Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №331/4443/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 19.05.2026 Справа № 331/4443/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/4443/25

Провадження №22-ц/807/957/26

Головуючий в 1-й інстанції – Фісун Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,

секретарОстащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖНА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 12 грудня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖНА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27 травня 2025 року о 15 год. 00 хв. у м. Запоріжжя, Дніпровського району по вул. Петра Сагайдачного, 50 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 , який грубо порушив правила дорожнього руху, чим причинив позивачу значну матеріальну та моральну шкоду. Постановою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя (Справа № 334/4642/25, провадження № 3/334/1699/25) встановлено вину ОСОБА_2 . На момент ДТП відповідальність власника транспортного засобу (ТАВРІЯ, номерний знак НОМЕР_1 ) була забезпечена полісом страхування в Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», поліс ЕР - 2294464997. 12.06.2025 представником страхової компанії Качлішвілі К.З. було запрошено до офісу у м. Запоріжжя де усно оголошено суму відшкодування, яку компанія була готова відшкодувати. Ні одного документу, звіту, висновку про підстави нарахування даної суми позивач не отримував. Сума була визначена у розмірі 96 996,00 грн. З даною сумою позивач не погодився, оскільки ні одного документу на підставі якого оголошена була дана сума йому надано не було. Позивачем була написана заява, на вимогу представника компанії, про непогодження суми відшкодування. 09.07.2025 року він отримав відповідь від відповідача, в якій додавалася ремонтна калькуляція №25-1326138 станом на 05.06.2025 року, в якій містилася інформація виключно щодо ремонтних робіт (без визначення виду запчастин). Також зазначено, що пошкодження дверей, та інших деталей, не підлягають ремонту, вимагається їх повна заміна. В ремонтній калькуляції вказувалась виключно сума їх заміни, вартість цих дверей, деталей, взагалі не враховано. Всі розрахунки викладені з точки зору їх ремонту, фарбування. Розмір збитків визначено за допомогою технічного комплексу «AUDATEX», автомобіль зі сторони страхової компанії, спеціалісти та експерти не оглядали. 25 липня 2025 року позивач отримав висновок експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 4350. На розгляд експерту були поставлені питання щодо вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу TOYOTA VENZA НОМЕРНИЙ ЗНАК НОМЕР_2 на дату оцінки та яка величина матеріального збитку, заподіяного власнику даного автомобіля внаслідок ДТП 27.05.2025. За результатами дослідження, експерт прийшов до висновку, що вартість відновлюваного ремонту зазначеного КТЗ на дату оцінки складає 230 966,42 грн., матеріальний збиток завданий власнику КТЗ в наслідок ДТП від 27.05.2025 на дату оцінки дорівнює вартості відновлюваного ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу на запасні частини, що підлягають заміні та складає 148 137,87 грн. Не чекаючи висновку експерта, оскільки без автомобіля його родина зазнавала незручності у повсякденному житті, він звернувся до станції обслуговування з метою ремонту транспортного засобу. 22.07.2025 року він отримав рахунок фактуру № 523 з загальною сумою ремонту 158015,77 грн. (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятнадцять гривень 77 копійок), яка була ним сплачена 23.07.2025. З урахуванням збору банку загальна сума склала 159515,80 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень 80 копійок). Послуги експерта становили 4500 гривень (чотири тисячі п`ятсот гривень). У зв`язку зі зверненням до суду, позивач також звертався за правовою допомогою адвоката. Адвокатом було підготовлено та надіслано адвокатський запит до страхової кампанії, вивчено та зібрано документи до підготовки написання позовної заяви, підготовлено позовну заяву, що становить суму робіт 40 000 гривень (сорок тисяч гривень) та комісія з платника - 400 грн. 00 коп. Зазначає, що внаслідок ДТП 27.05.2025 і значного пошкодження автомобіля йому завдано не тільки матеріальну, але і моральну шкоду. На момент ДТП в машині знаходилась його донька, яка пережила переляк та нервовий стрес.

Отже, загальна сума матеріальної шкоди становила: 159515,80+40400+4500=204415,80 грн., моральна шкода - 60000,00 грн. До того ж, судові витрати зі сплати судового збору становили 2044,16 грн. та 3028,00 грн.

Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Української страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - задоволено частково.

Стягнуто з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», ЄДРПОУ 24175269 (вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 158 015 грн. 80 коп. (ремонт автомобіля згідно з калькуляцією), моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень, судовий збір у розмірі 2296 грн. 39 коп., витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який оскаржував рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення витрат на послуги експерта у розмірі 4500,00 грн. та у зв`язку із неповним відшкодуванням витрат на правничу допомогу, задоволено частково. Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2025 року у цій справі змінено в частині стягнення витрат на проведення експертизи та витрат пов`язаних з отриманням правничої допомоги, збільшено суму стягнутих витрат на правничу допомогу з 3000 гривень 00 копійок (трьох тисяч гривень 00 копійок) до 15 000 гривень 00 копійок (п`ятнадцяти тисяч гривень 00 копійок). Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Української страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 4 500 гривень 00 копійок (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖНА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позову у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що страховиком було вчасно здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу, а тому у позивача не було підстав для самостійного замовлення та складання висновку експерта. Рішення суду не має обґрунтування щодо неналежності звіту страховика і його недоліків в порівняння зі звітом позивача. Позивачем не було обрано СТО з переліку страховика, згода щодо розміру та порядку випалити страхового відшкодування не була досягнута, відмова від такого порядку відшкодування також надана не була. Позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди. Підстави для стягнення витрат на проведення експертизи відсутні, правнича допомога повинна бути стягнута у розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сізінцової Юлії Юріївни зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1,4 ст. 370 ЦПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Враховуючи, що оскаржуване рішення вже переглядалось в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зауважує, що рішення суду першої інстанції переглядається в межах задоволених вимог позову щодо матеріальної та моральної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки ТОУОТА VENZA, НОМЕРНИЙ ЗНАК НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 05.10.2024 року.

Постановою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя (Справа № 334/4642/25, провадження № 3/334/1699/25) від 18.06.2025 року встановлено, що 27 травня 2025 року о 15 год. 00 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Петра Сагайдачного, 50 в м. Запоріжжя при виїзді з прилеглої території АЗС, не врахував дорожньої обстановки, не надав переваги в русі автомобілю Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по вул. Петра Сагайдачного та скоїв з ним зіткнення. В наслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.10.2 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована на підставі Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-229464997, укладеного 22.05.2025 з приватним акціонерним товариством «Української страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується відповідним страховим полісом. Зазначений розмір страхових сум, заподіяну майну потерпілих осіб, на одну потерпілу особу становить 250 000 грн.

27.05.2025 року, після оформлення ДТП патрульною поліцією м. Запоріжжя позивач звернувся до даної страхової компанії про фіксування даного випадку і визначення його подальших дій (номер дзвінка - 000011799), а 29.05.2025 направив всі необхідні документи, що були зазначені у повідомленні месенджер «VIBER» від даної компанії, на адресу визначену страховою компанією з метою відшкодування збитків. Пізніше спілкування відбувалось виключно в телефонному режимі з представником компанії у м. Запоріжжя.

02.06.2025 за участю представника ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», було складено акт огляду транспортного засобу, який підписано Качлішвілі Коба Зігфрідовичем, було додано ремонтну калькуляцію № 25-1326138 від 05.06.2025 року, відповідно до якої сума страхового відшкодування становить 96996,00 грн.

Доказів виплати страхового відшкодування, визначеного ремонтною калькуляцією матеріали справи не містять. Отже, відповідач не виконав зобов`язання передбачені договором обов`язкового страхування.

02.06.2025 року позивач звернувся до експерта Філь О.П. для проведення експертизи.

25 липня 2025 року позивач отримав висновок експертного транспортно- товарознавчого дослідження № 4350. На розгляд експерту були поставлені питання щодо вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу TOYOTA VENZA НОМЕРНИЙ ЗНАК НОМЕР_2 на дату оцінки та яка величина матеріального збитку, заподіяного власнику даного автомобіля в наслідок ДТП 27.05.2025. Дослідження проводив експерт-автотоварознавець, який має вищу технічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст. Має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, заподіяного власнику транспортного засобу (свідоцтво № 864, безстрокове видане Міністерством юстиції України)». Стаж експертної діяльності з 2004 року. Висновок підготовлений та складений 25.07.2025 № 4350. За результатами дослідження, експерт прийшов до висновку, що вартість відновлюваного ремонту зазначеного КТЗ на дату оцінки склав 230 966, 42 грн., матеріальний збиток завданий власнику КТЗ в наслідок ДТП від 27.05.2025 на дату оцінки дорівнює вартості відновлюваного ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу на запасні частини, що підлягають заміні та складає 148 137,87 грн.

Позивач зазначає, що не чекаючи висновку експерта, оскільки без автомобіля його родина зазнавала тільки незручності у повсякденному житті, він звернувся до станції обслуговування з метою ремонту транспортного засобу.

22.07.2025 отримав рахунок фактуру № 523 з загальною сумою ремонту 158 015,77 грн. (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятнадцять гривень 77 копійок), яка була ним сплачена 23.07.2025. З урахуванням збору банку загальна сума стала 159 515, 80 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень 80 копійок).

Послуги експерта становили 4 500 гривень (чотири тисячі п`ятсот гривень), доказів на підтвердження вказаної суми суду не надано.

Установивши, що транспортний засіб позивача фактично відремонтований, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що розмір реального збитку, який підлягає відшкодуванню позивачу, визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених ремонтних робіт на загальну суму 158 015 грн. 80 коп., на підтвердження яких суду надано належні та допустимі докази, рахунок – фактура №523 від 22.07.2025 року на суму 158 015 грн. 77 коп., акт виконаних робіт №523 від 22.07.2025 року на суму 158 015 грн.80 коп., квитанція на загальну суму 159 515, 80 грн. (1500 грн.00коп.- збір банку.) Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути матеріальну шкоду у розмірі в сумі 158015,80 гривень. Суд першої інстанції не взяв до уваги висновок експерта суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 у розмірі 1217191 грн. 69 коп., оскільки у ньому не вказана дата звернення до страхової компанії, зазначено Вих. №4805 від 10.07.2025 року, зазначено оцінка проведена станом на 27.05.2025 року, разом з тим згідно акту огляду транспортного засобу огляд автомобіля проведено 02.06.2025 року. Суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду внаслідок сильних душевних хвилювань, оскільки на момент ДТП в машині знаходилась його діти, суд вважав необхідним задовольнити вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди частково, визначивши розмір відшкодування 5 000 грн.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.4 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Згідно ст. 14 Закону, у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.27 Закону, страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

Для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком (МТСБУ) переліку.

Страховик (МТСБУ) у встановленому ним порядку визначає перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів та відповідають його вимогам, та оприлюднює його на своєму веб-сайті.

Страховик (МТСБУ) зобов`язаний надати потерпілій особі інформацію про осіб, включених до переліку, передбаченого цією частиною.

Якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік включає менше трьох осіб, розташованих в межах 150 кілометрів від місця проживання потерпілої особи або місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу, потерпіла особа має право самостійно обрати особу, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

У разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

Страховик (МТСБУ) разом із здійсненням страхової (регламентної) виплати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу зобов`язаний відшкодувати потерпілій особі її документально підтверджені витрати, пов`язані з оплатою послуг суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, якщо потерпіла особа обрала їх самостійно для визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 провадження 14-95 цс20, вказано, що у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як вбачається із Полісу №ЕР-229464997 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп». При цьому, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 500 000,00 грн, а за шкоду, заподіяну майну - 250 000,00 грн.

02.06.2025 за участю представника ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», було складено акт огляду транспортного засобу, який підписано ОСОБА_1 , було додано ремонтну калькуляцію № 25-1326138 від 05.06.2025 року, відповідно до якої сума страхового відшкодування становить 96996,00 грн.

Доказів виплати страхового відшкодування, визначеного ремонтною калькуляцією матеріали справи не містять. Отже, відповідач не виконав зобов`язання передбачені договором обов`язкового страхування.

02.06.2025 року позивач звернувся до експерта Філь О.П. для проведення експертизи.

25 липня 2025 року позивач отримав висновок експертного транспортно- товарознавчого дослідження № 4350. На розгляд експерту були поставлені питання щодо вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу TOYOTA VENZA НОМЕРНИЙ ЗНАК НОМЕР_2 на дату оцінки та яка величина матеріального збитку, заподіяного власнику даного автомобіля в наслідок ДТП 27.05.2025. Дослідження проводив експерт-автотоварознавець, який має вищу технічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст. Має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, заподіяного власнику транспортного засобу (свідоцтво № 864, безстрокове видане Міністерством юстиції України)». Стаж експертної діяльності з 2004 року. Висновок підготовлений та складений 25.07.2025 № 4350. За результатами дослідження, експерт прийшов до висновку, що вартість відновлюваного ремонту зазначеного КТЗ на дату оцінки склав 230 966, 42 грн., матеріальний збиток завданий власнику КТЗ в наслідок ДТП від 27.05.2025 на дату оцінки дорівнює вартості відновлюваного ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу на запасні частини, що підлягають заміні та складає 148 137,87 грн.

Позивач звернувся до станції обслуговування з метою ремонту транспортного засобу. 22.07.2025 отримав рахунок фактуру № 523 з загальною сумою ремонту 158 015,77 грн. (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятнадцять гривень 77 копійок), яка була ним сплачена 23.07.2025. З урахуванням збору банку загальна сума стала 159 515, 80 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень 80 копійок).

Отже, позивач, відремонтувавши свій автомобіль, сплатив 158015,80 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_4 , що документально підтверджено у ході розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, Справа № 910/18477/21, 761/9206/22.

Як вказано у постанові Верхового Суду від 04.07.2018 року, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що у зв`язку з тим, що фактично витрати на проведення ремонту автомобіля позивача після ДТП склали 158015,80 грн, враховуючи ліміт відповідальності страховика у розмірі 250 000,00 грн, з відповідача підлягає стягненню вказана сума, що вказує на задоволення позовних вимог до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» в цій частині.

Згідно з статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачу за рахунок відповідача моральної шкоди. Враховуючи факт завдання шкоди транспортному засобу позивача по справі, а також у зв`язку із невиплатою жодної суми страхового відшкодування з боку відповідача, позивач зазнав душевних страждань та переживань. Суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та зменшення розміру моральної шкоди. Колегія судів погоджується із судом першої інстанції в тому, що визначений ним розмір відшкодування є розумним, виваженим і справедливим, відповідає обсягу душевних, фізичних та психологічних страждань, ступеню моральних переживань, яких зазнав позивач.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вимоги заяви підлягають задоволенню частково з частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖНА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2025 року у частині, що не була переглянута за постановою Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2026 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 21 травня 2026 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова