного типу літ «А» з житловими прибудовами літ. «а», «а1», в складі приміщень: 1-1 площею 14,9 кв.м, 1-2 площею 3,0 кв.м, 1-3 площею 6,5 кв.м, 1-4 площею 6,6 кв.м, 1-5 площею 13,4 кв.м, 1-6 площею 9,6 кв.м, 1-7 площею 7,3 кв.м, загальною площею 61,3 кв.м, житловою площею 36,9 кв м, а також господарські будівлі та споруди: сарай літ «Б», погріб літ «К», сарай літ «З», огорожа № 1, ворота хвіртка № 2, що складають 2/5 частин об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та перебувають у володінні та користуванні позивача;

Об`єкт №2: житловий будинок садибного типу літ «А» з житловими прибудовами літ «а2», в складі приміщень: 2-1 площею 11,7 кв.м, 2-2 площею 13,3 кв.м, 2-3 площею 10,0 кв.м, 2-4 площею 7,9 кв.м, 2-5 площею 7,3 кв.м, 2-6 площею 13,8 кв.м, 2-7 площею 3,1 кв.м, 2-8 площею 6,4 кв.м, загальною площею 73,5 кв.м, житловою площею 52,3 кв.м, а також господарські будівлі та споруди: сарай літ «В», гараж літ «Г», сарай літ «Д», погріб літ «Е», вбиральня літ «Т», огорожа № 1, ворота, хвіртка № 2, що складають 3/5 частин об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та перебувають у володінні та користуванні відповідача.

Самочинна прибудова літ «а3» в складі приміщень: 3-1 площею 9,0 кв.м, 3-2 площею 3,7 кв.м, 3-3 площею 2,5 кв.м, 3-4 площею 21,6 кв.м, що складають загальну площу 36,8 кв.м участі в поділі не приймають.

Нормативно-правове регулювання та мотиви суду

У статті 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У силу статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої та другої статті 319 ЦПК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно з частиною першою статті 356 ЦК України, є спільною частковою власністю.

За приписами статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном,що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Відповідні роз`яснення щодо порядку проведення поділу містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок».

Зокрема, в пункті 7 зауважено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 зроблено висновок, що відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно з частиною першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Зі змісту висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 07 листопада 2025 року № 11/08-ті, який суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, вбачається, що поділити спірний житловий будинок між співвласниками технічно можливо.

Враховуючи, що спірний житловий будинок належить на праві спільної часткової власності позивачу та відповідачу, висновком експерта встановлено можливість його поділу, відповідач не заперечив щодо задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе припинити право спільної часткової власності на такий житловий будинок, поділити його між сторонами та виділити позивачу належні їй 2/5 частин житлового будинку.

Таким чином, позов належить задовольнити.

Керуючись статтями 258, 259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити позов.

2. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 171,6 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, з господарсько-побутовими надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Поділити в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 171,6 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, з господарсько-побутовими надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_1 належить на праві власності 2/5 частин вказаного будинку, а ОСОБА_2 – 3/5 частин.

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на окреме домоволодіння у складі: прибудови літ «а», прибудови літ «а1», приміщення: 1-1 площею 14,9 кв.м, 1-2 площею 3,0 кв.м, 1-3 площею 6,5 кв.м, 1-4 площею 6,6 кв.м, 1-5 площею 13,4 кв.м, 1-6 площею 9,6 кв.м, 1-7 площею 7,3 кв.м, загальною площею 61,3 кв.м, житловою площею 36,9 кв м, а також господарські будівлі та споруди: сарай літ «Б», погріб літ «К», сарай літ «З», огорожа № 1, ворота хвіртка № 2.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку останній має право подати протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення. Інші учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення: 19 травня 2026 року.

Суддя О.В. Попович