Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №526/2713/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/2713/25 Номер провадження 22-ц/814/2629/26Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» про розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що 02.05.2023 між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-край» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5320480700:00:001:0070 на території Березоволуцької сільської ради. Але орендар в порушення строків та обов`язків, передбачених договором, несвоєчасно здійснив оренду плату за 2023-2024 роки. На підставі цього просить розірвати договір оренди земельної ділянки між ними та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішення Гадяцький районний суд Полтавської області від 02 березня 2026 в задоволені позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» про розірвання договору оренди землі було відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилась представник ОСОБА_2 – адвокат Погорілий Р.О. та подали апеляційну скаргу, в якій прохає рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Стверджує, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зокрема вказує, що розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13,15,21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання проводилось в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. На момент розгляду справи був присутній представник позивача, інші особи, які брали участь в справі, будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача та пояснення учасника справи, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, згідно договору оренди землі від 02.05.2023 № б/н, укладеного між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Агро-Край» (орендар), орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320480700:00:001:0070, площею 2,8842 га, що розташована на землях Березоволуцької сільської ради (далі Договір).

Договором сторони передбачили, зокрема нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 93790,18 грн. (п. 2.6 Договору); договір укладено на 15 років (п. 3.1 Договору); орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 15,385 % від НГО, що складає 14430,34 грн., з якої утримуються всі податки (збори), згідно чинного законодавства (п. 4.1 та 4.2 Договору); орендна плата вноситься до 31.12 поточного року (п. 4.5 Договору); у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.8 Договору); орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати (п. 9.1 Договору); дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 12.2 Договору); дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав , визначених законом (п. 12.3 Договору).

Позивачем зазначено, що орендна плата за 2023 рік надійшла 14.02.2024 року, за 2024 рік 25.10.2024 23231,94, 19.11.2024 10664,02 грн, 17.01.2025 1184,83 грн., однак письмові підтвердження про строк оплати нею не надані.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а також з того, що встановлені обставини справи не свідчать про наявність істотного порушення умов договору оренди землі у розумінні частини другої статті 651 ЦК України. Суд дійшов висновку, що часткова несплата орендної плати сама по собі не є достатньою підставою для розірвання договору, оскільки у такому випадку позивач не був позбавлений у значній мірі того, на що розраховував при укладенні договору, та має право на захист свого права шляхом стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних та інших передбачених законом нарахувань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до положень частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень частини першої статті 5 ЦПК України, частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України предметом судового захисту є саме порушене, невизнане або оспорене право позивача.

Плата за володіння і користування орендованою земельною ділянкою є обов`язковою умовою оренди землі (статті 1, 13, 15 Закону України «Про оренду землі», частина перша статті 93 ЗК України, частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Тобто орендна плата підлягає збільшенню на індекс інфляції, якщо інше не встановлено умовами договору. Водночас, виходячи з принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) сторони мають право вказати в договорі, що орендна плата не індексується. Якщо такої згоди між сторонами не досягнуто, індексація орендної плати здійснюється на підставі Закону.

Чинним законодавством України методика розрахунку орендної плати за землю недержавної форми власності не визначена, тому відповідний механізм індексації орендної плати сторони можуть передбачити в договорі оренди землі, в іншому випадку застосовуються загальні норми права.

У справі, що переглядається, у пункті 4.2 договору оренди землі від 18.03.2013 сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексу інфляції і в цій частині умови договору залишились без змін.

Статтями 629, 526 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами, а також загальні умови виконання зобов`язання.

За нормами статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» праву орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати кореспондується обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Таким чином, у спірних правовідносинах саме орендар є зобов`язаною особою (боржником) щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку орендодавцю у розмірі та на умовах, визначених договором оренди землі, та відповідно на нього покладається обов`язок доведення належного виконання ним свого зобов`язання.

Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що , згідно договору оренди землі від 02.05.2023 № б/н, укладеного між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Агро-Край» (орендар), орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320480700:00:001:0070, площею 2,8842 га, що розташована на землях Березоволуцької сільської ради (далі Договір).

Договором сторони передбачили, зокрема нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 93790,18 грн. (п. 2.6 Договору); договір укладено на 15 років (п. 3.1 Договору); орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 15,385 % від НГО, що складає 14430,34 грн., з якої утримуються всі податки (збори), згідно чинного законодавства (п. 4.1 та 4.2 Договору); орендна плата вноситься до 31.12 поточного року (п. 4.5 Договору); у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.8 Договору); орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати (п. 9.1 Договору); дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 12.2 Договору); дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав , визначених законом (п. 12.3 Договору).

Позивачем зазначено, що орендна плата за 2023 рік надійшла 14.02.2024 року, за 2024 рік 25.10.2024 23231,94, 19.11.2024 10664,02 грн, 17.01.2025 1184,83 грн., однак письмові підтвердження про строк оплати нею не надані.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки заявлені позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а також з того, що встановлені обставини справи не свідчать про наявність істотного порушення умов договору оренди землі у розумінні частини другої статті 651 ЦК України. Крім того часткова несплата орендної плати сама по собі не є достатньою підставою для розірвання договору, оскільки у такому випадку позивач не був позбавлений у значній мірі того, на що розраховував при укладенні договору, та має право на захист свого права шляхом стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних та інших передбачених законом нарахувань.

Доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції апеляційна скарга не містить. Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Погорілого Руслана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2026 року

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна