Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №203/7164/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2312/26 Справа № 203/7164/24 Суддя у 1-й інстанції - Іваницька І.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Макарова М.О., Ткаченко І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шестерня Наталя Олександрівна, на рішення Центрального районного суду м.Дніпра від 22 вересня 2025 року у складі судді Іваницької І.В. у цивільній справі № 203/7164/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна”, третя особа — ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,–

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, пред`явленою до ПАТ “СК “ПЗУ Україна”, визначивши третьою особою ОСОБА_2 , на предмет стягнення з відповідача на свою користь майнову шкоду у розмірі 25 509,40 грн, та уточнивши вимоги у січні 2025 року, де просив стягнути з відповідача свою користь фактично витрачені грошові кошти на ремонт автомобіля у розмірі 17 983,97 грн, враховуючи отримання ним 1560,03 грн страхового відшкодування, обґрунтовуючи це тим, що внаслідок ДТП, яка сталась 17 лютого 2024 року з вини третьої особи ОСОБА_2 , автомобілю Мazda, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є позивач, завдані механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», до якого позивач звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідь на заяву про виплату страхового відшкодування позивачем не отримана. Розмір заявленої до стягнення матеріальної шкоди обґрунтований позивачем наданим ТОВ «Авто-Імпульс Восток» рахунком №563 від 26 березня 2024 року на суму 25 509,40 грн, а фактичні витрати на проведення відновлювального ремонту автомобіля обґрунтовуються актом виконаних робіт від 23 січня 2025 року, виданим ФОП ОСОБА_3 , де сплачена позивачем сума становить 19 544 грн. Позивач зазначає, що від відповідача отримано ним фактично 1560,03 грн страхового відшкодування, тому вважає, що доплаті до страхового відшкодування підлягає різниця між загальним розміром фактично витрачених коштів на ремонт автомобіля та виплаченою сумою страхового відшкодування, однак відповідач відмовив у здійсненні такої доплати, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Рішенням Центрального районного суду м.Дніпра від 22 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «СК «ПЗУ Україна», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовлено (а.с. 156-158).

Рішення суду мотивовано тим, що підстави вважати наданий позивачем акт виконаних робіт від 23 грудня 2024 року належним доказом оціненої у встановленому Законом порядку шкоди, на підставі якого у відповідача виник обов`язок здійснити страхове відшкодування, відсутні у зв`язку із відсутністю письмових доказів первинного документу в розумінні положень ЗУ«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який би підтверджував оплату виконаних робіт. При цьому суд першої інстанції вважав доведеним відповідачем розмір страхового відшкодування у сумі 8 967,87 грн (12737,44 (вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу) - 2600 грн (франшиза) - 1169, 57 грн (сума податку на додану вартість)), визначений Звітом №1067-24 SOS_-240129-276442 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 23 грудня 2024 року, та виплату страхового відшкодування позивачеві у цьому розмірі двома платежами 7400 грн, які відповідачем згідно платіжної інструкції №00112669 від 28 лютого 2024 року перераховано за допомогою платіжної системи «Raiffeisen Express», які позивачем не отримані, та 1 567,87 грн, які відповідачем згідно платіжної інструкції №00133471 від 03 січня 2025 року перераховано на рахунок позивача в АТ КБ «ПриватБанк» (позивачем отримано 1 560,03 грн), що є повним виконанням відповідачем свого обов`язку, передбаченого ст.22 ЗУ “Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у листопаді 2025 року через свого представника — адвоката Шестерня Н.О. в системі “Електронний суд” подав апеляційну скаргу (а.с.161-164), посилаючись на те, що судом першої інстанції не взято до уваги надання позивачем доказів оплати фактично проведеного ремонту автомобіля та не застосовано положення ст. 1192 ЦК України, тоді як суд першої інстанції вважав доведеним розмір матеріального збитку, визначеного страховиком та виплаченого позивачеві, що не відповідає нормам матеріального права, які ці правовідносини регулюють, та фактичним обставинам справи. Також не взято до уваги той факт, що грошові кошти, перераховані відповідачем на рахунок АТ “Райффайзен Банк”, що не належить позивачеві, останнім не отримані, а позивачем отримано лише 1560,03 грн на рахунок АТ КБ “Приватбанк”, який повідомлено позивачем при поданні заяви про незгоду з розміром страхового відшкодування, враховуючи, що відповідач стверджує про сплату 1567,87 грн від 03 січня 2025 року. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнувши на користь позивача з відповідача різницю між фактичною вартістю проведеного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та виплаченою сумою страхового відшкодування у сумі 1560,03 грн, що становить 17 983,97 грн.

У грудні 2025 року ПАТ “СК “ПЗУ Україна”, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що позивач до сьогодні не отримав страхове відшкодування у сумі 7400 грн, що знаходиться у відділенні АТ “Райффайзен Банк”, у відповідності до укладеної з ним оферти щодо оформлення заяви про виплату страхового відшкодування/страхової виплати в електронній формі та подання документів, необхідних для здійснення страхового відшкодування/страхової виплати за допомогою чат-боту pzubot в месенджері Телеграм, де визначено варіанти виплати такого страхового відшкодування, зокрема, за допомогою платіжної системи “Raiffeisen Express”. Відповідач зазначає, що позивач не позбавлений можливості отримати кошти у сумі 7400 грн, які перераховані за допомогою зазначеної платіжної системи. Разом з цим відповідач наголошує, що позивач не надав належного підтвердження фактично понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля, а тому, на думку відповідача, суд першої інстанції правомірно виходив з визначеного страховою компанією розміру матеріальної шкоди у відповідності до Звіту. Відповідач просив залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 177-180).

Третя особа ОСОБА_2 своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав, але, в силу ч.3 ст 360 ЦПК України, відсутність відзиву не перешкоджає перегляду судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду скасувати повністю із частковим задоволенням позовних вимог, з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав відсутніми докази на підтвердження оплати відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивачем, тоді як належним доказом матеріальних збитків визнав Звіт страхової компанії, на підставі якого визначена сума страхового відшкодування у загальному розмірі 8967,87 грн за вирахуванням зносу автомобіля, франшизи та суми податку на додану вартість. Також суд першої інстанції вважав встановленим, що відповідач виконав свій обов`язок з виплати страхового відшкодування, перерахувавши за допомогою платіжної системи “Raiffeisen Express” суму страхового відшкодування для отримання позивачем у розмірі 7400 грн та суму 1567,87 грн на рахунок позивача у АТ КБ “Приватбанк”, з чого вважав підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, 17 січня 2024 року о 10.30 год у м. Дніпрі на вул. Довільна, електроопора №6, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом здійснив зіткнення з транспортним засобом Мazda, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2024 року у справі №203/568/24, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн, стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 605,60 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі полісу № ЕР.214897555.

22 січня 2024 року від ОСОБА_1 , власника автомобіля Мazda, д.н.з. НОМЕР_1 , надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду через чат-бот pzubot Telegram.

05 лютого 2024 року було проведено огляд пошкодженого майна та складено протокол технічного огляду КТЗ.

За результатами проведеного дослідження за заявою страховика, 23 грудня 2024 року складено Звіт №1067-24 SOS_-240129-276442 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, згідно з яким вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу складає 12737,44 грн з ПДВ.

Згідно зі страховим актом №37383/1 позивачу нараховано до виплати 7400 грн, які відповідачем згідно платіжної інструкції №00112669 від 28 лютого 2024 року перераховано за допомогою платіжної системи «Raiffeisen Express» (позивачем ці кошти не отримані).

Не погодившись з сумою страхового відшкодування в розмірі 7 400 грн, позивач звернувся до відповідача із заявою (б/н, б/д), в якій зазначив, що сума витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом його транспортного засобу, відповідно до рахунку ТОВ «Авто-імпульс Восток» №563 від 26 березня 2024 року складає 25509,60 грн, просив здійснити виплату на зазначений ним рахунок в АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно зі страховим актом №37383/2 позивачу нараховано до виплати 1 567,87 грн, які відповідачем згідно платіжної інструкції №00133471 від 03 січня 2025 року перераховано на рахунок позивача в АТ КБ «ПриватБанк» (позивачем отримано 1 560,03 грн).

Позивач стверджував, що ним проведений ремонт транспортного засобу, що підтверджується актом виконаних робіт від 23 січня 2025 року, виданим ФОП ОСОБА_3 , сума оплачених ремонтних робіт складає 19 544,00 грн, на якому міститься відтиск штампу «сплачено».

Суд першої інстанції, з`ясовуючи характер спірних правовідносин, невірно визначив відсутність відповідальності відповідача перед позивачем, прийнявши належним доказом Звіт №1067-24 SOS_-240129-276442 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 23 грудня 2024 року, визначений цим Звітом розмір матеріального збитку та застосувавши до цих правовідносин ст. 1166,1188 ЦК України, ст. 22, 28,29 ЗУ “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при цьому не з`ясувавши предмету спору та наявності наданих доказів фактично сплаченої суми позивачем за проведений відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, що регулюється положеннями ст 1192 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Згідно зі ст.6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно до п.36.2 ст. 36 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Відповідно до п.34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно п. 34.3 ст. 34 вказаного Закону якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Пунктом 34.4 ст. 34 наведеного Закону передбачено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Колегією суддів з протоколу технічного огляду КТЗ від 05 лютого 2024 року (а.с.41), доданого до Звіту №1067-24 SOS_-240129-276442 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 23 грудня 2024 року, встановлено, що цей протокол складено ОСОБА_5 у присутності водія пошкодженого автомобіля — ОСОБА_4 , при цьому відомостей, ким саме проведений такий огляд автомобіля позивача та чи є ОСОБА_5 працівником страховика або експертом, запрошеним за вимогою страховика, в розумінні ст. 34 Закону, відповідачем не надавалось.

Колегія суддів, зважаючи на викладене, наголошує, що Звіт №1067-24 _-SOS240129-276442 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 23 грудня 2024 року, складений оцінювачем ОСОБА_6 , без його особистого огляду автомобіля позивача, що суперечить Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 та положенням ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Разом з цим, приймаючи доводи скаржника про фактично оплачений ним проведений відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції помилково не взяв до уваги Акт виконаних робіт від 23 січня 2025 року, складений ФОП ОСОБА_3 , який також підписаний позивачем та містить відмітку “Сплачено” (а.с.77).

Зазначене спростовує висновки суду першої інстанції та твердження відповідача щодо відсутності письмових доказів в матеріалах справи фактичної оплати позивачем вартості відновлювального ремонту.

Натомість, колегія суддів, приймаючи такий доказ як належний, вважає, що позивач довів достатніми та належними доказами фактичні витрати у вигляді оплати відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 19544 грн, що є його матеріальними збитками.

З наведеного належить дійти висновку, що, у відповідача не закінчився обов`язок у виплаті страхового відшкодування, оскільки останнім виплачено позивачеві страхове відшкодування лише у розмірі 8967,87 грн.

У відповідності до положень ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Зважаючи на висновки, викладені Верховним Судому постановах №522/15636/16-ц від 11 грудня 2019 року, №227/2996/16-ц від 11 грудня 2019 року, №668/7779/15-ц від 25 листопада 2019 року, винуватець ДТП повинен відшкодувати вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, тоді як страхова компанія покриває лише розмір матеріального збитку.

Якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт (до таких висновків прийшов Верховний Суду постановах від 30 жовтня 2019 року у справі №753/19288/14-ц та від 25 березня 2019 року у справі №591/3152/16-ц).

Колегія суддів наголошує, що за наведеними вище фактичними обставинами справи, нормами матеріального права та усталеною судовою практикою, належить вважати предметом цього спору виплату відповідачем різниці між вже сплаченою сумою страхового відшкодування та реальними понесеними позивачем витратами на проведення відновлювального ремонту, що останнім повністю доведено, а відповідачем не спростовано.

Так, вартість виконаних ремонтних робіт з відновлення пошкодженого автомобіля, належного позивачеві, становить 19544 грн, тоді як відповідачем сплачено вже на користь позивача розмір страхового відшкодування у розмірі 8967,87 грн, а тому така різниця, що є відповідальністю відповідача, становить 10576,13 грн, яку і належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Разом з цим колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника щодо несплати йому відповідачем страхового відшкодування у розмірі 7400 грн, адже, як вірно вказав суд першої інстанції, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду надійшло від ОСОБА_1 22 січня 2024 року через чат-бот pzubot в месенджері Telegram.

Відповідно до п. 14 Оферти щодо оформлення заяви на виплату страхового відшкодування/страхової виплати в електронній формі та подання документів, необхідних для здійснення страхового відшкодування/страхової виплати за допомогою чат-боту pzubot в месенджері Telegram Заявник надає добровільну та беззаперечну згоду на здійснення Страховиком виплати страхового відшкодування/страхової виплати зідно з одним з обраних варіантів у чат-бот:

(і) за повними та коректними банківськими реквізитами / IBAN, наданими Заявником за допомогою чат-боту або інших інформаційно-телекомунікаційних систем Страховика / партнерів Страховика (Заявник ознайомлений і згоден зі сплатою ним комісії на умовах банку отримувача визначеного Заявником);

(іі) за ІПН / номером ID карти / серією та номером паспорту Заявника за допомогою платіжної системи «Raiffeisen Express», в разі відсутності банківських реквізитів (Заявник ознайомлений і згоден зі сплатою ним комісії на умовах банку https://raiffeisen.ua/storage/files/re-tariff-ukr.pdf ).

Якщо надані Заявником банківські реквізити неповні або некоректні, або належать третій особі, або у випадку повернення платежу банком отримувачем, Заявник уповноважує Страховика виплатити страхове відшкодування/страхову виплату за допомогою платіжної системи «Raiffeisen Express».

З огляду на надані позивачем, як заявником, доказів, колегією суддів встановлено, що документи під час звернення позивача із заявою останнім подано через чат-бот pzubot в месенджері Telegram, страховик 28 лютого 2024 року здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 7400 грн за допомогою платіжної системи «Raiffeisen Express», як це передбачено умова такої оферти.

Колегія суддів зазначає, що скаржник не позбавлений можливості отримати грошові кошти, передані на його ім`я через зазначену платіжну систему, а, відтак, колегія суддів вважає, що в цій частині виплати страхового відшкодування відповідач виконав свої зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене та частково приймаючи доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи, адже не вірно з`ясовано правову природу як пред`явленого позову з урахуванням його уточнення, так і матеріальних та процесуальних норм діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Разом з тим, належить наголосити, що належить врахувати усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Так, колегія суддів, не погоджуючись ані зі встановленими обставинами справи, ані з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає, що суд першої інстанції не врахував факту проведення відновлювального ремонту автомобіля позивача, про що останній надав уточнену позовну заяву, а, відтак, невірно застосував норми матеріального права, що такі правовідносини регулюють, дійшовши помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає частково обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, враховуючи, що питання, які зазначені в апеляційній скарзі судом першої інстанції не вирішені у відповідності до предмету спору.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, зі скасуванням рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне переглянути і судові витрати у вигляді судового збору за подання позову, який, за наслідками перегляд рішення суду першої інстанції, викладеними у цій постанові, належить стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 1211,20 грн, а за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шестерня Наталя Олександрівна — задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м.Дніпра від 22 вересня 2025 року — скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна”, третя особа — ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди — задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна”, ЄДРПОУ 20782312, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , різницю недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 10576,13 грн, судовий збір за подання позову у розмірі 1211,20 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн, а всього — 13604,13 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено “21” травня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.О.Макаров

І.Ю. Ткаченко