Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №750/2883/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2883/26

Провадження № 2/750/2038/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Слісаря А.В.,

за участю секретаря Примак Т.В.,

представників позивача Сапон І.В., ОСОБА_1 ,

представника відповідача та третьої особи Гуслякова М.З.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання поновити на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

третя особа – Регіональна філія «Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця»,

в с т а н о в и в:

у березні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов`язання поновити на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Позов мотивує тим, що з 02 липня 1990 року по 30 вересня 2025 року працював у виробничому штаті виробничого підрозділу служба роботи станцій Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». 23 вересня 2025 року подавав заяву до роботодавця щодо розірвання трудового договору, укладеного з останнім на невизначений строк у зв`язку із різким погіршенням стану здоров`я. Наказом № 897/ОС від 23.09.2025 позивач був звільнений з роботи 30 вересня 2025 року та у цей день йому видано факсимільну копію наказу про звільнення на якій поставлений штамп «ЗГІДНО з ОРИГІНАЛОМ», у штампі поставлена дата 30.09.2025 р. та підпис особи, яка видала вказану копію наказу. Вказує, що відповідач видав позивачу факсимільну копію наказу про звільнення, яка не була засвідчена у встановленому порядку відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, а тому не має юридичної сили та це є порушенням ч. 1 ст. 47 КЗпП, тому що роботодавець у день звільнення має видати копію наказу про звільнення, а у даному випадку було видано факсимільну копію наказу про звільнення позивача, оскільки у верхньому правому куті вказаної копії наказу, відсутня відмітка «копія». Зазначає, що у разі не проставити у правому верхньому куті копії наказу про звільнення штампу «копія», то такої копії наказу не буде, оскільки вказаний реквізит «копія», вказує, що з оригіналу виготовлено копію документа. Вказане свідчить про вину роботодавця у не видачі позивачу копії наказу про звільнення у день звільнення, тому на підставі ч. 5 ст. 235 КЗпП України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Позивач просить зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) поновити його на посаді оператора поста централізації 4 розряду станції Чернігів Київського регіону виробничого підрозділу служба роботи станцій Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» на період з 30 вересня 2025 року по дату видачі йому засвідченої у відповідності до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, копії наказу (розпорядження) про звільнення, шляхом внесення зміни до наказу

(розпорядження) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» виробничого штату виробничого підрозділу служба роботи станцій № 897/ОС від 23.09.2025 про припинення трудового договору (контракту) в частині дати звільнення, змінивши дату звільнення з 30 вересня 2025 року на дату видачі ОСОБА_2 засвідченої у відповідності до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, копії наказу (розпорядження) про звільнення, та на виконання вимог частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України шляхом видачі ОСОБА_2 копії зазначеного наказу (розпорядження) про звільнення, про що відповідний запис дня звільнення – день видачі ОСОБА_2 засвідченої належним чином копії наказу (розпорядження) про звільнення шляхом внесення до трудової книжки ОСОБА_2 , а раніше внесений запис до трудової книжки про день звільнення 30 вересня 2025 року – визнати недійсним. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), передбачений частиною п`ятою статті 235 Кодексу законів про працю України, середній заробіток з розрахунку середньоденного заробітку 940

гривень 23 копійки за весь час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі засвідченої у відповідності до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця – з 01 жовтня 2025 року по день видачі засвідченої у відповідності до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, копії наказу (розпорядження) про звільнення, обчислений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

07 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, вказуючи, що 30.09.2025 року позивач був звільнений та у день звільнення отримав на руки копію наказу від 23.09.2025 № 897/ос «Про припинення трудового договору», що позивачем не заперечується, яка була засвідчена фахівцем Київського регіонального відділу управління персоналом з відміткою про засвідчення копії «Згідно з оригіналом». Вказує, що копія вказаного наказу також була надана адвокату позивача у відповідь на адвокатський запит. Зазначає, що Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 та Інструкція з діловодства в АТ «Укрзалізниця» передбачають засвідчення копії словами «Згідно з оригіналом» та не передбачено обов`язкову відмітку «копія», це має лише інформативний характер і не замінює собою процедуру засвідчення. У правому верхньому куті передбачено проставлення «копія» у частині видачі архівних копій, але наказ про звільнення позивача перебуває на оперативному (поточному) зберіганні та передається у архів підприємства не раніше ніж через два роки після завершення їх ведення у діловодстві. Посилається на практику Верховного Суду та норми ЦПК України, вказує, що позивач не довів свої вимоги належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позову просила відмовити.

14 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача – адвоката Богданової І.Д. та 15 квітня 2026 року від представника позивача Сапон І.В. у яких вони вказують, що з 30.09.2025 року та по теперішній час відповідач не вручив позивачу засвідчену відповідно до закону копію наказу про звільнення, що є порушенням ч. 1 ст. 47 КЗпП України та підставою для стягнення згідно ч. 5 ст. 235 КЗпП України середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У судове засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити з наведених у позові обставин та відповіді на відзив.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з підстав наведених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 02 липня 1990 року працював у виробничому штаті виробничого підрозділу служба роботи станції Регіональної філії Південно-Західна» залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою 20.08.2025 року Київським регіональним відділом управління персоналом служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»(а.с.20).

30 вересня 2025 року позивач звільнений з роботи у Регіональній філії Південно-Західна» залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» за власним бажанням, що підтверджується копією наказу про припинення трудового договору(а.с.21).

Як на підставу вимоги про зобов`язання поновити на роботі, позивач вказує, що йому та у подальшому на запит його адвоката, відповідач видав копію наказу про його звільнення не належним чином засвідчену, а саме у верхньому правому куті не вказано «копія», що на думку позивача є порушенням ст. 47 КЗпП України, оскільки не належним чином посвідчена копію наказу про звільнення не має юридичної сили.

З наявних у матеріалах справи копій наказу про звільнення позивача дійсно вбачається, що у правому верхньому куті відсутній запис «копія».

Позивач просить зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) поновити його на посаді оператора поста централізації 4 розряду станції Чернігів Київського регіону виробничого підрозділу служба роботи станцій Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» на період з 30 вересня 2025 року по дату видачі йому засвідченої у відповідності до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, змінити дату звільнення у трудовій книжці, а раніше внесений запис до трудової книжки про день звільнення 30 вересня 2025 року – визнати недійсним.

У частині 1 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, працівник(у даному випадку позивач) повинен бути поновлений на попередній роботі у разі його звільнення без законної підстави.

Як на підставу про поновлення на роботі та зміну дати звільнення у трудовій книжці, позивач вказує, що йому не видано у день звільнення належним чином засвідчену копію наказу про звільнення. При цьому позивач не зазначає, що він був звільнений не законно. З матеріалів справи також вбачається, що позивач був звільнений за його особистою заявою та отримав копію наказу про звільнення у цей же день.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частина 5 ст. 235 КЗпП України, передбачає, що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 760/28357/20 вказано, що саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14, провадження № 61-16521св18, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, провадження № 61-14417св19, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16, провадження № 61-35160св18.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Факт обізнаності позивача про наказ про його звільнення та отримання його копії ним не заперечується, однак він вказує, що на наказі у правому верхньому куті відсутній напис «копія», а тому копія наказу не має юридичної сили.

У пункті 1 глави 11 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5(далі Правила № 1000/5), передбачено, що порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи.

У пунктах 6.57, 6.58 Інструкції з діловодства в АТ «Укрзалізниця» передбачено, що копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Відмітка про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Згідно п. 8 глави 11 розділу II Правил № 1000/5, копія набуває юридичної сили лише у разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії та проставляється нижче реквізиту документа «Підпис».

У абзаці шістнадцятому п. 8 глави 11 розділу II Правил № 1000/5, передбачено, що відмітка «Копія» проставляється на лицьовому боці у правому верхньому куті першого аркуша документа.

Однак, абзац шістнадцятий п. 8 глави 11 розділу II Правил № 1000/5, доповнений Наказом Міністерства юстиції № 667/5 від 16.03.2026 р., тобто після того, як позивачу та повторно його адвокату видавалися копії наказу про звільнення позивача та на час видачі наказу про звільнення не передбачалося обов`язку проставляти відмітку «копія» на лицьовому боці у правому верхньому куті першого аркуша документа.

Враховуючи викладене, Правилами № 1000/5 на час видачі позивачу копії наказу про його звільнення, не було передбачено про необхідність проставляти напис «копія» на лицьовому боці у правому верхньому куті.

Для застосування ч. 5 ст. 235 КЗпП України, необхідно наявність трьох обставин: 1)затримка видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення; 2) вина роботодавця у такій затримці; 3) вимушений прогул працівника, викликаний затримкою видачі наказу про звільнення..

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №569/6979/20, оскільки у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 569/6979/20 зроблено висновок, що «частиною 5 статті 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. За змістом зазначеної норми закону середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки».

Позивач у позові вказує, що з вини роботодавця йому не була видана копія наказу про звільнення належним чином засвідчена, а тому просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, але позивач не зазначає та в матеріалах справи відсутні докази того, що він після звільнення мав намір працевлаштуватись на іншу роботу, однак його стримувало чи створювало перешкоди відсутність трудової книжки та копії наказу про звільнення, що свідчить про недоведеність порушення відповідачем права позивача на працю.

Наведене вище свідчить про безпідставність позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця»(м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) про зобов`язання поновити на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.В. Слісар