Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №750/17329/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/17329/25 Головуючий у 1 інстанції Лямзіна Н. Ю.

Провадження № 33/4823/472/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі: судді Мазура С.А.,

за участі:представників особи, що притягається до адміністративної відповідальності захисників Козловської Т.В., Гуревич Р.Г. (в режимі відеоконференції), розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 із доповненнями, поданими захисником Козловською Т.В. на постанову Деснянського районного суду м. Черніговавід 02квітня 2026 року,

встановив:

Цією ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доході громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Місцевим встановлено, що 05.12.2025 о 12:08год. ОСОБА_1 у м. Чернігові по просп. Миру, 277, керував транспортним засобом «ВАЗ-2105», д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком № 1625 від 10.12.2025. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху (далі – ПДР) та скоїв правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім цього, 05.12.2025 о 13:54, у м. Чернігові по просп. Миру, 277, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ-2105», д.н.з. НОМЕР_2 явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя та від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі ЧОПНЛ у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подавав апеляційну скаргу, яку в подальшому доповнено захисником, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справіза відсутністю події та складу правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначаютьпро незаконність та необґрунтованість судового рішення. Вказує, що суд поверхово підійшов до розгляду справи, залишивши поза увагою безпідставність зупинки водія, відсутність об`єктивних даних про ознаки наркотичного сп`яніння, які не можуть бути визначені після перевірки транспортного засобу та перевірки бази даних, на підставі дослідження яких висловлені припущення щодо ознак наркотичного сп`яніння. Також вказує на порушення щодо строку складення протоколу по першому правопорушенню, події за яким відбувалися 05.12.2025, висновок медичного огляду складено 10.12.2025, однак протокол складено лише 22.01.2026,тоді як у відповідності до ст. 254 КУпАП протокол має бути складений не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Тому вважає, що не було жодної об`єктивної причини складати протокол лише 22.01.2026, що призвело до істотного порушення права на захист, що позбавило його можливості ефективного захисту, зокрема ініціювання незалежного медичного огляду, перевірити порядок зберігання біологічного матеріалу, витребувати первинну медичну документацію та заявити клопотання про збереження та дослідження відеозаписів. Також звертає увагу на порушення, допущені працівниками поліції, оскільки направлення на огляд надавалося одним поліцейським, а протокол оформлювався іншим, тоді як поліцейський Цуканов В.А., яким виписано направлення не був очевидцем виявлення ознак наркотичного сп`яніння, що ставить під сумнів його дії та складені документи обома поліцейськими. Вказує, що суд не з`ясував на підставі яких саме первинних даних поліцейський, який не був безпосереднім учасником події, склав протокол через значний час після її фактичного відбування. Вважає незаконним, що висновок лікаря по першій події було складено не вдень її проведення. Також зазначає, що суд, розглядаючи справу, не відмежував факт виявлення канабіоїдів при експрес-тестуванні від факту перебування особи у стані наркотичного сп`яніння під час керування, тоді як лабораторне дослідження не було проведено у повному обсязі, оскільки не відбиралася кров, що ставить під сумнів результат тестування. Так само вважає, що суд не встановив які саме об`єктивні клінічні ознаки були встановлені у ОСОБА_1 , які б стали підставою для подальших лабораторних досліджень. Зазначає, що без перевірки факту зберігання відібраних зразків та їх лабораторного дослідження, вважати результати такого беззаперечним доказом неможна. Також вказує, що ОСОБА_1 після пройденого огляду по першому епізоду, було доставлено до місця зупинки транспортного засобу, але не було фактично відсторонено від подальшого керування та формально повідомлено про це і на питання ОСОБА_1 чи може він далі рухатися автомобілем з контексту відповідей поліцейського слідувало, що він не буде слідкувати за ним. Тому оскільки ще не було лабораторного дослідження, то ОСОБА_1 вважав, що може і надалі керувати автомобілем і на відповідне питання про це поліцейський відповів що в нього «своя голова на плечах». Тому вважає, що друга подія виникла як наслідок того, що працівники поліції не виконали свій обов`язок щодо належного відсторонення від керування. Тому вважає, що суд мав перевірити чи не є друга подія штучним продовженням першої та чи не призводить оформлення двох протоколів до фактичного подвоєння відповідальності за один безперервний поліцейський епізод. Також зазначає, що суд не витребував документи про проходження ВЛК, медичних документів та не перевірив альтернативну версію подій та однобоко оцінив тільки матеріали надані поліцією, що ставить під сумнів зібрані докази. Тоді як всі сумніви мають тлумачитися на користь особи, що притягується до відповідальності.

Також стороною захисту подано ряд клопотань, зокрема про зупинення провадження по справі у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та бажає приймати участь в апеляційному розгляді. Просить призначити у справі судово-медичну токсикологічну експертизу за зразками відібраного у ОСОБА_1 05.12.2025 року біологічного матеріалу, які витребувати з лікарні, а складений за цими матеріалами висновок, визнати недопустимим.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився надіславши заяву про слухання справи без його участі з письмовими поясненнями, в яких останній категорично заперечує вживання наркотичних речовин, та допускає виявлення в його аналізах наркотичних речовин внаслідок лікування від поранення.

Неявка ОСОБА_1 не перешкоджає апеляційному розгляду, тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Дослідивши апеляційну скаргу, вислухавши захисників, які підтримали вимоги поданої апеляційної скарги та просили її задовольнитиіз викладених підстав,перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення № ЕПР 1 № 572786 від 22.01.2026 (14:27) відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан наркотичного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Судовим розглядом встановлено, що 05.12.2025 о 12:08 год ОСОБА_1 у м. Чернігові по просп. Миру, 277, керував транспортним засобом «ВАЗ-2105», д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком № 1625 від 10.12.2025.

Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії № ЕПР 1 № 572786 від 22.01.2026 саме після отримання висновку щодо результатів медичного огляду.

Відповідно до долученого до матеріалів відеозапису із відеореєстратора поліцейського автомобіля вбачається рух автомобіля, який при повороті не ввімкнув відповідний покажчик, що стало підставою для його зупинки поліцейськими. У розмові з водієм ОСОБА_1 , поліцейським виявлено у нього ознаки наркотичного сп`яніння, які повідомлені останньому та запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога, водій повідомив, що проходить лікування та приймає ліки, але на огляд погодився. Пройшовши огляд у лікаря-нарколога, за результатами експрес-тесту біологічного середовища (сечі) було виявлено наявність канабіоїдів. На питання поліцейського чи прийом ОСОБА_1 названих ним ліків дозволяє керування транспортним засобом, лікар відповів ствердно.

За результатами проведеного лабораторного дослідження біологічного середовища, відібраного у водія 05.12.2025, було складено висновок від 10.12.2025, який став підставою для складення поліцейськими 22.01.2026 відповідного протоколу, що також зафіксовано на відео із нагрудних камер поліцейського. Проти такого результату водій заперечував.

Разом з тим, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, а саме: - відеозаписом, яким зафіксовано зупинку, озвучення ознак наркотичного сп`яніння, вимогу пройти огляд, згоду водія, проходження огляду у закладі охорони здоров`я з відібранням біологічного зразка (сечі), експрес-тестом та в подальшому складення адміністративних матеріалів на підставі висновку медичного огляду, складеного за результатами лабораторних досліджень біологічного матеріалу;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння КНП «ЧОПНЛ» № 1625 від 10.12.2025 року (а.с. 23), відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється нормами ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками проведеного у закладі охорони здоров`я огляду, у відповідності до вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», було складено відповідний висновок.

Пунктом 14 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року передбачено право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду.

Водночас, під час розгляду справи встановлено, що вказаний висновок лікаря ОСОБА_1 не оспорював. Крім того і не підлягає задоволенню клопотання сторони захисту про визнання такого висновку недійсним, оскількискладений у відповідності до вимог Інструкції уповноваженою на те особою.

Суд апеляційної інстанції, ознайомившись із клопотанням сторони захисту про витребування матеріалів біологічного середовища, відібраного у ОСОБА_1 та призначення судово-медичної токсикологічної експертизи з метою з`ясування наявності у ньому наркотичних речовин, приходить до висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити, виходячи із такого.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 КУпАП, експерт призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Аналізуючи зазначені вище норми, призначення експертизи віднесено на розсуд суду, який приймає рішення виходячи із конкретних обставин справи, необхідності застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань і неможливості встановлення фактичних даних іншим шляхом.

Доводи, які зазначені у клопотанні є неспроможними та не зазначають факту необхідності проведення експертизи, не свідчать про недостатність наявних доказів у справі для встановлення фактичних обставин події.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у матеріалах провадження зібрано достатньо доказів, на підставі яких суд може прийняти рішення у справі без залучення експертів.

Відповідно до матеріалів справи лікар при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень провів огляд та встановив ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема і за допомогою експрес-тесту, що у подальшому було підтверджено лабораторними дослідженнями відібраного біологічного зразку, будь-які об`єктивні відомості, які б свідчили про зацікавленість вищевказаного лікаря у результатах розгляду справи, відсутні, що за відсутності даних про оскарження дій лікаря у встановленому законом порядку, робить голослівними заяви сторони захисту про неналежність проведеного ним огляду.

Крім того, біоматеріал зберігається 90 днів, тому клопотання щодо витребування відібраних зразків, подане поза межами такого строку, безпідставне.

Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок щодо результатів медичного огляду від 10.12.2025 року № 1625 є належним та допустимим доказом та підтверджує перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння під час керування автомобілем.

Враховуючи викладене, відсутні підстави ставити під сумнів встановлені у ході судового розгляду обставини за вказаним протоколом про адміністративне правопорушення від 22.01.2026 (ЕПР1 № 572786), які підтверджуються зібраними у справі доказами, які є належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Стосовно обставин правопорушення за протоколом ЕПР1 № 532422 від 05.12.2025 (14:16), то суд апеляційної інстанції, повертаючись до положень ст. ст. 245, 251, 280 КУпАП, приходить до таких висновків.

Згідно роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені в ст. ст. 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити докази, які виправдовують особу.

Зазначених вимог місцевий суд, розглядаючи справу в межах зазначеного протоколу, не дотримався повною мірою, оскільки поза увагою та без належної оцінки залишились обставини, які істотно вплинули на висновки про винуватість ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 532422 від 05.12.2025 (14:16),05.12.2025 о 13:54, у м. Чернігові по просп. Миру, 277, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ-2105», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя та від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі ЧОПНЛ у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до відеозапису до вказаного протоколу, який є фактично продовженням відеозапису до першого правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , то таким встановлено, що після пройденого медичного огляду у лікаря-нарколога, ОСОБА_3 було доставлено працівниками поліції до місця, де розташовувався його автомобіль (на узбіччі дороги), та роз`яснено, що він не вправі керувати автомобілем та має звернутися за допомогою до «тверезого водія» і на питання водія якщо він здійснить рух що йому за це буде, повідомлено, що це його право та «за руку його тримати ніхто не буде». Процесуальних документів щодо відсторонення після огляду у лікаря нарколога по першому правопорушенню, не складалося.В подальшому відеозапис свідчить про те, щоо 13:56 на парковці подвір`я найближчого будинку до дороги, на узбіччі якої було залишено автомобіль, за кермом виявлено ОСОБА_1 , який повідомляє, що відігнав автомобіль із узбіччя, оскільки він не місцевий, «тверезого водія» не міг знайти і залишити автомобіль на узбіччі не міг. Працівники поліції одразу без визначення ознак сп`яніння, повідомляють, що він відсторонений від керування та формально роз`яснюють ознаки наркотичного сп`яніння і пропонують огляд, від якого водій відмовляється, обурюючись тим, що він просто хотів перегнати машину у більш безпечне місце.

Відтак, доводи апеляційної скарги певним чином знаходять своє підтвердження переглядом відеозапису.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється у порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103.

Так, згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Відповідно до п. 1, 2, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Проте судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що працівники поліції під час складання другого протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону не дотримались.

Аналізуючи дії поліцейських на предмет дотримання порядку виявлення у водія ознак сп`яніння і вимоги про проходження огляду та водія на предмет дотримання ним обов`язків водія у цьому конкретному випадку, апеляційний суд приходить до висновку, що поліцейськими не було дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На відеозаписі зафіксовано, що працівниками поліції не було належним чином виявлено та озвучено ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, передбачених Інструкцією 09.11.2015 № 1452/735, а їх вимога носила формальний та провокативний характер.

Таким чином, працівник поліції спровокував відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, що суперечить положенням п. 2.5 ПДР України та ст. 266 КУпАП.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті наявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

При цьому основні вимоги щодо справедливого розгляду справи, визначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від легких до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.

Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням цього Кодексу, серед інших, є запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.

Також апеляційний суд ураховує щодо відсутності достовірних даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем.

Таким чином, підсумовуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом обставини за протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №532422 від 05.12.2025 (14:16), а оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому постанову суду в частині притягнення ОСОБА_1 за порушення п. 2.5 ПДР за протоколомЕПР1 №532422 від 05.12.2025 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно скасувати.

Скасування постанови суду в цій частині тягне за собою виключення посилання суду на ст. 36 КУпАП при накладенні стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.9 ПДР, яке накладене в межах санкції вказаної норми закону.

Інші доводи апелянта мають формальний характер та не спростовують того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 із доповненнями, поданими захисником Козловською Т.В. – задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – скасувати в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за протоколом ЕПР1 № 532422 від 05.12.2025 та виключити посилання суду при накладенні стягнення на положення ст. 36 КУпАП.

В решті постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за протоколом ЕПР 1 № 572786 від 22.01.2026 про накладення стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доході громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяС. А. Мазур