Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №175/17357/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2093/26 Справа № 175/17357/24 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Макарова М.О. ,

суддів – Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 рокуу справі за позовом Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності, державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа № 175/17357/24 за позовом Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності, державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення.

20 жовтня 2025 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» звернувся керівник Слобожанської окружної прокуратури Кондратов В.Г. із заявою про зміну предмета спору у даній справі № 175/17357/24.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської від 21 жовтня 2025 року керівнику Слобожанської окружної прокуратури відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмета позову.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Слобожанська окружна прокуратура в особі керівника Кондратова В.Г. звернулася безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У даній справі був здійснений автоматизований розподіл судової справи між суддями, згідно з яким призначено головуючого суддю Космачевську Т.В. та суддів, які входять до складу колегії, Агєєва О.В. та Халаджи О.В.

Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року Слобожанській окружній прокуратурі поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито провадження за апеляційною скаргою Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року, а також призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2026 року № 1691 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи через неможливість розгляду справи суддею-доповідачем Космачевською Т.В. у зв`язку зі звільненням з посади судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана справа передана в провадження колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) - Макарова М.О., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою статті 2 ЦПК України серед основних засад (принципів) цивільного судочинства проголошено принципи обов`язковості судового рішення та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним положенням процесуального закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в первісній редакції позовної заяви є наступні позовні вимоги: 1) про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 31.08.2020 №4-9080/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»; 2) про усунення перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією – обласною військовою адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2 га з кадастровим номером 1221486800:01:055:0012 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1221486800:01:055:0012; 3) про усунення перешкоди власнику – Державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації – у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2 га з кадастровим номером 1221486800:01:055:0012 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1221486800:01:055:0012 Державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації; 4) про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1221486800:01:055:0012 з припиненням права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

У подальшому до закінчення підготовчого провадження у справі прокурором подано до Дніпровського районного суду заяву про зміну предмета позову, в якій просить: 1) витребувати у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1221486800:01:055:0012, яка розташована на території Балівської сільської ради (наразі – Слобожанська селищна рада) Дніпровського району Дніпропетровської області; 2) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 2 га з кадастровим номером 1221486800:01:055:0012 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2166940612214), проведену на підставі рішення державного реєстратора Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 №54036321 (номер відомостей про речове право 38156958); 3) скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1221486800:01:055:0012 з припиненням права власності ОСОБА_1 .

З метою ефективного та повного захисту інтересів держави, прокурор посилався на необхідність здійснити заміну одних позовних вимог іншими, вилучивши одну з позовних вимог, тобто з урахуванням усталеної судової практики змінити предмет позову з огляду на певні обставини.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позов пред`явлено прокурором у жовтні 2024 року. При цьому обґрунтування та зміст позовних вимог було здійснено з урахуванням положень закону та судової практики в подібних правовідносинах, які були актуальні на день подання позовної заяви, зокрема заявлено негаторний позов. Натомість 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України від 12 березня 2025 № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким (серед іншого) доповнено статтю 391 ЦК України частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі ст. ст. 387 і 388 цього Кодексу». Вказані законодавчі зміни, на думку прокурора, суттєво впливають на визначення судом та учасниками процесу ефективного способу захисту порушених інтересів держави та правової норми, яка підлягає застосуванню. Введення в дію вказаних норм права є виключними обставинами, що не залежать від волі сторін, у тому числі прокурора, і встановлюють єдиний можливий спосіб захисту порушених інтересів держави у цій справі - витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). З метою зміни заявлених негаторних позовних вимог на віндикаційні, забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, прокуратур подав до суду заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської від 21 жовтня 2025 року керівнику Слобожанської окружної прокуратури відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмета позову.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за своїм змістом подана керівником Слобожанської окружної прокуратури Кондратовим В.Г. заява не є заявою про зміну предмету позову, передбаченою ч. 3 ст. 49 ЦПК України, і так само не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, передбаченою ч. 2 ст. 49 ЦПК України.Водночас суд першої інстанції зазначив, якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, а тому це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20).

У відповідності до положень ч. 1 ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

За приписами ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відмова суду врахувати заяву про зміну предмета позову або вирішення спору без її розгляду може порушувати право сторони на справедливий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Тому в разі подання позивачем заяви, спрямованої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого (інших), на відміну від первісно обраного (обраних) способу (способів) захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає предмет та підстави позову. При цьому право на зміну предмета позову є безумовним процесуальним правом позивача, обмеженим виключно строками, встановленими процесуальним законом.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом у первісній редакції, позивач обґрунтовував його наступними обставинами.

Наказ ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від від 31.08.2020 №4-9080/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку загальною площею 2 га, в тому числі пасовища 2 га (кадастровий номер 1221486800:01:055:0012) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Балівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, прийнятий у порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 20, 67, 71, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного наказу), ст. 11 Закону України «Про транспорт», ст. ст. 7, 9 Закону України «Про автомобільні дороги», оскільки землі автомобільних доріг загального користування не можуть передаватися у власність для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

Так, спірна земельні ділянка, що перебуває у постійному користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою від 06.07.1999, зареєстрований за №1305, незаконно вибула з державної власності у приватну власність. При цьому спірна земельна ділянка (смуга відведення) використовуються Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, що належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, яке є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами.

На підтвердження цих обставин позивач посилався на відповідні докази.

У поданій заяві про зміну предмета позову від 20 жовтня 2025 року позивач просить змінити саме матеріально-правову вимогу (предмет), сформулювши її як витребуваня земельної ділянки із незаконного володіння у власність держави та скасування державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі.

При цьому фактичні обставини, які виникли між сторонами, та підстави позову залишилися незмінними. Позивач продовжує посилатися на ті самі факти та правовідносини, які були зазначені у позовній заяві в її первісній редакції.

Зміна правової вимоги за умови збереження первісних підстав позову та фактичних осбтавин справи є законним способом захисту інтересів позивача.

Отже, зважаючи на викладене, з метою ефективного та повного захисту інтересів держави прокурором здійснено заміну одних позовних вимог іншими з урахуванням усталеної судової практики.

Таким чином, відмовляючи у прийнятті заяви про зміну предмета позову, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що заява за своїм змістом не є заявою про зміну предмета позову, передбаченого ч. 3 ст. 49 ЦПК України, та є одночасно зміною підстав і предмету позову, а тому відсутні правові підстави для прийняття її до розгляду

Так, суд першої інстанції безпідставно ототожнив зміну предмета позову (матеріально-правової вимоги) зі зміною фактичних підстав позову.

За таких обставин колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у прийнятті заяви про зміну предмета позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, є обов`язковою підставою для її скасування.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про зміну предмета позову постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року скасувати.

Справу за позовом Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності, державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21 травня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова