Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №750/1705/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1705/26

Провадження № 2/750/1688/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

суддіСупруна О.П.,

секретарЮрченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 750/1705/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

12.02.2026 ТОВ «Деал Фінанс Груп» за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з останнього заборгованість за Договором кредитної лінії (Надійний) № 6571178 від 16.08.2025 у розмірі 19 570,50 грн, а також судовий збір та витрати понесені на професійну правничу допомогу.

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Супрун О.П. ухвалою від 17.02.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд якої призначив за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судовому засіданні на 21.05.2026, та витребував у АТ «ПУМБ» інформацію щодо належності відповідачу карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку по вказаному картковому рахунку за період із 16.08.2025 по 19.08.2025.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи оповіщені в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомили. Представник позивача подала заяву, у просила розглядати справу за її відсутності, дала згоду на заочний розгляд справи. Відповідач відзиву не подав.

За письмовою згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

За правилом частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд установив, що 16.08.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали Договір кредитної лінії (Надійний) № 6571178, згідно з умовами якого кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит), на погоджений умовами договору строк (строк кредиту), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора «210607».

Відповідно до пункту 2.2 договору (Параметри та умови кредиту) сума кредиту – 9 000,00 грн; строк кредитування (строк договору) – 360 днів; розмір першого обов`язкового платежу – 2 407,50 грн; період сплати мінімального обов`язкового платежу становить 10 днів, а кількість таких платежів – 35; дата сплати першого обов`язкового платежу – 25.08.2025; процентна ставка/день – 0,95 %; (фіксована), дата повернення кредиту – 10.08.2026; денна процентна ставка/день – 0,998 %; неустойка – 450,00 грн; комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту, що складає 1 552,50 грн.

Розрахунок денної процентної ставки, із урахуванням показників, визначених умовами договору, здійснюється за наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії договору: 32 332,50 грн)/(загальний розмір споживчого кредиту: 9 000,00 грн)/(строк дії договору: 360 днів) х 100 % = 0,998 % відсотків в день (пункт 2.3 договору).

Згідно з пунктом 10.1.2 договору позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «ClickCredit», що розміщені на веб-сайті https://clickcredit.ua/informaciya, а його зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.

Копією платіжної інструкції/Операції № 57d0b52a-774d-42c7-919c-d1c0495c6efc від 16.08.2025 підтверджується факт переказу грошових коштів у сумі 9 000,00 грн на рахунок відповідача.

Отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 9 000,00 грн підтверджується відповіддю АТ «ПУМБ» від 26.03.2026 № КНО-07.8.5/4855БТ та випискою по рахунку за період з 16.08.2025 по 19.08.2025.

16.09.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Деал Фінанс Груп» (фактор) уклали Договір факторингу № 16/09/25, за яким клієнт зобов`язався відступити факторові права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

На підтвердження оплати за Договором факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 згідно з реєстром прав вимоги № 23/12/25-02 від 23.12.2025, позивачем надано копію платіжної інструкцій кредитованого переказу коштів № 579937984.1 від 24.12.2025.

Із Реєстру прав вимоги № 23/12/25-02 від 23.12.2025 до Договору факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 убачається, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги, зокрема, до відповідача за Договором кредитної лінії (Надійний) № 6571178 від 16.08.2025 грн на суму заборгованості 19 570,50 грн.

Із розрахунку заборгованості за Договором кредитної лінії (Надійний) № 6571178 від 16.08.2025, сформованого первісним кредитором 24.12.2025, убачається, що сума боргу відповідача становить 17 050,00 грн, із яких: 9 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою кредиту, 9 070,50 грн – сума заборгованості за відсотками, 4 500,00 грн – пеня. Аналогічний розрахунок також подав позивач.

ТОВ «Деал Фінанс Груп» зазначило, відповідач належним чином зобов`язання за договором щодо повернення основної суми боргу, відсотків та інших нарахувань не виконав ані перед первісним кредитором, ані перед позивачем.

У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, загальні правила щодо форми договору визначено у статті 639 Цивільного кодексу України, згідно з якою:

- договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

- якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася;

- якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі;

- якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://mycredit.ua.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію. необхідну для укладення договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із огляду на вищевикладене, встановлено, що відповідач підписав електронний договір позики шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «210604», а тому суд доходить висновку, що факт укладення Договору кредитної лінії (Надійний) № 6571178 від 16.08.2025 підтверджується матеріалами справи та узгоджується із статтями 6, 627 ЦК України та статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними. Уклавши даний договір на умовах, викладених в ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Згідно з частинами першою та третьою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 Кодексу).

Із матеріалів справи убачається, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором позики.

Усупереч умовам договору кредиту, відповідач не виконав своїх зобов`язань, не погасив наявну заборгованість ані попередньому кредитору, ані новому.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач, підписавши кредитний договір, погодився з його умовами, отримав кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи, а тому з нього підлягають стягненню сума основного боргу та проценти, нараховані в межах визначеного договором строку кредитування.

Щодо нарахованої пені суд зазначає таке.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Таким чином, ураховуючи, що позивачем фактично нараховано пеню (штраф) за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором у сумі 4 500,00 грн у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відсутні підстави для її стягнення з відповідача, у зв`язку з чим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Отже, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором кредитної лінії (Надійний) № 6571178 від 16.08.2025 та стягнення з нього кредитної заборгованості в загальному розмірі 15 070,50 грн (9 000,00 грн + 6 070,50 грн).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;

3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі

№ 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від

25.05.2021 у справі № 910/7586/19).

На підтвердження витрат у сумі 4 500,00 грн, понесених на професійну правничу допомогу, позивач надав: копію Договору № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025; копію витягу з Акта № 7-ДІЛ приймання-передачі справ на надання правничої допомоги до вказаного договору від 14.01.2026; копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579938011.1 від 16.01.2026.

Ураховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд не має підстав для втручання в договірні відносини адвоката і його клієнта та змінювати погоджений ними розмір оплати послуг адвоката, а тому з відповідача належить стягнути 3 465,00 грн у відшкодування витрат позивача на оплату правничої допомоги, пропорційно до розміру задоволених вимог (77 %).

Крім того, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за Договором кредитної лінії (Надійний) № 6571178 від 16.08.2025 у сумі 15 070,50 грн (п`ятнадцять тисяч сімдесят гривень 50 копійок).

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 3 465,00 грн (три тисячі чотириста шістдесят п`ять гривень 00 копійок) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 2 050,05 грн (дві тисячі п`ятдесят гривень 05 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: вул. Садова, 31/33, оф. 40/3, м. Ірпінь, код ЄДРПОУ – 44280974.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Суддя