Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №195/156/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/156/26

2/195/219/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

(ЗАОЧНЕ)

21.05.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Кондус Л.А., при секретарі – Дєєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Томаківка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 66 190 грн. (шістдесят шість тисяч сто дев`яносто гривень), а також витрати на проведення експертної оцінки в розмірі 6000 грн., сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Представник позивача обґрунтовує заявлені вимоги тим, що відповідно до протоколу серія ААД №994699 від 03.06.2025 року 03.06.2025 року о 04:56 годині на вул.Франка біля буд.46 у с-щі Томаківка водій ОСОБА_2 керував ТЗ BMW-528 д.н.з. НОМЕР_1 та під час руху не вибравши безпечної швидкості, не вибрав безпечної дистанції та інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на нерухомі ТЗ VOLKSWAGEN ВОРА д.н.з НОМЕР_2 та Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_3 . Від чого авто отримали механічні пошкодження, постраждалі відсутні, чим порушив вимоги п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпровської області в формі постанови по справі 195/902/25 ОСОБА_2 від 17.06.2025 року визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, і притягнуто до адміністративної відповідальності. Вказане підтверджується постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області по справі195/902/25 від 17.06.2025 року.

Згідно з положеннями ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Із аналізу норми можна зробити висновок, що при розгляді справи про правові наслідки дій особи, постанова суду є обов`язковою лише в питанні наявності таких дій.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Ухвалою судді від 18.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Балковий Р.Л. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 був повідомлений про розгляд справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а також повідомлений у порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення виклику до суду через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, розміщеного не пізніше ніж за десять днів додати відповідного судового засідання, так як відомості про реєстрацію місця проживання відповідача за адресою, вказаною позивачем-відсутні. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Однак, в судове засідання відповідач не з`явився без поважних на те причин, не надав відзив на позов, та іншим чином не спростував обставини викладені у позовній заяві, а так само не надав заяву про розгляд справи за його відсутності у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч.5 ст.279 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши всі докази, суд вважає, що позов підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно протоколу серія ААД №994699 від 03.06.2025 року 03.06.2025 року о 04:56 годині на вул.Франка біля буд.46 у с-щі Томаківка водій ОСОБА_2 керував ТЗ BMW-528 д.н.з. НОМЕР_1 та під час руху не вибравши безпечної швидкості, не вибрав безпечної дистанції та інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на нерухомі ТЗ VOLKSWAGEN ВОРА д.н.з НОМЕР_2 та Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_3 . Від чого авто отримали механічні пошкодження, постраждалі відсутні, чим порушив вимоги п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпровської області в формі постанови по справі 195/902/25 ОСОБА_2 від 17.06.2025 року визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, і притягнуто до адміністративної відповідальності. Вказане підтверджується постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області по справі195/902/25 від 17.06.2025 року.

Відповідно витягу з сайту МТСБУ цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BMW-528 д.н.з. НОМЕР_1 на час вчинення ДТП не застрахована, тому підстави для стягнення шкоди зі страхувальника, або залучення будь якої страхової компанії в якості третьої особи відсутні.

Відповідно Звіту оцінки вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 15.12.2025 №09-11-25 вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ Skoda Octavia номерний знак НОМЕР_3 внаслідок його пошкодження становить 184 483,84 грн. (сто сім тисяч двадцять чотири гривні, сім копійок).

У силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Транспортний засіб Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_3 згідно свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 від 25.04.2025 належить позивачу.

Відповідно витягу з сайту МТСБУ цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BMW-528 д.н.з. НОМЕР_1 на час вчинення ДТП не застрахована, тому підстави для стягнення шкоди зі страхувальника, або залучення будь якої страхової компанії в якості третьої особи відсутні.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Отже, наявність вини у діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.

Відповідно до звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_3 становить 184 483,84 грн. (сто сім тисяч двадцять чотири гривні, сім копійок).

Позивачем вже були проведені ремонтні роботи, тобто, відповідно до Акту наданих послуг від 16.07.2025 р. фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 було надано послуги з ремонту автомобіля Skoda Octavia номерний знак НОМЕР_3 . Оскільки, автомобіль фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Позивачем на ремонт транспортного засобу було витрачено 69 190 (шістдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто гривень, 00 копійок).

Факт витрат грошових коштів на ремонт автомобіля Skoda Octavia номерний знак НОМЕР_3 підтверджується рахунком та актом виконаних робіт №10 від 16.07.2025 року, і копією чеку №Х-00001341 від 14.07.2025 року, а отже, сума, яка підлягає стягненню з відповідача дорівнює 69 190 гривень (шістдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто гривень, 00 копійок).

На теперішній час позивачу не було відшкодовано повністю збитки заподіяні протиправними діями водія ОСОБА_2 у розмірі 69 190 гривень (шістдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто гривень, 00 копійок) грн., що і змусило позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 1 ст. 1192 ЦК України).

Водночас, приписами ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій задано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, враховуючи п.2 ч.2 вказаної статті такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України: «шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала».

Згідно з ч. 1, 2, статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується па загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 66 190 грн. (шістдесят шість тисяч сто дев`яносто гривень).

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію №1.517608661 від 04 лютого 2026 року, зі змісту якої вбачається, що позивач здійснив платіж у розмірі 1331 гривні 20 копійок на сплату судового збору за подачу позовної заяви до відповідного суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем була сплачена вартість проведення транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку, за проведення якої позивачем було сплачено 6000 грн. (а.с.28), які суд, відповідно до положень ст.133 ЦПК України, відносить до витрат, пов`язаних із розглядом справи та такими що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди — задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 66 190,00 грн. (шістдесят шість тисяч сто дев`яносто гривень).

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн., витрати на проведення експертної оцінки в розмірі 6000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л. А. Кондус