Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №638/21838/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

м. Харків

справа № 638/21838/25

провадження № 22-ц/818/3869/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Мальованого Ю.М.,Яцини В.Б.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

відповідачі - Державна іпотечна установа, Офіс Генерального прокурора, Харківська міська рада,

треті особи - Харківська обласна прокуратура, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 року в складі судді Подус Г.С.

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , звернулися до суду з позовом до Державної іпотечної установи, Офісу Генерального прокурора, Харківської міської ради, треті особи: Харківська обласна прокуратура, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання права власності на квартиру, скасування запису у реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданої в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – залишено без розгляду, зобов`язано Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_1 кошти в загальній сумі 15140,00 грн, сплачені в якості судового збору за платіжними дорученнями № 1560-0298-1585-2205 від 31.03.2025 року, №4804-0505-7929-5984 від 08.04.2025 року, №6986-0827-2853-5595 від 20.02.2026 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 16.02.2026 не вказав про необхідність сплати судового збору за наявну в позові вимогу немайнового характеру, як і не зазначив точної суми судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), як цього вимагають приписи ч.2 ст.185 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу суду – скасувати.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у листопаді 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , звернулися до суду з позовом до Державної іпотечної установи, Офісу Генерального прокурора, Харківської міської ради, треті особи: Харківська обласна прокуратура, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання права власності на квартиру, скасування запису у реєстрі прав власності на нерухоме майно, в якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; скасувати запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за Державною іпотечною установою права власності на 1/1 частку квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна 29280353 від 23.12.2009. Також надано дві квитанції про сплату ОСОБА_1 судового збору на загальну суму 4367,40 грн (а.с.7,8).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 20.01.2026 року (а.с.76).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2026 року клопотання Державної іпотечної установи про залишення позовної заяви без руху – задоволено, позовну заяву - залишено без руху, надано позивачам строк 3 дні з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, роз`яснено позивачам, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява залишається без розгляду.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що позивачам запропоновано усунути наступні недоліки: визначитись із кількістю позивачів та їх анкетними даними; вказати ціну позову та надати актуальний висновок оцінки спірного майна; обрахувати та сплатити судовий збір відповідно до актуальної ціни позову (а.с.164-166).

20.02.2026 за допомогою системи «Електронний суд» на виконання вказаної ухвалу суду ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Зокрема, ОСОБА_1 подано уточнену позовну заяву, в якій визначено відповідний перелік позивачів з їхніми анкетними даними, вказано ціну позову в сумі 3447552,96 грн, надано актуальну довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 17.02.2026, відповідно до якої оціночна вартість спірної квартири становить 3447552,96 грн, а також надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 10 772,60 грн (а.с.170-179).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2026 року продовжено розгляд справи. За змісту вказаної ухвали вбачається, що у встановлений строк, позивач усунув недоліки заяви (а.с.181).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданої в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – залишено без розгляду, зобов`язано Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_1 кошти в загальній сумі 15140,00 грн, сплачені в якості судового збору за платіжними дорученнями № 1560-0298-1585-2205 від 31.03.2025 року, №4804-0505-7929-5984 від 08.04.2025 року, №6986-0827-2853-5595 від 20.02.2026 року.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що постановляючи вказану ухвалу суд дійшов висновку, що позивачами не сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн за вимогу немайнового характеру.

Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно з частиною першою, п`ятою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 1211,20 грн та не більше 15140,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до частин одинадцятої-тринадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

На підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Отже, законодавець прямими нормами процесуального закону передбачає можливість залишення без руху позовної заяви для усунення її недоліків вже після відкриття провадження в справі та визначає наслідком не усунення таких недоліків залишення позову без розгляду.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом даного позову є шість вимог майнового характеру та одна вимога немайнового характеру.

Залишаючи позов без руху суд першої інстанції в ухвалі від 16.02.2016, крім іншого, зазначив про необхідність позивачами обрахування та сплати судового збору відповідно до актуальної ціни позову, без зазначення точної суми судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд вказав лише про сплату не в повному обсязі судового збору лише щодо вимог майнового характеру.

На виконання вказаної ухвали позивачами усунуто недоліки, зокрема, надано докази доплати судового збору, що з урахуванням раніше сплачених коштів, в загальній сумі становить 15140,00 грн.

Однак, залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції послався на недоплату позивачами 1211,20 грн судового збору за вимогу немайнового характеру.

Між тим, судом першої інстанції в ухвалі від 16.02.2026 не було вказано про необхідність сплати позивачами судового збору за вимоги немайнового характеру в розмірі 1211,20 грн.

Колегія суддів зауважує, що у разі виявлення несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд мав постановити відповідну ухвалу та надати строк для сплати судового збору. Проте суд першої інстанції не дотримався наведеного алгоритму дій, який є необхідним в таких випадках.

При цьому колегія суддів враховує, що судом першої інстанції спочатку ухвалою від 06 листопада 2025 року відкрито провадження у справі і встановлено, що позовна заява відповідає вимогам статей 175-177 ЦПК України, підстави, визначені статтями 185-186 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні, тому позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі; ухвалою від 24 лютого 2026 року продовжено розгляд справи, в якій встановлено усунення недоліків заяви, а потім залишив позовну заяву без розгляду, відтак процесуальна поведінка суду є непослідовною та не узгоджується з принципом правової визначеності.

Ураховуючи такі непослідовні дії районного суду, залишення позову без розгляду є проявом надмірного формалізму.

Колегія суддів звертає увагу на те, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).

Ураховуючи, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та беручи до уваги, що суд повинен вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами заявника щодо можливості звернення до суду, з іншого боку, висновки суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є передчасними.

Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позовної заяви є передчасною, постановлена суддею з порушенням норм процесуального права. За таких обставин відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується спір по суті, питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381 – 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 року – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина