Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №355/1007/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1007/26

Провадження № 2-о/355/47/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т. А.

присяжних Кульчицької С. М., Попович С. В.

за участю секретаря Ліберацької Ю. В.

прокурора Сонька М. М.

заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Мирошниченко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за заявою лікаря - психіатра поліклінічного відділення КНП «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» Анатолія Галицького, заінтересована особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Березанської міської ради Броварського району Київської області, особа, щодо якої ставиться питання – ОСОБА_2 про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку,

В С Т А Н О В И В:

Лікар – психіатр ПВ КНП «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» А. Галицький звернувся до суду із заявою, у якій вказав, що від виконавчого комітету Березанської міської ради Броварського району Київської області за супровідним листом від 23.04.2026 №04-30/1231 надійшли матеріали щодо необхідності ініціювання перед судом питання про застосування заходів примусового психіатричного огляду громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з наявністю обгрунтованих підстав для припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу.

Вказав, що необхідність такого огляду зумовлена деструктивною поведінкою ОСОБА_2 , що загрожує належному вихованню, соціалізації, розвитку та безпеці її неповнолітніх дітей, а також категоричною відмовою ОСОБА_2 від добровільного медичного обстеження.

Зазначив, що ОСОБА_2 систематично не виконує свої батьківські обов`язки та перешкоджає здобуттю своїми неповнолітніми дітьми середньої освіти, без поважних причин не допускає дітей до школи, забороняє їм відвідувати групу продовженого дня та обмежує спілкування з однолітками, чим фактично ізолює їх від суспільства.

При цьому вона уникає контакту з педагогами, на зауваження не реагує, агресивно висловлюється в присутності дітей. Непередбачувана поведінка матері викликає у дітей страх, тривожність та емоційне виснаження.

Під час спілкування з ОСОБА_2 21.04.2026 р. було зафіксовано стан її гострого нервово-психічного збудження, імпульсивність поведінки та відсутність критичності мислення і здатності до об`єктивної оцінки оточуючої дійсності.

Під час відвідувань сім`ї, ОСОБА_2 , неохоче йде на контакт з фахівцями, проявляє агресію, веде себе неадекватно, обмежує спілкування з дітьми.

З її слів діти не відвідують школу з причин поганого шкільного харчування, відсутності догляду за ними та недовіри до вчителів під час учбового процесу.

ОСОБА_2 не дозволяє дітям спілкуватися з однолітками, бабусею та оточуючими, тримає дітей у закритому приміщенні (кімната не провітрюється, на вікнах темні жалюзі, які не пропускають денне світло).

08.04.2026 при спільному виїзді зі службами ОСОБА_2 було запропоновано провести її обстеження у ендокринолога та психіатра про виключення або виявлення фізичних чи психічних розладів, однак проходити таке обстеження жінка відмовилася.

Неадекватність поведінки ОСОБА_2 у побуті та її деструктивний характер підтверджується заявами мешканців с. Лехнівка та зверненням її матері ОСОБА_3 .

Агресивна настроєність ОСОБА_2 щодо третіх осіб (педагогів, представників органу опіки) свідчить про неможливість безпечного співіснування оточуючих з нею без проведення фахової психіатричної оцінки та корекції її стану.

Аналіз сукупності наведених фактів дозволяє дійти висновку, що поведінка ОСОБА_2 є реально небезпечною для оточуючих, насамперед для її малолітніх дітей.

Висновком лікаря-психіатра від 29.04.2026 №294 встановлено, що сукупність наданих матеріалів, зафіксованих поведінкових проявів та факт відмови від добровільного психіатричного огляду дають підстави припускати наявність у ОСОБА_2 психічного розладу, який потребує спеціалізованої психіатричної оцінки.

Враховуючи викладене, просив надати дозвіл на проведення примусового психіатричного огляду ОСОБА_2 у зв`язку з наявністю обгрунтованих підстав для припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу.

У судовому засіданні заявник підтримав заяву і пояснив, що він як лікар - психіатр здійснив огляд ОСОБА_2 , при цьому не встановив у неї ознаків тяжкого психічного розладу, при спілкуванні вона була адекватна, діти перебували у спокійному врівноваженому стані, на матір не скаржилися, вона пояснювала свою поведінку тим, що в неї наявний конфлікт з матір`ю ОСОБА_3 , з якою вона вимушена проживати в одному будинку. Будь –яких проявів агресії у поведінці ОСОБА_2 , які б свідчили про її неадекватну поведінку, встановлено не було. Зазвичай агресія проявляється у нападах на оточуючих, проте ніяких синців або інших пошкоджень ні у дітей, ні у будь – яких інших осіб виявлено не було.

Психічного захворювання у ОСОБА_2 не зареєстровано, спеціалісти комісійно її не оглядали, питання про наявність психічного розладу ініціює її мати ОСОБА_3 , яка і займається оформленням документів.

Вважає, що у ОСОБА_2 наявна проблема з матір`ю, і саме це є підставою для звернення з цією заявою.

Представник заінтересованої особи – Служби у справах дітей виконавчого комітету Березанської міської ради за довіреністю Мирошниченко О. В. у судовому засіданні заяву підтримала і пояснила, що ОСОБА_2 є матір`ю двох неповнолітніх дітей, яких свідомо позбавляє права на освіту, оскільки не пускає до школи, посилаючись на негативні відносини до них з боку вчителів та однокласників, через що відносно неї складалися адміністративні протоколи по ст. 184 КУпАП.

Загрози життю дітей немає, але має місце гіперопіка дітей з боку матері, крім того, ОСОБА_2 не йде на контакт, уникає спілкування, не бажає отримувати консультаційну допомогу.

ОСОБА_2 не заперечує, щоб діти отримували освіту он- лайн, але не оформила цю процедуру у встановленому порядку, і діти залишилися без навчання.

Вважає, що відносно ОСОБА_2 необхідно провести примусовий психіатричний огляд.

Прокурор у судовому засіданні вважає за необхідне у задоволенні заяви лікаря – психіатра відмовити за недоведеністю необхідності проведення примусового психіатричного огляду ОСОБА_2 .

Особа, щодо якої ставиться питання – ОСОБА_2 до суду не з`явилася, про дату слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, і суд розглядає справу за її відсутності на підставі наявних доказів.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначено, що психічні розлади – це розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті.

Психіатрична допомога – це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Відповідно до ст. 7 цього Закону діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, для застосування в Україні.

Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних із станом її психічного здоров`я.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей- ОСОБА_4 , 2016 р. народження та ОСОБА_5 , 2018 року народження, батько дітей помер.

Заявником вказано, що ОСОБА_2 систематично не виконує свої батьківські обов`язки, перешкоджає здобуттю дітьми середньої освіти, обмежує спілкування з однолітками, що дає підстави для припущення про наявність у неї тяжкого психічного розладу, зумовленою деструктивною поведінкою.

Під час спілкування в ході соціального супроводу було зафіксовано стан гострого нервово – психічного збудження, відсутність критичного мислення у ОСОБА_2 , у зв`язку з чим лікар – психіатр звернувся до суду з цією заявою.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Дослідивши матеріали справи, судом не встановлено належних доказів, які б давали можливість зробити висновок про необхідність проведення психіатричного огляду ОСОБА_2 .

Крім відмови від психіатричного огляду, зафіксованого виконавчим комітетом Броварського району Київської області 23. 04. 2026 року за заявою Служби у справах дітей та заявою матері ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , висновків про відмову від спілкування з соціальними працівниками, листа – повідомлення Лехнівської філії Березанського ліцею № 3 про те, що неповнолітні діти ОСОБА_2 не відвідують навчальний заклад без поважних причин, не спілкуються з однолітками, не здобуто жодних доказів психічної нестабільності ОСОБА_2 , які б свідчили про її деструктивну поведінку.

Згідно характеристик, наданих неповнолітнім дітям ОСОБА_2 – ОСОБА_6 та ОСОБА_5 діти проживають разом з матір`ю у житловому будинку, умови проживання задовільні, діти мають робочі місця, забезпечені усім необхідним.

З характеристики з місця проживання вбачається, що повідомлень про порушення ОСОБА_2 громадського порядку до Лехнівського старостинського округу не надходило.

З пояснень лікаря – психіатра у судовому засіданні вбачається, що обов`язковим проявом психічного розладу у особи, яка дає підстави для направлення її на примусовий психіатричний огляд, є її агресивна поведінка відносно оточуючих, яка виражається в активних діях, внаслідок яких у потерпілих з`являються синці, порізи, побої тощо.

Стаття 11 Закону України "Про психіатричну допомогу" передбачає, що психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Таким чином для проведення такого огляду необхідно встановити дійсні медичні підстави, а не просто поведінку, яка не узгоджується з думкою оточуючих щодо відповідності дій особи вимогам законодавства.

Сторони по справі не заперечують, що той факт, що діти ОСОБА_2 не відвідують навчальний заклад, базуються на позиції матері, яка таким чином їх захищає від негативних наслідків оточуючої обстановки, не дивлячись на те, що така заборона суперечить вимогам законодавства про освіту.

Заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про неадекватну поведінку ОСОБА_2 не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 77,78 ЦПК України, оскільки вони надані не у процесуальному порядку, не містять вказівок кому та коли були надані, відсутні документи, які підтверджують їх особу.

Висновок лікаря – психіатра від 29. 04. 2026 року та протокол індивідуальної психологічної консультації від 21. 04. 2026 року не можуть бути достатньою підставою для направлення ОСОБА_2 для примусового психіатричного огляду, оскільки не підтверджуються зібраними по справі доказами, таким чином судом не встановлено підстав для застосування до ОСОБА_2 психіатричного огляду у примусовому порядку, отже у задоволенні заяви необхідно відмовити.

Стаття 3 цього Закону передбачає, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.1,3,7,11, 22 Закону України "Про психіатричну допомогу, ст. 293, 339-342 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви лікаря - психіатра поліклінічного відділення КНП «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» ОСОБА_8 , заінтересована особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Березанської міської ради Броварського району Київської області, особа, щодо якої ставиться питання – ОСОБА_2 про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.А. Троценко

Присяжні: С. В. Попович

С. М. Кульчицька