Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №335/11669/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 12.05.2026 Справа № 335/11669/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/11669/24 Головуючий у 1-й інстанції: Стеценко А. В.

Провадження № 22-ц/807/129/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В., Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Плецької Юлії Вікторівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної військової адміністрації, голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації Федорова Івана Сергійовича, Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради про визнання дій протиправними, скасування розпоряджень голови, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до Запорізької обласної військової адміністрації, голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації Федорова Івана Сергійовича, Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради, про визнання дій протиправними, скасування розпоряджень голови, поновлення на роботі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Запорізької обласної ради від 30 листопада 2017 року № 2 позивач був призначений генеральним директором Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької міської ради. 07 грудня 2017 року між позивачем та Запорізькою обласною радою був укладений контракт зі строком дії до 07 грудня 2022 року.

Рішенням Запорізької обласної ради від 30 серпня 2018 року №1 «Про затвердження Типової форми контракту з керівником комунального підприємства Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області» було затверджено Типову форму контракту з керівником комунального підприємства Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області (п. 1).

Рішенням Запорізької обласної ради від 22 листопада 2018 року № 1 були внесені зміни до рішення від 30 серпня 2018 року № 1, відповідно до п. 2 рішення від 22 листопада 2018 року № 1 вказано, що дія Контракту вважається продовженою на термін, на який його було укладено (без врахування додаткових угод до контракту про продовження терміну (строку) дії контракту), якщо на день фактичного закінчення контракту з керівником комунального підприємства, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, Запорізькою обласною радою не прийнято рішення ні про продовження терміну дії контракту з Керівником, ні про його звільнення.

На день закінчення дії зазначеного контракту Запорізькою обласною радою не були прийняті рішення ані про подовження його дії, ані про звільнення позивача. Отже, термін дії зазначеного контракту був продовжений до 07 грудня 2027 року.

З 29 липня 2024 року до 11 грудня 2024 року позивач перебував на лікарняному.

Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації від 10 вересня 2024 року №135-ор-к стосовно позивача було призначено службове розслідування. Цим же розпорядженням позивача було відсторонено від здійснення повноважень на посаді.

18 вересня 2024 року позивачеві, який перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради, на території лікарні представникам співробітники виконавчого апарату Запорізької обласної ради в присутності невідомих озброєних осіб було вручене попередження про зміну істотних умов праці та необхідність укладення нового контракту. Під психологічним тиском зазначених осіб, перебуваючи в дуже поганому самопочутті та хвилюючись за свій стан здоров`я, він під підпис отримав попередження про зміну істотних умов праці та необхідність укладення контракту, копію розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації № 146-ор-к від 18 вересня 2024 року та проект контракту.

Такі дії вищезазначених осіб позивач вважає незаконними та такими, що містять ознаки дискримінації та мобінгу, тому просить визнати протиправними дії Запорізької обласної державної адміністрації та голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної державної адміністрації Федорова І.С. щодо неналежного повідомлення про зміну істотних умов праці та необхідність укладення контракту № 08-54/4328 від 18 вересня 2024 року.

Істотні зміни умов праці, зазначені у розпорядженні голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації №146-ор-к від 18 вересня 2024 року, стосуються виключно зменшення кратності, та, як наслідок, зменшення розміру посадового окладу позивача. Разом з тим, жодних змін в організації виробництва і праці на КП «Облводоканал» ЗОР, внаслідок яких з`явилась би необхідність зменшення позивачеві розміру заробітної плати, фактично не відбулося, оскільки розпорядженням № 135-ор-к від 10 вересня 2024 року позивач був відсторонений від посади на строк проведення службового розслідування без збереження заробітної плати.

Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної державної адміністрації № 146-ор-к від 18 вересня 2024 року на позивача були безпідставно покладені обов`язки в триденний строк вчинити дії, пов`язані з безпосереднім виконанням ним своїх робочих обов`язків, що є неможливим під час знаходження на лікарняному та при відстороненні від виконання посадових обов`язків.

Крім того, пунктом 6,9 оскаржуваного розпорядження № 146-ор-к від 18 вересня 2024 року від позивача фактично вимагалося укладення нового контракту за наявності діючого трудового договору, хоча фактично зміни суттєвих умов праці повинні бути викладені у вигляді додаткових угод відповідно до п. 5.1 чинного контракту.

З огляду на викладене, позивач вважає, що зміни умов праці, викладені у розпорядження № 146-ор-к від 18 вересня 2024 року є безпідставними, необґрунтованими та такими, що порушують його трудові права.

Позивач не повідомляв про відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, оскільки перебуваючи на лікарняному та будучи відстороненим від виконання обов`язків, не мав повноважень на підписання будь-яких документів.

Крім того, в порушення приписів статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власником або уповноваженим ним органом не було запропоновано працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві.

Наказ КП «Облводоканал» ЗОР № 149к від 24 вересня 2024 року є похідним від розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації № 150-ор-к від 24 вересня 2024 року.

Також, позивач вважає, що роботодавцем під час прийняття оскаржуваного розпорядження № 150-ор-к від 24 вересня 2024 року не було дотримано вимог статті 43 КЗпП України, оскільки рішення про звільнення відбулось без погодження первинної профспілкової організації.

На підставі вищевикладеного, позивач з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 24 лютого 2025 року, просив визнати протиправними дії Запорізької обласної державної адміністрації та голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної державної адміністрації Федорова Івана Сергійовича щодо неналежного повідомлення про зміну істотних умов праці та необхідність укладення контракту №08-54/4328 від 18 вересня 2024 року; визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної державної адміністрації №146-ор-к від 18 вересня 2024 року; визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної державної адміністрації №150-ор-к від 24 вересня 2024 року; визнати протиправним та скасувати наказу Комунального підприємства «Облводоканал» №149к від 24 вересня 2024 року; визнати протиправним та скасувати наказ Комунального підприємства «Облводоканал» №178-ор-к від 30 жовтня 2024 року; визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації № 223-ор-к від 12 грудня 2024 року; визнати протиправним та скасувати наказ Комунального підприємства «Облводоканал» №240к від 18 грудня 2024 року; поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2025 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Плецької Юлії Вікторівни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судові витрати розподілити в порядку ст.141 ЦПК України.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доказам по справі. Фактично жодних змін в організації виробництва і праці на КП «Облводоканал», внаслідок яких з`явилась би необхідність зменшення позивачу заробітної плати, не відбулося, оскільки розпорядженням № 135 –ор-к від 10 вересня 2024 року ОСОБА_1 був відсторонений від посади на строк проведення службового розслідування без збереження заробітної плати, тобто строком до 10 листопада 2024 року. Таким чином попередження про зміну істотних умов праці в контексті зміни оплати праці не мало жодного наслідку для ОСОБА_1 , оскільки протягом 1 місячного строку дії контракту ОСОБА_1 у зв`язку із відстороненням від посади не нараховувалась заробітна плата. Суд не з`ясував, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників. Зазначає, що зміни умов праці, викладені в розпорядженні № 146-ор-к від 18.09.2024 року, є безпідставними, належного обгрунтування необхідності таких змін в умовах праці оскаржуване розпорядження не містить. Суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про те, що 18 вересня 2024 року працівниками виконавчого апарату Запорізької обласної ради під підпис було вручено попередження про зміну істотних умов праці, копію розпорядження № 146-ор-к. В той же час суд першої інстанції помилково ототожнює поняття «отримання документів» із поняттям «повідомлення про зміну істотних умов праці». ОСОБА_1 будучи на лікарняному під тиском невідомих осіб був змушений підписати документи, перебуваючи в поганому самопочутті та хвилюючись за свій стан здоров`я. Судом першої інстанції не було надано оцінки обставинам невручення позивачу оскаржуваних наказів та розпоряджень про звільнення, що має наслідком неповноту судового розгляду, і як наслідок - незаконність судового рішення. Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не були спростовані доводи позивача щодо незаконності звільнення позивача, зокрема факту невидачі йому до теперішнього часу трудової книжки із записом про звільнення. Суд не надав належної оцінки підставам відмови в задоволенні всіх позовних вимог окрім останніх трьох (про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної державної адміністрації №146-ор-к від 18.09.2024; розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної державної адміністрації №150-ор-к від 24.09.2024; наказу КП «Облводоканал» №149к від 24.09.2024, наказ КП «Облводоканал» №178-ор-к від 30.10.2024), а також в цілому несправедливим, у зв`язку з чим підлягає беззаперечному скасуванню. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції обмежився лише посиланням в якості підстав відмови в задоволенні зазначених позовних вимог на те, що вони є похідними від інших. В той же час, з такими доводами апелянт не погоджується, оскільки розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної державної адміністрації №146-ор-к від 18.09.2024; розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної державної адміністрації №150-ор-к від 24.09.2024; наказу КП «Облводоканал» №149к від 24.09.2024, наказ КП «Облводоканал» №178-ор-к від 30.10.2024 прийняті за часом раніше ніж розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації №223-ор-к від 12.12.2024 та наказ КП «Облводоканал» №240к від 18.12.2024, що унеможливлює їх погодженість в цілому. На момент прийняття оскаржуваного розпорядження №146-ор-к від 18.09.2024; розпорядження №150-ор-к від 24.09.2024; наказу №149к від 24.09.2024; наказу №178-ор-к від 30.10.2024; ОСОБА_1 був на лікарняному, відповідно такі рішення, що встановлювали дату звільнення, яка припадала на період перебування позивача на лікарняному, що є грубим порушенням вимог діючого трудового законодавства. Судом першої інстанції не враховано, що в результаті постановлення відповідачами зазначених в позовній заяві Розпоряджень та Наказів відбулось незаконне звільнення позивача, оскільки роботодавець порушив процедуру звільнення, а саме, даними рішеннями неодноразово було звільнено позивача під час перебування на лікарняному, не було здійснено розрахунок із працівником відповідно до вимог ст.116 КЗпП України і не було взагалі видано трудову книжку, навіть у день звільнення.

Відповідно до відзивів на апеляційну скаргу Запорізька обласна військова адміністрація, голова Запорізької обласної державної адміністрації, начальник Запорізької обласної військової адміністрації Федоров Іван Сергійович, Комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради, кожний окремо зазначають, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Голова Запорізької обласної державної адміністрації, начальник Запорізької обласної військової адміністрації Федорова Івана Сергійовича, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення до апеляційного суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності начальника Запорізької обласної військової адміністрації Федорова І. С..

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підставою припинення трудового договору є п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, ОСОБА_1 правомірно було звільнено із займаної ним посади у зв`язку з його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Зміна розміру посадового окладу генерального директора КП «Облводоканал» була викликана об`єктивно існуючими змінами в організації виробництва і праці підприємства. Позивача звільнено із займаної посади в перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, чим усунуто порушення гарантії, передбаченої ч.3 ст.40 КЗпП України. Оскільки відсутні підстав для скасування оскаржуваного позивачем розпорядження голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 24 вересня 2024 року № 150-ор-к та поновлення позивача на посаді генерального директора КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради. Враховуючи те, що інші позовні вимоги ОСОБА_1 є похідними від вищезазначених, суд доходить висновку про залишення таких вимог також без задоволення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Запорізької обласної ради народних депутатів від 18.11.1997 № 6 Комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради входить до складу об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області.

Згідно п. 1.3 Статуту КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Запорізькій обласній раді (т. 1 а.с. 198 - 204).

Управління КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради здійснює генеральний директор (п. 8.1 Статуту), який призначається на посаду та звільняється з посади рішенням Запорізької обласної ради в порядку, визначеному Запорізькою обласною радою. З генеральним директором укладається контракт (п. 8.2 Статуту).

Рішенням Запорізької обласної ради від 30.11.2017 № 2 позивача призначено генеральним директором КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради строком на 5 років (т. 1 а.с. 226).

07 грудня 2017 року Запорізькою обласною радою та позивачем укладений контракт, за умовами якого позивач зобов`язався безпосередньо здійснювати керівництво КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради, а Запорізька обласна рада зобов`язалася створити належні умови для організації праці позивача (п. 1.1 контракту). Строк дії контракту сторонами визначеного з 07.12.2017 до 07.12.2022 (п. 6.1) (т. 1 а.с. 23 – 33).

05.09.2018 та 27.11.2018 Запорізькою обласною радою та позивачем укладені додаткові угоди № 1 та № 2, якими контракт викладався в нових редакціях (т.1 а.с.37–47, 48 - 58).

В подальшому сторони неодноразово вносили зміни до вищезазначеного контракту, шляхом укладення додаткових угод сторонами вносились змін до вищезазначеного контракту в частині визначення умов матеріального забезпечення керівника КП «Облводоканал» ЗОР. При цьому, строк дії контракту не змінювався (т. 1 а.с. 59 – 70).

Починаючи з квітня 2022 року сесії Запорізької обласної ради не проводилися.

21 березня 2024 року Верховною Радою України було прийнято Постанову № 3625-IX «Про здійснення Запорізькою обласною військовою адміністрацією, начальником Запорізької обласної військової адміністрації повноважень, передбачених частиною третьою статті 10 та частиною третьою статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (надалі – Постанова № 3625-IX). Верховна Рада України постановила, що на період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів після його припинення чи скасування Запорізька обласна військова адміністрація, начальник Запорізької обласної військової адміністрації, крім повноважень, віднесених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» до компетенції обласної військової адміністрації, начальника обласної військової адміністрації, здійснюють також повноваження, передбачені частиною третьою статті 10 та частиною третьою статті 15 зазначеного Закону. Постанова № 3625-IX набрала чинності 30.03.2024.

З огляду на викладене, з 30.03.2024 повноваження Запорізької обласної ради визначені ч. 3 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» здійснює Запорізька обласна військова адміністрація. Запорізька обласна рада не здійснює свої повноваження. Комунальні підприємства, установи та організації, засновані на базі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, підпорядковуються Запорізькій обласній військовій адміністрації. Управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області здійснюється начальником Запорізької обласної військової адміністрації.

Відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з 30.03.2024 Запорізька обласна військова адміністрація здійснює повноваження із управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що перебувають в управлінні Запорізької обласної ради (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації, таких об`єктів); призначення і звільнення їх керівників.

Отже, з 30.03.2024 вирішення питань у сфері трудових правовідносин з керівниками об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, в тому числі щодо керівника комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради, здійснюються Запорізькою обласної військовою адміністрацією, начальником Запорізької обласної військової адміністрації.

18.09.2024 головою Запорізької обласної державної адміністрації, начальником Запорізької обласної військової адміністрації видане розпорядження №146-ор-к (т. 2 а.с. 8 - 9) «Про керівника комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради» (надалі – Розпорядження №146-ор-к), яким внесені зміни у додаток 1 «Посадовий оклад керівників комунальних підприємств Запорізької обласної ради, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, виходячи з посадового окладу (ставки) працівника основної професії і розміру кратності залежно від середньооблікової чисельності працівників у еквіваленті повної зайнятості за рік, вартості активів підприємства або чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг), за даними останньої річної фінансової звітності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії» до Рішення ЗОР від 30.08.2018 № 1 та пункт 1 цього додатку 1 викладено в новій редакції. Пунктами 1 та 3 Розпорядження №146-ор-к зменшено розмір посадового окладу генерального директора КП «Облводоканал» ЗОР з 34431,36 грн до 30533,20 грн.

Пунктом 4 Розпорядження № 146-ор-к покладено на управління з питань соціально-економічного розвитку та бюджету виконавчого апарату Запорізької обласної ради обов`язок попередити у письмовому вигляді позивача про необхідність укладення контракту, а у разі відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, про подальше звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України шляхом вручення (направлення), підписаного головою обласної державної адміністрації, начальником обласної військової адміністрації попередження.

Пунктом 5 Розпорядження № 146-ор-к зобов`язано позивача у разі надання згоди на продовження роботи на змінених умовах надати письмову згоду (заяву) про це до обласної державної адміністрації, обласної військової адміністрації в день ознайомлення з попередженням.

Пунктом 9 Розпорядження № 146-ор-к зобов`язано звільнити позивача з посади директора КП «Облводоканал» ЗОР у разі його відмови від ознайомлення з попередженням та (або) продовженням роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (неподання заяви, передбаченої п. 5 Розпорядження № 146-ор-к, поданням заяви про незгоду тощо), або у разі його ознайомлення з Попередженням та відмовою (неподання заяви, передбаченої п. 5 Розпорядження № 146-ор-к, поданням заяви про незгоду тощо), не підписанням контракту протягом робочих днів з дня особистого ознайомлення з попередженням, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України на четвертий робочий день після дня підписання попередження або дня складання акта про відмову від ознайомлення з попередженням ( т. 2 а.с. 8-9).

18.09.2024 позивачеві працівниками виконавчого апарату Запорізької обласної ради під підпис було вручене попередження про зміну істотних умов праці, необхідність укладення контракту від 18.09.2024 № 08-54/4328, копію Розпорядження № 146-ор-к, три примірники контракту з директором КП «Облводоканал» ЗОР (т. 2 а.с. 31 зворот). Факт отримання вищезазначених документів позивачем підтверджується його підписом на попереджені та не заперечується позивачем (т. 2 а.с. 31 зворот). Також, представником Запорізької обласної державної адміністрації до відзиву на позовну заяву додано відеозапис, на якому зафіксовано вручення позивачеві вищезазначених документів 18.09.2024 (т. 2 а.с. 51).

З доповідних записок начальника загального відділу апарату облдержадміністрації та начальника відділу документування, контролю за виконанням документів, звернень громадян та публічної інформації управління із загальних питань та МТЗ виконавчого апарату Запорізької обласної ради від 24.09.2024 вбачається, що письмові згоди на укладення контракту або будь-які інші документи щодо виконання Розпорядження № 146-ор-к від позивача на адресу обласної адміністрації або обласної ради станом на 24.09.2024 не надходили (т. 2 а.с. 35 зворот – 35).

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації № 150-ор-к від 24.09.2024 зобов`язано звільнити позивача з посади генерального директора КП «Облводоканал» ЗОР 24.09.2024 у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (т. 2 а.с. 34 зворот – 35). У зв`язку із перебуванням позивача на лікарняному, датою звільнення позивача з посади визначено вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності.

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора КП «Облводоканал» ЗОР від 24.09.2024 № 149-к позивача звільнено з посади генерального директора КП «Облводоканал» ЗОР 24.09.2024 у зв`язку з відмовою працівника від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а.с. 205). У зв`язку із перебуванням позивача на лікарняному, датою звільнення позивача з посади визначено вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації № 178-ор-к від 30.10.2024 зобов`язано вважати датою звільнення позивача 30.10.2024 (т. 2 а.с. 45).

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації № 223-ор-к від 12.12.2024 внесені зміни до розпорядженням голови обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації № 178-ор-к від 30.10.2024 в частині дати звільнення позивача з посади. Датою звільнення позивача з посади визначено 11.12.2024 (т. 2 а.с. 45).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні правовідносини захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до вказаної в позові вимоги позивача може визначити такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефектив6ний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права, інтересу4 у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України

Згідно з частинами першою, третьою статті 21 КЗпП України (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін ( в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (частини третя-четверта статті 32 КЗпП України).

Підставою припинення трудового договору, зокрема, є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України).

У пункті 2 Глава XIX Прикінцеві положення КЗпП України передбачено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов (частина друга статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

У постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року в справі № 6-2748цс15 вказано, що: «згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Пунктами третім та четвертим статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадження передових методів тощо (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18), зазначено, що:

«зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 161/1147/16-ц (провадження № 61-37720св18) зазначено, що:

«зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15).

У статті 32 КЗпП України наведено перелік умов праці, які можна вважати істотними, до яких належать, зокрема: система та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад. Наведений перелік не є вичерпним, оскільки істотними можуть вважатися й інші умови праці».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 317/181/19 (провадження № 61-21021св21) вказано, що:

«… зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади не є зміною істотних умов праці. Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини. Про визначену частиною третьою статті 32 КЗпП України зміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України можливо стверджувати тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19 (провадження № 61-1145св20) та від 11 травня 2021 року у справі № 317/182/19-ц (провадження № 61-231св21)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року в справі № 466/1680/21 (провадження № 61-6560св22) зазначено, що «припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Отже, під змінами в організації виробництва і праці необхідно розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі та приватизації, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов тощо.

У разі, коли на підприємстві не відбулося змін в організації виробництва і праці, власник чи уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку змінити істотні умови праці працівників. Якщо ж це сталося, а працівники не погоджуються з такими змінами, власник зобов`язаний поновити працюючим попередні умови праці».

Припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці, які не супроводжуються скороченням чисельності чи штату працівників.

При зміні істотних умов праці посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.

Зміна істотних умов праці не передбачає ліквідації трудової функції працівника та виведення посади зі штату. Водночас зміна в організації виробництва і праці, наслідком якої є скорочення штату або чисельності працівників, означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису.

Отже, зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але з новими умовами праці. Під час звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України за ініціативою роботодавця у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватися гарантій, передбачених статтею 49-2 цього Кодексу».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2023 року у справі № 212/2542/22 (провадження № 61-162св23) вказано, що: «за пунктом 2 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (який є чинним з 24 березня 2022 року) під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ (який набрав чинності з 24 березня 2022 року) (далі - Закон України № 2136-ІХ) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. За частиною другою статті 3 Закону України № 2136-ІХ у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Цей Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни № 2136-ІХ).

У справі, що переглядається Головою Запорізької обласної державної адміністрації, начальником Запорізької обласної військової адміністрації видане розпорядження №146-ор-к від 18 вересня 2024 року «Про керівника комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради, в якому було визначено про зміну істотних умов праці у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме зміну посадового окладу та зміни строку дії контракту.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено на момент винесення розпорядження № 146-ор-к таких змін в організації виробництва і праці КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради, які вимагали укладення нового контракту з позивачем, яким істотно скорочувався раніше узгоджений сторонами строк дії контракту, тому визнав, що доводи позивача в частині змін істотних умов праці, які потребували укладення з ним нового контракту зі строком на одним місяць, є обгрунтованими.

В цій частині висновки суду першої інстанції не переглядаються, оскільки сторонами не оскаржуються ( ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Щодо доводів позивача, що у відповідача не відбулися зміни в організації виробництва і праці які потребували зміну істотних умов праці, а саме зміну посадового окладу позивача, то слід зауважити наступне.

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закон України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частинами третьою і п`ятою цієї статті та частиною першою статті 10 цього Закону.

19 травня 1999 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» (зі змінами і доповненнями), надалі – Постанова №859.

Пунктом 1 Постанови №859 керівникам центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівникам місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, наглядовій раді суб`єкта господарювання державного сектору економіки, а також керівнику уповноваженого суб`єкта господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно- промисловому комплексі, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, у тому числі казенних, та об`єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, підприємств, які належать Автономній Республіці Крим, підприємств, заснованих на комунальній власності, надано право встановлювати умови оплати праці.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Постанови №859 розмір посадового окладу керівника підприємства залежить від середньооблікової чисельності працівників в еквіваленті повної зайнятості за рік, вартості активів підприємства або чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг), за даними останньої річної фінансової звітності, у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії згідно з додатком 1.

У Додатку 1 до Постанови № 859 передбачені максимально допустимі розміри посадового окладу керівника підприємства у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії в залежності від вартості активів підприємства або річного чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) або від середньооблікової чисельності працівників в еквіваленті повної зайнятості робітника за рік.

Отже, Кабінетом Міністрів України визначені суб`єкти, які можуть укладати контракти з керівниками підприємств, заснованих в тому числі на комунальній власності та надано право встановлювати умови оплати праці, також передбачені максимально допустимі розміри посадового окладу керівника підприємства у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії.

Керуючись Постановою № 859 Запорізькою обласною радою було прийняте рішення від 30.08.2018 №1 «Про затвердження Типової форми контракту з керівником комунального підприємства Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області», копія рішення ЗОР від 30.08.2018 №1 додається до цих пояснень. До зазначеного рішення вносилися зміни рішеннями Запорізької обласної ради від 22.11.2018 №1, від 19.09.2019 №11, від 27.02.2020 №28, від 18.03.2021 №42, від 29.07.2021 №24, копії цих рішень додаються до цих пояснень.

Пунктом 5 рішення ЗОР від 30.08.2018 №1 (зі змінами) визначено, що «на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.99 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» (зі змінами та доповненнями) встановити посадові оклади керівників комунальних підприємств Запорізької обласної ради, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, виходячи з посадового окладу (ставки) працівника основної професії і розміру кратності залежно від середньооблікової чисельності працівників у еквіваленті повної зайнятості за рік, вартості активів підприємства або чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг), за даними останньої річної фінансової звітності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії, згідно з додатком 1.

У разі зміни посадового окладу (ставки) працівника основної професії та/або працівника основної професії тощо, за умови дотримання юридичного оформлення таких змін, посадовий оклад Керівника може бути переглянутий за його власноручною письмовою заявою з надання необхідних розрахунків та інших документів не частіше двох разів на рік, шляхом укладання додаткової угоди до контракту, на підставі відповідного рішення обласної ради.

Рішенням Запорізької обласної ради від 30.11.2017 № 2 «Про призначення Басанського С.В. генеральним директором комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради» Басанський Сергій Володимирович призначений генеральним директором комунального підприємства «Облводоканал».

Умови матеріального забезпечення ОСОБА_1 визначені у розділі 3 контракту від 07 грудня 2017 року (зі змінами), укладеного між Запорізькою обласною радою та ОСОБА_1 . Відповідно до Контракту від 07.12.2017 пунктом 3.1 передбачено, що «за виконання обов`язків, передбачених Контрактом, Керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного Підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених Керівнику: 3.1.1 Посадового окладу, визначеного відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» (зі змінами), залежно від середньооблікової чисельності працівників в еквіваленті повної зайнятості за рік, вартості активів підприємства або чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг), за даними останньої річної фінансової звітності у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії згідно з додатком №1 до Рішення, та фактично відпрацьованого часу.

Працівник основної професії на Підприємстві визначається Підприємством з урахуванням виду економічної діяльності і закріплюється в Колективному договорі Підприємства.

Розмір мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії визначається в штатному розписі Підприємства.

У разі зміни мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії Керівник протягом трьох робочих днів письмово звертається до Органу управління з мотивованою пропозицією про внесення змін до чинного Контракту.

У разі внесення змін до Колективного договору та/або штатного розпису Підприємства в частині визначення працівника основної професії Керівник протягом трьох робочих днів письмово звертається до Органу управління з мотивованою пропозицією про внесення змін до чинного Контракту.

Перегляд умов матеріального забезпечення Керівника та внесення змін до чинного Контракту здійснюється одночасно із затвердженням фінансового плану Підприємства, в порядку та на умовах, визначених Порядком складання та затвердження фінансових планів комунальних підприємств, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, затвердженим рішенням Запорізької обласної ради від 27.09.2017 № 24 «Про Порядок складання та затвердження фінансових планів комунальних підприємств, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області».

18 вересня 2024 року головою Запорізької обласної державної адміністрації, начальником Запорізької обласної військової адміністрації видане розпорядження №146-ор-к «Про керівника комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради». Розпорядження №146-ор-к видане з врахуванням заяв ОСОБА_1 від 29.11.2022 (вхід. від 29.11.2022 №2443/01-16), від 21.12.2022 (вхід. від 21.12.2022 №2643/01-16), листа Облводоканалу від 19.06.2023 №12/0603 із доданою заявою від 19.06.2023 (вхід. від 19.06.2023 1517/01-11), копії цих заяв є в матеріалах справи.

Пунктом 1 Розпорядження №146-ор-к внесено зміни у додаток 1 «Посадовий оклад керівників комунальних підприємств Запорізької обласної ради, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, виходячи з посадового окладу (ставки) працівника основної професії і розміру кратності залежно від середньооблікової чисельності працівників у еквіваленті повної зайнятості за рік, вартості активів підприємства або чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг), за даними останньої річної фінансової звітності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії» до Рішення ЗОР від 30.08.2018 №1.

Пункт 1 додатку 1 до Рішення ЗОР від 30.08.2018 №1 викладено в новій редакції, а саме: Зміни у пункті 1 додатку 1 до Рішення ЗОР від 30.08.2018 №1 стосувались зміни розміру посадового окладу працівника основної професії (грн) комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради та кратності.

Посадовий оклад працівника основної професії (грн) визначається Підприємством з урахуванням виду економічної діяльності і закріплюється в штатному розписі та/або в Колективному договорі Підприємства.

Найменування основної професії визначається Підприємством з урахуванням виду економічної діяльності і закріплюється в Колективному договорі Підприємства (Додаток 1 до Рішення ЗОР від 30.08.2018 №1).

Згідно з заявою ОСОБА_1 від 19.06.2023 «з 01.01.2023 адміністрацією підприємства прийнято рішення про підвищення заробітної плати працівникам Облводоканалу з урахуванням: - Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» в частині встановлення з 01.01.2023 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 2684,00 грн; внесення змін з 01.06.2021 до Галузевої угоди працівників ЖКГ на 2017-2024 р, зареєстровані в Мінсоцполітики 29.07.2019 № 13, якими збільшено галузевий коефіцієнт до 1,8 (п.3.1.2 змін) та встановлено галузевий коефіцієнт співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду за видом робіт «Експлуатація та обслуговування обладнання систем водозабезпечення та водовідведення» - 1,58 (додаток 2 до змін).

У зв`язку з чим мінімальна тарифна ставка працівника першого розряду основного виробництва (слюсаря аварійно –відновлювальних робіт) з 01.01.2023 встановлена 7633,30 грн (2684,00 х 1,8 х 1,58)».

Відповідно до Штатного розпису Вільнянського ЕЦВВ на 2023 рік, затвердженого генеральним директором Облводоканалу Басанським С.В. 21.12.2022, та поданого до листа Облводоканалу від 19.06.2023 №12/0602, посадовий оклад слюсаря аварійно- відновлювальних робіт складає 7633,30 грн. Копія заяви ОСОБА_1 від 19.06.2023 та листа Облводоканалу від 19.06.2023 №12/0602 зі Штатним розписом Вільнянського ЕЦВВ на 2023 рік є в матеріалах справи.

Вищезазначене було враховано при внесенні змін до пункту 1 додатку 1 до Рішення ЗОР від 30.08.2018 №1, у зв`язку з чим, розмір посадового окладу слюсаря аварійно-відновлювальних робіт Облводоканалу збільшено з 5738,56 грн до 7633,30 грн.

Також при внесенні Розпорядженням №146-ор-к змін у пункт 1 додатку 1 до Рішення ЗОР від 30.08.2018 №1 було змінено кратність, а саме зменшено з 6 до 4. Щодо зміни кратності слід зазначити про таке.

Кратність розміру посадового окладу керівників комунальних підприємств Запорізької обласної ради, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, залежить від середньооблікової чисельності працівників у еквіваленті повної зайнятості за рік, вартості активів підприємства або чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг), за даними останньої річної фінансової звітності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії (Додаток 1 до Рішення ЗОР від 30.08.2018 №1).

Вартість активів Облводоканалу згідно з Балансу (Звіту про фінансовий стан) Облводоканалу на 31 грудня 2023 року становила 867 401 тис. грн, що підтверджується копією Звіту, копія якого є в матеріалах справи.

Чистий дохід Облводоканалу від реалізації товарів (робіт, послуг), за даними річної фінансової звітності: - за 2022 рік становив 183 199 тис. грн, що підтверджується Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, копія якого є в матеріалах справи, - за 2023 рік становить 145 469 тис.грн, що підтверджується Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) на 2023 рік, копія якого є в матеріалах справи.

Отже, чистий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг), за даними річної фінансової звітності Облводоканалу у 2023 році порівняно із 2022 роком зменшився на 37 730 тис. грн.

Відповідно до п. 8.4.2 Статуту Облводоканалу, затвердженого рішенням Запорізької обласної ради від 12.12.2019 №71 (в редакції, яка діяла на дату видачі Розпорядження №146-ор-к) генеральний директор підприємства керує діяльністю Підприємства та несе повну відповідальність за його стан і діяльність. Підприємство має виробничі структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи (п.2.3 Статуту), а саме: «2.3.1. Експлуатаційний цех по водопостачанню Західного групового водоводу комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради- 72500, Запорізька область, Якимівський район, смт Якимівка, вул. Центральна, буд. 48. 2.3.2. Вільнянський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради- 70000, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 9.2.3.3. Василівський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради. Скорочене - 71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Приморська, буд.29. 2.3.4. Таврійський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради - 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Титова, буд. 75. 2.3.5. Куйбишевський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради - 71001, Запорізька область, Більмацький район, смт Більмак, вул. Запорізька, буд. 16. 2.3.6. Розівський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради. -70300, Запорізька область, Розівський район, с. Розівка, вул. Заводська, буд. 5. 4 2.3.7. Степногірський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради - 71611, Запорізька область, Василівський район, смт Степногірськ, вул. Шкільна, буд. 24. 2.3.8. Великобілозерський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради - 71400, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. 8-го Травня, буд. 2. 2.3.9. База відпочинку «Морська» комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради - 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Запорізьких козаків, буд. 5».

Копія рішення Запорізької обласної ради від 12.12.2019 №71 є в матеріалах справи.

Відповідно до листа Облводоканалу від 03.06.2022 №12/0741, підписаного ОСОБА_1 , «свою діяльність підприємство реалізує через структурні підрозділи , а саме: Експлуатаційний цех по водопостачанню Західного групового водоводу (ЕЦВ ЗГВ); Василівський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення (ВЕЦВВ); Степногірський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення (СЕЦВВ); Таврійський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення (ТЕЦВВ); Великобілозерський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення (ВБЕЦВВ); Куйбишевський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення (КЕЦВВ); Розівський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення (РЕЦВВ), Вільнянський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення (ВіЕЦВВ).

Копія листа Облводоканалу від 03.06.2022 №12/0741 є в матеріалах справи.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Станом на дату винесення головою Запорізької обласної державної адміністрації, начальником Запорізької обласної військової адміністрації Розпорядження №146-ор-к території, на яких розташовані сім структурних підрозділів Облводоканалу (крім Вільнянського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення) віднесені до тимчасово окупованих територій російською федерацією або територією де ведуться активні бойові дії ще з лютого – березня 2022 року.

Отже, після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та окупацію територій, на яких розташовані сім структурних підрозділів Облводоканалу, цими структурними підрозділами не здійснюється господарська діяльність, внаслідок чого зменшився дохід Підприємства від реалізації товарів (робіт, послуг), що підтверджується Звітами про фінансові результати Облводоканала за 2022 рік та 2023 рік, копії яких є в матеріалах справи. А у ОСОБА_1 , як керівника Облводоканалу, відбулось зменшення навантаження на виконувані ним обов`язки керівника підприємства оскільки він не може здійснювати управління та контролювати діяльність структурних підрозділів на тимчасово окупованих територіях.

Фактично роботодавець, в особі начальника Запорізької обласної військової адміністрації, перебуває в таких обставинах, коли з об`єктивних і незалежних від нього причин, не може надати працівнику (Позивачу) роботу в минулих обсягах. У свою чергу працівник (керівник Облводоканалу ОСОБА_1 ) також з незалежних від нього причин не може виконувати свої функціональні обов`язки - приймати управлінські, виробничі, організаційні рішення щодо сімох з восьми структурних підрозділів, які перебувають на непідконтрольній Україні та Підприємству території, підприємство не працює на повну потужність, як це було до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Зменшення засобів виробництва Облводоканалу призвело до зменшення обсягів господарської діяльності - надання Підприємством послуг та отримання прибутку від їх надання. Всі ці обставини не є суб`єктивною оцінкою роботодавця, а ґрунтуються на даних, які були надані керівником Облводоканалу до заяв щодо змінення (зменшення) посадового окладу ОСОБА_1 .

Метою діяльності Підприємства є забезпечення потреб населення та інших споживачів Запорізької області з водопостачання, водовідведення, здійснення інших видів діяльності з метою одержання прибутку (п.3.1. Статуту Підприємства). Слід враховувати, що після деокупації територій України однією із нагальних потреб, які доведеться вирішувати Облводоканалу, є відновлення водопостачання та водовідведення на ці території. Тож Органом управління, в особі начальника ЗОВА, не приймаються рішення щодо припинення чи ліквідації Облводоканалу, проте дані обставини не можна не враховувати при вирішенні питання щодо матеріального забезпечення керівника Облводоканалу.

Ініціюючи зміни щодо оплати праці ОСОБА_1 до листа Облводоканалу від 19.06.2023 №12/0603 подано пояснювальну записку (лист від 19.06.2024 №12/0601) підписану Позивачем, в якій зазначено «враховуючи жорстокі та безперестанні обстріли населених пунктів України, в тому числі і населених пунктів Запорізької області з боку окупантів, призвели до паніки населення, що спричинило масову еміграцію людей з України в інші країни, де їх життю та здоров`ю не загрожує небезпека. Працівники КП «Облводоканад» ЗОР не стали виключенням. На сьогоднішній день з міст повиїжджали близько 250 працівників підприємства, а країну покинули майже 75. 39% штатних працівників підприємства перебуває в простої та 12% працівників табелюються з кодом «НЗ». В апараті управління з 76 працівників фактично працюють лише 24. Вищенаведені обставини відобразились і на фонді оплати праці».

У цій пояснювальній записці також наводиться інформація щодо витрат Облводоканалу на оплату праці працівників Облводоканалу, фонд оплати праці: за січень – травень 2021 року склав 40 437 138,71 грн; за січень – травень 2022 року склав 39 250 266,29 грн; за січень – травень 2023 року склав 23 298 263,17 грн.

Приведені показники свідчать про зменшення Облводоканалом витрат на оплату праці працівників, тож і про зменшення кількості працівників підприємства, які знаходяться у підпорядкуванні керівника Облводоканалу та фактично забезпечують діяльність Підприємства після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Факт зменшення середньооблікової кількості штатних працівників Облводоканалу підтверджується звітами Облводоканалу про працю підписаних ОСОБА_1 .

Відповідно до Звіту із праці у грудні 2023 року середньооблікова кількості штатних працівників 354 особи, у січні 2024 року – 354 особи, у лютому 2024 року – 308 осіб, у березні 2024 року – 297 осіб, у червні 269 осіб, у листопаді 2024 року – 233 особи.

Копії звітів із праці Облводоканалу є в матеріалах справи.

Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт зменшення середньооблікової кількості штатних працівників, управління якими здійснював ОСОБА_1 , та фонду оплати праці Підприємства.

На дату прийняття розпорядження №146 у Облводоканалі вартість активів становить менш як 1 млрд. гривень, річний чистий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) становить менше 200 млн. гривень, середньооблікова чисельність працівників - менше 500 осіб тож максимально допустимий розмір посадового окладу керівника підприємства у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії може бути до 10. Вирішення питання розміру кратності є дискреційним для роботодавця щодо керівника Облводоканалу. Усі вищевикладені обставини були враховані головою Запорізької ОДА/начальником Запорізької ОВА при внесенні змін до рішення Запорізької обласної ради від 30.08.2018 №1 в частині визначення розміру кратності, яким кратність зменшено з 6 до 4.

Виходячи із положень підпункту 3.1.1 Контракту від 07.12.2017 (зі змінами): посадовий оклад мінімальний посадовий кратність до мінімального Керівника = оклад працівника Х посадового окладу працівника основної професії основної професії 30533,20 грн = 7633,30 грн Х 4.

У зв`язку з чим, пунктом 3 Розпорядження №146-ор-к встановлено «посадовий оклад ОСОБА_1 генеральному директору Облводоканалу, у розмірі 30533,20 грн», тобто змінилися умови трудового договору позивача – розмір оплати праці.

У даній справі надаючи оцінку про зміну умов праці, а саме щодо зміни посадового окладу, суд першої інстанції також врахував, що функціональні обов`язки позивача стосувалися саме Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради, яке свою діяльність реалізує через структурні підрозділи Облводоканалу, сім із них віднесені до тимчасово окупованих територій російською федерацією або територією де ведуться активні бойові дії ще з лютого – березня 2022 року, що свідчить про те, що структурними підрозділами не здійснюється господарська діяльність, внаслідок чого зменшився дохід підприємства від реалізації товарів (робіт, послу), а у ОСОБА_1 , як керівника Облводоканалу, відбулось зменшення навантаження на виконувані ним функціональні обов`язки керівника підприємства, оскільки він не може здійснювати управління та контролювати діяльність структурних підрозділів на тимчасово окупованих територіях, тому у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відповідач мав законне право в одностороньому порядку змінити істотні умови праці позивача, а саме зміну розміру оплати його праці зі встановленням посадового окладу у розмірі 30533, 20 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 761/24929/20 (провадження № 61-12418св21) зазначено, що: «посадові обов`язки працівника є фактично також істотними умовами його праці (трудового договору). Тому у випадку виробничої необхідності змінити їх це має розглядатися як зміна істотних умов праці, для здійснення якої слід дотримуватися відповідних процедур згідно із законодавством. Якщо працівник не погодиться на таку зміну у встановленому порядку (тобто відмовиться від продовження роботи за колишньою посадою, але з новими посадовими обов`язками), то роботодавець має право звільнити його за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 215/48/17 ( провадження № 61-16903св19).

З огляду на зазначене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності змін в організації виробництва і праці у відповідача, які призвели до зміни істотних умов праці позивача, а саме розміру оплати праці.

Касаційний суд вказував, що при зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - розмір оплати праці, тривалість робочого часу, режим роботи тощо (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року в справі № 757/46713/20 (провадження № 61-7253св22)).

Законодавством про працю не передбачені механізм, форма повідомлення про зміну істотних умов праці та форми погодження працівника чи його відмови продовжувати роботу в нових умовах. Тому працівники можуть певним чином проявити незгоду чи небажання підписувати повідомлення. Ці дії не впливають на їх обов`язок вирішити для себе: працювати в нових умовах чи ні. Водночас у разі виникнення трудових спорів роботодавець повинен мати докази, що працівника було повідомлено вчасно, а також докази, що працівник відмовився від продовження роботи в нових умовах.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.09.2024 позивачеві працівниками виконавчого апарату Запорізької обласної ради під підпис було вручене попередження про зміну істотних умов праці, необхідність укладення контракту від 18.09.2024 No 08-54/4328 (т. 2 а.с. 31 зворот), копію Розпорядження No 146-ор-к, три примірники контракту з директором КП «Облводоканал» ЗОР. Факт отримання вищезазначених документів позивачем підтверджується його підписом на попереджені (т. 2 а.с. 31 зворот) та не заперечується позивачем. Також, представником Запорізької обласної державної адміністрації до відзиву на позовну заяву додано відеозапис, на якому зафіксовано вручення позивачеві вищезазначених документів 18.09.2024 (т. 2 а.с. 51).

Повідомлення про зміну істотних умов праці вручене позивачеві в строки, визначені ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Доводи апеляційної скарги, що відповідачами було порушено порядок його повідомлення про зміну істотних умов праці, оскільки на час вручення йому такого попередження позивач знаходиться на лікарняному, що свідчить не тільки про порушення ст. ст. 3, 28, 49 Конституції України, а й мають наслідком фактичне погіршення стану здоров`я позивача не заслуговують на увагу, оскільки нормами чинного законодавства роботодавцеві не заборонено повідомляти працівникові про зміну істотних умов праці у період його тимчасової непрацездатності.

Відеозапис підтверджує, що ОСОБА_1 не було піддано катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Доказів на спростування зазначеного позивачем чи його представником надано не було.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 29.07.2024 року перебував на лікарняному, що підтверджується долученими листками непрацездатності.

При цьому ОСОБА_1 не додано до матеріалів справи докази того, що позивач інформував Запорізьку ОДА/ОВА чи Запорізьку обласну раду про перебування на лікарняному. В таких діях ОСОБА_1 вбачається свідоме обмеження роботодавця у володінні інформацією щодо тимчасової втрати працездатності з метою поставлення роботодавця у менш вигідне становище у випадку виникнення трудового спору, що може бути інтерпретоване, як свідоме порушення роботодавцем трудових прав працівника.

Як зазначає відповідач, що у Запорізької ОДА/ОВА та Запорізької обласної ради відсутній доступ до Електронного реєстру листків непрацездатності Порталу Електронних Послуг Пенсійного фонду України в частині отримання інформації щодо тимчасової непрацездатності керівників комунальних підприємств, установ, організацій, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області. Доступ до інформації з цього реєстру щодо працівників Обловодоканалу, в тому числі і щодо керівника Підприємства має Облводоканал. Тож про виникнення чи припинення таких обставин Запорізьку ОДА/ОВА може повідомити лише Облводоканал або ОСОБА_1 .

Звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи, пов`язаною із зміною істотних умов праці, не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. Закон детально не регламентує порядок відмови працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці і не встановлює, що передбачена пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України незгода працівника продовжувати роботу з такими змінами в нових умовах має бути у письмовій формі (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року справа № 447/334/18).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що письмову згоду на продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці в порядку та в строки, передбачені Розпорядження № 146-ор-к, позивач до обласної державної адміністрації, обласної військової адміністрації не подав. Доказів того, що позивач висловив згоду на продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці іншим чином та в інший строк, матеріали справи не містять. З доповідних записок начальника загального відділу апарату облдержадміністрації та начальника відділу документування, контролю за виконанням документів, звернень громадян та публічної інформації управління із загальних питань та МТЗ виконавчого апарату Запорізької обласної ради від 24.09.2024 вбачається, що письмові згоди на укладення контракту або будь-які інші документи щодо виконання Розпорядження № 146-ор-к від позивача на адресу обласної адміністрації або обласної ради станом на 24.09.2024 не надходили (т. 2 а.с. 35 зворот – 35).

Доказів того, що ОСОБА_1 знаходився у безпорадному станні, тому не міг у будь який спосіб надати відповідачу згоду на продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, в тому й числі, у зв`язку із зміною розміру оплати праці -посадового окладу, позивач суду не надав.

Таким чином, суд першої інстанції за наявних у справі доказів правильно встановив відсутність згоди позивача на продовження трудових відносин з відповідачем у зв`язку із зміною істотних умовах праці.

Суд першої інстанції також прийшов до вірного висновку щодо відсутності порушення відповідачами приписів ст. 43 КЗпП України в частині звільнення позивача із займаної посади без згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, оскільки гарантії, передбачені вищезазначеною нормою поширюються виключно на випадки розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України.

У цій справі підставою припинення трудового договору є п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи, пов`язаною із зміною істотних умов праці, не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року справа № 447/334/18).

Необґрунтованими є й доводи позивача, щодо неврахування відповідачами переважного права позивача на залишення на роботі та невиконання відповідачами вимог ст. 49-2 КЗпП України. Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Отже, у разі припинення трудового договору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України роботодавець не зобов`язаний пропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві.

Доводи позивача про те, що звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності є підставою для його поновлення на роботі, також є помилковим. Велика Палата Верховного Суду у пункті 39 постанови від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, провадження № 14-670цс19, сформулювала висновок, що в разі порушення гарантії, передбаченої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки необхідно усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

Період тимчасової непрацездатності позивача тривав з 29 липня 2024 року до 11 грудня 2024 року. Розпорядженням голови обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації № 178-ор-к від 30.10.2024 (т. 2 а.с. 45) зобов`язано вважати датою звільнення позивача 30.10.2024. Розпорядженням голови обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації № 223-ор-к від 12.12.2024 (т. 2 а.с. 45) внесені зміни до розпорядженням голови обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації № 178-ор-к від 30.10.2024 в частині дати звільнення позивача з посади. Датою звільнення позивача з посади визначено 11.12.2024.

Таким чином, позивача звільнено із займаної посади в перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, чим усунуто порушення гарантії, передбаченої частиною третьою статті 40 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції встановивши, що позивач згоди на продовження роботи у змінених умовах праці не надав, унаслідок чого відповідачем обгрунтовано звільнено його з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Отже, суд першої інстанції дійшовши обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суд першої інстанції дійшовши висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного позивачем розпорядження голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 24 вересня 2024 року № 150-ор-к та поновлення позивача на посаді генерального директора КП «Облводоканал» ЗОР, залишив інші позовні вимоги ОСОБА_1 також без задоволення, оскільки вони є похідними.

Представник позивача з такою позицією суду не погоджується, оскільки, як зазначено в апеляційній скарзі, «розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної державної адміністрації №146-ор-к від 18.09.2024 року; розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної державної адміністрації №150-ор-к від 24.09.2024 року; наказу Комунальне підприємство «Облводоканал» №149к від 24.09.2024 року, наказ Комунальне підприємство «Облводоканал» №178-ор-к від 30.10.2024 року прийняті а часом раніше ніж розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації №223-ор-к від 12.12.2024 року та наказ Комунальне підприємство «Облводоканал» №240к від 18.12.2024 року, що унеможливлює їх походженість в цілому».

Такі доводи представника позивача є помилковими та безпідставними. У позові ОСОБА_1 заявляв вимоги про визнання протиправними та скасування розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації:

-від 18.09.2024 №146-ор-к «Про керівника комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради;

-від 24.09.2024 №150-ор-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради», яким датою звільнення ОСОБА_1 визначено 24.09.2024;

-від 30.10.2024 №178-ор-к «Про визначення дати звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради» яким у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному датою його звільнення визначено 30.10.2024;

-від 12.12.2024 №223-ор-к «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 30.10.2024 №178-ор-к «Про визначення дати звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради» яким у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному датою його звільнення визначено 11.12.2024.

Накази КП «Облводоканал» ЗОР є похідними від розпоряджень голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації:

-наказ від 24.09.2024 №149к виданий на виконання розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації від 24.09.2024 №150-ор-к;

-наказ від 30.10.2024 №193к виданий на виконання розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації від 30.10.2024 №178-ор-к;

-наказ від 18.12.2024 №240к виданий на виконання розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації від 12.12.2024 №223-ор-к.

Отже, розпорядженнями від 30.10.2024 №178-ор-к та від 12.12.2024 №223-ор-к змінено дату звільнення, яке відбулось розпорядженням від 24.09.2024 №150-ор-к.

Оскаржувані накази Облводоканалу містять застереження, що вони прийняті на виконання зазначених вище розпоряджень. Тож висновок суду першої інстанції, що частина вимог заявлених ОСОБА_1 є похідними від основної вимоги, є обґрунтованим. Суд підтвердив наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 , отже його звільнення є законним. У в`язку з тим, що позивачу відмовлено у задоволення основної вимоги, то і похідні вимоги також не підлягають задоволенню.

Посилання в апеляційній скарзі, що проведення роботодавцем службового розслідування відносно ОСОБА_1 , та пов`язані з цим наслідки, позивач ототожнює з дискримінацією, утиском та мобінгом щодо нього, проте судом першої інстанції не надано цим обставинам правової оцінки, є безпідставними, оскільки серед позовних вимог по справі № 335/11669/24 вимога про визнання факту мобінгу ОСОБА_1 не була заявлена. Доводи щодо мобінгу, що виразилися у проведенні службового розслідування відносно ОСОБА_1 також не є предметом спору у даній справі. У зв`язку з чим, суд першої інстанції не був зобов`язаний надавати правову оцінку аргументам, які не є предметом спору у даній справі., що узгоджується з положенням ст. 265 ЦПК України.

Посилання в апеляційній скарзі щодо незаконності звільнення ОСОБА_1 з підстав невручення йому як оскаржуваних наказів, розпоряджень про звільнення, так і трудову книжку, то вони не заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що з метою ознайомлення ОСОБА_1 із оскаржуваними ним розпорядженнями були вжиті заходи щодо їх вручення.

Розпорядження №146-ор-к вручене ОСОБА_1 особисто під розпис, що не заперечується позивачем та підтверджується відеозаписом, який є в матеріалах справи №335/11669/24.

Інші оскаржувані розпорядження направлялись на домашню адресу ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описів вкладень та фіскальних чеків. Усі відправлення не були вручені ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання у поштовому відділенні та повернуті відправнику, що також підтверджується роздрукованими трекінгами відправлень, які є в матеріалах справи.

Також оскаржувані ОСОБА_1 розпорядження направлялись за допомогою месенджерів на номер телефону ОСОБА_1 , про що складені Акти про направлення інформації, копії цих Актів та скриншотів з телефону є в матеріалах справи.

Додані до матеріалів справи докази доводять вжиття відповідачем заходів з метою ознайомлення ОСОБА_1 з розпорядженнями за допомогою всіх можливих засобів зв`язку. Тож саме бездіяльність позивача призвела до неотримання ним поштової кореспонденції, якою йому надсилались вищезазначені розпорядження.

В апеляційній скарзі представником позивача зазначається, що «за період з 11.12.2024 по теперішній час трудова книжка позивачу всупереч вимогам діючого трудового законодавства так вручена і не була».

До матеріалів справи на підтвердження вжиття відповідачем заходів щодо ознайомлення ОСОБА_1 з Розпорядженням №150-ор-к було додано копію листа Запорізької ОДА/ОВА від 24.09.2024 №08-54/4384, опису вкладення відправлення №6900500115745 та копію фіскального чеку.

В лист від 24.09.2024 №08-54/4384 адресованому ОСОБА_1 міститься застереження про те, що «враховуючи вимоги статті 47 КЗпП України та керуючись Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 (зі змінами), повідомляємо Вам про те, що у день звільнення Вам необхідно отримати трудову книжку. Одночасно повідомляємо, що відповідно до п.6.2. Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 (зі змінами) трудові книжки, що не були одержані працівниками при звільненні зберігаються протягом двох років в управлінні з питань соціально-економічного розвитку та бюджету виконавчого апарату Запорізької обласної ради. Після закінчення цього строку не затребувані трудові книжки будуть зберігатися в архіві Запорізької обласної ради».

Відправлення №6900500115745 (з листом Запорізької ОДА/ОВА від 24.09.2024 №08-54/4384 та Розпорядженням №150-ор-к) не було вручене ОСОБА_1 та у зв`язку із закінченням терміну зберігання повернуте відправнику, що підтверджується роздрукованим трекінгом відправлення №6900500115745, який є в матеріалах справи.

Також лист від 24.09.2024 №08-54/4384 був направлений за допомогою месенджерів на номер телефону ОСОБА_1 , про що складений Акт про направлення інформації від 24.09.2024, копія цього Акту та скриншоти з телефону є в матеріалах справи.

ОСОБА_1 на наступний день після закриття лікарняного листа не з`явився на своєму робочому місці, про причини неявки Запорізьку ОДА/ОВА чи Запорізьку обласну раду не повідомляв. Тож з об`єктивних підстав у день звільнення ОСОБА_1 не було видано трудову книжку. Позивач до тепер не звертався до Запорізької ОДА/ОВА та до управління з питань соціально-економічного розвитку та бюджету виконавчого апарату Запорізької обласної ради за отриманням трудової книжки. Письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою з доставкою від ОСОБА_1 не надходило.

Крім того, слід зауважити, що неотримання ОСОБА_1 трудової книжки не порушило його право на працю, це підтверджується інформацією оприлюдненою на сайті Житомирської міської ради. https://zt-rada.gov.ua/departments=41. ОСОБА_1 входить до структури керівництва комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради та обіймає посаду заступника директора цього підприємства, що не заперечувалося представником позивача в суді апеляційної інстанції..

Враховуючи вищевикладене, доводи представника позивача щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та щодо неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи не містять посилань на докази, які б спростували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до власного тлумачення норм права та до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Таким чином суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обгрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права зводяться до переоцінки судом доказів, яким дана належна правова оцінка обгрунтовано викладена в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Плецької Юлії Вікторівни – залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 20 травня 2026 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддя

Подліянова Г.С.Гончар М.С. Кухар С.В.