Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №161/14620/24 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14620/24

Провадження № 2/161/1074/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді - Олексюка А.В.,

при секретарі – Опальчук А.А.,

за участю представниці позивача (в режимі відеконференції)– Кожиної Т.В.,

представника відповідачки (в режимі відеконференції) – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом адвокатки Кожиної Тетяни Вікторівни в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

01.08.2024 позивач через свою представницю звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 21 травня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики в сумі 1 168 650,00 гривень 00 копійок, що за спільною згодою сторін на день укладення даного договору є еквівалентом 29 400,00 доларів США 00 центів.

Відповідачка свої зобов`язання за договором позики не виконує, ухиляється від переговорів про добровільне погашення заборгованості.

Просив суд стягнути з Відповідача борг у сумі 30 570 доларів США 49 центів та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 02.08.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

14.08.2025 представниця позивача Кожина Т.В. через підсистему електронний суд подала заяву про збільшення позовних вимог, зазначила, що сума збільшених позовних вимог склала 1 408 833,16 грн що за курсом НБУ станом на 13.08.2024 року еквівалентно 34 126,23 доларів США (курс НБУ 41,2830 грн за долар США) з яких Сума основного боргу – 1 164 180,60 грн (еквівалентне 28 200 доларів США). 3% річних – 1 908, 5130 гривень (еквівалентне 46,23 доларів США) Штрафні санкції 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення зобов`язання відповідно до п. 10 договору позики від 21.05.2024 року - 242 744,04 гривень (еквівалентно 5880 доларів США).

19.09.2025 представниця позивача Кожина Т.В. через підсистему електронний суд подала заяву про збільшення позовних вимог, зазначила, що сума збільшених позовних вимог станом на 19.09.2024 року склала: Сума основного боргу – 1 168 91 грн (еквівалентне 28 200 доларів США) 3% річних за період з 25.07.2024 по 19.09.2024 р. – 5 461, 14 грн (що еквівалентно 131,75 доларів США) Штрафні санкції 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення зобов`язання відповідно до п. 10 договору позики від 21.05.2024 року за період з 25.07.2024 року по 19.09.2024 р.- 694 632, 50 гривень ( що еквівалентно 16 758,00 доларів США).

03.03.2025 від представниці позивача Кожиної Т.В. надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої просила стягнути з ОСОБА_3 1 869 006,21 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі визначеному в позовній заяві у розмірі 30 000,00 гривень, та судовий збір у розмірі 14 458,00 гривень.

21.05.2025 від представниці позивача Кожиної Т.В. надійшла заява, в якій вона що повідомляє, що витрати на професійну правничу допомогу яку позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 30 000,00 гривень.

Представниця позивача Кожина Т.В. в судовому засіданні позов підтримала просила стягнути з відповідачки загальну суму заборгованості в розмірі 1869006,21 грн, судовий збір на витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.07.2025 року по справі №161/14620/24 позов адвокатки Кожиної Тетяни Вікторівни в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 1 840 240 гривень 59 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, стягнуто суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області суду від 14 жовтня 2025 року заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2025 року скасовано та призначено справу до розгляду.

Представниця позивача адвокатка Кожина Т.В. в судовому засіданні (в режимі відеконференції) просила позов задовольнити, стягнути з відповідачки загальну суму заборгованості у розмірі 1 869 006,21 грн, що еквівалентно 45 0589,75 доларів США.

Представник відповідачки адвокат Оприско Микола Васильович в судовому засіданні (в режимі відеконференції) позов визнав частково, проти позову в частині стягнення штрафних санкцій заперечував, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21 травня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. за реєстровим номером №1011 (а.с.15).

Відповідно до умов Договору позики Позикодавець передав у власність Позичальника, а Позичальник прийняв у власність від Позикодавця грошові кошти в сумі 1 168 650,00 (один мільйон сто шістдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, що за спільною згодою сторін на день укладення даного договору є еквівалентом 29 400,00 (двадцять дев`ять тисяч чотириста) доларів США 00 центів.

Позичальник зобов`язався повертати Позикодавцеві суму позики згідно графіку, вказаного в Додатку 1 до Договору позики.

Сторони дійшли спільної згоди, що Позичальник за даним договором зобов`язався повернути Позикодавцеві суму грошових коштів яка на кінцевий час повернення грошей буде еквівалентна 29 400,00 (двадцять дев`ять тисяч чотириста) доларів США 00 центів.

Відповідно до умов Договору позики Позичальник за даним договором зобов`язується повернути Позикодавцеві суму грошових коштів, яка буде еквівалентна 29 400,00 доларів США 00 центів згідно середньозваженого курсу купівлі та продажу Долара США 00 у АТ «ПРИВАТБАНК» на дату повернення позики, не пізніше ніж через 1 (один) рік з моменту укладення даного договору, тобто до 21 травня 2025 року.

Сума позики, встановлена в п. 1 даного договору, може бути повернута Позичальником Позикодавцеві достроково (п. 5 Договору).

Сторони дійшли спільної згоди, що у разі прострочення виконання зобов`язання Позичальником за даним договором, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (п. 9 Договору).

У разі несвоєчасного повернення позики, Позичальник крім повернення сум, зазначених в п.п. 2; 9 цього Договору, сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення або 1% від суми позики за кожен день прострочення на вибір Позикодавця (п. 10 Договору).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.525 ЦК України).

Згідно ст.ст.526, 1049 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору можуть здійснюватися: за згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач надав відповідачці можливість користуватися коштами, однак, відповідачка не дотримувалася своїх зобов`язань щодо погашення боргу у визначені строки, на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов`язань.

Згідно розрахунку, станом на дату звернення до суду відповідно до умов договору Позивачем нараховано 2 352 (дві тисячі триста п`ятдесят два) долари США 00 центів. Загальна сума заборгованості за Договором позики становить 30 570 (тридцять тисяч п`ятсот сімдесят) доларів США 49 центів.

Згідно розрахунку представниці позивача, станом на 19.09.2024 року склала: сума основного боргу – 1 168 091 грн (еквівалентне 28 200 доларів США) 3% річних за період з 25.07.2024 по 19.09.2024 р. – 5 461, 14 грн (що еквівалентно 131,75 доларів США). Штрафні санкції 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення зобов`язання відповідно до п. 10 договору позики від 21.05.2024 року за період з 25.07.2024 року по 19.09.2024 р.- 694 632, 50 гривень ( що еквівалентно 16 758,00 доларів США). Загальна сума заборгованості становить 1869 006,21 грн, що еквівалентно 45 0589,75 доларів США.

У п.54 постанови від 04.06.2019 (справа №916/190/18) Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Вимога про стягнення залишку основного боргу в розмірі 1 168 650,00 грн та 3% річних у розмірі 5 460,09 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в частині звільнення від 3% річних є безпідставним. Ця норма звільняє від відповідальності за ст. 625 ЦК України виключно за договорами з банками та іншими фінансовими установами (кредитодавцями) і не поширюється на договори позики між фізичними особами.

Щодо штрафних санкцій (пені), суд зазначає наступне.

Суд дослідив заперечення відповідача щодо застосування п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідних положення» ЦК України.

Відповідно до цієї норми, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені). Верховний Суд у своїх постановах чітко зазначив, що ця норма поширюється також на договори позики між фізичними особами.

Оскільки договір укладено під час дії воєнного стану, а період прострочення повністю припадає на цей час, нарахування штрафних санкцій є протиправним. Суд повністю відмовляє у стягненні пені, визначеної у розмірі 666 130,50 грн.

Таким чином, суд вважає, що на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, враховуючи, що відповідачка істотно порушила умови договору, своєчасно не повернула позику, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме слід стягнути з відповідачки на користь позивача суму основного боргу: 1 168 650,00 грн (один мільйон сто шістдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят гривень 00 копійок), 3% річних: 5 460,09 грн (п`ять тисяч чотириста шістдесят гривень 09 копійок), що в загальному становить 1 174 110,09 грн, у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (у розмірі 666 130,50 грн) відмовити.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Нормами ч.ч.2, 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правову допомогу представницею позивача надані копії: договору № Ф-1 про надання правової допомоги від 14.06.2024 року між ОСОБА_2 (як клієнт) та Адвокатським бюро «Тетяни Кожиної», відповідно до якого адвокатське об`єднання бере на себе обов`язки надавати правову допомогу клієнту (а.с.140-143), розрахунку надання правової допомоги на загальну суму 30 000 грн (а.с.150), платіжної інструкції від 21.05.2025 на суму 30 000 грн (а.с.152), крім того просила стягнути витрати на проїзд.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про відшкодування витрат представниці позивача, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Натомість у розглядуваній справі неможливість використання для явки до суду транспорту загального користування, окрім таксі, позивачем належними та допустимими доказами не обґрунтована.

Крім того, в платіжній інструкції від 21.05.2025 на суму 30 000 грн, платником і отримувачем зазначений ОСОБА_2 , а тому суд приходить до висновку, що у справі відсутні підстави для стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 9 510,95 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи із загальної суми документально підтверджених витрат на його сплату в розмірі 15 140,00 грн (згідно з квитанцією № 0.0.3894516979.1 від 19.09.2024 на суму 460,69 грн, квитанцією № TR1171 від 13.08.2024 на суму 14 087,31 грн та квитанцією № 352764 від 28.04.2025 на суму 592,00 грн).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 526, 533, 625 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов адвокатки Кожиної Тетяни Вікторівни в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 21 травня 2024 року у загальному розмірі 1 174 110 (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі сто десять) гривень 09 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 510 (дев`ять тисяч п`ятсот десять) гривень 95 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 20.05.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк