Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №161/9276/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9276/26

Провадження № 1-кп/161/1098/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 19 травня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030580000370 від 02.03.2026 року, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ужова, Рожищенського району, Волинської області, зареєстрованого та мешканця в АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», учасника бойових дій, раніше не судимого, -

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 01.03.2026 року приблизно о 21 год. 30 хв. перебуваючи в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перешкоджання виконанню службових обов`язків поліцейському – інспектору сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 (м. Луцьк) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області лейтенанту поліції ОСОБА_5 , який у форменому одязі зі знаками розрізнення спільно з інспектором сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 (м. Луцьк) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 здійснювали оперативне реагування і документування правопорушення, відомості про яке зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень громадян про кримінальні правопорушення та інші події Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області за №3794 від 01.03.2026, під час адміністративного затримання ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_4 , розуміючи, що перед ним знаходиться поліцейський, який є працівником правоохоронного органу згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 4 ст. 18 Закону України «Про національну безпеку України», ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків у формі активної фізичної протидії законній діяльності поліцейського – інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 (м. Луцьк) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 ..

Таким чином, ОСОБА_4 інкримінується опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.342 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 342 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії не тяжкого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість, у вчиненому щиро розкаявся, раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, на обліку в лікарів – психіатра та нарколога не перебуває, однак проходив лікування у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька», є військовослужбовцем, учасником бойових дій.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст. 50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_4 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді штрафу.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальний правопорушень.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази: ДВД – диск – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1