Суд: Полтавський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 17 травня 2026 р.
Справа: №538/1673/25
Суддя: Дорош А. І.
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 538/1673/25 Номер провадження 22-ц/814/2174/26Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л. Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Волторніста Олександра Сергійовича
на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 14 січня 2026 року, ухвалене суддею Цімбота Л. Г., повний текст рішення складено – 19 січня 2026 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
04.09.2025 ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024 у розмірі 18 522 грн, що складається з: - заборгованості по тілу кредиту - 9 400 грн; заборгованості по процентах - 5 922 грн, заборгованості по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання -3 200 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 19.11.2024 уклали кредитний договір (оферти) №18.11.2024-100001748. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі – 10 000 грн, строком на 140 днів. Відповідно до умов кредитного договору №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024, позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 19/11/2024; 2. Сума кредиту: 10 000 грн. 3. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання. 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 07.04.2025. 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. 6. Процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Комісія, пов`язана з наданням кредиту – 5% від суми кредиту та дорівнює 500 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів. 9. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 500 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Згідно п. 3.1. договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (ї) (якщо комісія (ії) встановлена (і) договором). Відповідно до п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-6665. Відповідно до договору від 19.11.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитодавцем, надано позичальнику кредит у розмірі 10 000 грн на строк, зазначений в умовах кредитного договору. ОСОБА_1 19.11.2024 отримала кредитні кошти у розмірі 10 000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову утворилася заборгованість у розмірі 18 522 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту - 9 400 грн, заборгованість по процентах - 5 922 грн, заборгованість по неустойці за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання - 3 200 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме: проведена часткова сплата за кредитним договором на суму: 2 200,00 грн від 04.12.2024; 1900,00 грн від 16.12.2024; 5 900,00 грн від 09.01.2025.
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 14 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024 у розмірі 15 322 грн, що складається з 9 400 грн - основного боргу та 5 922 грн - процентів.
У задоволенні іншої частини позовних – відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 003,89 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань перед позивачем за кредитним договором, враховуючи, що умови договору сторонами були погоджені, свого розрахунку заборгованості відповідач не надала, при цьому позивачем враховано суми здійснених відповідачем часткових сплат, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами за вказаним договором є законними та підлягають задоволенню у повному обсязі. Заборгованість за неустойкою у розмірі 3 200,00 грн нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором неустойки в сумі 3 200,00 грн задоволенню не підлягає.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Волторніст О.С., посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на надання правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про те, що з поданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №18.11.2024 100001748 від 19.11.2024, вбачається, що у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 18 522 грн, що складається з: основного боргу – 9 400 грн, процентів – 5 922 грн, неустойки – 3 200 грн, проте проценти по кредиту, нараховані за період з 19.11.2024 по 07.04.2025, є необґрунтованими, із неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки судом першої інстанції проігноровано, що ОСОБА_1 повністю погасила тіло заборгованості, тому включення процентів за надання кредиту після дати погашення тіла кредиту, відповідно до умов кредитного договору, суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення такого правочину. ТОВ «Споживчий центр» без належних правових підстав неправомірно включено проценти за надання кредиту до умов кредитного договору після дати погашення ОСОБА_1 тіла кредиту. Звертається увага, що документ поданий ТОВ «Споживчий центр» під назвою довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, взагалі не відображає конкретного періоду, начебто, прострочення, графіку платежів тощо, не відображає жодних методик розрахунку заборгованості, а тому не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості ОСОБА_1 . Аналіз матеріалів справи свідчить про помилковість висновку суду щодо наявності заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 9 400,00 грн. Даний висновок повністю ігнорує документально підтверджений факт повернення кредитних коштів. Математичне спростування базується на тому, що після отримання кредиту у розмірі 10 000,00 грн (19.11.2024), ОСОБА_1 було здійснено три послідовні платежі, які позивач не відобразив належним чином: 28.11.2024 в сумі 1900,00 грн (що зменшило тіло до 8 100 грн), 18.12.2024 в сумі 2 200,00 грн (що знизило залишок до 5 900 грн) та фінальний платіж 09.01.2025 у розмірі 5 900,00 грн, який повністю анулював залишок основного боргу. Оскільки сукупна сума фактичних оплат у розмірі 10 000 грн ідентична сумі отриманого кредиту, основний борг був погашений у повному обсязі ще до моменту звернення позивача до суду. Отже, його повторне стягнення судом є безпідставним «подвійним стягненням» та грубим порушенням норм матеріального права. Таким чином, станом на 09.01.2025 заборгованість ОСОБА_1 по поверненню кредиту позивачу у частині сплати тіла кредиту була повністю погашена, таким чином, нарахування відсотків за користування кредитом після 09.01.2025, враховуючи його повне погашення, є неправомірним та незаконним. Отже, станом на 09.01.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складалася лише із суми відсотків за користування кредитом, нарахованим за період із 19.11.2024 по 09.01.2025, що складає 3 868,92 грн. Окремої уваги заслуговує необґрунтованість розрахунку відсотків у сумі 5 922,00 грн, який суд першої інстанції безпідставно визнав законним. Вказаний розрахунок суперечить принципу нарахування процентів на фактичний залишок заборгованості, що постійно зменшувався внаслідок проведених оплат. Згідно з наданим контррозрахунком, відсотки мали нараховуватися поетапно: спочатку на 10 000 грн, згодом на 8 100 грн і зрештою на 5 900 грн відповідно до дат здійснення платежів. Сукупний розмір відсотків за весь період користування коштами становить 3 868,92 грн. Таким чином, прийнявши розрахунок позивача, який нараховував проценти на повну суму кредиту без урахування повернення коштів, суд першої інстанції допустив завищення суми стягнення процентів на 2 053,08 грн, а також безпідставне нарахування повернутого ОСОБА_1 тіла кредиту у розмірі 9 400,00 грн. Крім того, висновки суду про те, що позивач, нібито, врахував усі часткові сплати відповідача, спростовується елементарною арифметикою. Об`єктивний розрахунок, де загальна сума нарахувань (тіло 10 000 грн та відсотки 3 868,92 грн) становить 13 868,92 грн, за вирахуванням фактично сплачених 10 000,00 грн, вказує на те, що реальний залишок заборгованості не може перевищувати 3 868,92 грн. Стягнення судом сукупної суми у розмірі 15 322,00 грн є беззаперечним доказом того, що проведені платежі на загальну суму 10 000 грн не були враховані судом першої інстанції при визначенні кінцевого розміру зобов`язань, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань перед позивачем за кредитним договору, є необґрунтованими, належним чином невмотивованими та невстановленими. Звертається увага, що ОСОБА_1 у повному обсязі сплатила грошові кошти, отримані відповідно до кредитного договору №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024, а саме 10 000 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжною інструкцією про переказ грошових коштів із застосунку «Приват 24», а також витягом із електронного кабінету платника «ШвидкоГроші». 09.01.2025 ОСОБА_1 , належним чином виконавши умови кредитного договору №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024, звернулась із листом від 10.01.2025 до ТОВ «Споживчий центр», в якому повідомила про виконання зобов`язання та додала до вищевказаного листа платіжну інструкцію про переказ грошових коштів із застосунку «Приват 24», а також витяг із електронного кабінету платника «ШвидкоГроші». Зазначається, що ОСОБА_1 після виконання умов кредитного договору не ігнорувала умови договору, а навпаки швидко повідомила ТОВ «Споживчий центр» листом про повне та належне виконання зобов`язань, тобто вчинила усі дії, спрямовані на повідомлення позивача про відсутність заборгованість, додавши докази проведення оплат. Натомість, із незрозумілих причин суд першої інстанції не надав належної правової оцінки викладеним обставинам, проігнорував наявні докази повного та належного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» просить її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 19.11.2024 уклали кредитний договір (оферти) №18.11.2024-100001748 (а.с. 17-21).
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі – 10 000 грн, строком на 140 днів. Відповідно до умов кредитного договору №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 19/11/2024. 2. Сума кредиту: 10 000 грн. 3. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 07.04.2025. 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. 6. Процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі – «Комісія за надання», «Комісія»; економічна сутність – плата за надання кредиту) – 5% від суми кредиту та дорівнює 500 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів. 9. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 500 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Згідно п. 3.1. договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (ї) (якщо комісія (ії) встановлена (і) договором).
Відповідно до п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-6665.
Вказаний кредитний договір було підписано одноразовим ідентифікатором: А358.
Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 29.08.2025 встановлено, що відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 19.11.2024 09:32:24 на суму 10 000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 570590947, призначення платежу: Видача за договором кредиту №18.11.2024-100001748 (а.с. 15).
З поданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024 вбачається, що у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 18 522 грн, що складається з: основного боргу – 9 400 грн, процентів – 5 922 грн, неустойки – 3 200 грн, проценти по кредиту нараховані за період з 19.11.2024 по 07.04.2025 (а.с. 14).
Позивачем надано графік платежів, з якого вбачається, що загальний розмір чергового платежу 1900, розмір платежу з процентів у складі чергового платежу 1400, розмір платежу з комісії за надання у складі чергового платежу 500, дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом 19.11.2024-02.12.2024, дата чергового платежу 02.12.2024 (а.с. 18 зворот, 19 зворот).
ОСОБА_1 проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 2 200,00 грн від 04.12.2024; 1900,00 грн від 16.12.2024; 5 900,00 грн від 09.01.2025 (а.с. 41-42).
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024 у розмірі 18 522 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 9 400 грн, заборгованості по процентам - 5 922 грн, заборгованості по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання - 3 200 грн.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Споживчий центр» кредитний договір №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024, за умовами якого отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті (а.с. 17-21).
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (А358), які були надіслані на мобільний номер телефону ОСОБА_1 .
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до договору, що укладений в письмовій формі.
Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024 на суму кредиту 10 000 грн та отримано кредитні кошти за договором у вказаному розмірі на зазначений відповідачем картковий рахунок, зареєстрований позичальником в особистому кабінеті. При цьому, вказаний договір підписаний електронними підписами, використання яких є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Факт укладення кредитного договору №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024 сторонами не оспорюється.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів вважає, що, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 400 грн, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про задоволення вказаних позовних вимог.
Відповідно до п.п.4.4. п.4. договору №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024, сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання позичальнику кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно. Комісія (ї) (у випадку її встановлення договором) нараховується у порядку, встановленому договором. Позичальник має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути кредит. У разі дострокового повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує кредитодавцю проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового повернення кредиту комісія за надання (якщо вона встановлена договором) (або її несплачена частина), яка нарахована, але не сплачена позичальником, сплачується ним у день дострокового повернення кредиту. У разі дострокового повернення кредиту комісія за обслуговування (якщо вона встановлена договором) (або її несплачена частина), яка нарахована (включаючи нараховану комісію за всі чергові періоди, передуючі дню дострокового повернення, та за поточний черговий період, у якому відбувається дострокове повернення), але не сплачена позичальником, сплачується ним у день дострокового повернення кредиту. За домовленістю сторін при сплаті у рівному та/або більшому та/або меншому розмірі чергового платежу раніше дати платежу, зазначеної у графіку платежів (дострокова сплата), позичальник звільняється від обов`язку сплатити відповідний черговий платіж (або його сплачену частину) у дату, зазначену в графіку платежів. При цьому достроково сплачений платіж з суми кредиту у складі цього раніше сплаченого чергового платежу (якщо він наявний у складі цього чергового платежу) зараховується у день його фактичної сплати, а достроково сплачені проценти та комісію (ії) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) (або їх частину) у складі цього раніше сплаченого чергового платежу позичальник доручає кредитодавцю зарахувати в рахунок виконання зобов`язань зі сплати процентів та комісії (ій) (або їх частини) в дату платежу, вказану у графіку платежів, а за наявності залишку коштів - в дострокове повернення кредиту.
З графіку платежів за кредитним договором №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024 вбачається, що дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом: 19.11.2024-02.12.2024; 03.12.2024-16.12.2024; 17.12.2024-30.12.2024; 31.12.2024-13.01.2025; 14.01.2025-27.01.2025; 28.01.2025-10.02.2025; 11.02.2025-24.02.2025; 25.02.2025-10.03.2025; 11.03.2025-24.03.2025; 25.03.2025-07.04.2025.
Дата чергового платежу: 02.12.2024, 16.12.2024, 30.12.2024, 13.01.2025, 27.01.2025, 10.02.2025, 24.02.2025, 10.03.2025, 24.03.2025, 07.04.2025.
Загальний розмір чергового платежу: 1900 грн, 1900 грн, 1900 грн, 1900 грн, 1400 грн, 1400 грн, 1400 грн, 700 грн, 700 грн, 10 700 грн (а.с. 18 зворот, 19 зворот).
По справі вбачається, що ОСОБА_1 були здійснені три оплати кредитного договору №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024, а саме: 2 200,00 грн від 04.12.2024; 1900,00 грн від 16.12.2024; 5 900,00 грн від 09.01.2025, на загальну суму 10 000 грн (а.с. 41-42).
Таким чином, ОСОБА_1 у строки, встановлені договором та графіком платежів, достроково сплатила повністю суму тіла кредиту у розмірі 10 000 грн (2 200+1900+5900).
Станом на 09.01.2025, заборгованість ОСОБА_1 по поверненню кредиту ТОВ «Споживчий центр» у частині сплати тіла кредиту була повністю погашена, а тому нарахування відсотків за користування кредитом після 09.01.2025, враховуючи його повне погашення, є неправомірним та незаконним.
Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги про те, що станом на 09.01.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» складалася лише із суми відсотків за користування кредитом, нарахованих за період із 19.11.2024 по 09.01.2025, у розмірі 3 868,92 грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за нарахованими відсотками за період із 19.11.2024 по 09.01.2025 у розмірі 3 868,92 грн.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову не відповідають фактичним обставинам справи, прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу, надану адвокатом Волторніст О.С. відповідачу ОСОБА_1 , підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Таким чином, при вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо.
Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, додатковій постанові від 14.04.2022 у справі №755/18750/20 сформував висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом Волторністом О.С. документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн є неспівмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що позивачем ТОВ «Споживчий центр» не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Оцінюючи співмірність визначеного розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний суд, перш за все, виходить з того, що спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним.
На підставі викладеного та враховуючи принципи розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів вважає, що до стягнення з позивача ТОВ «Споживчий центр» на користь відповідача ОСОБА_1 належить 3 000 грн понесених витрат (визначена з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи).
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3, 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно матеріалів справи, ТОВ «Споживчий центр» сплатило 2 422,40 грн судового збору при подачі позову до суду першої інстанції (а.с. 1), при зверненні до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2 906,88 грн за подачу апеляційної скарги (а.с. 106, 113).
У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» підлягає пропорційному стягненню 506,28 грн судового збору за подачу позову до суду першої інстанції. Також з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягає пропорційному стягненню 2 299,34 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Шляхом взаємозаліку, з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1793,06 грн.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 3,4, 381 – 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Волторніста Олександра Сергійовича - задовольнити частково.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 14 січня 2026 року – скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №18.11.2024-100001748 від 19.11.2024 у розмірі 3 868,92 грн (проценти за користування кредитом).
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1793,06 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 травня 2026 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua