Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №282/552/25 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/552/25

Провадження № 1-кп/282/54/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в селищі Любар, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гринівці, Житомирського району, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , росіянина, громадянина росії, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2025 року близько 18.00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи в одній із кімнат житлового будинку, що належить ОСОБА_5 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , під час словесної суперечки з останнім, яка виникла на ґрунті раптових неприязних відносин, у нього виник протиправний умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , сидячи по праву руку до ОСОБА_5 , завдав йому однин удар кулаком правої руки в ліву скроневу ділянку, чим умисно спричинив тілесні ушкодження у вигляді садна скроневої ділянки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, без короткочасного розладу здоров`я.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, обвинувачений визнав свою винуватість та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а тому вважає недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому пропонує обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням доказів, які характеризують його особу.

При розгляді справи в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 проти такого порядку та обсягу дослідження доказів не заперечував, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, визнав повністю та дав суду відповідні пояснення по справі, повністю підтвердивши вказані вище обставини викладені у обвинувальному акті.

Згідно з наданого прокурором копії листа Романівського відділу ДРАЦС у Житомирському районі Житомирської області №136/29.8-49 від 08.07.2025, у вказаному відділі наявний актовий запис №142 про смерть потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складений 19.05.2025 виконавчим комітетом Любарської селищної ради.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст.349 КПК України показами обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального проступку, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, і вважає доведеним пред`явлене обвинувачення, а тому, суд при дослідженні доказів обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , та вивченням документів, які характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд, з`ясував правильність розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду, зміст цих обставин, з`ясував, чи немає сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив учасникам розгляду, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 348 КПК України суд встановив, що обвинуваченому ОСОБА_4 суть обвинувачення зрозуміла. Обвинувачений визнає свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, розкаюється у вчиненому, показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Щодо розгляду справи за відсутності потерпілого ОСОБА_5 , який помер, про що складено актовий запис № 142 від 19.05.2025 виконавчим комітетом Любарської селищної ради, то суд зазначає, що відповідно до положень ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених зокрема статтею 125 КК України.

Згідно зі ст. 478 КПК України потерпілий має право подати до слідчого, дізнавача, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України розпочате за відповідною заявою потерпілого ОСОБА_5 .

Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією листа Романівського відділу ДРАЦС у Житомирському районі Житомирської області № 136/29.8-49 від 08.07.2025 про те, що у вказаному відділі наявний актовий запис № 142 про смерть потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 19.05.2025 виконавчим комітетом Любарської селищної ради.

Підстав для залучення інших осіб до провадження в статусі потерпілих відсутні.

У справах приватного обвинувачення обов`язковою фігурою крім потерпілого є також прокурор, за винятком випадків, коли він відмовився від обвинувачення. Тож, сучасний стан справ передбачає множинність суб`єктів на стороні обвинувачення в провадженнях приватного обвинувачення, а відтак смерть потерпілого не призводить до зникнення вказаної сторони, оскільки з моменту внесення інформації до ЄРДР обов`язок здійснювати кримінальне переслідування покладається на органи слідства і прокуратури. При цьому даний обов`язок зберігається до моменту завершення кримінального провадження, що знаменується ухваленням судом вироку або закриттям провадження у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення чи за однією з інших підстав, передбачених законом.

Водночас, КПК України не називає такої підстави для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення як смерть потерпілого, а також не дає жодних підстав ототожнювати цей юридичний факт з відмовою потерпілого від обвинувачення по цій категорії проваджень.

Так, статтею 284 КПК України передбачений виключний перелік підстав для закриття кримінального провадження, серед яких така підстава як смерть потерпілого відсутня.

Тому настання смерті потерпілого у провадженні в формі приватного обвинувачення після внесення інформації до ЄРДР, але до винесення судом остаточного рішення не може ототожнюватися з відмовою потерпілого від обвинувачення по даній категорії проваджень, а відтак не є підставою для закриття кримінального провадження.

Згідно з положеннями КПК України у провадженнях приватного обвинувачення з моменту внесення інформації до ЄРДР кримінальне переслідування забезпечують державні органи, а відтак смерть потерпілого не ліквідує сторону обвинувачення, тож провадження має продовжуватися у звичайному режимі.

Проаналізувавши всі зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, які є належними та допустимими, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному проступку.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.

Прокурор просив визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що вчинене ним діяння є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які згідно ст.66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 - відсутні.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч.1 ст.125 КК України, а також суд враховує тяжкість скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України є кримінальним проступком, дані, що характеризують особу винного, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, усвідомив протиправність скоєного, розкаявся у вчиненому, а відтак враховуючи викладене суд приходить до переконання, про необхідність призначення йому покарання у виді штрафу.

Процесуальні витрати та речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Керуючись ст.ст.100, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 532 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесять) грн. 00 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Вирок може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ч.2 ст.394 КПК України до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1