Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №161/8233/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/8233/26 Провадження №33/802/455/26 Головуючий у 1 інстанції:Шестернін В. Д.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Халупка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Халупка Сергія В`ячеславовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.04.2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 11.04.2026 року о 10:53 годині в селі Зміїнець, вулиця Луцька, 10, керував транспортним засобом Mercedes-Benz Е 270 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, однак відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.11-12).

Не погоджуючись із постановою судді захисник подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог чинного законодавства.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що не доведено законність зупинки транспортного засобу, а тому всі подальші вимоги працівників поліції є юридично сумнівним. Ознаки наркотичного сп`яніння не доведені належними доказами, а вимога пройти огляд не може вважатися законною лише через суб`єктивне твердження поліцейського. Відеозапис не може бути формально згаданий як доказ без аналізу його змісту та без перевірки повноти фіксації. Окрім цього порушено право на захист, оскільки справа розглянута за відсутності особи без перевірки реальної можливості реалізувати процесуальні права.

Просить постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.04.2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.15-18).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Захисник не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності його довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, об`єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так його вина у вчиненні цього адміністративного правопорушення доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №637719 від 11.04.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.1);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режиму серії ЕНА №7006795 від 11.04.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КпАП України (а.с.2);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції щодо ОСОБА_1 від 11.04.2026 року (а.с.3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобівщодо ОСОБА_1 від 11.04.2026 року (а.с.4);

- рапортом поліцейського СРПП Луцького РУП ГУНП у Волинській області Кузьми М. від 11.04.2026 року (а.с.5);

- відеозаписом з нагрудних боді - камер інспекторів поліції та відеореєстратора з автомобіля працівників поліції (а.с.7).

Згідно довідки від 13.04.2026 року, складеної поліцейським сектору реагування патрульної поліції Луцького РУП ГУНП у Волинській області Кузьми М., вбачається, що згідно даних ІТС ІПНП, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , упродовж року не притягався до адміністративної відповідальності за ч.ч.1-3 ст.130 КпАП України, останній отримав посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 від 09.02.2012 року (а.с.6).

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.

Апеляційний суд зазначає, що поліцейськими дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що працівники поліції при зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння, а також при складенні адміністративних матеріалів діяли не у спосіб, передбачений законодавством, оскільки це повністю спростовується відеозаписом, який підтверджує, що працівники поліції діяли легітимно.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

Доводи, на які посилається апелянт, не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

Крім цього, наявними в матеріалах справи доказами, не доводяться твердження апелянта про те, що в працівників поліції не було підстав для зупинення автомобіля марки Mercedes-Benz Е 270 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 ,під керуванням ОСОБА_1 . Так як з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до п.2 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» підставою для зупинки транспортного засобу слугувала очевидна ознака, яка свідчила про те, що водій керував транспортним засобом без використання ременя безпеки.

Не заслуговують на увагу суду доводи апелянта про те, що у працівників поліції не було підстав для вимоги у проходженні ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння через відсутність в останнього ознак наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що виявлення таких ознак покладається на працівника поліції та відбувається за суб`єктивною оцінкою поліцейського під час спілкування з водієм. Суд не уповноважений переоцінювати зовнішні ознаки особи лише за матеріалами відеофіксації. Спростувати підозру поліцейського про перебування водія в стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння можливо у встановленому законом порядку, пройшовши відповідний медичний огляд в закладі охорони здоров`я.

Окрім цього, апеляційний суд наголошує, що незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, та незгода із виявленими ознаками сп`яніння, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, та не впливає на причину зупинки, тощо.

Також не заслуговують на увагу суду доводи апелянта про те, що відеозапис, який міститься в матеріалах справи є не безперервним (не повним), оскільки відеозапис не містить ознак монтажу чи інших недоліків, які б давали суду підстави для визнання його недопустимим доказом, а відображені на ньому події, сторона захисту під сумнів не ставить.

Слід зауважити, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.

До матеріалів справи долучено відеозаписи, зміст яких є логічним, послідовним, а тому суд вважає, що зафіксована на них інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. На відеозаписах зафіксовано всю подію правопорушення, яка стосується обставин зупинки транспортного засобу, виявленні ознак наркотичного сп`яніння, пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, відмова від проходження такого огляду, а якість зйомки є достатньою та такою, що виключає сумніви щодо оцінки зафіксованих подій.

При цьому не заслуговують на увагу суду посилання апелянта про наявність підстав для скасування постанови внаслідок розгляду справи судом першої інстанції саме у відсутності його довірителя.

У постанові суду першої інстанції вірно зазначено, що згідно з даними протоколу ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, про судове засідання ОСОБА_1 був повідомлений смс-сповіщенням, сформованим у АСДС Луцького міськрайонного суду Волинської області (електронною судовою повісткою), яке було отримане ним 17.04.2026 року. У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Згідно з ч.2 ст.268 КпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, не є обов`язковою. Отже, справу може бути розглянуто під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 створено належні умови для реалізації ним процесуальних прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КпАП України, а його захиснику – належні процесуальні умови для захисту ОСОБА_1 .

З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Крім того в судове засідання під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 не з`явився щоб надати пояснення в обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, а також ніяких клопотань від нього на адресу суду не надходило. Апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для закриття провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, відсутні.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Таким чином усі мотиви апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, а також наведені ним під час перегляду справи апеляційним судом, щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Халупка Сергія В`ячеславовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.