Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №201/5191/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/431/26 Справа № 201/5191/24 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дячкіна Тетяна Олексіївна на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 червня 2025 року у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що відповідно до відомостей розміщених у держаному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Донецька залізниця» перебуває в стані припинення. 21 жовтня 2015 року здійснено державну реєстрацію АТ «Укрзалізниця». Відповідно до ЗУ «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та статутом АТ «Укрзалізниця», затвердженим постановою КМУ №735 від 02 вересня 2015 року «Питання акціонерного товариства «Укрзалізниця», АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП «Донецька залізниця».

23 грудня 2010 року між ДП «Донецька залізниця» та ОСОБА_2 було укладено договір - зобов`язання для надання позики №36 від 26 грудня 2010 року, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику безпроцентну позику, а позичальник зобов`язався повернути позику у термін до 31 грудня 2030 року. Розділом 6 вказаного договору встановлено, що при звільненні з роботи позичальник зобов`язується повернути залишок позики в повному обсязі самостійно, не пізніше 30 діб з дати звільнення.

Відповідно до довідки виданої виробничо-технологічним підрозділом «Станція Маріуполь-Порт» Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» у грудні 2015 року від ДП «Донецька залізниця» до регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» було передано залишок боргу (позики) в сумі 150 000,20 грн., а станом на 10 квітня 2024 року борг відповідача перед позивачем складає 87 500,45 грн. Відповідно до наказу (розпорядження) №100/Н-ос від 28 лютого 2024 року ОСОБА_2 був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Відповідач умови вказаного договору в частині повернення позики не виконав.

На підставі викладеного, представник позивача просила стягнути з відповідача на користь АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» кошти в сумі 87 500,45 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028 грн.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 червня 2025 року позов задоволено та ухвалено: стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», кошти в розмірі 87 500,45 грн., а також понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 3 028 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що розглядаючи вказаний спір у межах заявлених вимог, оцінюючи надані у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Дячкіна Тетяна Олексіївна, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дячкіна Тетяна Олексіївна на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 червня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Фактичні обставини справи.

Так, судом встановлено, що що 23 грудня 2010 року між Державним підприємством «Донецька залізниця» та ОСОБА_2 було укладено договір-зобов`язання для надання позики №36 (а. с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. вищезазначеного договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику безпроцентну позику у відповідності до Положення «Про порядок видачі та погашення безпроцентної позики на зворотній основі на будівництво та придбання житла для працівників на ДП «Донецька залізниця», затвердженого наказом №126/Н від 04 березня 2010 року, а останній зобов`язується повернути позику у визначений цим договором термін. Позика надається позичальнику відповідно до рішення, затвердженого протоколом №9 від 24 грудня 2010 року.

Згідно із 3.1. зазначеного договору сума позики становить за цим договором 200 000 грн.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.5. вищезазначеного договору встановлено, що позикодавець зобов`язаний надати позику протягом 1 місяця з моменту підписання договору. Позика надається шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника. Розрахунки за позикою проводить Госпразрахункова служба перевезень ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору позичальник зобов`язується повернути позику у термін 30 грудня 2030 року.

Згідно із п. 6.3. зазначеного договору щомісяця з заробітної плати позикодавця в рахунок погашення позики утримується 833,33 грн.

Також пунктом 6.5. вищезазначеного договору передбачено, що при звільненні з роботи позичальник зобов`язаний повернути залишок позики в повному обсязі самостійно, не пізніше 30 діб з дати звільнення.

З наявних у матеріалах справи відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що Державне підприємство «Донецька залізниця» перебуває в стані припинення (т. 1 а. с. 19-20).

Як вбачається з витягу з протоколу №Ц-56/71 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 15 червня 2021 року, зокрема, затверджено зміни до організаційної структури регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також зміни до Положення про регіональну філію «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» (т. 1 а. с. 40).

Матеріали справи також містять Положення про регіональну філію «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в новій редакції (т. 1 а. с. 41-55).

У матеріалах справи також наявна копія заяви ОСОБА_2 від 31 березня 2022 року про призупинення утримання довгострокової позики з його заробітної плати з 01 квітня 2022 року на період воєнного стану, яка адресована ним на ім`я начальника центру структурного підрозділу «Регіональний центр роботи станцій» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» Горбатенку А.О. (т. 1 а. с. 123).

Також судом встановлено, що згідно з довідки про утриману позику від 01 березня 2024 року, за підписом заступника начальника центру бухгалтерського та податкового обліку господарства роботи станцій Бобрової Євгенії та начальника служби виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» Горбатенка А.О., станом на 01 березня 2024 року по виробничому підрозділу «Служба роботи станцій» обліковується дебіторська заборгованість за видачу позики працівнику виробничо-технологічного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» ОСОБА_2 згідно з договору-зобов`язання №36 від 28 грудня 2010 року в сумі 87 500,45 грн. До грудня 2015 року утримання проводилося по структурному підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» ДП «Донецька залізниця», а з січня 2016 року утримувалося в структурному підрозділі «Станція Маріуполь-Порт» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» щомісячно у сумі 833,33 грн. до березня 2022 року. Згідно з наказу №111-НЗ1 від 28 лютого 2022 року про встановлення простою працівникам структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» у зв`язку з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, утримання призупиняються за заявою працівника (а. с. 14 т. 1).

Як встановлено судом, на підставі наказу № 100/Н-ос від 28 лютого 2024 року, ОСОБА_2 було звільнено з 01 березня 2024 року за ст. 38 КЗпП України за його заявою від 26 лютого 2024 року та зазначено у наказі, що у період дії воєнного стану визначити альтернативний спосіб обміну документами та електронної комунікації з ОСОБА_2 , за згодою сторін, засобами електронного зв`язку Viber, WhatsApp, Telegram, за номером телефону НОМЕР_1 або на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст. 7 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІX від 15 березня 2022 року (зі змінами) (т. 1 а. с. 13).

Крім того, в матеріалах справи наявні: акт щодо надходження заяви на звільнення працівника виробничо-технологічного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 26 лютого 2024 року, опрацювання якого здійснено в режимі телефонної конференції через збройну агресію проти України, в якому зафіксовано факт надходження особистої заяви ОСОБА_2 щодо звільнення за власним бажанням від 01 березня 2024 року,; акт щодо ознайомлення працівника з наказом про звільнення працівника виробничо-технологічного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 29 лютого 2024 року, в якому зафіксовано факт надсилання засобами Viber і WhatsApp на номер телефону НОМЕР_2 ОСОБА_2 наказу № 100/Н-ос від 28 лютого 2024 року «Про припинення трудового договору (контракту)», про його звільнення за власним бажанням(т. 2 а. с. 6, 7).

Відповідно до розрахункових листів заробітної плати за період з 2019 року по 2022 рік, у них наявна інформація про утримання з заробітної плати ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 833,33 грн. у рахунок довгострокової позики (т. 1 а. с. 125-160).

Також наявні відомості з журналу операцій (аналітичний облік) за період з 2021 року по 2022 рік з інформацією про утримання позики з ОСОБА_2 по березень 2022 року (т. 1 а. с. 161-164).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вказаний спір у межах заявлених вимог, оцінюючи надані у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позиція апеляційного суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Також, ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи апеляційної скарги про те, що наявні підстави вважати, що між відповідачем та позивачем договір №36 від 28 грудня 2010 року в якості договору позики є неукладеним та те, що матеріали справи не містять доказів того чи сплачувались кошти відповідачем на рахунок позивача саме за договором позики, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявний підписаний особисто відповідачем договір-зобов`язання для надання позики №36 від 28 грудня 2010 року, де в свою чергу в п. 6.3. зазначеного договору щомісяця з заробітної плати позикодавця в рахунок погашення позики утримувалось 833,33 грн. (а.с.8-9).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дячкіна Тетяна Олексіївна - залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст судового рішення складено 21 травня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова