Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №211/17/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1203/26 Справа № 211/17/26 Суддя у 1-й інстанції - Юзефович І. О. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Нікітюк В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

ВСТАНОВИВ:

Обставини встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 17.12.2025 року о 23 годині 20 хвилин в м. Кривий Ріг, біля будинку №27 по вулиці Поповича водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку .

В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова суду є необґрунтованою, а вищевказані висновки, які містяться у постанові, не відповідають дійсності.

Вказує про порушення судом першої інстанції права на захист, оскільки належним чином не повідомлено про дату час та місце розгляду справи.

Зазначає, що відеозапис не є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 , оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на технічних засіб за допомогою якого здійснено даний відеозапис та не містить електронно - цифрового підпису.

Вказує про відсутність правомірності зупинки транспортного засобу, рапорт поліцейського не є належним та допустимим доказом, оскільки складений зацікавленою особою.

Зазначає, що визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, матеріали провадження не містять доказів відсторонення водія від керування транспортним засобом.

Працівниками патрульної поліції не було дотримано проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки не роз`ясненно та не забезпечено право на допомогу адвоката при складанні протоколу.

Позиції учасників:

Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги до зали судового засідання не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Захисник Довбня О.В. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 12 травня 2026 року підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з зазначених в ній підстав.

В судове засідання призначене на 20 травня 2025 року захисник Довбня О.В. не з`явився,належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до початку апеляційного розгляду подав до суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від його правової допомоги.

Враховуючи, що особа, стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, а клопотань від нього про відкладення розгляду справи чи додаткових відомостей про зміну захисника до суду не надходило, суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами ст. 268 КУпАП, вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників.

Мотиви суду:

Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_2 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 543850 від 18.12.2025 року, складеним уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку;

направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.12.2025 року;

актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд не проводився у зв`язку з відмовою;

рапортом інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №1 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Бурджалієва А.Я., відповідно до якого зупинено транспортний засіб Volkswagen з державним номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .. Під час спілкування у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП;

поясненнями свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що була очевидцем того, як транспортний засіб Volkswagen державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив наїзд на стовп, після чого водій, рухаючись заднім ходом, виїхав на газон. Свідок підійшла до автомобіля та бачила особу, яка перебувала за кермом, проте через 5 хвилин цей чоловік пересів на пасажирське сидіння. За спостереженнями свідка, водій мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, не міг чітко відповідати на запитання, а згодом заснув у салоні, не вимкнувши двигун автомобіля;

поясненнями свідка ОСОБА_4 , згідно яких останній пояснив, що перебуваючи вдома, побачив у вікно, як транспортний засіб «Volkswagen» з державним номерним знаком НОМЕР_1 здійснив наїзд на стовп, після чого водій, рухаючись заднім ходом, виїхав на газон. Підійшовши до автомобіля, свідок виявив водія вже на пасажирському сидінні. На пропозицію викликати швидку медичну допомогу свідок отримав нечітку відповідь, оскільки водій перебував у стані алкогольного сп`яніння та не міг чітко висловлювати свої думки;

відеозаписом з бодікамер працівників патрульної поліції, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Апеляційний суд зауважує, що обов`язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі – Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, наоснові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.

Долучений до протоколу відеозапис надає можливість об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

За клопотанням захисника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції було допитано свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що 17.12.2025 року побачила, як транспортний засіб здійснив наїзд на стовп, після чого водій, рухаючись заднім ходом, виїхав на газон. Свідок підійшла до автомобіля та побачила водія, який спав за кермом, однак через деякий час він пересів на пасажирське сидіння. Свідок хотіла переконатися, що з чоловіком усе гаразд, однак відчула від нього сильний запах алкоголю та помітила неадекватну поведінку. Це свідчило про те, що водій перебував у стані алкогольного сп`яніння та не міг нічого виразно пояснити.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що, перебуваючи вдома, почув удар. Виглянувши у вікно, він побачив, як транспортний засіб Volkswagen здійснив наїзд на перешкоду, а саме на стовп, після чого водій, рухаючись заднім ходом, виїхав на газон. Свідок повідомив про те, що коли він вийшов на вулицю, то побачив водія, який спав за кермом з увімкненим двигуном та фарами, а пізніше водій пересів на пасажирське сидіння. Також він зазначив, що в автомобілі, окрім водія, нікого не було, а поведінка останнього була неадекватною.

Вказані пояснення свідків суд апеляційної інстанції вважає належними та допустимими доказами, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому правопорушення, та узгоджуються з наявним в матеріалах справи доказами.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням апелянта про необхідність скасування оскаржуваної постанови у зв`язку з порушенням права ОСОБА_1 на захист.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи містяться повідомлення, які було направлено ОСОБА_1 на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, із зазначенням дати та місця судового розгляду. Однак вказані повідомлення було повернуто до суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Враховуючи, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками патрульної поліції повідомлено водія, що розгляд вказаного протоколу відбудеться в Довгинцівському районному суді м. Кривого Рогу, що підтверджується відеозаписом долученим до протоколу тому останній повинен був цікавитися результатом його розгляду, однак не виконав свого обов`язку. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вважає доводи апеляційної скарги в цій частині не доведеними.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що учасники судового процесу мають можливість користуватися іншими офіційними ресурсами для ознайомлення з інформацією щодо судових проваджень, їх стану та перебігу розгляду, зокрема, але не виключно, офіційним, загальнодоступним, вебпорталом «Судова влада України», що жодним чином не заважало ОСОБА_1 дізнатись про стан розгляду його справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що рапорт працівника поліції є неналежним доказом на увагу не заслуговують, оскільки рапорт є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника про законність своїх дій, наведені у рапорті дані повністю узгоджуються з іншими матеріалами провадження щодо послідовності дій працівників поліції при оформлені ними протоколу про адміністративне правопорушення.

Твердження ОСОБА_1 про недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення, як доказу його винуватості не заслуговують на увагу, оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння знайшов своє повне підтвердження під час апеляційного перегляду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що протокол складений інспектором патрульної поліції у межах його компетенції. Зі змісту вказаного документа чітко вбачається склад правопорушення, зокрема обставини порушення законодавства, за яке особа притягається до відповідальності.

Положення п. 1 ст. 247 КУпАП вказують на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що в даному випадку підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що доводи апелянта не можуть бути прийнятними та слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення чи звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності

Твердження апелянта щодо визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом на тій підставі, що протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію, спростовуються матеріалами справи та не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі відсутній електронний цифровий підпис особи, яка є його автором та не містить відомостей про пристрій, за допомогою якого його виготовлено, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним. Норми КУпАП не передбачають обов`язкового накладення цифрового підпису на відеозапис, зафіксований за допомогою нагрудної відеокамери працівника поліції під час виконання службових обов`язків. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння, належним доказом є сам факт фіксації обставин за допомогою технічних засобів відеозапису. Таким чином, відсутність у протоколі детальних відомостей про серійний номер камери не є самостійною підставою для визнання відеозапису недопустимим доказом, оскільки він містить об`єктивні дані про обставини правопорушення.

Апеляційний суд зауважує, що матеріали справи не містять відеозапису, на якому було б зафіксовано безпосередній момент керування та зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , оскільки працівники поліції прибули на місце події за викликом уже після вчинення ДТП.

Разом з тим, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом безпосередньо перед зіткненням повністю підтверджується свідченнями очевидців, які перебували на місці події до приїзду екіпажу поліції. Останні послідовно вказали на те, що бачили саме ОСОБА_1 за кермом автомобіля в момент наїзду на перешкоду та зафіксували його подальші дії щодо переміщення на пасажирське сидіння з метою уникнення відповідальності.

Крім того, апелянтом не надано суду доказів на підтвердження того, що дії працівників поліції були оскаржені у встановленому законом порядку, а також відсутні судові рішення, які б підтверджували факт їхньої неправомірності. Таким чином, посилання на незаконність дій поліцейських є суб`єктивною думкою апелянта та не підтверджене належними доказами.

Щодо доводів апелянта про порушення права на захист через відсутність адвоката під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право користуватися юридичною допомогою адвоката. Проте норми КУпАП не передбачають обов`язкової присутності захисника безпосередньо під час фіксації правопорушення та складання протоколу на місці його вчинення, якщо особа не виявила такого бажання у встановленому законом порядку.

Таким чином, право на захист на стадії складання протоколу обмежене не було. Крім того, під час апеляційного розгляду інтереси ОСОБА_1 представляв професійний адвокат, що забезпечило реалізацію його права на захист при розгляді справи по суті. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що процедура складання протоколу та фіксації правопорушення повністю відповідала вимогам закону.

При проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції повністю дотримані вимоги ч.2 ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, а доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи апеляційної скарги суд не приймає до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.

Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: