Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №335/12631/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 19.05.2026 Справа № 335/12631/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/12631/25

Провадження №22-ц/807/983/26

Головуючий в 1-й інстанції – Апаллонова Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,

секретарОстащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 29 січня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Концерну «Міські теплові мережі» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . З метою реалізації свого права як споживача на отримання повної інформації про надавача послуг, а також про правовий статус і балансову належність теплових мереж в будинку де вона проживає, вона 14.11.25 року звернулася з письмовою заявою до відповідача з інформаційним запитом, складеним відповідно до статей 5,13,19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статей 4, 15, 21,22 Закону України «Про захист прав споживачів». У зазначеному інформаційному запиті вона просила надати офіційну інформацію щодо належності та балансового обліку об`єктів теплопостачання (теплових мереж, колекторів, теплових вводів, обладнання тощо), розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема: Чи перебувають ці теплові мережі та пов`язане з ними обладнання на балансі Концерну «Міські теплові мережі» або на балансі територіальної громади м. Запоріжжя, переданому у господарське відання Концерну. Надати інвентарні (паспортні) дані зазначених об`єктів та реквізити рішень, на підставі яких майно було взято на баланс або передано у господарське відання. У разі відсутності такого майна у віданні Концерну — повідомити, хто є його балансоутримувачем або власником, надати відомості про суб`єкта, який несе відповідальність за технічний стан, утримання та безпечну експлуатацію вказаних теплових мереж. Однак відповідач не надав повної та належної відповіді у встановлений законом строк, чим порушив її права як споживача та як запитувача інформації. Позивач просила визнати протиправною бездіяльність Концерну «Міські теплові мережі», що полягає у ненаданні повної та достовірної інформації у відповідь на інформаційний запит позивача. Зобов`язати Концерн «Міські теплові мережі» надати позивачу офіційну письмову інформацію щодо об`єктів теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: про балансову належність теплових мереж та обладнання; інвентарні (паспортні) дані таких об`єктів; реквізити рішень, на підставі яких майно взято на баланс або передано у господарське відання; інформацію про балансоутримувача або власника у разі відсутності майна у віданні Концерну; відомості про суб`єкта, відповідального за технічний стан та безпечну експлуатацію теплових мереж.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2026 року, позов ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Концерну «Міські теплові мережі» яка полягає у ненаданні відповіді на звернення споживача ОСОБА_1 з питань надання житлово-комунальних послуг, викладене у інформаційному запиті від 07.11.2025 року.

Зобов`язано Концерн «Міські теплові мережі» розглянути звернення споживача ОСОБА_1 , викладене у інформаційному запиті від 07.11.2025 року і надати на нього відповідь по суті поставлених питань у порядку та строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» на користь держави судовий збір розміром 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги позову задовольнити у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що порушення права щодо надання інформації в тому числі і копій документів вже відбулося як факт, тому вимоги щодо надання документів, що підтверджують правові підстави здійснення діяльності з постачання теплової енергії та гарячої води до будинку позивача не є передчасними.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Концерн «Міські теплові мережі» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

07.11.2025 позивачкою до Концерну «Міські теплові мережі» подано інформаційний запит, відповідно до якого вона просила надати інформацію щодо належності та балансового обліку об`єктів теплопостачання (теплових мереж, колекторів, теплових вводів, обладнання тощо), розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема:Чи перебувають ці теплові мережі та пов`язане з ними обладнання на балансі Концерну «Міські теплові мережі» або на балансі територіальної громади м. Запоріжжя, переданому у господарське відання Концерну. Надати інвентарні (паспортні) дані зазначених об`єктів та реквізити рішень, на підставі яких майно було взято на баланс або передано у господарське відання. У разі відсутності такого майна у віданні Концерну — повідомити, хто є його балансоутримувачем або власником, надати відомості про суб`єкта, який несе відповідальність за технічний стан, отримання та безпечну експлуатацію вказаних теплових мереж. На підставі ст.4,15 і 21 Закону України «Про захист прав споживачів» надати відомості про суб`єкта, який несе відповідальність за технічний стан, утримання і безпечну експлуатацію вказаних теплових мереж, а також про наявність чинних договорів на їх обслуговування.

Інформаційний запит від 07.11.2025 року було отримано та зареєстровано концерном «Міські теплові мережі» під №0038/ІЗ

Відповіді на вказаний запит відповідачем не надано.

Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.

Отже, комунальне підприємство «Міські теплові мережі» є суб`єктом, який наділений правами на провадження певних видів діяльності у сфері надання послуг теплопостачання. Відтак, зазначене підприємство відповідно до пункту 4 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є розпорядником інформації щодо умов надання послуг з теплопостачання.

Встановлено, що Концерн «МТМ» по відношенню до ОСОБА_1 (споживач послуг) являється виконавцем житлово-комунальних послуг, а саме, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а також з постачання теплової енергії.

Отже, між сторонами виникли правовідносини з отримання ОСОБА_1 як споживачем послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , інформації пов`язаної із наданою послугою.

Саме у зв`язку з виниклими правовідносинами, позивачка звернулась до відповідача із інформаційним запитом наступного змісту:

«Відповідно до ст.5,13,19 та 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», керуючись ст. 4,15,21,22 Закону України «Про захист прав споживачів» як споживач… прошу надати офіційну інформацію щодо належності та балансового обліку об`єктів теплопостачання (теплових мереж, колекторів, теплових вводів, обладнання тощо), розташованих за.адресою: АДРЕСА_2 , зокрема:Чи перебувають ці теплові мережі та пов`язане з ними обладнання на балансі Концерну «Міські теплові мережі» або на балансі територіальної громади м. Запоріжжя, переданому у господарське відання Концерну.Надати інвентарні (паспортні) дані зазначених об`єктів та реквізити рішень, на підставі яких майно було взято на баланс або передано у господарське відання. У разі відсутності такого майна у віданні Концерну — повідомити, хто є його балансоутримувачем або власником, надати відомості про суб`єкта, який несе відповідальність за технічний стан, отримання та безпечну експлуатацію вказаних теплових мереж.На підставі ст.4,15 і 21 Закону України «Про захист прав споживачів» надати відомості про суб`єкта, який несе відповідальність за технічний стан, утримання і безпечну експлуатацію вказаних теплових мереж, а також про наявність чинних договорів на їх обслуговування... відповідь прошу надати у строки встановлені Законом (5 робочих днів) на електронну адресу, вказану у запиті, або поштовим листом на вказану мною у запиті адресу.»

Зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 вважає, що відповідачем при розгляді поданого нею запиту не дотримано приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі- Закон № 2939-VI), Закону України «Про захист прав споживачів».

Проаналізувавши зміст інформаційного запиту позивачки від 07.11.2025 року суд встановив, що позивачем висловлене прохання про надання інформації для реалізації права споживача на отримання достовірних відомостей про послуги та їх технічне забезпечення з підстав визначених заявником, а саме ст.4,15,21 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак, цей «інформаційний запит» є зверненням споживача в порядку Закону «України «Про захист прав споживачів», навіть якщо споживач і назвав це звернення «інформаційним запитом», і у зверненні послався додатково на інші закони.

Визначальним є статус особи та мета звернення, яка у даному запиті - захист прав споживача.

Зі змісту законів України «Про захист прав споживачів», «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», вбачається, що ОСОБА_1 як споживач послуг з теплопостачання, яка проживає в кв. АДРЕСА_3 , має право на отримання від КП «Міські теплові мережі» інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, режимів споживання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_3 , в т.ч. і по будинку в цілому.

Таким чином запитання до відповідача, які викладені інформаційному запиті від 07.11.2025 року, стосуються інформації про продукцію, її кількість, якість, асортимент або про її виробника (виконавця, продавця), адже Концерн «Міські теплові мережі» наділений всіма правами та обов`язками виконавця в сенсі положень п. 3 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на наведене, фактично спірні правовідносини не пов`язані з захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, інформація запитується не як публічна, а в межах індивідуальних споживчих правовідносин, що відповідно виключає можливість розгляду справи за правилами адміністративного судочинства, а стосуються реалізації права на захист прав споживача теплової енергії відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Таким чином, цей спір підлягає розгляду судом загальної юрисдикції з метою перевірки дотримання права ОСОБА_1 як споживача на отримання інформації з приводу надання послуги з отримання теплової енергії, які надає відповідач.

Зважаючи на порушені позивачем питання, запит від 07.11.2025 року не є запитом на інформацію, передбаченим Законом № 2939-VI, натомість є зверненням за Законом № 393/96-ВР на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що інформація запитується не як публічна, а в межах індивідуальних споживчих правовідносин, заявник не реалізує право доступу «будь-якої особи», а спеціальне право споживача, позивач є споживачем послуг відповідача і просить інформацію в межах договірних/споживчих правовідносин і ця інформація потрібна позивачу для реалізації його прав як споживача.

Задовольняючи вимоги позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 07.11.2025 звернулася як споживач послуги з вимогою надати інформацію необхідну для реалізації її прав у сфері споживчих правовідносин, запит ОСОБА_1 відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», оскільки містять зазначення прізвища, ім`я, по-батькові особи, і її місце проживання, зокрема зазначено, що вона є мешканкою будинку по АДРЕСА_2 та проживає у квартирі АДРЕСА_4 , а також зазначено способи та адресу, на яку мала бути надіслана відповідь. Разом із тим, відповідачем не надано суду доказів виконання вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР щодо надання відповіді на звернення позивача від 07.11.2025 року. За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність ненадання відповідачем відповіді на звернення споживача, і вважав доведеним наявність факту порушення прав позивача, зокрема в частині не отримання від відповідача відповіді на своє звернення від 07.11.2025 року, що порушує у цьому випадку конституційне право позивача вільно збирати інформацію, передбачене статтею 34 Конституції України та право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію, передбачену Законом України «Про захист прав споживачів», а відтак вважав за необхідне визнати протиправною бездіяльність Концерну «Міські теплові мережі» щодо ненадання відповіді на звернення споживача ОСОБА_1 від 07.11.2025 року та, обираючи ефективний спосіб захисту і поновлення порушеного права, що залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася позивач, так і від характеру його порушення, вважає, що захистити порушене право ОСОБА_1 на отримання інформації як споживача послуги можливо у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право, а саме шляхом зобов`язання Концерну «Міські теплові мережі» надати на нього відповідь по суті поставлених питань у порядку і строк, визначений Законом України «Про звернення громадян», що буде, на думку суду, ефективним способом захисту прав позивача на отримання інформації і забезпечить реальне поновлення прав позивача. Також з огляду на ті обставини, що відповідь на звернення позивачу відповідачем надана не була, підстав для визнання бездіяльності протиправної в частині ненадання повної та достовірної інформації, судом не встановлено, оскільки ненадання відповіді унеможливлює оцінку її на предмет повноти та достовірності інформації. Суд також зазначає, що предметом позову не є відмова у наданні інформації або надання її не в повному обсязі або недостовірної, а є ненадання відповіді, що підлягає захисту шляхом зобов`язання її надати.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, позивач звернулася до суду з позовом у якому просила, визнати протиправною бездіяльність Концерну «Міські теплові мережі», що полягає у ненаданні повної та достовірної інформації у відповідь на інформаційний запит позивача. Зобов`язати Концерн «Міські теплові мережі» надати позивачу офіційну письмову інформацію щодо об`єктів теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: про балансову належність теплових мереж та обладнання; інвентарні (паспортні) дані таких об`єктів; реквізити рішень, на підставі яких майно взято на баланс або передано у господарське відання; інформацію про балансоутримувача або власника у разі відсутності майна у віданні Концерну; відомості про суб`єкта, відповідального за технічний стан та безпечну експлуатацію теплових мереж.

Рішенням суду першої інстанції,визнано протиправною бездіяльність Концерну «Міські теплові мережі» яка полягає у ненаданні відповіді на звернення споживача ОСОБА_1 з питань надання житлово-комунальних послуг, викладене у інформаційному запиті від 07.11.2025 року. Зобов`язано Концерн «Міські теплові мережі» розглянути звернення споживача ОСОБА_1 , викладене у інформаційному запиті від 07.11.2025 року і надати на нього відповідь по суті поставлених питань у порядку та строк, визначений Законом України «Про звернення громадян». В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні вимог позову, і як зазначає скаржник, саме в частині відмови у зобов`язанні відповідача надати документи на запит позивача.

Між тим, слід зазначити, що позовні вимоги не містили вимоги щодо зобов`язання відповідача надати документи за переліком, а містили вимогу щодо надання письмової інформації на запит і відповідно до оскаржуваного рішення Концерн «Міські теплові мережі» зобов`язано розглянути звернення споживача ОСОБА_1 , викладене у інформаційному запиті від 07.11.2025 року і надати на нього відповідь по суті поставлених питань.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів апеляційного суду, погоджується з висновками суду першої інстанції, що саном на час розгляду справи відповідачем не розглянуто звернення споживача ОСОБА_1 від 07.11.2025 року і не надано на нього відповідь, що виключає можливість надання оцінки діями чи бездіяльності відповідача в частині надання конкретно запитуваної інформації, у тому числі і на предмет повноти та достовірності, доручення відповідних документів з урахуванням можливості використання відповідачем певної дискреції щодо визначення способу надання інформації, і в цій частині вимог станом на час звернення до суду та розгляду справи права позивача на конкретну інформацію не порушені, а відтак, і захисту не підлягають.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2026 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 21 травня 2026 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова