Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №591/10182/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м.Суми

Справа №591/10182/25

Номер провадження 22-ц/816/2054/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),суддів Собини О. І. , Сидоренко А. П. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 03 березня 2026 року, ухваленого у складі судді Косар А.І. в місті Суми, повний текст якого складено 03 березня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У вересні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 грудня 2014 року у справі №591/8575/14-ц на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до його повноліття, до 1/6 частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до його повноліття.

Свої вимоги мотивує тим, що після стягнення з нього аліментів у нього змінився сімейний стан, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народився другий син ОСОБА_6 , на утримання якого за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.08.2025 року, яке ще не набрало законної сили, з нього стягнуто аліменти у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Указане

З 22.10.2023 позивач проходить військову службу і не займається підприємницькою діяльністю. З березня 2025 року перебуває на лікуванні у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби, двічі переніс складні операції, надалі потребує лікування та реабілітації, тому зазнає значних фінансових витрат. Єдиним джерелом доходів є заробітна плата у військовій частині, яка з огляду на теперішній стан здоров`я та лікування, відсутність «бойових» доплат в останні понад півроку, є незначною і фактично її не вистачає на утримання дітей, його самого та лікування. Через це також вимушено зменшились витрати на утримання сина ОСОБА_7 . Стягнення з нього аліменти на двох дітей у розмірі частини заробітку, що є надмірними, ставить його у скрутне матеріальне становище, не дає можливості утримувати дітей та його на мінімальному рівні.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх та обґрунтованих доказів на підтвердження обставин, передбачених статтею 192 СК України, які б давали підстави для зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначеного заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 грудня 2014 року.

Позивач не надав суду будь-яких доказів того, що його матеріальний стан погіршився, порівняно із майновим станом на час ухвалення рішення про стягнення аліментів, зокрема, доказів зменшення доходів з того часу. Зменшення розміру аліментів на утримання дитини сторін, у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні ще одну дитину без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення сина ОСОБА_8 та суперечитиме його інтересам.

Лише зміна сімейного стану платника аліментів не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини, порівняно з іншими. Позивач має захворювання пов`язане з проходженням військової служби, але продовжує проходити військову службу та отримувати грошове забезпечення. Посилання позивача на те, що він витрачає значні кошти на лікування та реабілітацію суд вважає недоведеним, адже на підтвердження вказаного суду не надано належних доказів, у тому числі і щодо розміру грошового забезпечення.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

ОСОБА_3 01 квітня 2026 року за допомогою засобів поштового зв`язку подав до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неврахування обставин справи, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано матеріальне становище та стан здоров`я позивача, наявність у нього другої дитини, на утримання якої рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.08.2025 року стягнуті аліменти в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 . На момент розгляду Зарічним районним судом м.Суми цієї справи рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.08.2025 року набрало законної сили, що не було враховано в оскаржуваному рішенні суду. Отже, стягнення з позивача аліментів на утримання двох синів в загальному розмірі заробітку є надмірним, призводить до неможливості утримання обох дітей та ставить заявника апеляційної скарги у скрутне матеріальне становище.

Крім того, апелянт зазначає, що до призову ним дійсно були зареєстровані підприємства та громадські організації, планував займатись підприємницькою діяльністю, але через військову службу діяльність припинена, працівники відсутні, дивіденди позивач не отримує. Грошове забезпечення отримував до серпня 2025 року, після цього немає жодних доходів, заощадження закінчились, вимушений жити за кошти кредитної карти, заборгованість накопичилась в розмірі 384723 грн 00 коп.

Зазначає, що суд порушив строки розгляду справи, визначені статтею 275 ЦПК України. Відзив відповідачки був поданий з порушенням п`ятнадцятиденного строку, але судом не було взято до уваги, приєднано до справи без доказів направлення його позивачу, що позбавило його можливості скористатись правом відповіді на відзив та надати докази на спростування доводів, тому просив апеляційний суд прийняти нові докази.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідачка ОСОБА_4 відзив на апеляційну скаргу не надіслала, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини, установлені судом першої та апеляційної інстанції

Сторони справи є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочним рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 04 грудня 2014 року у справі №591/8575/14-ц з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , 2013 року народження, у розмірі частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до його повноліття (за даними Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с.101).

Позивач також є батьком ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 серпня 2025 року у справі № 127/21697/25, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 30 жовтня 2025 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с.6-8).

Позивач з 22.10.2023 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.5), у 2025 році знаходився на лікуванні, має захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У справі, яка переглядається, позивач ОСОБА_10 Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач ОСОБА_3 посилався на зміну сімейного стану та погіршення матеріального становища і стану здоров`я у зв`язку .

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

У справі, яка переглядається позивачем доведено зміну його сімейного стану - народження ще однієї дитини, на утримання якої з позивача судом стягнуто аліменти також у розмірі частини доходу позивача.

Проте зміна сімейного стану платника аліментів - народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, від 03.07.2024 року у справі № 552/2073/23.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що з часу стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_8 у нього погіршився майновий стан і що сплата аліментів у визначеному рішенням розмірі ставить його у складне матеріальне становище.

Подані позивачем до апеляційного суду нові докази не можуть бути прийняті зважаючи на такі мотиви.

За приписами частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Учасники справи зобов`язані подавати всі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Позивач відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України, повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery).

Оскільки позивач ОСОБА_3 , який подав разом з апеляційною скаргою нові докази не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, приписи ЦПК України не дають підстав апеляційному суду прийняти і дослідити ці нові докази, які позивач мав можливість і зобов`язаний був відповідно до статті 83 ЦПК України подати разом з позовом.

ОСОБА_11 не надав відомостей про наявність/відсутність у нього рухомого, нерухомого майна, рух коштів на рахунках, відомості про доходи за даними ДПС України, які містять більш широке коло джерел доходів (соціальні виплати, доходи від передання майна в оренду, від продажу майна тощо), ніж форма ОК-5, яка містить лише дані про доходи, що враховуються при призначенні пенсії. Також ОСОБА_11 не довів припинення діяльності та відсутність доходів у юридичних осіб, створення яких він сам визнав і бенефіціаром яких він є. Не пояснив причин в умовах продовження перебування на військовій службі неотримання грошового забезпечення взагалі після серпня 2025 року.

Відповідно до наданої відповідачем довідки військово-лікарської комісії № 2020-0516-1515-1492-0 від 16 травня 2025 року лейтенант ОСОБА_3 потребує відпустки для лікування у зв`язку із хворобою, пов`язаною з проходженням військової служби, на 30 календарних днів. Проте в матеріалах справи відсутні докази, що позивач на цей час проходить лікування та реабілітацію та несе витрати у зв`язку з цим.

Зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина сторін цієї справи ОСОБА_8 до 1/6 частини доходу позивача поставить його у гірше становище у порівнянні із меншим сином позивача ОСОБА_7 , на утримання якого рішенням суду стягнуто аліменти у розмірі частини доходу батька.

З огляду на установлені обставини, які характеризують стан здоров`я позивача, його матеріальний та сімейний стан, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем не доведено підстав, визначених статтею 192 СК України для зменшення розміру аліментів, який визначений заочним рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 04 грудня 2014 року у справі №591/8575/14-ц.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що судом першої інстанції справу розглянуто з перевищенням визначеного статтею 275 ЦПК України строку та помилково приєднано до матеріалів справи як відзив відповідачки отримані від її імені на електронну адресу суду пояснення, що не підписані кваліфікованим електронним підписом та без додержання вимог статті 178 ЦПК України, які мали бути повернуті без розгляду на підставі частини 2 та 4 статті 183 ЦПК України.

Водночас указані процесуальні порушення не належать до обов`язкових підстав, визначених частиною третьою статті 376 ЦПК України для скасування оскаржуваного рішення. Такі процесуальні порушення не перешкодили позивачу отримати ефективний доступ до правосуддя, не позбавляли його можливості викласти всі доводи в обґрунтування своїх вимог і надати всі наявні докази обставин, які входять до предмету доказування. Відповідачка жодних доказів до суду, які необхідно було б ОСОБА_3 спростовувати, суду не надіслала, а її доводи не були покладені в основу ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції ухвалив правильне рішення по суті спору, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують та не доводять тих підстав, які процесуальне законодавство визначає як обов`язкові підстави для скасування судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України)

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого суду залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, немає.

Відповідачка не надала доказів понесення судових витрат, тому за наслідками апеляційного перегляду, відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 03 березня 2026 року залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 03 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

А. П. Сидоренко