Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №634/1315/25 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 634/1315/25

Номер провадження 2/194/669/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання – Григор`євої А.Є.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

позивача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаною позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області та просить суд встановити факт, що ОСОБА_2 самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , з якою вони проживали разом однією сім`єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та відповідачкою народився син ОСОБА_4 . Позивач та відповідачка в зареєстрованому шлюбі не перебували. При реєстрації народження сина запис про батька був зроблений зі слів матері (відповідачки), тобто відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. З моменту народження їхній син, ОСОБА_4 , проживав разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач постійно відвідував сина за місцем його проживання та завжди визнавав своє батьківство по відношенню до нього. Згодом ОСОБА_3 почала вести аморальний спосіб життя, припинила приділяти сину належну увагу та турботу, і з квітня 2021 року позивач забрав до себе ОСОБА_4 на постійне проживання за адресою: АДРЕСА_2 , окремо від матері, де є всі умови для комфортного проживання, навчання, дозвілля та забезпечення усіх інших необхідних потреб малолітньої дитини. 07.05.2021 було отримано результати тесту ДНК, згідно якого можливість батьківства позивача над ОСОБА_4 становить 99,99991%. Після чого, у серпні 2021 року, ОСОБА_2 до місцевого суду було подано заяву про визнання батьківства, після задоволення вимог якої Старобільським районним управління Міністерства юстиції (м. Харків) в актовий запис про народження дитини були внесені зміни щодо батька та повторно видано свідоцтво про народження - 10.08.2021 року на підставі заяви про визнання батьківства було змінено прізвище та по батькові дитини - з ОСОБА_5 на ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 створені всі умови для проживання малолітнього сина, він доглядає та піклується про його стан здоров`я, духовний та фізичний розвиток. Позивач з 2021 року самостійно виховує, утримує та матеріально забезпечує свого неповнолітнього сина без участі матері. ОСОБА_3 аліменти не сплачує, дитину фінансово не забезпечує, проживає окремо від дитини та позивача на тимчасово окупованій території України, жодної участі у вихованні та утриманні сина не приймає, його життям не цікавиться.

Так як батько є єдиним опікуном та законним представником дитини, який утримує дитину, у ОСОБА_2 виникла необхідність для звернення до суду про встановлення факту самостійного виховання, утримання ним малолітнього сина.

Встановлення даного юридичного факту необхідне для захисту прав та інтересів дитини, вирішення питань щодо переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері, а також для можливості подальшої опіки батьком відносно дитини.

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 07.01.2026 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини, передано за підсудністю до Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

17.02.2026 справу передано на розгляд судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколовій Ю.І.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 24.02.2026 прийнято до розгляду цивільну справу, яку призначено в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04.04.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено на 21.04.2026.

В судовому засіданні 21.04.2026 позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 21.04.2026 підтримав вимоги позову, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні 21.04.2026 проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

В судові засідання відповідач не з`являлася, належним чином повідомлялася судом про час та місце розгляду справи, відзив на позов не надала.

У судовому засіданні 12.05.2026 завершено розгляд справи за відсутності відповідача та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого відкладено на 15.00 год. 21.05.2026 в приміщенні Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів заодночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав будь-яких заперечень проти позову і позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.12.2022, виданого повторно Сахновщинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харокеівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , про що зроблено актовий запис № 412. Батьком дитини з урахуванням внесених змін до відомостей про визнання батьківства записаний – ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_3 (а.с. 22, 23).

Відповідно до змісту відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Сахновщинської селищної ради, місце проживання позивача ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20).

Рішенням виконавчого комітету Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області від 27.04.2023 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_2 від 10.01.2023 та акту обстеження умов проживання від 11.08.2025, що у домоволодінні за за адресою: АДРЕСА_2 проживає позивач ОСОБА_2 із дитиною – ОСОБА_4 та іншими членами родини, створено всі необхідні умови для розвитку дитини - виділена окрема кімната для власного простору з усіма необхідними меблями та побутовою технікою для навчання; встановлені теплі, дружні взаємовідносини між батьком та сином, а вихованням дитини батько займається на належному рівні (а.с. 24,25, 26).

Згідно з довідками №7/01-20 від 12.01.2023 та №161/01-23 від 25.11.2025 КЗ «Сахновщинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №1», в період з 27.09.2021 по 28.07.2022 рр. малолітній ОСОБА_4 був зарахований до списку вихованців старшої групи №1 КЗ «Сахновщинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №1», при чому за період перебування дитини в закладі дошкільної освіти дитиною постійно опікувалися та брали активну участь у вихованні дитини його батько ОСОБА_2 та бабуся ОСОБА_6 (а.с. 29,30).

Станом на 2025 рік, ОСОБА_4 навчається у 4 класі КЗ «Сахновщинського ліцею №1», до першого класу був зарахований у 2022 році за заявою батька; вихованням дитини займається батько ОСОБА_2 , який бере активну участь у навчальному процесі та шкільному житті дитини, відвідує батьківські збори, цікавиться успішністю та поведінкою дитини, забезпечує необхідні умови для навчання та розвитку дитини. Матір учня участі у вихованні не бере, до школи жодного разу не з`являлась, успіхами дитини не цікавилася, про що свідчать довідки №01-38/272 від 25.08.2025 та характеристики з КЗ «Сахновщинського ліцею №1» (а.с. 31, 32).

Згідно з довідками з КНП «Центру первинної медико-санітарної допомоги Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області» ОСОБА_4 з 31.01.2022 знаходиться на обліку у сімейного лікаря в поліклінічному відділенні. Декларацію ОСОБА_4 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу №0001-2697-ЗН10 від 25.08.2025, позивач ОСОБА_2 зазначений законним представником пацієнта ОСОБА_4 . З довідки КНП «Центру первинної медико-санітарної допомоги Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області» від 25.11.2025 убачається, що під час лікування дитини в стаціонарі педіатричного відділення його супроводжували батько та бабуся (а.с. 33, 34, 35,51).

Позивач має у власності рухоме та нерухоме майно, а з 22.10.2025 працює у ФОП ОСОБА_7 на посаді менеджера з окладом 20 000 гривень, що підтверджується копіями документів, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом (а.с. 36-46).

Матеріали справи містять інформацію щодо матері малолітнього ОСОБА_4 .

Так, відповідачка ОСОБА_8 отримала громадянства рф (а.с. 47); працює прибиральницею в Новоайдарській середній школі (а.с. 48). При дослідження зазначених документів, суд застосовує принцип так званих «намібійських винятків».

За інформацією Служби у справах дітей Луганської військової адміністрації, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на жодному обліку не перебуває, згідно з Єдиного інформаційно-аналітичної системи «Діти». Облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, здійснюється за місцем фактичного проживання (а.с. 115).

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби за запит суду повідомив щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України відповідачкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 08.11.2017 по 04.03.2026, в Базі даних не виявлено (а.с. 116).

Державна податкова служба України повідомила суд, що станом на 31.03.2026 в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутні відомості про джерела та суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий номер НОМЕР_2 , за період з січня 2023 по лютий 2026 (а.с. 117-118, 130-131).

До матеріалів справи позивачем доданий диск, в якому містяться фото та відео з сімейних свят та з побуту родини (а.с. 80).

За клопотанням сторони позивача були допитані в судовому засіданні свідки.

Так, свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона рідна сестра позивача. Пояснила, що дитина мешкає з квітня 2021 року з позивачем в смт. Сахновщина Харківської області, а до цього проживав з матір`ю в Луганській області. Її брат забрав свого сина від матері, оскільки остання ставилася до сина не дбайливо, не працювала, погано годувала дитину, не займалася вихованням сина.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що вона є сусідкою позивача та їй відомо, що він почав постійно проживати зі своїм малолітнім сином з квітня 2021 року. Дитина, коли переїхала до батька, була замкнутою, нелюдяною та всіх боявся. Матір дитини вона не знає, її ніколи не бачила. Дитина розповідала їй, що його матір жила зі співмешканцем та випивали. Позивач добре утримує ОСОБА_12 , дитина має все необхідне та стала розвиватися на свій вік.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що він є сусідом позивача та він знає, що позивач постійно та самостійно виховує свого сина з весни 2021 року, а матір сина він ніколи не бачив.

Щодо допиту інших свідків та щодо з`ясування думки малолітньої дитини ОСОБА_4 , позивач в судовому засіданні відмовився.

Надаючи спірним правовідносин правову кваліфікацію, суд зазначає.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

У відповідності до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Сімейним Кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Вказаний підхід до вирішення справ про факту одноосібного виховання дитини одним із батьків відповідає практиці Верховного Суду, висловленій у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, від 13 листопада 2025 року у справі № 592/20023/23, від 02 липня 2025 року у справі № 199/4800/24, від 28 листопада 2025 року у справі № 760/2822/25, від 20 січня 2026 року у справі № 137/1845/24, а також від 16 березня 2026 року у справі № 487/11354/24.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав відносно дитини, як і відсутні докази, що свідчать про неможливість останньої виконувати свої батьківські обов`язки.

Натомість в судовому засіданні стороною позивача підтверджено той факт, що позивачем та органами опіки та піклування питання щодо позбавлення відповідачки батьківських прав не ставилося.

Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (позбавлення батьківських прав).

А встановлений факт того, що матір проживає окремо від дитини не свідчить про те, що позивач самостійно виховує дитину і може вважатися «одиноким батьком», оскільки вказані обставини не позбавляють матір дитини батьківських прав і не залишають дитину материнського виховання.

Більш того, як показала в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , матір дитини у зв`язку з поганим інтернетом на окупованій території, все ж таки виходить на зв`язок.

З наведених підстав, у зв`язку з тим, що позивач не довів порушення його прав та прав малолітньої дитини, у задоволенні позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК, з урахуванням результату розгляду справи, суд вважає за необхідне судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141-142, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення до Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію рішення направити сторонам.

Повний текст рішення складено та підписано 21 травня 2026 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Представник позивача – адвокат Красноперов Сергій Георгійович (вул.Солов`їна, буд.26, м.Лозова, Харківська область).

Відповідач ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Третя особа орган опіки та піклування Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області (місцезнаходження: вул.Шмідта, буд.10, с.Сахновщина, Харківська область)

Суддя Ю.І. Соколова