Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №285/6030/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/6030/25 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б.

Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.,

суддів: Борисюка Р.М., Галацевич О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) у м. Житомирі цивільну справу №285/6030/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Мозгового В.Б. у м. Звягелі,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1574697 від 17 червня 2024 в розмірі 36 188,4 грн, а також сплачений судовий збір в розмірі 2 422,4 грн, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступні обставини.

17 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1574697, який підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 6 300,00 грн та зобов`язалась його повернути і сплатити проценти за користування кредитом.

Зазначив, що 26 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №26122024, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором №1574697.

Оскільки відповідач не виконала свої зобов`язання щодо повернення коштів виникла заборгованість в розмірі 36 188,4 грн, яка складається з: 6 300 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17 994 грн - заборгованість за відсотками; 11 894,4 грн - заборгованість за штрафом.

Посилаючись на вказані обставини, товариство просило задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2026 року позов задоволено частково. З ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» стягнуто заборгованість за кредитним договором №1574697 від 17 червня 2024 року у розмірі 20 356, 50 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за штрафом в сумі 11 894, 40 грн та за відсотками в сумі 3 937,50 грн відмовлено. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 362,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Пузін Д.М. посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, просив його скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не довів обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору саме з відповідачкою, матеріали справи не містять доказів підписання нею договору №1574697 від 17 червня 2024 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Вважав, що одноразовий ідентифікатор (смс пароль) не є електронним підписом та не має юридичної сили. Вважає, що у справі недостатньо доказів на підтвердження самостійного введення ОСОБА_1 своїх персональних даних, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки та ознайомлення з істотними умовами договору. Крім того, до справи не додано доказів перерахування коштів від ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит». Доказів користування відповідачем отриманими коштами позивачем не надані.

У відзиві представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» рішення суду першої інстанції вважав законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права, проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 1574697 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», одноразовим ідентифікатором «С020».

Згідно із п. 1.1. Договору, на умовах, встановлених договором, Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 4 300 грн. Тип кредиту - кредит.

Строк кредиту 360 днів (п. 1.3. договору).

Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору, тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору (п. 1.5.1).

Відповідно до п. 6.4 договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 645,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.1) та у розмірі 47,30 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.2).

Згідно із п. 1.9 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9089,90% річних (п. 1.9.1).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 27520 грн (п. 1.10.1).

Відповідно до умов п. 2.1 Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу Споживача № НОМЕР_1 .

Згідно із пунктом 5.1 договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп. 5.3 Договору.

Відповідно до п. 9.2 договір діє з моменту його підписання електронними підписами сторін і до строку, визначеного в п.1.3 Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконанні грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним.

За графіком платежів (додаток № 1 до Договору) позичальник в строк до 12.06.2025 повинен сплатити кредит у загальному розмірі 27 520 грн, що складається з суми кредиту 4300,00 грн та процентів за користування кредитом 23 220,00 грн.

Договір підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора «С020», з використання зазначених позичальником контактних даних.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Селфі Кредит», ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 - ідентифіковано як сторону договору №1574697 від 17 червня 2024 року. В довідці зазначено, що акцепт договору з боку позичальника здійснено шляхом підписання аналогом електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора, направленого 17 червня 2024 року о 04:00:52 на номер телефону НОМЕР_3 .

21 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №1574697 від 17 червня 2024 року про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» та домовились збільшити суму кредиту на 2000,00 грн та погодили денну процентну ставку: - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,49 % в день; збільшення загальних витрат за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 33870 грн, орієнтовну реальну річну процентну ставку зазначену в договорі на дату його укладення - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9051,55 % річних; збільшену орієнтовну загальну вартість кредиту зазначену в договорі на дату його укладення - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 40 170 грн.

Відповідно до п. 6.4.1 додаткової угоди, у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 945,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.1) та у розмірі 69,3 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Договір підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора «С840», з використання зазначених позичальником контактних даних.

Листами ТОВ «ПЕЙТЕК» від 31 грудня 2024 року підтверджено факт перерахування ТОВ «Селфі Кредит» на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 4300,00 грн 17 червня 2024 року та 2000,00 грн 21 червня 2024 року.

Факт належності ОСОБА_1 картки з номером НОМЕР_4 та перекази саме на цю картку кредитних коштів в сумі 4300 грн та 2000 грн підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-3007 від 29 січня 2026 року.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №1574697 від 17 червня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за названим договором станом на 26 грудня 2024 року за період з 17 червня 2024 року по 26 грудня 2024 року складає 36 188,4 грн, в тому числі: 6300,00 грн - заборгованість за кредитом; 17994 грн відсотки; 11894,4 грн штрафні санкції.

За вказаний період будь-яких коштів на погашення заборгованості не надходило.

26 грудня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №26122024, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ТОВ «Селфі Кредит», згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників.

26 грудня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу №26122024 від 26 грудня 2024 року.

Витягом з реєстру боржників до договору факторингу №26122024 від 26 грудня 2024 року підтверджено відступлення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1574697 від 17 червня 2024 року на загальну суму 36 188,40 грн.

За відступлення прав вимоги по договору факторингу № 26122024 від 26 грудня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ТОВ «Селфі Кредит» сплачено ціну відступлення в сумі 1 890 262,63 грн (платіжна інструкція № 9581 від 26 грудня 2024 року).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції із посиланням на норми ст.ст. 207, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 626, 628, 631, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав щодо часткового задоволення позову.

При цьому місцевий суд виходив з того, що отримані за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1574697 від 17 червня 2024 року кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а заборгованість по тілу кредиту та відсотках за користування кредитними коштами нараховані в межах строку дії договору до відступлення прав вимоги, тому позивач, якому відступлено право вимоги, вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів за користування кредитом, що становить 36 188,40 грн.

Відмовляючи у стягненні штрафу у розмірі 6 500 грн, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки нарахування штрафних санкцій здійснено за період під час дії воєнного стану, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обов`язковість застосування зазначеної імперативної норми закону.

Крім того, суд першої інстанції частково задовольняючи позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» щодо стягуваних відсотків за вищевказаним договором, посилався на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п. 6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24 грудня 2023 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.

Вказав, що наданий суду позивачем розрахунок заборгованості за відсотками за договором ТОВ «Селфі Кредит» №1574697 від 17 червня 2024 року за період з 17 червня 2024 року до 26 грудня 2024 року у розмірі 17 994,00 грн не у повній мірі відповідає вимогам Закону України "Про споживче кредитування", а умова кредитного договору № 1574697 від 17 червня 2024 року про стягнення денної відсоткової ставки за користування кредитними коштами у розмірі 1,5 % суперечить зазначеним вище нормам закону. Суд першої інстанції правильно встановив, що розмір відсотків за період з 21 серпня 2024 року до 26 грудня 2024 року (128 календарних днів за розміром денних відсотків 1), що становить 8 064,00 грн та запропонував власний розрахунок стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача відсотків за кредитним договором № 1574697 від 17 червня 2024 року за період з 17 червня 2024 року до 26 грудня 2024 року у розмірі 14 056,50 грн (322,50 (за період з 17 червня 2024 року до 21 червня 2024 року) + 5 670,00 (за період з 22 червня 2024 року до 20 серпня 2024 року) + 8 064,00 (за період з 21 серпня 2024 року до 26 грудня 2024 року).

Апеляційний суд вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим та погоджується із ним.

Умови кредитного договору щодо розміру процентів за користування коштами та річної процентної ставки не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо визначення розміру заборгованості за процентами у розмірі 14 056,50 грн є обґрунтованими, логічними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та належній оцінці доказів, відповідно до вимог статтей 89, 263 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо неукладення Шевчук О.Л. договору про надання споживчого кредиту № 1574697 від 17 червня 2024 року спростовуються цим договором, який містить підпис як кредитодавця, такі і позичальника, що свідчить про його укладення та погодження усіх істотних умов кредитного договору.

Разом з тим, на підтвердження своїх заперечень щодо укладення ОСОБА_1 вказаного договору представник скаржника не навів будь-яких доказів, що проходження позичальником повної ідентифікації відбувалось з порушенням, а зазначені у договорі контактні дані (номери телефонів та адреси електронної пошти) не належать відповідачу або належать іншій особі.

АТ «Універсал Банк» підтвердив надходження коштів згідно вказаного договору саме на картковий рахунок, що знаходиться у користуванні ОСОБА_1 .

Одночасно, відповідач, заперечуючи факт укладення нею кредитного договору, не ставить питання про визнання вказаного договору недійсним, будь яких доказів на підкріплення своїх заперечень щодо звернення до позивача або до правоохоронних органів з приводу можливих шахрайських дій за вчинення банківських операцій із використанням персональних даних останньої без її згоди.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Інші доводи скаржника, які за змістом повторюють відзив на позовну заяву, досліджені у суді першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів та на правильність та повному рішення не впливають.

Питання розподілу між сторонами понесених судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу) вирішено судом першої інстанції із дотриманням вимог ч. 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137, ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, тому доводи апелянта в означеній частині є необґрунтованими.

За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, апеляційним судом не встановлено.

Також колегія суддів враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99).

Відтак, у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Григорусь Н.Й.

Судді Борисюк Р.М.

Галацевич О.М.

Повний текст постанови складений 19 травня 2026 року.