Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №295/2631/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/2631/26 Головуючий у 1-й інст. Луньова Д. Ю.

Номер провадження №33/4805/916/26

Категорія ч.1 ст.172-6 КУпАП Доповідач Турак О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Турак О.В., за участі секретаря судового засідання Мурашевського Є.В, захисника Кирильчук І.В., прокурора Степури М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , – адвоката Кирильчук Ірини Віталіївни, на постанову судді Богунського районного суду міста Житомира від 02 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА :

Постановою судді Богунського районного суду міста Житомира від 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , будучи у період з 02 червня 2023 року по 02 квітня 2025 року старшим судовим розпорядником Богунського районного суду міста Житомира, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні, а саме: 23 травня 2025 року о 13 год. 10 хв. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , – адвокат Кирильчук І.В. подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити постанову судді та застосувати до ОСОБА_1 положення статті 22 КУпАП, звільнивши його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю та обмежитись усним зауваженням.

Вказувала на те, що судом допущено суперечності у визначенні строку вчинення правопорушення, що не узгоджується із фактичними обставинами справи. Так, встановивши, що декларація була подана 23 травня 2025 року, суд у мотивувальній частині постанови зазначив, що строком вчинення правопорушення є 25 травня 2025 року.

Зазначала, що суд формально підійшов до оцінки поважності причин пропуску строку подання декларації, які зумовлені обставинами припинення служби та одночасним працевлаштуванням на нове місце роботи. Крім того, захисник посилалась на те, що ОСОБА_1 самостійно подав декларацію, а його дії не спричинили шкоди публічним інтересам.

Вважала, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення статті 22 КУпАП, хоча під час судового розгляду судом встановлені пом`якшуючі обставини - щире каяття, позитивні характеристики ОСОБА_1 , відсутність обтяжуючих обставин, як і добровільність усунення останнім правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, вказувала на відсутність підстав у даному випадку для застосування статті 22 КУпАП, просила постанову судді Богунського районного суду міста Житомира від 02 квітня 2026 року залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника_особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора, приходжу до такого висновку.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 1 статті 172-6 КУпАП передбачено відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №158 від 11 лютого 2026 року, ОСОБА_1 , будучи у період з 02 червня 2023 року по 02 квітня 2025 року старшим судовим розпорядником Богунського районного суду міста Житомира, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні, а саме: 23 травня 2025 року о 13 год. 10 хв.

Так, судом встановлено, що згідно із наказом керівника апарату Богунського районного суду міста Житомира від 29 травня 2023 №108-АК ОСОБА_1 призначено на посаду старшого судового розпорядника Богунського районного суду міста Житомира без конкурсного відбору у період дії воєнного стану в Україні за строковим договором до призначення на цю посаду переможця конкурсу, але не довше як до спливу дванадцятимісячного строку з дня припинення чи скасування воєнного стану, з оплатою праці згідно штатного розпису.

Згідно із наказом керівника апарату Богунського районного суду м. Житомира від 31 березня 2025 №57-АК ОСОБА_1 звільнено із посади старшого судового розпорядника Богунського районного суду м. Житомира з 02 квітня 2025 року за угодою сторін.

За таких обставин ОСОБА_1 , відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 45 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

На виконання вище зазначених вимог законодавства ОСОБА_1 був зобов`язаний подати декларацію особи яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності.

ОСОБА_1 подав декларацію після звільнення 23.05.2025 року, тобто несвоєчасно, без поважних на те причин, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив докази у справі та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Відповідно до частини 4 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

З матеріалів справи видно, що датою вчинення ОСОБА_1 правопорушення є 23 травня 2025 року (дата фактичного подання декларації), датою виявлення – 11 лютого 2026 року (дата складання протоколу про адміністративне правопорушення).

Зазначення ж судом першої інстанції дати вчинення правопорушення 25 травня 2025 року, на що вказує захисник в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає помилковим (опискою), що жодним чином не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих йому діях та накладення адміністративного стягнення в межах строку, передбаченого частиною 4 статті 38 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо поважності причин пропуску строку подання декларації, які зумовлені обставинами припинення ОСОБА_1 служби та одночасним працевлаштуванням на нове місце роботи, є необгрунтованими.

Так, конструктивною ознакою правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КпАП України є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за даною статтею виключається.

Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.

Натомість, зазначені в апеляційній скарзі обставини, які зумовлені обставинами припинення ОСОБА_1 служби та одночасним працевлаштуванням на нове місце роботи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки такі обставини не звільняють ОСОБА_1 від обов`язку виконання вимог Закону України стосовно своєчасного подання декларацій, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування.

Відомості про обставини, які об`єктивно могли завадити ОСОБА_1 в поданні декларації у встановлений законом строк, в матеріалах справи відсутні та в апеляційній скарзі апелянтом не наведені.

Крім того, склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, є формальним, тобто, для його наявності достатньо факту неподання або несвоєчасного подання декларації, незалежно від негативних наслідків. Відтак, посилання захисника в апеляційній скарзі на відсутність шкоди для держави є юридично необгрунтованими та не впливають на кваліфікацію діяння як правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до ОСОБА_1 положень статті 22 КУпАП та звільнення його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними з огляду на таке.

Так, положеннями статті 33КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до вимог статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень правопорушником.

Згідно зі статтею 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Посилання апелянта про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю є непереконливими, з огляду на те, що адміністративне правопорушення вчинене ним, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП, не може бути визнано малозначним, оскільки є корупційним правопорушенням, тяжкість якого обумовлена ступенем недовіри суспільства до осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

Так, родовим об`єктом корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, виступають суспільні відносини, якими визначаються зміст та порядок законної діяльності суб`єктів владних повноважень, встановлений відповідними нормативними актами.

Міжнародні стандарти протидії корупції зобов`язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999, Главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003, Главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 та є обов`язковими для України.

Визнання адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, малозначним суперечить принципам запобігання і протидії корупції, не відповідає міжнародним стандартам у цій сфері, не сприятиме зміцненню авторитету країни, може завдати шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонування державного апарату, порушить встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування. Наведене виключає застосування положень статті 22 КУпАП у даній справі.

Даних про те, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення, пов`язане з корупцією, є малозначним, матеріали справи не містять.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладене з дотриманням вимог статті 33 КУпАП.

З огляду на зазначене, оскаржувана постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , – адвоката Кирильчук Ірини Віталіївни, залишити без задоволення.

Постанову судді Богунського районного суду міста Житомира від 02 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя