Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №172/1600/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3843/26 Справа № 172/1600/25 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2026 року про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Дніпроагроальянс» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Дніпроагроальянс» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки.

Заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.

29 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 — ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн..

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2026 року в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що до матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , поданої представником позивача ОСОБА_2 01.07.2025 року, не додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 — ОСОБА_2 просила ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2026 року скасувати, та ухвалити номе рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов неправильного висновку про те, що до позовної заяви не було додано попередній розрахунок судових витрат, оскільки у тексті позовної заяви такий розрахунок був прямо зазначений.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2026 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Судом встановлено, що заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22.12.2025 року у справі № 172/1600/25 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Дніпроагроальянс» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки задоволено. Ухвалено розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,837 га, в тому числі 6,837 га, що розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220755400:01:012:0044, укладений 27.01.2015 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Дніпроагроальянс» (код ЄДРПОУ 34590337), зареєстрований 25.06.2015 року, номер запису про інше речове право: 10172420; стягнути з ТОВ «Дніпроагроальянс» на користь ОСОБА_1 суму основного боргу орендної плати за договором 25838 (двадцять п`ять тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 51 копійку, інфляційні втрати – 3100 (три тисячі сто) гривень 62 копійки, пеню – 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 75 копійок, що у загальному розмірі становить 29393 (двадцять дев`ять тисяч триста дев`яносто три) гривні 88 копійок; стягнути з ТОВ «Дніпроагроальянс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Після ухвалення судового рішення у справі № 172/1600/25, представник позивача Усенко А.О. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі щодо стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу в сумі 10000,00 грн.

Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення по справі, суд виходив з того, що до матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , поданої представником позивача ОСОБА_2 01.07.2025 року, не додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 — Усенко Аліна Олександрівна звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

До вказаної заяви було додано: договір №б/н про надання правничої допомоги від 09 лютого 2024 року укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням “VЕКТОР ПРАVA”, додаткову угоду №б/н від 22 грудня 2025 року, акт приймання-передачі послуг № б/н за договором про надання правової допомоги №б/н від 09 лютого 2024 року згідно якого вартість послуг за розгляд справу у суді першої інстанції становить 10 000,00 грн. (а.с.184-185,188,189).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі №750/10242/20.

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції вказав, що до матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , поданої представником позивача ОСОБА_2 01.07.2025 року, не додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що закон не встановлює спеціальної форми такого розрахунку; не вимагає, щоб попередній розрахунок подавався виключно окремим документом чи додатком; достатнім є зазначення відповідних відомостей у тексті першої заяви по суті спору. зокрема позовної заяви.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем у позовній заяві було зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.(а.с.6)

З урахуванням викладеного, враховуючи складність справи, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, часом витраченим на їх виконання відсутність заперечень відповідача на понесені витрати, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає до задоволення, шляхом стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн. понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2026 року — скасувати.

Заяву представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» (ЄДРПОУ 34590337) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу за розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст судового рішення складено 21 травня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича