Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №285/7138/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/7138/25 Головуючий у 1-й інст. Сусловець М. Г.

Номер провадження №33/4805/942/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Костюкович С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., з участю секретаря судового засідання Колодяжного О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисників Кутлиєва Б.Н., Кінзерської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомир апеляційну скаргу захисника - адвоката Кутлиєва Б.Н., на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 06.04.2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 06 квітня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно постанови місцевого суду, ОСОБА_1 17.12.2025 о 21год.16хв. у м. Звягель по вул. Київська керував ТЗ Nissan н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в найближчому лікувальному закладі КНП Звягельської багатопрофільної лікарні, водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням захисник - адвокат Кутлиєв Б.Н. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.

Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону.

Посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті судового рішення не враховано, що протокол про адміністративне правопорушення, оформлений відносно ОСОБА_1 , не відповідає вимогам Інструкції з оформлення працівниками патрульної служби МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та іншим вимогам закону.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що працівниками поліції порушено вимоги положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735.

Вказує, що місцевий суд безпідставно не врахував позицію захисту, що відео, яке наявне в матеріалах судової справи, є недопустимим доказом в справі, оскільки таке відео не зазначено в протоколі ААД №758297, а саме в графі до протоколу додаються відсутній доданий відеозапис, а також відеозапис не є безперервний.

Доводить, що працівник поліції взагалі не повідомив водія про виявлення в нього будь-яких ознак сп`яніння, та яким чином виявлено дані ознаки, а в матеріалах судової справи зазначені різні ознаки сп`яніння, що в свою чергу не відповідає дійсності та вимогам інструкції.

Звертає увагу, що працівник поліції візуально не оглядав зіниці ОСОБА_1 на предмет реагування таких на світло. Вказана у протоколі про адміністративне правопорушення ознака наркотичного сп`яніння, як «поведінка, що не відповідає обстановці», не підтверджується дослідженими судом відеозаписами, згідно з якими в ході спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими та під час складання відносно нього адміністративних матеріалів, його дії та поведінка є адекватними та такими, що відповідають обстановці.

Вказує, що працівники поліції не ознайомили ОСОБА_1 з протоколом та направленням на медичний огляд, а також йому не було зачитано та роз`яснено його права, що підтверджується наявним в справі відео.

Зазначає, що поліцейськими не було відповідно до норм чинного законодавства запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, та не роз`яснено умови і можливість проходження такого огляду в медичному закладі.

Переконує, що має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз`яснення прав особи, і виявлення та фіксація ознак сп`яніння, а не формальне припущення наявності у особи таких ознак.

Таким чином, стверджує, що працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ознак наркотичного сп`яніння, а наявні в матеріалах судової справи відеоматеріали не доводять того, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп`яніння, а тому й підстав, згідно з Інструкцією для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.

Заслухавши доводи захисників та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши наявні докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень ст.ст. 245, 280 КУпАП не в повній мірі з`ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Обґрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції послався на те, що вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; відеозаписом, на якому відображено зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та відмову від проходження огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння; направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в медичному закладі; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ББА №645765 від 17.12.2025.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

Конституційний Суд України у пункті 4.1. рішення від 22.12.2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно практики Європейського суду з прав людини такі адміністративні стягнення, як адміністративний арешт і значні адміністративні штрафи, є співмірними з кримінальним покаранням [рішення у справах Engel and others v. The Netherlands від 8 червня 1976 року (заяви NN 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), Гурепка проти України від 6 вересня 2005 року (заява N 61406/00), A. Menarini Diagnostics S.R.L. v. ltaly від 27 вересня 2011 року (заява N 43509/08)].

За практикою Європейського суду з прав людини при визначенні того, чи наявне кримінальне обвинувачення, слід враховувати такі критерії: кваліфікація правопорушення згідно з національним законодавством; характер правопорушення та суворість покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий.

З огляду на зазначені критерії (зокрема, суворість покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП) та сталу практику Європейського суду з прав людини, апеляційний суд вважає, що провадження у цій справі про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому суду першої інстанції під час її розгляду належало застосувати максимальні стандарти доказування, гарантуючи конституційні принципи рівності та змагальності.

За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України (ст.62) та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення є нічим іншим як є можливість іншої версії події і є підставою для розумного сумніву.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положенням п.2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан наркотичного сп`яніння, врегульовано статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 (далі – Порядок направлення), а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р.за №1413/27858 (далі – Інструкція).

Згідно пункту 6 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Єдиною і достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в діянні такої особи складу відповідного адміністративного правопорушення.

Обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення є його суб`єктивна сторона, обов`язковою ознакою якої є вина.

Суд зазначає, що наявність суб`єктивної сторони правопорушення, зокрема, такої її обов`язкової ознаки як вина, підлягає обов`язковому доказуванню поряд з іншими елементами правопорушення і не може припускатись.

Правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є умисним.

Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Жоден з доказів, які суд першої інстанції поклав в основу свого рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, як кожен з них окремо, так і у своїй сукупності не підтверджує поза розумним сумнівом наявності умислу останнього відмовлятись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння саме відповідно до встановленого порядку.

Апеляційний суд не ставить під сумнів факт керування транспортним засобом, дії працівників поліції щодо причин зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , чи наявності у працівників поліції компетенції чи підстав направити останнього на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Натомість суд зазначає, що водій повинен усвідомлювати протиправний характер своєї дії, передбачати її шкідливі наслідки і бажати їх або свідомо допускати настання цих наслідків діючи в обраний ним протиправний спосіб.

Переглянутий судом відеозапис (а.с.9), на якому за висновком суду першої інстанції зафіксовано відмову від проходження огляду, доводить протилежне.

Так, працівник поліції, перебуваючи в салоні автомобіля разом із ОСОБА_1 , та разом із двома іншими поліцейськими, із самого початку повідомив останньому, що в нього не працює лампочка ближнього світла, з`ясовував коли перегоріла лампочка і чому він її не замінив, після чого повідомив ОСОБА_1 , що на нього буде накладено лише одну суму штрафу в розмірі 510 грн. за двома постановами, наголосивши, чи це йому зрозуміло (часовий інтервал відеозапису із 0:00:20 до 0:00:50).

Далі інший працівник поліції дослівно повідомив: «Також, ОСОБА_2 , пропоную ОСОБА_3 проїхать в найближчий медичний заклад так-як у Вас є ознаки наркотичного сп`яніння: почервоніння очей, зіниці очей не реагують на світло та очі замутнуваті», на що ОСОБА_1 відповів що відмовляється.

Після цього працівники поліції повідомили, що якщо відмовляєтесь, то це буде порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, і що буде складено адміністративний матеріал (часовий інтервал відеозапису із 0:00:55 до 0:01:35).

Далі, як вбачається із відеозапису, працівник поліції із автоматичною зброєю в руках, який сидів поруч із ОСОБА_1 на задньому сидінні службового автомобіля та сам ОСОБА_1 , одразу вийшли із автомобіля.

В послідуючому близько через 11 хв. ОСОБА_1 зайшов і сів у цей самий автомобіль до поліцейських (часовий інтервал відеозапису - із 0:13:23).

Після цього працівник поліції з`ясовував у ОСОБА_1 місце його проживання, а ОСОБА_1 запитав у працівників поліції: «А що це за бумага буде?», на що працівники поліції відповіли, що зараз дадуть йому копію постанови, за якою йому потрібно заплатити 510 грн. штрафу за те, що він перетнув світлофор (інтервал запису на відео із 0:14:23 по 0:14:41).

Ще через нетривалий час, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 : «Отже, пане водій …. керували транспортним засобом в режимі ближнього світла, якого не горіла ліва фара. Також проїхали перехрестя на заборонений сигнал світлофору, чим порушили пункти ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.122 ч.2 та ст.121 ч.1, уточнивши, що справи було об`єднано і винесено одну суму штрафу в розмірі 510 грн, а затим водію надано документи для підпису (інтервал відеозапису: із 0:17:45 до 0:19:00).

Оцінивши цей наявний у матеріалах справи відеозапис на DVD-диску за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що в цей часовий проміжок, відеозапис якого здійснено камерою працівників поліції, ОСОБА_1 не усвідомлював, що він відмовляється саме від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки він двічі намагався з`ясувати у працівників поліції те, що саме означає їх вислів «два п`ять» та який документ вони оформляють відносно нього, на що працівники поліції спочатку відповіли, що буде порушення пункту 2.5. ПДР, не розкривши при цьому зміст в чому саме полягає це порушення, а в другому випадку – повідомили, що це буде штраф 510 грн і все.

Приймаючи рішення у цій справі суд враховує і те, що частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність не за саму по собі відмову особи, яка керує транспортним засобом, проїхати в медичний заклад у зв`язку із виявленням ознак наркотичного сп`яніння, а саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, що не є тотожним.

Водію має бути чітко запропоновано саме пройти огляд, у зв`язку з чим його направляють в медичний заклад.

Наданим працівниками поліції відеозаписом, який наявний у матеріалах справи (а.с.9) підтверджується пропозиція поліцейського ОСОБА_4 проїхати в найближчий медичний заклад, а також підтверджується у зв`язку з чим йому запропоновано туди проїхати, однак те, що туди слід проїхати саме для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння працівник поліції не зазначив.

Та обставина, що у матеріалах справи наявне письмове направлення на огляд водія, складене працівником поліції (а.с.3) не спростовує вищезазначених обставин, встановлених судом на підставі дослідження відеозапису (а.с.9).

Вищенаведене унеможливлює зробити висновок про усвідомлену відмову ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Згідно п.1 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі - Порядок) цей Порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.8 Порядку)

В порушення пункту 8 Порядку складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення (а.с.2) не містить зазначення дій водія щодо ухилення від огляду, а із дати та часу, які наявні під час перегляду відеозапису та відображені на ньому (а.с.9) встановлено, що 17.12.2025 року із 21 год.21 хв. по 21 год 39 хв. працівники поліції складали відносно ОСОБА_1 постанову про накладення на нього адміністративного штрафу в розмірі 510 грн за фактом непрацюючої лампочки ближнього світла лівої фари та проїзду ним перехрестя на заборонений сигнал світлофору, в той час як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 758297 значиться, що цей протокол за ч.1 ст.130 КУпАП складений 17.12.2025 року о 21 год.26 хв., що не відповідає відображеному часу на відеозаписі.

Крім того, час початку відеозапису, який значиться на ньому - із 21 год. 20 хв. 57 сек., в той час як у вищезазначеному протоколі час вчинення правопорушення вказано – 21 год.16 хв., тобто ще за 4 хвилини до початку здійснення відеозапису, яким, за висновком місцевого суду зафіксовано відмову водія пройти огляд на стан сп`яніння.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не було складено із застосуванням технічних засобів відеозапису, зазначений у протоколі час вчинення правопорушення не охоплений наданим відеозаписом, натомість в цей час, який зазначено у протоколі, працівники поліції складали відносно ОСОБА_1 постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього штрафу за фактом інших адміністративних правопорушень, про що вони йому неодноразово роз`яснили, та що зафіксовано відеозаписом.

До того ж, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

В ході апеляційного розгляду справи цей протокол перевірено шляхом його порівняльного аналізу із відеозаписом, встановлено, що при проведенні огляду (пропозиції пройти огляд) на стан наркотичного сп`яніння та відповідно при складенні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , працівниками поліції не було дотримано положень вищевказаних нормативно-правових актів, хоча вони повинні були діяти у відповідності до положень ст.19 Конституції України, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

На переконання апеляційного суду, у даній справі працівники поліції запросивши ОСОБА_1 у салон свого службового автомобіля, один з яких сів на заднє сидіння поруч із ОСОБА_1 , тримаючи в руках, як слідує із відеозапису, автоматичну зброю, а інший здійснивши пропозицію проїхати в найближчий медичний заклад одразу після повідомлення ОСОБА_1 третім працівником поліції про те, що на нього буде накладено лише одну суму штрафу в розмірі 510 грн. за двома правопорушеннями за ч.2 ст.122 та ч.1 ст.121 КУпАП і фактично розглядаючи відносно ОСОБА_1 в салоні службового автомобіля справу про вчинення іншого адміністративного правопорушення («щодо непрацюючої лампочки в режимі ближнього світла лівої фари»), тим самим створили обстановку, в якій ОСОБА_1 в цей момент не міг в повній мірі усвідомлювати, що він порушує встановлений порядок огляду на стан наркотичного сп`яніння, і що він передбачає шкідливі наслідки у виді недотримання регламентованого законодавством порядку огляду, та що він при цьому бажав або свідомо допускав настання цих наслідків, оскільки двічі працівники поліції відповіли і запевнили його, що відносно нього буде складено лише одну постанову на 510 грн.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не відповідають фактичним обставинам справи, зафіксованих відеозаписом, а встановлені в ході апеляційного розгляду обставини є підставою для розумного сумніву в доведеності вини ОСОБА_1 , оскільки надані докази не підтверджують наявності його умислу у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, що свідчить про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не дав належної оцінки наявним у справі доказам та відеозапису з камери працівників поліції, не оцінив наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, тому прийшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У статті 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували наявність усіх елементів передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , тому апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст.294 КУпАП, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Кутлиєва Б.Н. задовольнити.

Постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 06 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Костюкович