Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №353/418/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 353/418/26

Провадження № 33/4808/349/26

Категорія ч.2 ст.172-14 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції МОТРУК Л. І.

Суддя-доповідач Кукурудз

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тлумацького районного суду Івано – Франківської області від 23.04.2026 року, відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-14 КУпАП.

в с т а н о в и в:

З матеріалів справи, 23.04.2026 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення перевірки та з?ясування обставин вчинення самовільного залишення підрозділу у АДРЕСА_1 військовослужбовцем ОСОБА_2 , а також законності підстав подання доповіді до органів Військової служби правопорядку про самовільне залишення ІНФОРМАЦІЯ_2 , в діях командира взводу охорони старшого лейтенанта ОСОБА_1 встановлені ознаки військового адміністративного правопорушення, а саме старший лейтенант ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем призваним по мобілізації, займаючи посаду командира взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов?язків, в умовах особливого періоду, перевищив свої службові повноваження в умовах особливого періоду, а саме всупереч вимогам Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, діючи умисно, всупереч інтересам служби, старший лейтенант ОСОБА_1 перевищив свої службові повноваження обов?язки військової служби в умовах особливого періоду, за наступних обставин: завідомо знаючи про перебування підлеглого на лікуванні солдата ОСОБА_2 у закладі охорони здоров?я «Міська поліклініка № 2» з 24.03.2026 року, однак 16.04.2026 року старший лейтенант ОСОБА_1 прийняв неправомірне рішення про подання військовослужбовця у списки осіб, що самовільно залишили частину, чим перевищив свої службові повноваження; не здійснив належного контролю за підлеглим особовим складом, а саме солдатом ОСОБА_2 ; не здійснив першочергових розшукових заходів військовослужбовця, який на його думку самовільно залишив ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме першочергові заходи щодо встановлення місця перебування солдата ОСОБА_2 не проведені, відповідно до пояснень старшого лейтенанта ОСОБА_1 , телефонних дзвінків з метою встановлення місця перебування ОСОБА_2 , не здійснював; не піклувався про підлеглих, не знав їх потреби, не порушував перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, не дбав про їх здоров?я, не вживав заходів для його зміцнення; не вдосконалював фізичну тренованість особового складу; не своєчасно доповів командирові про потреби підлеглих, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

Постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.172-14 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції незаконною та такою що підлягає до скасування, оскільки усі письмові докази досліджено поверхнево без відповідної оцінки та зясування усіх факитичних обставин справи, зазначає, що не визнає своєї провини. Всупереч викладених в протоколі обставин повідомляє, що належним чином здійснював контроль за підлеглим особовим складом, перед поданням рапорту про самовільне залишення місця служби ОСОБА_2 здійснював заходи щодо його пошуку, проте солдат ОСОБА_2 на телефонні дзвінки не відповідав та не знаходився за адресою проживання. Судом не встановлено його умислу у вчиненні правопорушення та ступеня вини. Протиправного умислу у поданні рапорта про самовільне залишення місця служби у нього не було. У звязку з відсутністю підлеглого солдата на місці служби він у межах своїх повноважень подав рапорт.

Просить постанову Тлумацького районного суду від 23.04.2026 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.172-14 КУпАП щодо нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами ст. 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово зазначав, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів.

Так, згідно з протоколу про адміністративне правопорушення ЛВІ №98 від 23.04.2026 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП відповідальність за вчинення якого настає у разі перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, в умовах особливого періоду.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні з 24.02.2022 року введено воєнний стан, строк дії якого на даний час продовжено у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Також указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України оголошено загальну мобілізацію.

ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції свою вину визнав повністю, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, доведена матеріалами справи, зокрема даними, що містяться у:

- протоколі про військове адміністративне правопорушення серії ЛВІ № 98 від 23.04.2026 року, який складений уповноваженою на те особою – начальником групи запобігання і профілактики злочинів та правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 із заповненням всіх необхідних реквізитів, передбачених ст. 256 КУпАП, у якому зафіксовано перевищення ОСОБА_1 службових повноважень в умовах особливого періоду (а.с. 3-7);

- письмових поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 22.04.2026 року, у яких вони ствердили факти викладені в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 9, 10).

Підстав вважати, що цей протокол складено з порушенням ст. 256 КУпАП, відповідних Інструкцій, не здобуто.

Відповідно до вказаного протоколу, при його складанні ОСОБА_1 роз`яснювалися його права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, про що свідчить його особистий підпис.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що складений протокол про адміністративне правопорушення містить у собі суть адміністративного правопорушення, опис встановлених обставин із зазначенням конкретних дій ОСОБА_1 , за що передбачена відповідальність згідно з ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

Необхідно також зазначити, що будь-яких заперечень до протоколу від особи, яка притягується до відповідальності, який 23.04.2026 року був ознайомлений з матеріалами справи, не надходило. У відповідній графі протоколу ОСОБА_1 зазначив, що вину визнає щиро кається, просить суворо не карати.

Наявні в матеріалах справи докази сумнівів у своїй допустимості не викликають.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, через не встановлення судом першої інстанції його умислу у вчиненні правопорушення та ступеня вини, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах складеного протоколу та оцінка надається виключно діям особи, що притягується до відповідальності.

Всі інші доводи апеляційної скарги з приводу невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень, не знайшли свого підтвердження, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, повністю спростовуються матеріалами справи, а тому апеляційний суд вважає, що вони не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Одночасно, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої постанови.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 23.04.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-14 КУпАП – без змін

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду Б.І. Кукурудз