Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №295/9572/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/9572/25 Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В. І.

Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.,

суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Кучер А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу №295/9572/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про визнання обов`язку боржника за договором відсутнім

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Васинчука Сергія Миколайовича на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Мокрецького В.І. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду із позовом, відповідно до якого просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №317749905 від 08 вересня 2021 року в сумі 31 706,67 грн, а також стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 08 вересня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №317749905 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua, обрала для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти в сумі 14 750,00 грн, пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та уклала кредитний договір без зовнішнього примусу. Представник звернув увагу, що кредитний договір №317749905 від 08 вересня 2021 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV6W48. Вказав, що первісним кредитором були виконанні зобов`язання в повному обсязі та відповідачу надано кредит у сумі 14 750,00 грн, проте умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку вона порушила, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка становить 31 750,00 грн, з яких: 14 750,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 16 956,67 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом.

Також представник зазначив, що 28 листопада 2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №317749905 від 08 вересня 2021 року. Вказав, що 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №317749905 від 08 вересня 2021 року. Зазначив, що 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором, у загальному розмірі 31 706,67 грн. Станом на день звернення до суду з позовом сума заборгованості за кредитним договором №317749905 від 08 вересня 2021 року не погашена, а тому враховуючи вищевикладене позивач просив задовольнити позов в повному обсязі.

Разом з тим, ОСОБА_1 подала зустрічний позов, в якому просила визнати відсутнім її обов`язок як боржника за кредитним договором № 317749905 перед ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». На обґрунтування своїх вимог вказала, що жодних договорів із указаним вище товариством вона не укладала і кредитних коштів за такими договорами не отримувала, а тому не має обов`язку щодо сплати кредитних коштів за договором № 317749905 від 08 вересня 2021 року. Водночас, існування цього договору відповідачка пов`язує із крадіжкою її особистих речей у Словаччинні влітку 2021 року, проте доказів на підтвердження такого факту не має.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 05 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволено. З ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» стягнуто заборгованість за договором № 317749905 від 08 вересня 2021 року в загальній сумі 31 706,67 грн, судовий збір в сумі 2 422,40 грн та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Васинчук С.М. подав апеляційну скаргу, у якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю, а зустрічний позов задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення суду вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказав, що суд першої інстанції не врахував відповіді ПрАТ «Київстар» від 03 жовтня 2025 року про те, що номер мобільного телефону НОМЕР_1 за ОСОБА_1 не зареєстрований, тобто не є її фінансовим номером, у додатку Дія відсутня будь-яка інформація про використання нею свого цифрового підпису для укладення договорів у вказаний період, а адреса, зазначена в оспорюваному кредитному договорі не відповідає дійсній, за якою ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована ( АДРЕСА_1 ). Представник скаржника вважає ТОВ «Юніт Капітал» є належним відповідачем за вимогами зустрічної позовної заяви, оскільки саме до нього перейшло право вимоги за спірним зобов`язанням від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» після відступлення права вимоги.

16 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника ТОВ «Юніт Капітал» Кукси К.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказала, що кредитний договір між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію». Взяті на себе зобов`язання товариство виконало у повному обсязі. Матеріали справи не містять доказів того, що договір укладено іншою особою, відтак вважає позицію відповідача щодо недоведеності укладання кредитного договору неаргументованою та невмотивованою та намаганням уникнути сплати заборгованості. Вказала, що номер телефону може змінюватися. Крім того, погодилась із позицією суду щодо неналежності ТОВ «Юніт Капітал» як відповідача у зустрічній позовній заяві, оскільки останнє не є стороною оспорюваного зобов`язання.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися, заяв та клопотань щодо відкладення справи не подавали. За таких обставин, з метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 08 вересня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №317749905, відповідно до п. 1.1. якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит на суму 14 750,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Пунктом 1.2 договору визначено, що кредит надається строком на 140 днів.

Як передбачено п. 1.4 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85% річних, що становить 0,69% в день від суми кредиту за час користування ним.

Згідно вимог п. 1.5. договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50% річних, що становить 1,30% в день від суми кредиту за час користування ним.

Пунктом 1.6.1. договору за умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за базовою процентною ставкою: - загальні витрати за кредитом складають 17 503,36 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту складає 32 253,36 грн.

Водночас, положеннями п. 1.7 Договору передбачено, що повернення частини кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється раз в два тижні (кожні 14 днів) починаючи з першого тижня користування кредитом. Рекомендований розрахунок вартості кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.9 договору, проценти за користуванням кредитом, в розмірі, передбаченому договором, нараховуються кожен день користування грошовими коштами починаючи з першого дня користування кредитом, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться у користуванні позичальника.

Поміж іншого, п. 1.11 Договору визначено, що скасування умов про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою та початок нарахування процентів за базовою процентною ставкою на умовах викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов цього договору.

У п. 4.2 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між ними використовуватиметься електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Цей договір підписаний 08 вересня 2021 року об 21 годині 50 хвилин одноразовим ідентифікатором «MNV6TW48».

Згідно з графіком платежів, який є додатком до цього договору, перший платіж за Договором мав відбутися 22 вересня 2021 року (а.с. 32 зворот -35, том 1).

Відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» одноразовий ідентифікатор «MNV6TW48» був відправлений об 21 годині 48 хвилин на номер мобільного телефону НОМЕР_2 (а.с. 12, том 1).

Із розрахунку, наданого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», вбачається, що заборгованість за кредитним договором № 317749905 від 08 вересня 2021 року, ОСОБА_1 не погашалася (а.с. 44-45, том 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено набуття права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 вересня 2021 року за яким відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання, в результаті чого утворилась заборгованість. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції звернув увагу на те, що вказане товариство не залучено до участі в цій справі в якості відповідача, хоча саме з ним укладався спірний кредитний договір право вимоги за яким у подальшому перейшло до ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та вважав, що ОСОБА_1 не доведений факт неправомірного отримання третіми особами її персональних даних з метою укладення спірного кредитного договору.

Апеляційний погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зазначений вище договір кредиту укладений відповідачем із кредитною установою шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не був би укладений.

Встановлено, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе та підтвердила умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на зазначений нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, які відповідач використала, як підтвердження підписання кредитних договорів.

Уклавши вказаний договір на умовах, викладених в ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були закріплені в договорі.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не підписувала кредитний договір та не отримувала кредитних коштів, апеляційним судом відхиляються, оскільки за нормами Закону «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних доказів на спростування тверджень позивача за первісним позовом щодо наявності на договорах електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки) були використані товариством для укладення кредитних договорів від її імені, відповідачем не надані. До або до товариства для встановлення обставин виникнення заборгованості та правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій ОСОБА_1 не зверталась.

Долучені до матеріалів справи відповідь ПрАТ «Київстар» від 03 жовтня 2025 року про відсутність зареєстрованого за відповідачем номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , не використання нею свого цифрового підпису для укладення будь-яких договорів 08 вересня 2021 року, а також відсутність реєстрації за вказаній у договорі адресі, на думку апеляційного суду, не створює достатнього обсягу доказової бази для визнання обов`язку ОСОБА_1 перед кредитором відсутнім.

Схожа позиція сформована Верховним Судом у постанові від 8 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25.

Належними та допустимими доказами розміри заборгованості по тілу кредиту та відсотках, нарахованих відповідно до умов договору, апелянтом не спростовані.

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0./7-251104/68437-БТ від 12 листопада 2025 року підтверджено факт перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 14 750,00 грн. Номер мобільного телефону НОМЕР_1 є фінансовим номером телефону, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Поміж іншого, банк зазначив, що на ім`я ОСОБА_1 емітована карта № НОМЕР_3 (а.с. 203, том 1).

Із виписки по картковому рахунку № НОМЕР_3 вбачається, що 08 вересня 2021 року на цю картку зараховано 14 750 грн із призначенням платежу «Viplata zaima Moneyveo» (а.с. 204, том 1).

Відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером їй не належить.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про доведеність факту укладання та підписання ОСОБА_1 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитного договору від 08 вересня 2021 року та невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, позичених в борг коштів та наявності у відповідача боргових зобов`язань перед цією фінансовою установою.

Надані позивачем виписка з особового рахунку за кредитним договором № 317749905 року, розрахунок заборгованості є належними доказами, які підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містять детальний розпис нарахованої заборгованості за кредитним договором, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, підтверджено як факт отримання позичальником кредитних коштів так і факт їх перерахування.

Проте, докази повернення отриманого кредиту матеріали справи не містять, таким чином апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Також, як вбачається з матеріалів справи, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01.

Згідно п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Згідно п.п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої договір факторингу викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31 грудня 2021 року.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги №162 від 30 листопада 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 29 405,67 грн, яка складається з 14 750 грн заборгованості за основною сумою боргу та 14 655,67 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01 відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 8.1 договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року.

03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року.

30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 30 грудня 2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 31 706,67 грн, яка складається з 14 750 грн заборгованості за основною сумою боргу та 16 956,67 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.

У подальшому, 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №317749905 від 08 вересня 2021 у загальному розмірі 31 706,67 грн.

Відповідно до реєстру боржників від 04 червня 2025 року до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 31 706,67 грн, яка складається з 14 750 грн заборгованості за основною сумою боргу та 16 956,67 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст. 610, ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до п. 1.4. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Надана копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».

Копія договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Юніт Капітал».

Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 31 706,67 грн, з яких: 14 750,00 грн - заборгованість по кредиту та 16 956,67 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом.

Наданий розрахунок заборгованості є належним доказом у справі та доводить суму заборгованості у загальному розмірі 31 706,67 грн з огляду на погоджені сторонами умови кредитування.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вбачається, що ОСОБА_1 надано кредит у сумі 14 750,00 грн, виплати на погашення кредиту не вносились, тому вказана сума заборгованості о тілу кредиту підлягає стягненню з останнього на користь ТОВ «Юніт Капітал».

При цьому суд враховує, що стороною відповідача за первісним позовом не спростовано факт отримання кредитних коштів, а також не надано доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту та спростовують правильність наданого товариством розрахунку заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором підтверджена належними доказами.

Так, застосований кредитором підхід при складанні розрахунку заборгованості нарахування відсотків за користування кредитом не суперечить нормам матеріального права та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували визначений розмір заборгованості за кредитом.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення» роз`яснено, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильні висновки з установлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.

Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Разом з тим, апеляційна скарга не містить доводів з приводу незгоди апелянта із частково задоволеними вимогами позивача за первісним позовом про стягнення на його користь витрат на правову допомогу, тому у цій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васинчука Сергія Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 березня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Григорусь Н.Й.

Судді Галацевич О.М.

Павицька Т.М.

Повний текст постанови складено 19.05.2026.